КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
19 жовтня 2026 року м. Київ № 320/31882/26
Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши у місті Києві матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
До Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (адреса Україна, 04053, місто Київ, вул.Бульварно-Кудрявська, будинок 16, ЄДРПОУ 42098368), в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті заборгованості за період з 01.01.2014 по 01.11.2021;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести нарахування та виплату заборгованості, яка виникла перед ОСОБА_1 за період з 01.01.2014 по 01.11.2021 з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі з огляду на таке.
ОСОБА_1 зверталася до Будьоннівського районного суду м. Донецька з позовом до Управління пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька.
Постановою Будьоннівського районного суду м. Донецька від 06 червня 2014 року у справі № 254/563/14-а адміністративний позов задоволений частково.
Визнано протиправним та скасувано рішення Управління пенсійного фонду України в Будьоннівському районі міста Донецька № 30 від 17.01.2014 щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку пенсії за ст. 33,37 Закону України «Про державну службу».
Зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька здійснити з 01 січня 2014 року перерахунок та виплату пенсії державного службовця, призначеної ОСОБА_1 з урахуванням винагороди за вислугу років у розмірі 40 %, індексації заробітної плати, матеріальної допомоги на оздоровлення та компенсації за невикористану відпустку, з яких сплачено страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від сукупного оподаткованого доходу, виходячи з розміру призначеної їй пенсії - 86 % від суми заробітної плати відповідно до ст. 33, 37 закону України «Про державну службу».
В решті позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2014 року апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька у справі № 254/563/14-а залишено без задоволення.
Відповідно судове рішення набрало законної сили.
Отже, із вищевказаного вбачається, що станом на дату пред`явлення даного позову між позивачем та відповідачем існують правовідносини щодо виконання постанови Будьоннівського районного суду м. Донецька від 06 червня 2014 року у справі № 254/563/14-а.
Надаючи правову оцінку відповідним правовідносинам суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Відповідно до вимог частин 2, 4 статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Положеннями статті 382 КАС України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, до яких належать, зокрема, зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення тощо.
Відповідно до вимог частини першої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
У постановах від 17.04.2019 (справа №355/1648/15-а), від 12.05.2020 (справа №815/2252/16), від 16.12.2021 (справа №170/167/17) Верховний Суд дійшов наступних висновків:
«…зазначені вище правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.».
Судом встановлено, що спір між ОСОБА_1 та Управлінням Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька був вирішений по суті і відповідне рішення набрало законної сили.
Вважаючи, що відповідачем допущені протиправні дії/бездіяльність щодо неналежного виконання судового рішення, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Такі фактичні обставини вказують на те, що спір вирішено в судовому порядку в межах попередньої справи, а спірні у цій справі правовідносини виникли у зв`язку з ймовірно неналежним виконанням відповідачем зазначеного вище судового рішення.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимоги позивача можуть бути вирішені на підставі відповідної заяви, поданої в порядку статті 383 КАС України в межах справи №254/563/14-а.
Аналогічний підхід застосував Верховний Суд під час вирішення справ №580/490/26 (постанова від 15 вересня 2026 року), №620/13341/25 (постанова від 30 квітня 2026 року), № 240/9339/22 (постанова від 11.12.2023), №170/167/17 (постанова від 16.12.2021), №400/822/20 (постанова від 31.01.2022), №233/3744/17 (постанова від 20.04.2022), №345/4045/16-а (постанова від 11.05.2022), № 620/4090/22 (постанова від 21.12.2022).
Крім того, вирішуючи можливість вирішення спору щодо неналежного виконання судового рішення Верховний Суд у постанові 17.04.2019 (справа № 355/1648/15-а) дійшов наступних висновків:
«……зазначені вище правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
…Такі фактичні обставини вказують на те, що публічно-правовий спір між позивачем та відповідачем вирішено постановою Шацького районного суду Волинської області від 07.12.2016, а спірні правовідносини виникли у зв`язку з невиконанням відповідачем зазначеного рішення у повному обсязі.
Таким чином, вимоги позивача не підлягають розгляду в межах окремої справи за правилами адміністративного судочинства, а можуть бути вирішені на підставі відповідної заяви, поданої в порядку статті 267 КАС України (в редакції до 15.12.2017) або ст. 383 КАС України (в діючій редакції)…»
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд під час вирішення справ №580/490/26 (постанова від 15 вересня 2026 року), №620/13341/25 (постанова від 30 квітня 2026 року), № 240/9339/22 (постанова від 11.12.2023), №170/167/17 (постанова від 16.12.2021), №400/822/20 (постанова від 31.01.2022), №233/3744/17 (постанова від 20.04.2022), №345/4045/16-а (постанова від 11.05.2022), № 620/4090/22 (постанова від 21.12.2022).
Такі висновки щодо застосування норм процесуального права підлягають застосуванню і до даних правовідносин.
Крім цього, Законом України «Про виконавче провадження» та Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» повноваження щодо виконання рішень про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ передано органам, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, хоч вони й не є органами примусового виконання рішень.
Рішення виконуються в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників визначений Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845.
Отже, судові рішення, які набрали законної сили мають виконуватися всіма особами добровільно, в іншому випадку - примусово. Також, законодавцем передбачений цілий комплекс опцій щодо заходів контролю за виконанням судових рішень та передбаченої відповідальності за їх невиконання, але, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання нового позову з метою стимулювання виконання рішення за попереднім позовом.
У зв`язку з цим, суд вважає, що відповідну позовну заяву не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства у порядку позовного провадження.
При подібних обставинах Житомирський окружний адміністративний суд ухвалою від 24 травня 2022 року у справі № 240/9339/22 відмовив особі у відкритті провадження у справі за позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, стягнення коштів на підставі пункту 2 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, а Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 12 липня 2022 року апеляційну скаргу особи залишив без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 24 травня 2022 року - без змін.
Проте Верховний Суд під час вирішення справ № 240/9339/22 (постанова від 11.12.2023), під час розгляду касаційної скарги сторони по справі на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 24.05.2022 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.07.2022 змінив зазначені ухвалу та постанову судів першої та апеляційної інстанції в частині мотивів відмови у відкритті провадження, а саме з пункту 2 (у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі) на пункту 1 (позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства) частини першої статті 170 КАС України.
Тому, в даному випадку, наявні підстави для відмови у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 170 КАС України.
Частиною 1 ст. 239 КАС України передбачено, що у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.
Тому, суд вважає за необхідне роз`яснити, що ОСОБА_1 може звернутися до суду не в порядку позовного провадження, а в порядку, передбаченому Розділом IV «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах» КАС України у межах справи №254/563/14-а, зокрема щодо визнання протиправними дій у порядку статті 383 або із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення суду із зобовязального характеру на стягнення відповідної суми.
Частиною 2 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що про відмову у відкритті провадження у справі суд постановляє ухвалу.
Оскільки доказів понесення позивачем судових витрат, пов`язаних з розглядом справи суду не надано, питання розподілу судових витрат не вирішується.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 9, 238, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі № 320/31882/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.
Роз`яснити ОСОБА_1 , що з відповідним питанням вона може звернутися до суду не в порядку позовного провадження, а в порядку, передбаченому Розділом IV «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах» КАС України у межах справи №254/563/14-а.
Копія ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами не пізніше наступного дня після її постановлення. Копію позовної заяви залишити в суді.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя Панченко Н.Д.