КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 жовтня 2026 року Справа № 320/42307/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтович І. І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,
в с т а н о в и в:
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - відповідач), в якому просить суд:
1. Визнати протиправними дії Національної гвардії України Військової частини НОМЕР_1 (ідентифікаційний номер юридичної особи код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ), які полягають у відмові здійснити виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з загибеллю рідного брата ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 );
2. Зобов`язати Національну гвардію України Військову частину НОМЕР_1 (ідентифікаційний номер юридичної особи код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ), здійснити виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з загибеллю рідного брата ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 ).
В обґрунтування позову позивач вказує, що вона є рідною сестрою загиблого 24.05.2022 військовослужбовця Національної Гвардії України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . У період з 07.05.2022 по 25.05.2022 її рідний брат участь у заходах для забезпечення оборони України, що підтверджується довідкою Військової частини НОМЕР_4 Національної Гвардії України від 26.12.2022 № 72. Позивачем отримано сповіщення від 26.05.2022 №1053 щодо обставин загибелі її рідного брата. Постановою ВЛК №77 від 11.11.2022 вказано причину загибелі пов`язану із захистом Батьківщини.
Позивач вказує, що вона є єдиною рідною людиною свого брата, дружини, батьків, дітей він не мав, вона разом із братом проживали разом, вели спільне господарство, що підтверджується рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 06.04.2023 по справі №756/7377/22.
Позивач звернулась з дотриманням строку реалізації права на звернення до відповідача із заявою щодо виплати їй як рідній сестрі одноразову грошову допомогу та з отриманих відповідей такої допомоги не було виплачено. У відповіді відповідач вказав про те, що подано неповний пакет документів, водночас вказано про надання копії довідки про несудимість та направлення документів до Головного управління Національної Гвардії України для прийняття рішення про що буде додатково повідомлено. Після надіслання позивачем довідки про відсутність судимості, нею було отримано відповідь від відповідача в якій вказано про надання документи, що підтверджує перебування на утриманні загиблого, та зазначено про те, що виплату здійснити наразі не вбачається можливим.
Позивач додає, що у провадженні адміністративного суду перебуває справа №320/9824/25, провадження у якій відкрито ухвалою суду від 03.03.2025, щодо надання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника України та надання відповідного посвідчення. Після відкриття провадження у вказаній справі, позивач вкотре звернулась до відповідача.
Позивач наполягає на протиправності дій відповідача по відмові у виплаті їй одноразової грошової допомоги, оскільки нею підтверджено в силу ст.ст. 2, 3 Сімейного кодексу України, враховуючи також пункт 6 Рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 №5-рп/99, факт спільного проживання, ведення спільного господарства з її рідним братом, те, що вона є членом сім`ї загиблого військовослужбовця. Зазначає, що вона доглядала за братом, виховувала його, готувала їсти, слідкувала за його навчанням та за зовнішнім виглядом, на ній тримався весь побут. Після смерті брата займалась його похованням та є єдиним спадкоємцем.
Крім того, позивач зазначила, що брат вказав її як члена сім`ї та найближчу родичку під час проходження військової служби, адже саме на її ім`я прийшло сповіщення про його загибель. В свою чергу, покликаючись на положення Інструкції №280 щодо організації обліку особового складу вважає, що сповіщення надає їй пільги в установленому законодавством порядку та є підставою для подання документів для призначення допомоги.
Вважає, що має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України №168.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.09.2025 відкрито провадження в адміністративній справі, справу визначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач у поданому до суду відзиві вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню. Покликаючись на норми частини 1, 2, 6, 8 ст. 21, ст. 22 Закону України «Про Національну гвардію України» від 13.03.2014 № 876-VІІ вказує зокрема, що держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців, членів їхніх сімей, працівників, резервістів Національної гвардії України, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли), пропали безвісті, стали особами з інвалідністю під час проходження військової служби (виконання обов`язків служби у військовому резерві) або постраждали в полоні у ході бойових дій (війни), в умовах правового режиму надзвичайного стану, під час проходження військової служби за межами України в порядку військового співробітництва або під час участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки. Військова частина НОМЕР_1 є розпорядником бюджетних коштів, яка здійснює видатки та платежі тільки в межах відповідних асигнувань, встановлених на поточний рік.
Зазначаючи пункт 1 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 за № 2011-ХІІ, пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», пункт 2, абз. 1 пункту 3 Наказу Міністерства внутрішніх справ України 09.08.2022 року № 484, вказує, що одноразова грошова допомога є гарантованою державою виплатою у за визначеними законодавством підстав та умов, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання та зокрема застосовуючи пункт 1 статті 16-1 Закону № 2011-ХІІ зауважує, що право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті. У разі відсутності особистого розпорядження або за наявності неохопленої особистим розпорядженням частки розміру одноразової грошової допомоги право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги (її частки) мають особи, визначені в пункті 4 статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», крім громадян російської федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі агресору, у рівних частках. Виплата одноразової грошової допомоги здійснюється особам, зазначеним в особистому розпорядженні, або особам, зазначеним у пункті 4 статті 16-1 Закону з урахуванням положень пункту 2 цих Порядку та умов.
В свою чергу, позивач ОСОБА_1 є сестрою загиблого ІНФОРМАЦІЯ_3 військовослужбовця ОСОБА_2 , яка не була на утриманні військовослужбовця, не визначена його особистим розпорядженням, відповідно до норм діючого законодавства не має право на одержання спірної одноразової грошової допомоги, у зв`язку із чим вважає, що у відношенні до позивача не вчинено протиправної бездіяльності.
Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України вважає, що діяла виключно на підставі, у межах своїх повноважень та у cпociб, що визначений Конституцією та законами України, Указами Президента України, іншими нормативно-правовими актами, при цьому не порушив, а ні прав, а ні інтересів позивача. Наполягає, що підстави для задоволення вимог щодо зобов`язання військової частини НОМЕР_1 здійснити виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з загибеллю рідного брата ОСОБА_2 , ОСОБА_1 передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» відсутні.
В позові просить відмовити.
30.09.2025 у поданій до суду відповіді на відзив позивач наполягала на позові.
Додаткових пояснень, доказів до суду від сторін не надійшло.
Розглянувши позиції, доводи сторін, дослідивши докази надані сторонами, оцінивши їх у сукупності, суд встановив таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 , є рідною сестрою загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_6 від 05.01.1982 року та свідоцтвом про народження НОМЕР_7 від 21.08.1973 року.
ОСОБА_2 , відповідно до Довідки про безпосередню участь особи в заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Військової частини НОМЕР_4 Національної Гвардії України від 26.12.2022 № 72 в період з 07.05.2022 по 25.05.2022 брав участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України.
Наказом командира ІНФОРМАЦІЯ_4 від 23.06.2022 №179 (по стройовій частині) припинено (розірвано) контракт про проходження військової служби в Національній гвардії України та виключено зі списків особового складу військової частини старшого водія 2-го протитанкового відділення протитанкового взводу 2-го батальйону оперативного призначення (на бронетранспортерах) старшого солдата ОСОБА_2 (Г-111875, моб. 04-2022), 25 травня 2022 року у зв`язку із загибеллю та направлено документи для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_5 . Загибель сталася 24 травня 2022 року у АДРЕСА_3 внаслідок відкритої рани грудної клітки, вибухової травми, ушкодження внаслідок дій від інших вибухів та осколків у період проходження військової служби та пов`язана з виконанням службових обов`язків.
Відповідно до сповіщення сім`ї № 23 від 26.05.2022 № 1053 ІНФОРМАЦІЯ_5 , яке було адресоване ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , старший ОСОБА_3 , загинув ІНФОРМАЦІЯ_6 внаслідок отриманих поранень у районі солдат населеного пункту Рубіжне Луганської області.
Згідно постанови № 77 від 11.11.2022 Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства Внутрішніх Справ України по місту Києву» медична (військово-лікарська) комісія, зазначено, що травма (24.05.2022) військовослужбовця ВЧ НОМЕР_1 старшого солдата ОСОБА_2 , 1981 р.н. «Вибухова травма. Відкрита рана грудної клітки», що призвела до його смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ), так, пов`язана із захистом Батьківщини.
Відповідно до рішення від 06.04.2023 по справі № 756/7377/22 Оболонським районним судом міста Києва задоволено заяву ОСОБА_1 , встановлено факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , в період з 09.12.1981 по 24.02.2022.
06.05.2025 позивач звернулась із заявою до відповідача щодо виплати їй одноразової грошової допомоги, у зв`язку з загибеллю її рідного брата ОСОБА_2 .
У відповіді №25/18/7/3-Т-211 від 20.05.2025 відповідач зазначив, що заява про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю (смерті) ІНФОРМАЦІЯ_6 брата ОСОБА_2 , надійшла до військової частини та зареєстрована за вхідним номером від 06.05.202025 Т-419. Станом на 20.05.2025, для з`ясування правомірності виплати за заявою, така має неповний пакет документів. Також повідомлено, що після надання копії довідки про несудимість справа буде направлена на розгляд до Головного управління Національної Гвардії України для прийняття рішення щодо виплати або відмови у виплаті одноразової грошової допомоги, про що буде повідомлено додатково.
Після надіслання позивачем довідки про відсутність судимості, нею було отримано відповідь від відповідача № 18/7/3/18-7292-2025 від 18.06.2025 щодо розгляду заяви про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю ІНФОРМАЦІЯ_7 брата ОСОБА_2 , в якій вказано, що необхідно надати документ, що підтверджує перебування на утриманні загиблого, тому виплати одноразової допомоги на даний час не вбачається можливим. Відповідач вказав також на пункт 2 «Порядку виплати грошової компенсації за невикористані дні відпусток членам сімей військовослужбовців та поліцейських у разі їх загибелі (смерті)» від 16.01.2024 № 37, який передбачає, що у разі загибелі (смерті) військовослужбовців грошова компенсація за всі невикористані ними за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток, а також додаткової відпустки військовослужбовцям, які мають дітей або повнолітню дитину особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи, та додаткової відпустки, передбаченої статтею 162 Закону України "Про відпустки", виплачується членам сімей загиблих (померлих) військовослужбовців, зазначеним в абзаці четвертому пункту 6 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", а у разі їх відсутності входить до складу спадщини.
Отримавши вказану відповідь, позивач ОСОБА_1 звернулась до адміністративного суду із позовом до Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації Управління соціального захисту населення про визнання протиправними дій щодо відмови надати статус члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника України та видачі посвідчення встановленого зразка, зобов`язання надати статус члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника України, відповідно п. 5, ч.1, ст. 10 -1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та видати посвідчення встановленого зразка.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.03.2025 провадження у справі № 320/9824/25 відкрито, справу визначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження).
На час звернення позивача із даним позовом до суду, вирішення справи судом, рішення у справі № 320/9824/25 не прийнято.
Не погоджуючись із бездіяльністю щодо виплати одноразової грошової допомоги, позивач звернулась до суду із даним позовом за захистом порушених прав та інтересів.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз цієї норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу "заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом". Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, в цій справі суд має надати оцінку бездіяльності відповідача , оцінивши таку через призму верховенства права та критеріїв законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які наведені в частині другій статті 2 КАС України.
Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (стаття 3 Конституції України).
За змістом статей 17, 65 Основного Закону України громадяни України, які захищають Вітчизну, незалежність та територіальну цілісність України, виконують конституційно значущі функції, тож держава повинна надавати їм і членам їхніх сімей особливий статус та забезпечувати їх додатковими гарантіями соціального захисту відповідно до частини п`ятої статті 17 Конституції України як під час проходження служби, так і після її закінчення; щодо осіб, на яких покладено обов`язок захищати Україну, її незалежність та територіальну цілісність, та членів їхніх сімей частиною п`ятою статті 17 Конституції України встановлено особливий соціальний захист, який не обмежено умовами й рівнем, визначеними у статті 46 Основного Закону України.
Згідно статті 1 Закону України «Про Національну гвардію України» від 13.03.2014 № 876-VІІ (далі також - Закон № 876-VІІ) Національна гвардія України є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначено для виконання завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від злочинних та інших протиправних посягань, охорони громадського порядку та забезпечення громадської безпеки, а також у взаємодії з правоохоронними органами - із забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону, припинення терористичної діяльності, діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій.
Національна гвардія України бере участь відповідно до закону у взаємодії зі Збройними Силами України у відсічі збройної агресії проти України та ліквідації збройного конфлікту шляхом ведення воєнних (бойових) дій, а також у виконанні завдань територіальної оборони.
Згідно статті 4 Закону № 876-VІІ Національна гвардія України у своїй діяльності керується Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актами президента України і Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них нормативно-правовими актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно правовими актами.
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону № 876-VІІ до складу Національної гвардії України входять: 1) головний орган військового управління Національної гвардії України; 2) оперативно-територіальні об`єднання Національної гвардії України; 3) з`єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, навчальні військові частини (центри), бази, заклади охорони здоров`я та установи, що не входять до складу оперативно-територіальних об`єднань Національної гвардії України.
Організаційно Національна гвардія України складається з органів військового управління (головного органу військового управління Національної гвардії України та органів військового управління оперативно-територіальних об`єднань Національної гвардії України), з`єднань, військових частин (підрозділів), вищих військових навчальних закладів, навчальних військових частин (центрів), баз, закладів охорони здоров`я та установ (частина 2 статті 5 Закону № 876-VІІ).
До складу з`єднання Національної гвардії України можуть входити бригади, полки, батальйони, загони, роти тощо, а до складу військової частини Національної гвардії України можуть входити підрозділи (батальйони, ескадрильї, загони, роти тощо), спеціальні комендатури (комендатури), вузли зв`язку, центри, групи, взводи (частина 3 статті 5 Закону № 876-VІІ).
Відповідно до абзацу 1 статті 9 Закону № 876-VІІ особовий склад Національної гвардії України складається з військовослужбовців та працівників.
Частини 1, 2, 6, 8 статті 21 Закону № 876-VІІ встановлюють, що держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців, членів їхніх сімей, працівників, резервістів Національної гвардії України, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли), пропали безвісті, стали особами з інвалідністю під час проходження військової служби (виконання обов`язків служби у військовому резерві) або постраждали в полоні у ході бойових дій (війни), в умовах правового режиму надзвичайного стану, під час проходження військової служби за межами України в порядку військового співробітництва або під час участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки.
Військовослужбовці Національної гвардії України користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», цього Закону інших актів законодавства.
Грошове забезпечення військовослужбовців Національної гвардії України здійснюється в порядку та розмірах, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Пенсійне забезпечення військовослужбовців Національної гвардії України здійснюється відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відповідно до статті 22 Закону № 876-VІІ фінансування діяльності Національної гвардії України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел, не заборонених законом. Національна гвардія України забезпечується бойовою і спеціальною технікою, зброєю, спеціальними засобами, засобами індивідуального захисту особового складу відповідно до виконуваних ними завдань, матеріально-технічними засобами та продовольством в порядку централізованого постачання в системі Міністерства внутрішніх справ України.
Згідно пункту 1 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 за № 2011-ХІІ (далі також - Закон № 2011-ХІІ) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до пункту 2 статті 16 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі:
1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби;
2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби;
3) загибелі (смерті) військовозобов`язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві;
4) встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті;
5) встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби;
6) встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов`язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов`язаному або резервісту при виконанні обов`язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві;
7) отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби;
8) отримання військовослужбовцем строкової військової служби поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання у період проходження ним строкової військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою із строкової військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, пов`язаних з проходженням військової служби, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її із строкової військової служби;
9) отримання військовозобов`язаним, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, або резервістом поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності в період проходження зборів чи служби у військовому резерві або не пізніше ніж через три місяці після закінчення таких зборів чи виконання резервістом обов`язків служби у військовому резерві.
Особи, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги визначені статті 16-1 Закону № 2011-ХІІ.
Відповідно до пункту 1 статті 16-1 Закону № 2011-ХІІ у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті.
У відповідності до пункту 4 статті 16-1 Закону № 2011-ХІІ до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1- 3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать:
діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав;
вдова (вдівець);
батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті);
внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли);
жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили;
інші утриманці загиблої (померлої) особи, які мають право на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнято постанову № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (із змінами) (далі також - Постанова 168).
Згідно з пунктом 2 Постанови 168 особам, які мають право на виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, а також їх смерті внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва), виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 млн. гривень.
Розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період воєнного стану під час виконання ним обов`язків військової служби не може становити менше 15 млн. гривень.
Розмір одноразової грошової допомоги, що виплачується в інших випадках, передбачених підпунктами 2 і 3 пункту 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», визначається відповідно до абзацу другого підпункту "а" пункту 1 статті 16-2 зазначеного Закону.
У разі наявності особистого розпорядження осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови (крім осіб начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро), на випадок загибелі (смерті) про виплату одноразової грошової допомоги особі (особам) за вибором визначається розмір частки таких осіб у відсотках. Розмір допомоги осіб, які мають на неї право, крім громадян російської федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору, визначається відповідно до розміру часток, зазначених в особистому розпорядженні, у відсотках.
У разі відсутності особистого розпорядження або за наявності неохопленої особистим розпорядженням частки розміру одноразової грошової допомоги право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги (її частки) мають особи, визначені у частині четвертій статті 118-1 Кодексу цивільного захисту України, частині четвертій статті 98 Закону України «Про Національну поліцію» та пункті 4 статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», крім громадян російської федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі агресору, у рівних частках.
Незалежно від змісту особистого розпорядження право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки загиблої (померлої) особи у розмірі 50 відсотків частки, яка належала б кожному з них у разі призначення і виплати одноразової грошової допомоги за відсутності особистого розпорядження.
Виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої у цьому пункті, здійснюється особам, зазначеним в особистому розпорядженні загиблих осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, або особам, зазначеним у частині четвертій статті 118-1 Кодексу цивільного захисту України, частині четвертій статті 98 Закону України «Про Національну поліцію» та пункті 4 статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» з урахуванням положень абзаців четвертого і п`ятого цього пункту.
Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть його реалізувати протягом трьох років з дня виникнення у них такого права. Днем виникнення такого права є дата, зазначена у свідоцтві про смерть особи, зазначеної у пунктах 1-1-2 цієї постанови, загибель якої сталася в період воєнного стану або смерть якої настала внаслідок причин, зазначених в абзаці першому цього пункту, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва).
Одноразова грошова допомога виплачується особі шляхом перерахування коштів уповноваженим органом на рахунок в установі банку державного сектору, зазначеного одержувачем у заяві.
Якщо особи, зазначені в особистому розпорядженні загиблих осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, або особи, зазначені у частині четвертій статті 118-1 Кодексу цивільного захисту України, частині четвертій статті 98 Закону України «Про Національну поліцію» та пункті 4 статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», одночасно мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими актами законодавства, здійснюється одна з таких виплат за їх вибором.
Згідно пункту 2-1 Постанови 168 установлено, що міністерства та державні органи за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством економіки визначають, зокрема порядок і умови виплати одноразової грошової допомоги та одноразової винагороди.
Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, установленої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» в Національній гвардії України, затверджено Наказом Міністерства внутрішніх справ України 09.08.2022 № 484 (із змінами) (далі також - Порядок 484).
Згідно пункту 2 Порядку 484 у разі наявності особистого розпорядження військовослужбовця, складеного в письмовій довільній формі на випадок його загибелі (смерті) про виплату ОГД особі (особам) за його вибором з визначенням частки таких осіб у відсотках (далі - особисте розпорядження), переданого для зберігання в особовій справі відповідно до Порядку та строків передачі військовослужбовцем оригіналу особистого розпорядження командиру військової частини, командиру/керівнику підрозділу органу (служби, військового формування) для зберігання в особовій справі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 травня 2024 року № 550, розмір ОГД осіб, які мають на неї право, крім громадян російської федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору, визначається відповідно до розміру часток, зазначених в особистому розпорядженні, у відсотках.
У разі відсутності особистого розпорядження або за наявності неохопленої особистим розпорядженням частки розміру ОГД право на призначення та отримання ОГД (її частки) мають особи, визначені в пункті 4 статті 16- 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон), крім громадян російської федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі агресору, у рівних частках.
Незалежно від змісту особистого розпорядження право на призначення та отримання ОГД мають малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки загиблої (померлої) особи в розмірі 50 відсотків частки, яка належала б кожному з них у разі призначення і виплати ОГД за відсутності особистого розпорядження.
Повнолітні діти, вдова (вдівець) та батьки вважаються непрацездатними, якщо вони на день загибелі (смерті) військовослужбовця мали (набули) право на призначення пенсії в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Згідно абз. 1 пункту 3 Порядку 484 виплата ОГД здійснюється особам, зазначеним в особистому розпорядженні, або особам, зазначеним у пункті 4 статті 16-1 Закону з урахуванням положень пункту 2 цих Порядку та умов.
Відповідно до пункту 6 Порядку №484 для призначення та виплати ОГД особи, які мають право на отримання ОГД, звертаються до Головного управління Національної гвардії України (далі - Головне управління НГУ), територіального управління Національної гвардії України, з`єднання, військової частини, вищого військового навчального закладу, навчальної військової частини (центру), бази, закладу охорони здоров`я, установи Національної гвардії України (далі - військова частина) за останнім місцем проходження військової служби загиблого (померлого) військовослужбовця або до військової частини Національної гвардії України, визначеної командувачем Національної гвардії України, на яку покладаються функції щодо призначення та виплати ОГД (далі - уповноважений орган), із заявою кожної повнолітньої особи, яка має право на отримання ОГД, а в разі наявності малолітніх та/або неповнолітніх дітей - іншого з батьків або опікунів чи піклувальників дітей про виплату ОГД.
Згідно з пунктом 7 Порядку 484 до заяви додаються завірені копії:
свідоцтва про смерть військовослужбовця;
постанови військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку захворювання, поранення (контузії, травми, каліцтва), що призвело до загибелі (смерті) військовослужбовця;
документа, що свідчить про причини та обставини загибелі (смерті) військовослужбовця, зокрема про те, що вона не пов`язана з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства;
документа (відповідних сторінок за наявності), що посвідчує особу (паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, та засвідчений в установленому законодавством порядку переклад українською мовою, сторінки паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту), якій призначається та виплачується ОГД, з даними про прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) особи, до якого внесено відомості про реєстрацію місця проживання, або довідки про реєстрацію місця проживання (у разі, коли відомості про реєстрацію місця проживання до таких документів не внесені);
реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім іноземців та осіб без громадянства) (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний контролюючий орган та має відмітку в паспорті громадянина України,- копію сторінки паспорта з такою відміткою);
свідоцтва про народження військовослужбовця - для виплати ОГД батькам загиблого (померлого);
рішення суду про усиновлення дитини, яке набрало законної сили, засвідченого в установленому порядку, та витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про внесення відомостей до актового запису про усиновлення - для виплати ОГД усиновлювачам загиблої (померлої) особи;
свідоцтва про шлюб - для виплати ОГД дружині (чоловікові);
свідоцтва про народження дитини або рішення суду про усиновлення цієї дитини загиблим (померлим), яке набрало законної сили, засвідченого в установленому порядку, та витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про внесення відомостей до актового запису про усиновлення - для виплати ОГД дитині;
довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності або пенсійного посвідчення особи, якій призначено пенсію по інвалідності,- для виплати ОГД непрацездатним дітям, вдові (вдівцю) та батькам загиблої (померлої) особи;
рішення суду про встановлення факту проживання однією сім`єю загиблого (померлого) військовослужбовця з жінкою (чоловіком) без реєстрації шлюбу, яке набрало законної сили, засвідченого в установленому порядку,- для виплати ОГД чоловіку (жінці), який (яка) проживав (проживала) однією сім`єю із загиблим (померлим) військовослужбовцем;
медичного документа, що підтверджує вагітність, виданого відповідним закладом охорони здоров`я,- подається вагітними жінками для визначення кола осіб, які мають право на ОГД та визначення часток на отримання ними ОГД;
свідоцтва про народження онуків, свідоцтва про народження та смерть їх батьків - для виплати ОГД онукам загиблої (померлої) особи;
рішення районної, районної у містах Києві та Севастополі державної адміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті, сільської, селищної ради або суду про встановлення над дитиною-сиротою, дитиною, позбавленою батьківського піклування, опіки, піклування - у разі здійснення опіки або піклування над дітьми військовослужбовця;
рішення суду, що підтверджує факт перебування заявника, який є членом сім`ї загиблого (померлого), на його утриманні, який визначається відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», або іншого документа, що є підставою для встановлення факту перебування на утриманні та призначення пенсії в разі втрати годувальника відповідно до зазначеного Закону;
витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» - для визначення, що заявник не позбавив життя чи не вчиняв замах на особу (осіб), яка (які) має (мають) відповідно право на призначення та отримання ОГД, а також, що заявник не притягався до адміністративної чи кримінальної відповідальності за вчинення правопорушення щодо загиблого (померлого) військовослужбовця.
У разі наявності рішення суду, яке набрало законної сили, з питань призначення та виплати ОГД особі у зв`язку із загибеллю (смертю) військовослужбовця, така особа подає до уповноваженого органу заяву про виплату ОГД, документи, копії документів, зазначені в абзацах другому-сімнадцятому цього пункту, та копію відповідного рішення суду, засвідчену у встановленому порядку.
Відповідно до пункту 10 Порядку 484 Уповноважений орган під час оформлення документів для призначення ОГД: перевіряє наявність документів, передбачених пунктом 7 цих Порядку та умов; визначає перелік осіб, які документально підтвердили своє право на отримання ОГД, а також осіб, які звернулися (можуть звернутися) за її отриманням, але не надали (надали не всі) документи; готує висновок щодо виплати ОГД особам, які мають право на її отримання, та подає його в 10-денний строк із дня реєстрації документів, поданих такими особами, до Головного управління НГУ з додаванням документів, передбачених пунктами 7-9 цих Порядку та умов.
За пунктом 11 Порядку №484 для вирішення питання щодо виплати ОГД у Головному управлінні НГУ наказом командувача Національної гвардії України призначається комісія з питань виплати ОГД, до складу якої входять представники структурних підрозділів з фінансово-економічних, юридичних, медичних питань, а також з питань персоналу та державного нагляду за охороною праці.
Згідно пункту 12 Порядку №484 Головне управління НГУ в місячний строк з дня надходження висновку щодо виплати ОГД особам, які мають право на її отримання, поданого відповідно до абзацу четвертого пункту 10 цих Порядку та умов, приймає рішення про призначення ОГД або про відмову в її призначенні, або про повернення документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують підтвердження обставин, зазначених у документах чи подано не за належністю) і надсилає таке рішення разом із документами уповноваженому органу для видання наказу про виплату ОГД особам, які звернулися за її отриманням, а в разі відмови чи повернення документів на доопрацювання - для письмового повідомлення такої особи (таких осіб) з обґрунтуванням підстав відмови чи повернення документів на доопрацювання.
Під час воєнного стану рішення про призначення ОГД приймається Головним управлінням НГУ протягом трьох місяців з дня отримання документів, передбачених пунктами 7-9 цих Порядку та умов.
Відповідно до пункту 13 Порядку №484 після прийняття рішення про призначення ОГД Головне управління НГУ (за наявності коштів державного бюджету на відповідні виплати) здійснює перерахування коштів на реєстраційні рахунки уповноважених органів в установах Державної казначейської служби України.
За пунктом 14 Порядку №484 ОГД виплачується на підставі наказу уповноваженого органу шляхом перерахування коштів на рахунок в установі банку державного сектору, зазначений особою в заяві.
Рішення про відмову у призначенні ОГД може бути оскаржене в установленому законодавством порядку (пункт 21 Порядку №484).
Відповідно до пункту 22 Порядку №484 якщо особа одночасно має право на отримання ОГД та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими актами законодавства, виплата грошових сум здійснюється за однією з підстав за її вибором.
Враховуючи вищезазначене вбачається, що на державному рівні визначено порядок (процедуру) виплати одноразової грошової допомоги, зокрема в разі загибелі (смерті) військовослужбовця, особам які перебували на утриманні військового на час його загибелі (смерті), що закріплено згаданими вище положеннями пункту 2 Постанови 168 та пункту 1, пункт 4 статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Зокрема, Порядком №484 чітко встановлена процедура виплати одноразової грошової допомоги, установленої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».
Така процедура передбачає право на звернення, з дотриманням строку реалізації такого права (три роки з дати загибелі (смерті), подання визначених Порядком №484 документів для підтвердження права на виплату одноразової грошової допомоги.
Слід наголосити, що серед документів, які необхідно подати до заяви про виплату одноразової грошової допомоги особам, які перебували на утриманні військового визначено рішення суду, що підтверджує факт перебування заявника, який є членом сім`ї загиблого (померлого), на його утриманні, який визначається відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», або іншого документа, що є підставою для встановлення факту перебування на утриманні та призначення пенсії в разі втрати годувальника відповідно до зазначеного Закону.
За наслідками поданої заяви та документів Уповноважений орган готує висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги особам, які мають право на її отримання, та подає його в 10-денний строк із дня реєстрації документів, поданих такими особами, до Головного управління НГУ. В Головному управлінні НГУ наказом командувача Національної гвардії України призначається комісія з питань виплати одноразової грошової допомоги, яка у в місячний строк з дня надходження висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги особам, які мають право на її отримання приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують підтвердження обставин, зазначених у документах чи подано не за належністю) і надсилає таке рішення разом із документами уповноваженому органу для видання наказу про виплату одноразової грошової допомоги, а в разі відмови чи повернення документів на доопрацювання - для письмового повідомлення такої особи (таких осіб) з обґрунтуванням підстав відмови чи повернення документів на доопрацювання. Під час воєнного стану рішення про призначення одноразової грошової допомоги приймається Головним управлінням НГУ протягом трьох місяців з дня отримання документів. Рішення про відмову оскаржується в судовому порядку.
Суд зауважує, що відповідач військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України у своїх відповідях не відмовляла позивачу у виплаті спірної ОГД, а вказувала на відсутності підстав для виплати та зазначила щодо необхідності надання повного пакету документів зокрема документів про перебування на утриманні загиблого військовослужбовця.
Враховуючи положення ст.ст. 72, 73, 76, 76 та ч. 4 ст. 78 КАС України, суд звертає увагу позивача, що судове рішення у справі №756/7377/22 не є підтвердженням факту перебування на утриманні загиблого (померлого) військовослужбовця, та наданий вказаний доказ позивачем не підлягає врахуванню судом у даній справі.
Також, суд вказує, що наслідки вирішення справи № 320/9824/25 щодо визнання членом сім`ї загиблого (померлого) військовослужбовця не змінюють необхідності надання для виплати спірного ОГД судового рішення щодо підтвердження факту перебування на утриманні військовослужбовця.
Щодо посилань позивача на Інструкцію №280 щодо організації обліку особового складу та доводи про те, що сповіщення про загибель брата, яке було надіслано їй як єдиному члену сім`ї, рішення Конституційного Суду від 03.06.1999 №5-рп/99 стосовно визначення другої групи членів сім`ї військовослужбовця, такі не змінюють віднесення ОСОБА_1 до заявленої групи членів сім`ї загиблого її брата, що також не спростовується відповідачем, але не нівелюють процедуру визначену Порядком №484 щодо отримання виплати одноразової грошової допомоги за заявою та надання до неї зокрема документів про перебування на утриманні загиблого військовослужбовця.
Відповідно, суд зазначає, що позивачу не було відмовлено по суті розглянутих заяви та документів, а вказано про необхідність надати документи щодо відсутності судимості та зокрема, про перебування на утриманні загиблого військовослужбовця.
Суд вказує, що на час отримання заяви та документів у відповідача підстави для здійснення виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку з загибеллю рідного брата позивача, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» були відсутні.
У висновку суду, відповідач військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України відмовляючи у виплаті діяла на підставі, у межах своїх повноважень та у cпociб, що визначений Конституцією та законами України, Указами Президента України, іншими нормативно-правовими актами, не порушуючи прав та інтересів позивача, дії відповідача відповідають статті 2 КАС України, протиправність дій чи бездіяльності судом не встановлено.
Протилежного позивачем суду не наведено та не доведено належними та достатніми доказами.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
За статтею 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 2 статті 74 КАС України).
Відповідно до статті 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування та питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина 4 статті 78 КАС України).
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (абзац 2 частина 2 статті 77 КАС України).
Згідно частин 1-4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).
Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані.
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «RuizTorija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно з вимогами пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Решта доводів не впливають на висновки суду та не підлягають наданню оцінки.
Враховуючи наслідки вирішення справи судом, підстави для розподілу витрат у справі відсутні.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
в и р і ш и в:
В задоволенні позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Войтович І. І.