КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
19 жовтня 2026 року м. Київ № 320/5584/26
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Панової Г.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження клопотання відповідача про залишення позову без розгляду в адміністративній справі
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області
про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.04.2026 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Представник відповідача подав до суду клопотання про залишення позову без розгляду. В обґрунтування заявленого клопотання відповідач посилається на наявність у провадженні суду іншої адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, яка, на думку відповідача, містить тотожні позовні вимоги, що виключає можливість одночасного розгляду зазначених спорів.
При розгляді клопотання представника відповідача про застосування позовної давності, суд виходить з такого.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо у провадженні цього або іншого суду є справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Отже, застосування зазначеної процесуальної норми можливе виключно за умови встановлення одночасної тотожності трьох елементів позову: сторін, предмета та підстав.
При цьому предмет позову становить матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої позивач просить ухвалити судове рішення, тоді як підставами позову є фактичні обставини, якими обґрунтовуються заявлені вимоги.
Сам лише збіг сторін спору, подібність спірних правовідносин або застосування однакового способу судового захисту не є достатніми для висновку про тотожність позовів, якщо заявлені вимоги ґрунтуються на різних юридичних фактах та стосуються різних порушень прав позивача.
Аналогічний правовий підхід викладений Верховним Судом у постанові від 31.10.2024 у справі № 580/1569/23, у якій наголошено, що для встановлення тотожності позовів необхідно здійснити порівняльний аналіз їх предметів та підстав, а відмінність хоча б одного з відповідних елементів виключає можливість залишення позову без розгляду.
Як вбачається з матеріалів справи, у межах цього провадження ОСОБА_1 оскаржує дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо невиплати індексації пенсії з 01.03.2025, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209, у зв`язку з обмеженням пенсійних виплат максимальним розміром, а також щодо застосування з 01.01.2026 понижуючих коефіцієнтів відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778.
У зв`язку із цим позивач просить зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01.03.2025 з урахуванням індексації за 2025 рік без обмеження максимальним розміром, а також з 01.01.2026 без застосування відповідних понижуючих коефіцієнтів.
Водночас предметом іншого судового провадження, на яке посилається відповідач, є оскарження дій пенсійного органу щодо непроведення належного перерахунку та виплати пенсії з урахуванням індексації, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236, починаючи з 01.03.2026, без обмеження максимальним розміром.
При цьому судом встановлено, що підставою звернення позивача з іншим позовом стали нові обставини, пов`язані з проведенням індексації пенсій у 2026 році, зокрема надання відповідачем листа від 19.03.2026 № 1000-0202-8/32920 та розрахунку пенсії станом на 18.03.2026, відповідно до яких позивач вважає порушеним своє право на отримання пенсії з урахуванням індексації за 2026 рік.
Суд зауважує, що постанова Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236, із застосуванням якої позивач пов`язує порушення своїх прав в іншій адміністративній справі, була прийнята вже після звернення позивача з позовом у справі, що розглядається.
Таким чином, обставини, які стали підставою для звернення з іншим позовом, виникли пізніше та не могли бути покладені в основу позовних вимог, заявлених у цьому провадженні.
Крім того, заявлена у цьому провадженні вимога про здійснення перерахунку та виплати пенсії з 01.01.2026 без обмеження максимальним розміром не свідчить про охоплення предметом цього спору всіх можливих перерахунків пенсії, право на які може виникнути у позивача в подальшому у зв`язку зі зміною нормативно-правового регулювання.
Водночас положення пункту 3 частини першої статті 240 КАС України спрямовані на недопущення одночасного розгляду саме тотожних спорів, а не на обмеження права особи на судовий захист у разі виникнення нових обставин, які можуть свідчити про порушення її прав.
Отже, здійснивши порівняльний аналіз заявлених позовних вимог, фактичних обставин їх виникнення та нормативно-правових підстав, суд дійшов висновку, що зазначені адміністративні справи хоча й виникли між тими самими сторонами та стосуються пенсійного забезпечення позивача, однак не є тотожними за предметом і підставами позову.
За таких обставин, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про залишення позову без розгляду.
Керуючись ст. ст. 248, 256, 292, 295 КАС України, суд,
УХВАЛИВ:
1. У задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про залишення позову без розгляду відмовити.
2. Копію ухвали надіслати (вручити) особам, які беруть участь у справі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Панова Г. В.