КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
про відкриття спрощеного провадження в адміністративній справі
без проведення судового засідання
19 жовтня 2026 року справа №320/29685/26
Суддя Київського окружного адміністративного суду Кушнова А.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,
в с т а н о в и в:
До Київського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» звернувся ОСОБА_1 з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення, нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення (у тому числі його щомісячних і одноразових додаткових видів), грошової допомоги на оздоровлення, грошової допомоги для вирішення соціально-побутових питань, за період з 27.08.2021 по 02.12.2024, без врахування розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023, 01.01.2024 на відповідний тарифний коефіцієнт;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 провести ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення (у тому числі його щомісячних і одноразових додаткових видів), грошової допомоги на оздоровлення, грошової допомоги для вирішення соціально-побутових питань, за період з 27.08.2021 по 02.12.2024, визначених шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що установлений законом станом на 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023, 01.01.2024, на відповідний тарифний коефіцієнт відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30.08.2017 та здійснити виплату донарахованих сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.08.2026 позовну заяву залишено без руху та встановлено десятиденний строк для усунення недоліків позову, протягом якого позивачу слід було надати: обґрунтовану заяву про поновлення строку звернення до суду з даним позовом в частині позовних вимог, які охоплюють період, починаючи з 19.07.2022 по 02.12.2024, та належні докази поважності причин його пропуску; копію грошового атестату, отриманого при виключенні зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .
31.08.2026 канцелярією суду зареєстровано заяву представника позивача, подану на виконання вимог ухвали суду від 20.08.2026 через підсистему «Електронний суд» 30.08.2026, в якій представник позивача просить визнати обґрунтованими і поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду та поновити строк для звернення ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії.
В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду представник позивача посилається на те, що позивач має право звернутися до суду з позовом про стягнення належних сум грошового забезпечення без обмеження будь-яким строком, оскільки він не звільнявся з військової служби, а продовжує проходити військову службу та виконує свій конституційний обов`язок із захисту суверенітету і незалежності держави України.
Крім того, представник позивача зауважила, що про порушене право позивачу стало відомо з моменту отримання відповіді на його заяву від Військової частини НОМЕР_1 від 07.05.20263 за вих. №1504, в якій було зазначено, що розмір прожиткового мінімуму для розрахунку складових грошового забезпечення визначається на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 і складає 1762 грн.
Щодо надання грошового атестату, представник позивача зазначила, що позивач не здійснював копіювання чи фотографування грошового атестату, а тому вказаний документ не може бути наданий.
09.09.2026 канцелярією суду зареєстровано клопотання представника позивача, подане через підсистему «Електронний суд» 08.09.2026, до якої на підтвердження причин поважності пропуску процесуального строку, зазначених в заяві від 30.08.2026, надано довідку Військової частини НОМЕР_2 від 29.08.2026 №4109, відповідно до якої позивач перебуває на військовій службі за контрактом у Військовій частині НОМЕР_2 .
Дослідивши вказану заяву, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною п`ятою статті 122 КАС України визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Таким чином, для звернення до адміністративного суду з позовом щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлено місячний строк і цей строк обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому, законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб у справах цієї категорії особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Верховний Суд у постанові від 25 квітня 2023 року у справі №380/15245/22 сформував висновок щодо строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці військовослужбовців, відповідно до якого, вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, Суд, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, наголошує, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п`ятою статті 122 КАС України.
У постанові від 21 березня 2025 року у справі №460/21394/23 Судова палата з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду (далі - Судова палата) сформувала єдиний підхід до застосування статті 233 КЗпП України в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати.
У означеній постанові Судова палата зазначила, що частиною першою статті 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
Судова палата урахувала позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, яку неодноразово висловлював Конституційний Суд України, зокрема, у Рішеннях від 13 травня 1997 року №1-зп, від 09 лютого 1999 року №1-рп/99, від 05 квітня 2001 року №3-рп/2001, від 13 березня 2012 року №6-рп/2012, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
У підсумку Судова палата виснувала, що, якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України в редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України в редакції Закону №2352-IX, то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону №2352-IX).
Суд зауважує, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Тобто, законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й з об`єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.
День, коли особа дізналася про порушення свого права - це установлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день, коли мало бути прийняте рішення (вчинено дію), якщо таке рішення (дія) не було прийняте (не була вчинена).
Якщо цей день установити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав.
На переконання суду, початок перебігу строку звернення до суду з позовними вимогами, які стосуються періоду з 19 липня 2022 року, з урахуванням частини другої статті 233 КЗпП України (у чинній редакції), слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум. Таким моментом може бути день вручення розрахункового листа, довідки про нараховані та виплачені суми тощо.
Такий підхід застосовано Верховним Судом у постановах від 21 березня 2025 року у справі №460/21394/23 та від 30 квітня 2026 року у справі №240/15039/25.
Залишаючи позовну заяву без руху, суд зазначив, що звернувшись до суду з даним позовом 24.05.2026 позивач пропустив тримісячний строк звернення до суду щодо позовних вимог за період з 19.07.2022 по 02.12.2024.
Наголошено на тому, що позивач, із врахуванням рішення Конституційного Суду України №1-р/2025 від 11.12.2025, може звернутись до суду із позовними вимогами щодо обчислення та виплати грошового забезпечення без обмеження будь-яким строком (як працівник, який продовжує службу), починаючи з 11.12.2025, тобто з дня втрати чинності положень частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України відповідно до Рішення Конституційного Суду України №1-р/2025 від 11.12.2025.
У зв`язку з цим, судом було запропоновано позивачу у порядку усунення недоліків позовної заяви надати суду заяву про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою стосовно позовних вимог за період з 19.07.2022 по 02.12.2024 та належні докази поважності причин його пропуску; надати копію грошового атестату, отриманого при виключенні зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .
У заяві про поновлення процесуального строку представник позивача зазначила, що позивач не звільнявся з військової служби, а продовжує проходити військову службу та виконує свій конституційний обов`язок із захисту суверенітету і незалежності держави України. Про порушене право позивачу стало відомо з моменту отримання відповіді на його заяву від Військової частини НОМЕР_1 від 07.05.20263 за вих. №1504.
Так, судом встановлено, що позивач з 27.08.2021 по 02.12.2024 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 та з 04.12.2024 був переміщений для подальшого проходження військової служби до Військової частини НОМЕР_2 , що підтверджується записами військового квитка ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 від 16.09.2021.
Крім того, згідно довідки Військової частини НОМЕР_2 від 29.08.2026 №4109 позивач перебуває на військовій службі за контрактом у Військовій частині НОМЕР_2 .
За приписами пункту 11.1 Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту (додаток до наказу Міністерства оборони України від 22.05.2017 №280 (у редакції наказу Міністерства оборони України від 22.04.2021 №104) грошовий атестат видається військовослужбовцю військовою частиною, в якій він перебуває на грошовому забезпеченні, зокрема, у випадку вибуття до нового місця служби (навчання) з виключенням зі списків особового складу військової частини.
Форма грошового атестата встановлена додатком 16 Правил та передбачає відображення в атестаті всіх складових грошового забезпечення військовослужбовця, які йому нараховані та виплачені у день виключення зі списків особового складу військової частини.
Суд зазначає, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 29 грудня 2025 року у справі №580/9034/24 дійшов висновку, що грошовий атестат є документом остаточного розрахунку військової частини з військовослужбовцем у день його виключення зі списків особового складу. Він підтверджує виплату належних сум станом на цю дату, однак не містить розшифровки нарахувань і виплат за попередні місяці служби. Якщо атестат відображає лише виплати за останні дні служби та не розкриває складових виплат за минулі місяці, він не дає військовослужбовцю можливості об`єктивно оцінити правильність нарахувань за спірний період, а тому не запускає перебіг строку звернення до суду щодо таких нарахувань.
Щодо надання грошового атестату, представник позивача у заяві від 30.08.2026 зазначила, що позивач не здійснював копіювання чи фотографування грошового атестату, а тому вказаний документ не може бути наданий.
Тобто у позивача грошовий атестат відсутній.
Також судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив провести перерахунок нарахування та виплату його грошового забезпечення за період з 27.08.2021 по 02.12.2024, на яку отримав відповідь від 07.05.20263 за вих. №1504, в якій було зазначено, що розмір прожиткового мінімуму для розрахунку складових грошового забезпечення визначається на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 і складає 1762 грн., а тому нарахування та виплата грошового забезпечення за 2021-2024 роки здійснювалось згідно діючих норм чинного законодавства України.
Таким чином, про нараховане та виплачене грошове забезпечення за період з 27.08.2021 по 02.12.2024 позивач дізнався з листа відповідача від 07.05.20263 за вих. №1504.
Звідси, саме момент отримання позивачем вищевказаної відповіді слід вважати моментом, з якого слід обчислювати строк звернення до суду.
Отже, наведені обставини свідчать про дотримання позивачем строку звернення до суду.
Спір виник з публічно-правових відносин та відповідно до статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України належить до юрисдикції адміністративних судів і підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.
Позовна заява відповідає вимогам, встановленим статтями 160, 161 та 172 Кодексу адміністративного судочинства України, та подана з дотриманням правил підсудності особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність.
Підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України, немає.
Відповідно до положень статей 12, 257 Кодексу адміністративного судочинства України справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Частиною четвертою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративному суду надано право пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи.
Згідно з частиною третьою статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України, про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.
З огляду на наявні матеріали справи, для об`єктивного, повного і всебічного розгляду справи, суд дійшов висновку про необхідність витребування доказів від відповідача.
Визнавши подані матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, керуючись статтями 12, 80, 171, 243, 248, 257, 259-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у х в а л и в:
1. Відкрити провадження в адміністративній справі.
Справа буде розглядатися одноособово суддею Кушновою А.О. за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
2. Витребувати докази у справі від відповідача:
- копію послужного списку позивача;
- копії наказів про призначення позивача на посади, про зарахування до списків особового складу, про виключення із списків особового складу частини, про зарахування на грошове забезпечення та виключення з грошового забезпечення, які видавались під час проходження позивачем військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 ;
- копію грошового атестату, отриманого при звільненні позивача з Військової частини НОМЕР_1 ;
- докази ознайомлення позивача з відповідним документом (зокрема, розрахунковим листом, відомостями про нараховане і виплачене грошове забезпечення, фінансовим повідомленням або іншим документом, який би розкривав зміст виплати грошового забезпечення (складові, їх розміри, утримання, що відображає фактичні суми нарахувань та виплат);
- довідку-розрахунок про суму нарахованого та виплаченого грошового забезпечення із зазначенням всіх складових нарахованого та виплаченого грошового забезпечення та підстав їх нарахування та виплати за період з 27.08.2021 по 02.12.2024;
- письмові пояснення із нормативним обґрунтуванням щодо не здійснення нарахування та виплати за період з 27.08.2021 по 02.12.2024 грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення), інших виплат, які розраховуються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а саме: встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 01.01.2024, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704;
- наявність/відсутність документального підтвердження ознайомлення позивача з розміром та складовими нарахованого та виплаченого у спірному періоді грошового забезпечення, як-то докази направлення/видачі розрахункових листів, довідок про грошове забезпечення тощо;
- копію Положення на відповідача;
- витяг із ЄДР, ЄДРПОУ на відповідача.
Витребувані докази надати суду впродовж 15 днів з дня отримання цієї ухвали із доказами направлення позивачу (його представнику).
3. Запропонувати відповідачу протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву та/або клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Роз`яснити відповідачу, що відповідно до частин 3, 4 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України до відзиву мають бути додані документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин справа буде вирішена за наявними матеріалами.
4. Запропонувати позивачеві протягом п`яти днів з дня отримання відзиву на позовну заяву подати до суду відповідь на відзив та/або клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
5. Запропонувати відповідачу подати до суду заперечення щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань та аргументів протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив.
6. Роз`яснити учасникам справи про можливість отримання інформації по справі, що розглядається, на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за посиланням: http://adm.ko.court.gov.ua/sud1070/.
7. Копію ухвали суду надіслати (надати) учасникам справи (їх представникам), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Кушнова А.О.