КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 жовтня 2026 року м. Київ справа №320/21139/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білоус А.Ю. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Київського міського відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВСЬКИЙ ПРИВАТНИЙ ЛІЦЕЙ «ПЕРША УКРАЇНСЬКА ШКОЛА» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулось Київське міське відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВСЬКИЙ ПРИВАТНИЙ ЛІЦЕЙ «ПЕРША УКРАЇНСЬКА ШКОЛА» про стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій та пені у загальному розмірі 127988,63 грн. (з яких адміністративно-господарські санкції - 127796,93 грн., пеня - 191,70 грн.).
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем у порушення вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі - Закон № 875-XII) у 2024 році не виконано норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, внаслідок чого позивачем нараховано адміністративно-господарські санкції у розмірі 127796,93 грн. та пеню у сумі 191,70 грн.. Несплата відповідачем суми адміністративно-господарських санкцій та пені стала підставою для звернення позивача до суду з вимогою про їх стягнення у примусовому порядку.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.05.2025 позовну заяву залишено без руху.
У зв`язку з усуненням недоліків ухвалою суду від 03.06.2025 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, у якому заперечив проти позовних вимог та зазначив клопотання про поновлення пропущеного строку для подання відзиву, вказуючи, що копію позовної заяви не отримував, а з матеріалами справи ознайомився у суді 19.06.2025. По суті заявлених вимог відповідач зазначив, що середньооблікова кількість штатних працівників у 2024 році становила 17 осіб, відповідно норматив працевлаштування осіб з інвалідністю складав 1 особу. Відповідач наголосив, що ним фактично було працевлаштовано трьох працівників з інвалідністю за основним місцем роботи: ОСОБА_1 (прийнята на посаду директора з 17.07.2024, особа з інвалідністю III групи безстроково), ОСОБА_2 (прийнята на посаду вчителя з 30.09.2024, особа з інвалідністю II групи) та ОСОБА_3 (прийнята на посаду вчителя з 30.09.2024, особа з інвалідністю III групи безстроково). Розрахунок середньооблікової чисельності штатних працівників, яким встановлено інвалідність, за 2024 рік склав (0+0+0+0+0+0+1+1+3+3+3+3)/12 = 1,17 особи, що за правилами статистичного округлення становить 1 особу та свідчить про повне виконання нормативу. Причиною формування позивачем спірного розрахунку санкцій стало те, що під час первинного подання Податкового розрахунку за звітні періоди 2024 року вказані працівники були помилково відображені з кодом категорії застрахованої особи « 1» замість « 2» та з нарахуванням ЄСВ за ставкою 22% замість 8,41%. Вказану помилку відповідач самостійно виправив шляхом подання до контролюючого органу уточнюючих податкових розрахунків у травні 2025 року, які були успішно прийняті. Відповідач вказав, що норматив ним виконано фактично, порушення мало виключно характер помилки у звітності, а в діях товариства відсутній склад господарського правопорушення, у зв`язку з чим просив відмовити у задоволенні позову повністю.
Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
в с т а н о в и в:
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю «КИЇВСЬКИЙ ПРИВАТНИЙ ЛІЦЕЙ «ПЕРША УКРАЇНСЬКА ШКОЛА» (код ЄДРПОУ 44717367) зареєстровано в якості юридичної особи 19.08.2022.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем через електронний кабінет відповідача на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України 04.03.2025 було розміщено розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2024 рік на суму 127796,93 грн.
Несплата відповідачем у добровільному порядку визначених сум адміністративно-господарських санкцій та нарахованої пені у розмірі 191,70 грн. стала підставою для звернення позивача до суду з вимогою про їх примусове стягнення, з приводу чого суд зазначає таке.
Відповідно до частин першої та другої статті 17 Закону № 875-XII (тут і далі - в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин, зокрема, у редакції Закону України від 18 жовтня 2022 року № 2682-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту соціальних, трудових та інших прав фізичних осіб, у тому числі під час воєнного стану, та спрощення обліку робочих місць для осіб з інвалідністю») з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.
Підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів у разі потреби створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей осіб з інвалідністю.
Частина третя статті 18 Закону № 875-XII визначає, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з положеннями статті 19 Закону № 875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.
До виконання підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, зараховується забезпечення роботою осіб з інвалідністю на підприємствах, в організаціях громадських об`єднань осіб з інвалідністю шляхом створення господарських об`єднань підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, та підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю з метою координації виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.
Пенсійний фонд України у порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформацію:
про працевлаштованих осіб з інвалідністю;
про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю;
необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті.
Отримана від Пенсійного фонду України інформація, яка містить ознаки порушень законодавства про створення робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, є підставою для проведення перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю.
Отримана від Пенсійного фонду України інформація про працевлаштованих осіб з інвалідністю використовується в Централізованому банку даних з проблем інвалідності для визначення в автоматичному режимі осіб з інвалідністю, які можуть бути працевлаштовані.
Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.
Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України.
Відповідно до частин першої-п`ятої статті 20 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов`язкових платежів).
Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. Позови про стягнення адміністративно-господарських санкцій і пені пред`являються протягом шести місяців після закінчення строку для самостійної сплати, встановленого частиною четвертою цієї статті.
У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.
Верховний Суд у постанові від 24 квітня 2025 року у справі № 280/3642/23 зазначив таке:
«…з 06 листопада 2022 року Фонд не проводить власних розрахунків, а покладається на дані автоматизованого аналізу Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності, які формуються до 10 березня відповідного року зі звітності роботодавця, Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю лише виявляє роботодавців-порушників нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю та накладає адміністративно-господарські санкції відповідно до формули обрахунку, передбаченої статтею 20 Закону № 875-XII.
Згідно зі статтею 6 Закону № 2464-VI, роботодавець (платник єдиного внеску) зобов`язаний подавати достовірну звітність до Пенсійного фонду України, яка включає відомості про працівників, у тому числі осіб з інвалідністю.
Пункт 3 Розділу IV. «Дані облікової картки Реєстру застрахованих осіб, зміни та уточнення до них» Положення № 10-1 визначає, що відомості до Реєстру застрахованих осіб, зміни, уточнення до них вносяться в електронній формі в автоматичному режимі на підставі: звітності, що подається страхувальниками до Пенсійного фонду України, відомостей центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
Такі дані автоматично потрапляють до Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності.
Роботодавець, що виявив помилку в поданій звітності, має право подати уточнюючу звітність до Пенсійного фонду України відповідно до Положення № 10-1. Проте, якщо роботодавець подав звітність з неправильною середньообліковою чисельністю штатних працівників або не вказав у звітності працівника з інвалідністю (через помилку чи незнання про наявність у працівника статусу інвалідності) та не уточнив звітність до 10 березня, Фонд має всі підстави вважати, що норматив не виконано, і накласти санкції відповідно до статті 20 Закону № 875-XII.
Верховний Суд підкреслює, що з набранням чинності Законом № 2682-IX (з 06 листопада 2022 року) Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю здійснює визначення факту невиконання нормативу робочих місць та розрахунок адміністративно-господарських санкцій в автоматизованому режимі, виключно на підставі даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності, зафіксованих станом на контрольну дату - до 10 березня року, наступного за звітним.
Відповідальність за повноту, достовірність і своєчасність подання інформації до зазначених реєстрів покладається на роботодавця як джерело такої інформації. Несвоєчасне виправлення помилок у звітності до настання контрольної дати є ризиком роботодавця і не звільняє його від сплати адміністративно-господарської санкції, передбаченої статтею 20 Закону № 875-XII, навіть якщо фактичні обставини не відповідали поданій звітності.
Під час судового розгляду суд може врахувати, чи вживав роботодавець заходів для виправлення звітності до моменту накладення санкцій, а не переглядати результат автоматизованого аналізу даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності.
Таким чином, обов`язок роботодавця відповідати за достовірність звітності є ключовим у контексті виконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю. Для уникнення санкцій або успішного їх оскарження роботодавець має забезпечити точність і своєчасність звітності, а в разі помилок - оперативно їх виправити та надати докази виконання нормативу».
Наказом Міністерства економіки України «Про затвердження форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» та Порядку її подання» від 12 квітня 2022 року №827-22 затверджено Форму звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», яка заповнюється та подається роботодавцем до філії міжрегіонального/регіонального центру зайнятості (або до міського, районного, міськрайонного центру зайнятості - до дати припинення їхньої діяльності) (далі - центр зайнятості) незалежно від місцезнаходження роботодавця з дня виникнення в нього потреби в підборі працівників та/або з дати відкриття вакансії, але не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення нового робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.
Тобто, звіт за формою 3-ПН є актом інформування органів працевлаштування про створені на підприємстві робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю і, водночас, запитом про направлення на підприємство осіб для працевлаштування.
Наведене свідчить про те, що обов`язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком підбирати і працевлаштовувати таких осіб на створені робочі місця.
Такий обов`язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині першій статті 18 Закону № 875-ХІІ.
У той же час, на підприємство покладається лише обов`язок створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю та інформувати про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування.
Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 805/402/17-а та від 24 лютого 2020 року у справі №820/2132/17.
Доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, є звіт форми № 3-ПН.
Підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно розробило необхідні заходи по створенню для них робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало особу з інвалідністю з причин, незалежних від нього: відсутність осіб з інвалідністю, відмова особи з інвалідністю від працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню осіб з інвалідністю.
Такий правовий висновок викладений Верховним Судом в постанові від 22.06.2022 по справі №826/11977/18.
Таким чином, передбачена частиною першою статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» міра юридичної відповідальності у вигляді виникнення обов`язку здійснити грошовий платіж на користь Фонду соціального захисту інвалідів має наставати або:
1) в разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», а саме: не виділення та не створення робочих місць, не надання державній службі зайнятості інформації, не звітування перед Фондом соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, так як саме ця бездіяльність має своїм фактичним наслідком позбавлення державної служби зайнятості можливості організувати працевлаштування інвалідів;
2) в разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 17, частини першої статті 18, частин другої, третьої, п`ятої статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», що полягає у безпідставній відмові у працевлаштуванні інваліда, який звернувся до роботодавця самостійно чи був направлений до нього державною службою зайнятості.
Як свідчать матеріали справи, позивачем визначено, що середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу відповідача за 2024 рік склала 17 осіб, з яких середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, становила 0 осіб, норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю - 1 особа, фонд оплати праці штатних працівників - 2172547,82 грн., середня річна заробітна плата штатного працівника - 127796,93 грн., кількість робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятих особами з інвалідністю, - 1 особа.
Разом з тим, суд встановив, що на підтвердження фактичного виконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю у 2024 році відповідачем надано належні первинні документи та кадрові накази:
- копію наказу ТОВ «Київський приватний ліцей «Перша українська школа» № 3 від 17 липня 2024 року про приступання ОСОБА_1 до виконання обов`язків директора товариства за основним місцем роботи на підставі протоколу загальних зборів учасників від 16.07.2024; копію довідки до акта огляду МСЕК серії АВ № 0876985 від 01.08.2017, згідно з якою ОСОБА_1 встановлено III групу інвалідності безстроково;
- копію наказу ТОВ «Київський приватний ліцей «Перша українська школа» № 09-10 від 27 вересня 2024 року про прийняття ОСОБА_2 з 30 вересня 2024 року на посаду вчителя початкових класів за основним місцем роботи; копію довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ № 139468 від 15.12.2023, згідно з якою ОСОБА_2 встановлено II групу інвалідності до 01.01.2027;
- копію наказу ТОВ «Київський приватний ліцей «Перша українська школа» № 09-2 від 27 вересня 2024 року про прийняття ОСОБА_3 з 30 вересня 2024 року на посаду вчителя музичного мистецтва та мистецтва за основним місцем роботи; копію довідки до акта огляду МСЕК серії 10 ААВ № 862751 від 20.04.2015, згідно з якою ОСОБА_3 встановлено III групу інвалідності безстроково.
Дослідивши період перебування зазначених працівників у трудових відносинах з відповідачем у 2024 році, суд встановив, що ОСОБА_1 працювала з липня по грудень 2024 року (6 місяців), а ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - з жовтня по грудень 2024 року (по 3 місяці кожна).
Відповідно до пунктів 3.2, 3.2.5 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 № 286 (далі - Інструкція № 286), середньообліков кількість штатних працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді, тобто відповідно на 2, 3, 4, ... 12.
Таким чином, помісячна кількість штатних працівників відповідача, яким встановлено інвалідність, у 2024 році становила: у січні - червні - 0 осіб; у липні - серпні - по 1 особі; у вересні - грудні - по 3 особи. Середньооблікова чисельність штатних працівників з інвалідністю за 2024 рік складає: (0 + 0 + 0 + 0 + 0 + 0 + 1 + 1 + 3 + 3 + 3 + 3) / 12 = 14 / 12 ? 1,17 особи, що за правилами округлення становить 1 особу.
Суд також встановив, що під час первинного подання Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за звітні періоди 2024 року відповідачем було допущено технічну помилку, а саме: не заповнено рядок 101.1 щодо кількості працівників, яким встановлено інвалідність, а також помилково зазначено категорію застрахованих осіб ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з кодом « 1» замість « 2», внаслідок чого нарахування єдиного внеску помилково здійснювалося за ставкою 22% замість 8,41%.
З метою виправлення вказаної помилки відповідачем у травні 2025 року було сформовано та надіслано до Головного управління ДПС у м. Києві (Центральна ДПІ) Уточнюючі податкові розрахунки за відповідні звітні періоди 2024 року разом із Додатками 1 «Відомості про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам», у яких виправлено код категорії застрахованої особи на « 2», відкориговано суми нарахування єдиного внеску за пільговою ставкою 8,41% відповідно до частини тринадцятої статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», що підтверджується копіями Уточнюючих розрахунків від 07.05.2025 та 08.05.2025 та квитанціями № 2 про їх прийняття контролюючим органом без помилок і зауважень (зокрема, за липень 2024 року - квитанція № 2 від 08.05.2025 за реєстраційним номером документу [номер приховано]).
Оскільки для виконання нормативу у 2024 році відповідачу було необхідно забезпечити працевлаштування 1 особи з інвалідністю, фактична наявність у трудових відносинах трьох осіб зазначеної категорії з округленим середньообліковим показником 1 особа свідчить про те, що норматив робочих місць відповідачем було виконано.
У правовідносинах щодо застосування господарсько-правової відповідальності визначальним є встановлення дійсних дій суб`єкта господарювання, спрямованих на виділення робочих місць та фактичне працевлаштування осіб з інвалідністю, а не суто формальні недоліки первинного заповнення звітності, які до того ж були самостійно усунуті роботодавцем.
Відповідно до положень статей 18, 19 Закону № 875-XII обов`язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю полягає саме у реальному забезпеченні їх працевлаштування за основним місцем роботи у кількості, визначеній нормативом.
Матеріали справи підтверджують належними та допустимими доказами факт виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2024 році безпосередньо відповідачем.
За таких обставин суд доходить висновку, що відповідач забезпечив виконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю у 2024 році, а формування позивачем розрахунку санкцій було викликано виключно технічною помилкою у первинній податковій звітності підприємства, яка спростовується дослідженими судом письмовими доказами та поданими уточнюючими розрахунками.
Адміністративно-господарські санкції за своєю правовою природою є мірою відповідальності за вчинення правопорушення у сфері господарювання, застосування якої можливе виключно за наявності протиправної поведінки та вини суб`єкта господарювання. В діях ТОВ «КИЇВСЬКИЙ ПРИВАТНИЙ ЛІЦЕЙ «ПЕРША УКРАЇНСЬКА ШКОЛА» складу господарського правопорушення, ухилення від виконання обов`язку чи протиправної бездіяльності судом не встановлено, а відтак підстави для стягнення адміністративно-господарських санкцій та похідної вимоги про стягнення пені відсутні.
З огляду на викладене, позовні вимоги Київського міського відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Відповідно до статті 139 КАС України відсутні підстави для вирішення питання стосовно повернення судового збору, сплаченого позивачем за первісним позовом при зверненні до суду.
Керуючись статтями 243-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
в и р і ш и в:
У задоволенні адміністративного позову Київського міського відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВСЬКИЙ ПРИВАТНИЙ ЛІЦЕЙ «ПЕРША УКРАЇНСЬКА ШКОЛА» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені - відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Білоус А.Ю.