КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
про відкриття спрощеного провадження в адміністративній справі
без проведення судового засідання
19 жовтня 2026 року справа №320/32743/26
Суддя Київського окружного адміністративного суду Кушнова А.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Державної установи «Бориспільська виправна колонія (№119)» про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення коштів,
в с т а н о в и в:
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Державної установи «Бориспільська виправна колонія (№119)», в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Бориспільська виправна колонія (№ 119)» щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно, з встановленням для обчислення індексації місяця підвищення (базового місяця) - січень 2008 року;
- зобов?язати Державну установу «Бориспільська виправна колонія (№ 119)» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно, з встановленням для обчислення індексації місяця підвищення (базового місяця) - січень 2008 року, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;
- визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Бориспільська виправна колонія (№ 119)» щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення, відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6, пункту Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, за період з 01.03.2018 по 24.11.2025 включно;
- стягнути з Державної установи «Бориспільська виправна колонія (№ 119)» на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення, у відповідності до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, за період з 01.03.2018 по 24.11.2025 включно з розрахунку 4 463,15 гривні на місяць, а всього 414 180,32 гривень (чотириста чотирнадцять тисяч сто вісімдесят гривень тридцять дві копійки) із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, військовослужбовцями, поліцейськими начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;
- визнати протиправними дії Державної установи «Бориспільська виправна колонія (№ 119)» щодо виплати ОСОБА_1 одноразових видів грошового забезпечення, а саме грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2025 роки, грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної чергової відпустки за урахування при їх обчисленні індексації грошового забезпечення;
- зобов?язати Державну установу «Бориспільська виправна колонія (№ 119)» здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 одноразові види грошового забезпечення, а саме: грошову допомогу на оздоровлення за 2016-2025 роки, грошову компенсацію за невикористані календарні дні щорічної чергової відпустки за 2004, 2012, 2017-2023 та 2025 роки, одноразову грошову допомогу при звільненні, з якого проводиться розрахунок, індексації грошового забезпечення, розрахованої у відповідності до вимог пункту 1-1 та вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими особами і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;
- зобов?язати Державну установу «Бориспільська виправна колонія (№ 119)», у відповідності до Закону України від 19 жовтня 2000 року 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв?язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв?язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв?язку порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 24.11.2025 за весь час затримки виплати, а саме за період з 01.01.2016 по дату фактичної виплати заборгованості з грошового забезпечення.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.09.2026 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позову шляхом надання обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до суду з даним позовом в частині позовних вимог, які охоплюють період, починаючи з 19.07.2022 по 24.11.2025, та належні докази поважності причин його пропуску.
28.09.2026 канцелярією суду зареєстровано заяву позивача про визнання поважними причин пропуску строку на звернення до суду та поновлення процесуального строку звернення до адміністративного суду від 09.09.2026, направлену засобами поштового зв`язку.
Так, в обґрунтування щодо строку звернення до суду у заяві від 09.09.2026 позивач посилається на те, що у порушення вимог ст. 116 КЗпП України та розділу ІV Порядку №925/5 відповідачем письмове повідомлення про суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні - грошовий атестат, позивачу вручене не було. Виплата грошового забезпечення проводилась шляхом щомісячного зарахування на картковий рахунок загальної суми коштів, без розбивки на окремі складові грошового забезпечення. Позивачу щомісячно не надавалися для ознайомлення фінансово-економічні документи, які містили б інформацію про нарахування грошового забезпечення, та з яких вона могла би дізнатися про порушення своїх прав. Натомість, 06.05.2026 було вручено лист відповідача за вихідним №4-38-26/К-24 від 30.04.2026, до якого було відповідачем долучено довідки про розміри виплаченого грошового забезпечення за 2016-2025 роки. Саме з дати отримання відповіді - 06.05.2026 позивач змогла достовірно встановити, що виплата індексації грошового забезпечення здійснювалась у заниженому розмірі, дізнатись про причини та підстави вказаних дій відповідача та звернутись до суду.
Дослідивши вказану заяву, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною п`ятою статті 122 КАС України визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Таким чином, для звернення до адміністративного суду з позовом щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлено місячний строк і цей строк обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому, законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб у справах цієї категорії особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Верховний Суд у постанові від 25 квітня 2023 року у справі № 380/15245/22 сформував висновок щодо строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці військовослужбовців, відповідно до якого, вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, Суд, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, наголошує, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п`ятою статті 122 КАС України.
У постанові від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23 Судова палата з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду (далі - Судова палата) сформувала єдиний підхід до застосування статті 233 КЗпП України в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати.
У означеній постанові Судова палата зазначила, що частиною першою статті 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
Судова палата урахувала позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, яку неодноразово висловлював Конституційний Суд України, зокрема, у Рішеннях від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
У підсумку Судова палата виснувала, що, якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України в редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України в редакції Закону № 2352-IX, то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону № 2352-IX).
Суд зауважує, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Тобто, законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й з об`єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.
День, коли особа дізналася про порушення свого права - це установлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день, коли мало бути прийняте рішення (вчинено дію), якщо таке рішення (дія) не було прийняте (не була вчинена).
Якщо цей день установити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав.
На переконання суду, початок перебігу строку звернення до суду з позовними вимогами, які стосуються періоду з 19 липня 2022 року, з урахуванням частини другої статті 233 КЗпП України (у чинній редакції), слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум. Таким моментом може бути день вручення розрахункового листа, довідки про нараховані та виплачені суми тощо.
Такий підхід застосовано Верховним Судом у постановах від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23 та від 30 квітня 2026 року у справі № 240/15039/25.
Залишаючи позовну заяву без руху, суд зазначив, що до суду з даним позовом позивач звернулась лише 14.08.2026 (згідно штампу відділу канцелярії на позовній заяві), тобто з пропуском передбаченого ч. 1 ст. 233 Кодексу законів про працю України (у редакції Закону №2352-IX) тримісячного строку звернення до суду. Отже, позивач пропустив встановлений законодавством тримісячний строк звернення до адміністративного суду з даним позовом в частині обчислення та виплати позивачу грошового забезпечення та інших виплат за період з 19.07.2022 по 24.11.2025, оскільки позивачу повинно було бути відомо про нарахування та виплату відповідачем грошового забезпечення та інших здійснених виплат за цей період у меншому розмірі вже після його фактичного отримання. При цьому поважних та об`єктивних причин для поновлення строку звернення до суду у позовній заяві позивач не зазначив.
У зв`язку з цим, судом було запропоновано позивачу у порядку усунення недоліків позовної заяви надати суду заяву про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою стосовно позовних вимог за період з 19.07.2022 по 24.11.2025, та докази поважності причин його пропуску.
У заяві про визнання поважними причин пропуску строку на звернення до суду та поновлення процесуального строку звернення до адміністративного суду від 09.09.2026 позивач зазначила, що відповідачем письмове повідомлення про суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні - грошовий атестат, вручене не було. Натомість, 06.05.2026 на його запит було вручено лист відповідача за вихідним №4-38-26/К-24 від 30.04.2026, до якого було відповідачем долучено довідки про розміри виплаченого грошового забезпечення за 2016-2025 роки. Саме з дати отримання відповіді - 06.05.2026 позивач змогла достовірно встановити, що виплата індексації грошового забезпечення здійснювалась у заниженому розмірі, дізнатись про причини та підстави вказаних дій відповідача та звернутись до суду.
Так, судом встановлено, що у період 2004-2025 р.р. ОСОБА_1 проходила службу у Державній установі "Бориспільська виправна колонія (№119)", та 24.11.2025 наказом начальника Державної установи "Бориспільська виправна колонія (№119)" від 20.11.2025 №265/ОС-25 позивача звільнено зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України.
Як вказує позивач, грошовий атестат у неї відсутній. Виплата грошового забезпечення проводилась шляхом щомісячного зарахування на картковий рахунок загальної суми коштів, без розбивки на окремі складові грошового забезпечення. Позивачу щомісячно не надавалися для ознайомлення фінансово-економічні документи, які містили б інформацію про нарахування грошового забезпечення, та з яких вона могла би дізнатися про порушення своїх прав.
Також судом встановлено, що 15.04.2026 позивач звернувся до відповідача із заявою щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 25.11.2025, на яку отримав лист-відповідь від 30.04.2026 №4-38-26/К-24 та довідку від 30.04.2026 №4-36-26/К-24 про нараховану та виплачену індексацію грошового забезпечення позивача за вказаний період.
Таким чином, про нараховану та виплачену індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 25.11.2025, позивач дізналась з довідки від 30.04.2026 №4-36-26/К-24 про нараховану та виплачену індексацію грошового забезпечення, яку було вручено позивачу 06.05.2026.
Звідси, саме момент отримання позивачем вищевказаної відповіді слід вважати моментом, з якого слід обчислювати строк звернення до суду.
При цьому, до суду з даним позовом позивач звернулась 14.08.2026 (згідно штампу відділу канцелярії на позовній заяві), тобто з пропуском передбаченого ч. 1 ст. 233 Кодексу законів про працю України (у редакції Закону №2352-IX) тримісячного строку звернення до суду, на 8 днів.
Верховний Суд у постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23 дійшов висновку, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову (у частині вимог за період з 19 липня 2022 року) слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що, у цій справі, відбулося шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні).
У зв`язку з наведеним обґрунтуванням пропуску строку звернення з позовом до суду, враховуючи відсутність доказів отримання позивачем достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум під час звільнення з Державної установи «Бориспільська виправна колонія (№119)», незначний пропуск строку звернення до суду з даним позовом після отримання листа відповідача від 30.04.2026 з інформацією про нараховану та виплачену індексацію грошового забезпечення позивача за спірний період, з метою запобігання обмеження прав позивача на доступ до правосуддя, суд вважає за можливе визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду в частині вимог з 19.07.2022 по 24.11.2025 та поновити позивачеві строк звернення до адміністративного суду на підставі частини 1 статті 121 КАС України.
Спір виник із публічно-правових відносин та відповідно до статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України належить до юрисдикції адміністративних судів і підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.
Позовна заява відповідає вимогам, встановленим статтями 160, 161 та 172 Кодексу адміністративного судочинства України, та подана з дотриманням правил підсудності особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність.
Підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України, немає.
Відповідно до положень статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Частиною 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Визнавши подані матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, керуючись статтями 171, 243, 248, 257, 259-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
у х в а л и в:
1.Визнати поважними причини пропуску строку для звернення з цим позовом до суду в частині вимог з 19.07.2022 по 24.11.2025 та поновити позивачу цей строк.
2. Відкрити провадження в адміністративній справі.
Справа буде розглядатися одноособово суддею Кушновою А.О. за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
3. Витребувати докази у справі від відповідача:
- копію послужного списку позивача;
- довідку-розрахунок про суму нарахованого та виплаченого грошового забезпечення із зазначенням всіх складових нарахованого та виплаченого грошового забезпечення та підстав їх нарахування та виплати за період з 01.01.2016 по 24.11.2025;
- копії карток особового рахунку позивача за період з 01.01.2016 по 24.11.2025;
- копію наказу про звільнення позивача;
- докази нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за періоди служби з 01.01.2016 по 24.11.2025 із зазначенням місяця збільшення доходу (базового місяця), який був при цьому застосований;
- докази нарахування та виплати позивачеві грошового забезпечення за періоди служби з 01.01.2016 по 24.11.2025 із зазначенням усіх складових та позначення, які з них мають постійний характер, а які - носять разовий характер;
- письмові пояснення з доказами про те, наскільки збільшився розмір грошового забезпечення позивача у березні 2018 року у порівнянні з лютим 2018 року, для вирахування індексації-різниці;
- витяг із ЄДР, ЄДРПОУ на відповідача.
4. Запропонувати відповідачу протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву та/або клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Роз`яснити відповідачу, що відповідно до частин 3, 4 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України до відзиву мають бути додані документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин справа буде вирішена за наявними матеріалами.
5. Запропонувати позивачеві протягом п`яти днів з дня отримання відзиву на позовну заяву подати до суду відповідь на відзив та/або клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
6. Запропонувати відповідачу подати до суду заперечення щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань та аргументів протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив.
7. Роз`яснити учасникам справи про можливість отримання інформації по справі, що розглядається, на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за посиланням: http://adm.ko.court.gov.ua/sud1070/.
8. Копію ухвали суду надіслати (надати) учасникам справи (їх представникам), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Кушнова А.О.