КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 жовтня 2026 року Справа №320/28486/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтович І. І., розглянувши порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,
в с т а н о в и в:
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просить суд:
1. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області № 083850018825 від 22.04.2025 року про відмову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в призначенні пенсії за віком.
2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) період роботи з 24.01.1995 по 05.06.2003.
В обґрунтування позову позивач вказує, що після досягнення 60 - річного віку, маючи необхідний страховий стаж 29 років, 29.08.2023 звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та отримав рішення про відмову у призначенні пенсії від 05.09.2023 №083850018825, оскільки необхідний стаж (29 років) відсутній. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 28.11.2023 року у справі № 280/8298/23 визнано протиправним та скасовано рішення про відмову у призначенні пенсії від 05.09.2023 №083850018825 та зокрема зобов`язано здійснити перевірку сплати страхувальником МКП «АУМ-наладка» страхових внесків за період його роботи з 24.01.1995 по 05.06.2003. У виконавчому провадженні №76284254 щодо вказаної зобов`язальної частини судового рішення, на запити адвоката позивача, останньому стало відомо, що судове рішення не виконано перевірити сплату страхувальником МКП «АУМ-наладка» страхових внесків за період його роботи з 24.01.1995 по 05.06.2003 нібито неможливо ідентифікувати підприємство. Позивач отримав рішення ГУ ПФУ у Київській області про відмову у призначенні пенсії від 22.04.2025 за № 083850018825, відповідно до якого, під час повторного розгляду заяви про призначення пенсії за рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 28.11.2023 по справі № 280/8298/23, ОСОБА_1 в призначенні пенсії відмовлено, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу (29 років), за наявними документами, страховий стаж ОСОБА_1 складає 19 років 12 днів, до страхового стажу не зараховано період роботи з 24.01.1995 по 05.06.2003, оскільки відсутня сплата страхових внесків за вказаний період та відсутня інформація в індивідуальних відомостях про застраховану особу (довідка ОК -5). Рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії за віком вважає протиправним, таким, що порушує право позивача на пенсію за віком, вважає, що до 1 січня 2004 року страховий стаж вимірюється періодами роботи (трудовим стажем), період трудової діяльності зараховується до страхового стажу при обчисленні пенсії за періоди до 01.01.2004 згідно із статтями 56, 62 Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII, враховуючи ст. 48 КЗпПУ на підставі записів у трудовій книжці, a після 01.01.2004 Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV. Вказує, що враховуючи норми Порядку №637 щодо підтвердження трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних у ній записів, пунктів 3, 4 постанови КМУ «Про трудові книжки працівників» від 27.04.1993 №301, статті 106 Закону № 1058-IV, вказаної судової практики у справах №677/277/17, №754/14898/15-а, №548/2056/6-а, №688/947/17 та інші, позивач не має відповідати за недотримання правил ведення трудової книжки роботодавцем, достовірність відомостей записів у трудовій книжці покладається на роботодавця або на уповноважену особу та формальні неточності у документах не можуть бути підставою для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист. Неможливість Відповідача скористатися правом на перевірку зазначених у трудовій книжці відомостей не може бути підставою для обмеження права пенсіонера на отримання належної пенсії. Незалежно від результатів перевірки сплати страхувальником МКП «АУМ-наладка» страхових внесків за період його роботи з 24.01.1995 по 05.06.2003 позивач вважає, що має право на зарахування цього періоду до його пенсійного стажу. Несплата підприємством страхових внесків не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу періодів роботи на такому підприємстві, оскільки працівник не має нести відповідальності за неналежне виконання страхувальником свого обов`язку.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.06.2025 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Також, витребувано від відповідача ГУ ПФУ у Київській області за ініціативою суду належним чином завірені докази: - відмовні матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 .
У поданому до суду відзиві відповідач не визнає позовні вимоги та вказує на пункт 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 страховий стаж обчислюється органами Пенсійного фонду України відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Відповідно до п. 2 ст. 24 Закону страховий стаж обчислюється за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (01.01.2004). Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За наданими документами до страхового стажу не зараховано періоди: за записами трудової книжки з 24.01.1995 по 05.06.2003, оскільки відсутня сплата страхових внесків за вказаний період та відсутня інформація в індивідуальних відомостях про застраховану особу (довідка ОК-5). Від 22.04.2025 № 083850018825 винесено рішення про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки заявник не набув необхідного страхового стажу. Наразі страховий стаж позивача становить 19 років 12 днів, право на пенсію набуде - 21.11.2027.
В задоволенні позову просить суд відмовити.
До суду відповідачем подано копії витребуваних ухвалою суду від 18.06.2025 доказів.
Відповіді, заперечень та інших пояснень, заяв і клопотань від сторін по справі до суду не надійшло.
Таким чином, суд вважає можливим розглянути справу у порядку письмового провадження, за правилами спрощеного позовного провадження та за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані до матеріалів справи, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , після досягнення 60-річного віку, 29.08.2023 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» Закон № 1058-IV, подавши необхідні документи.
Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київської області було прийнято рішення №083850018825 від 05.09.2023 про відмову призначення пенсії за віком, оскільки необхідний стаж (29 років) відсутній. За наданими документами страховий стаж ОСОБА_1 склав 17 років 0 місяці 24 дні. Стаж враховано по 12.06.2012 р. До страхового стажу не було зараховано наступні періоди: з 07.12.1987 по 30.01.1989, оскільки не читається печатка при звільненні; з 29.06.1990 по 30.04.1991, оскільки не читається печатка при звільненні та дата звільнення не відповідає даті наказу при звільненні; з 24.01.1995 по 05.06.2003, оскільки відсутня інформація в індивідуальних відомостях про застраховану особу (довідка ОК -5).
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 28.11.2023 року у справі № 280/8298/23 позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково, зокрема вирішено:
«Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області №083850018825 від 05.09.2023 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком із зарахуванням до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 07.12.1987 по 30.01.1989; з 29.06.1990 по 30.04.1991.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області здійснити перевірку сплати страхувальником МКП «АУМ-наладка» страхових внесків за ОСОБА_1 за період його роботи з 24.01.1995 по 05.06.2003.»
26 березня 2024 року постановою Третього апеляційного адміністративного суду у справі №280/8298/23 вказане рішення Запорізького окружного адміністративного суду залишено без змін.
08 травня 2024 року Запорізьким окружним адміністративним судом було видано виконавчий лист №280/8298/23 для примусового виконання зазначеного судового рішення.
17 жовтня 2024 року, головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бочковським Т.О., шляхом винесення постанови, було відкрито виконавче провадження №76286492 з метою примусового виконання виконавчого листа №280/8298/23 від 08.05.2024 р. у частині, якою зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком із зарахуванням до загального страхового стажу таких періодів роботи: з 07.12.1987 по 30.01.1989 та з 29.06.1990 по 30.04.1991.
Також, 17 жовтня 2024 року, старшим державним виконавцем зазначеного Відділу, Боярчуком О.В., було відкрито виконавче провадження №76284254 з метою виконання виконавчого листа №280/8298/23 від 08.05.2024 р. у частині, що стосується зобов`язання Боржника здійснити перевірку сплати страхових внесків страхувальником МКП «АУМ-наладка» за ОСОБА_1 за період його роботи з 24.01.1995 по 05.06.2003.
В межах примусового виконання рішення суду у вищезазначених виконавчих провадженнях державними виконавцями неодноразово було накладено штрафи на Відповідача за невиконання без поважних причин боржником рішення та накладались зобов`язання на боржника виконати рішення суду протягом 10 робочих днів з попередженням про настання кримінальної відповідальності у разі умисного ухилення від виконання судового рішення.
За даними, які містяться в Автоматизованій системі виконавчого провадження виконавчі провадження за номерами №76284254 має статус відкритого та №76286492 - завершене.
На численні адвокатські запити позивачу були надані відповіді від відповідача, з яких вбачається, що ГУ ПФУ у Київській області виконано рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28.11.2023 року по справі № 280/8298/23 в частині зарахування до загального страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 07.12.1987 по 30.01.1989 та з 29.06.1990 по 30.04.1991, проте в частині проведення перевірки сплати страхувальником МКП «АУМ-наладка» страхових внесків за період роботи з 24.01.1995 по 05.06.2003 рішення суду не виконано, оскільки неможливо ідентифікувати вищевказане підприємство.
19.05.2025 представником позивача було отримано рішення ГУ ПФУ у Київській області про відмову у призначенні пенсії від 22.04.2025 за № 083850018825, відповідно до якого, під час повторного розгляду заяви про призначення пенсії за рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 28.11.2023 по справі № 280/8298/23, ОСОБА_1 в призначенні пенсії відмовлено, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу (29 років). За наявними документами, страховий стаж ОСОБА_1 складає 19 років 12 днів. До страхового стажу не зараховано період роботи з 24.01.1995 по 05.06.2003, оскільки відсутня сплата страхових внесків за вказаний період та відсутня інформація в індивідуальних відомостях про застраховану особу (довідка ОК -5).
Не погоджуючись із рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області про відмову у призначенні пенсії та не зарахуванням періоду роботи, позивач звернувся до суду із даним позовом за захистом порушених прав та інтересів.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг, врегульовано Законом України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
У розумінні статті 1 Закону №1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.
Згідно абзацу 1 частини 1 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (абзац 1 частина 2 статті 24 Закону №1058-IV).
Згідно з абзацом 1 частини третьої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом (абзац 9 частини 3 статті 24 Закону № 1058-IV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (абзац 1 частини 4 статті 24 Закону №1058-IV).
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.
Згідно частини 2 статті 26 Закону №1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу:
по 31 грудня 2018 року - від 15 до 25 років;
з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - від 16 до 26 років;
з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - від 17 до 27 років;
з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - від 18 до 28 років;
з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - від 19 до 29 років;
з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років;
з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року;
з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років;
з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 23 до 33 років;
з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 24 до 34 років;
починаючи з 1 січня 2028 року - від 25 до 35 років.
Відповідно до частини 3 статті 26 Закону №1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу:
з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - від 15 до 16 років;
з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - від 15 до 17 років;
з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - від 15 до 18 років;
з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - від 15 до 19 років;
з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 15 до 20 років;
з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 15 до 21 року;
з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 15 до 22 років;
з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 15 до 23 років;
з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 15 до 24 років;
починаючи з 1 січня 2028 року - від 15 до 25 років.
Згідно частини 4 статті 26 Закону №1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, необхідного страхового стажу на дату досягнення віку, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, пенсію за віком може бути призначено після набуття особою страхового стажу, визначеного частинами першою - третьою цієї статті на дату досягнення відповідного віку.
Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.
Позивач на дату звернення до пенсійного органу щодо призначення спірної пенсії досяг віку - 60 років, що не заперечувалось відповідачем.
29.08.2023 позивач звертався до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» Закон № 1058-IV, подавши необхідні документи та Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київської області було прийнято рішення №083850018825 від 05.09.2023 про відмову призначення пенсії за віком, оскільки необхідний стаж (29 років) відсутній.
Судовим рішенням у справі №280/8298/23 від 28.11.2023, яке набуло чинності 26.03.2024, визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області №083850018825 від 05.09.2023, та зобов`язано зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 07.12.1987 по 30.01.1989; з 29.06.1990 по 30.04.1991, а також зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області здійснити перевірку сплати страхувальником МКП «АУМ-наладка» страхових внесків за ОСОБА_1 за період його роботи з 24.01.1995 по 05.06.2003.
За наслідками виконання судового рішення у справі №280/8298/23 відповідачем прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії від 22.04.2025 за № 083850018825, відповідно до якого, під час повторного розгляду заяви про призначення пенсії за рішенням Запорізького оружного адміністративного суду від 28.11.2023 по справі № 280/8298/23, ОСОБА_1 зараховано до страхового стажу періоди роботи з 07.12.1987 по 30.01.1989; з 29.06.1990 по 30.04.1991, та в призначенні пенсії відмовлено, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу (29 років).
Так, відповідачем до страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 24.01.1995 по 05.06.2003, оскільки відсутня сплата страхових внесків за вказаний період та відсутня інформація в індивідуальних відомостях про застраховану особу (довідка ОК -5).
Щодо не зарахованого відповідачем до страхового стажу позивача періодів роботи з 24.01.1995 по 05.06.2003 у зв`язку із відсутністю сплати страхових внесків та відсутності інформації в індивідуальних відомостях про застраховану особу (довідка ОК -5) суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 1 Закону №1058-ІV: страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, кошти, сплачені за договором про добровільну сплату страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Приписами статті 20 Закону №1058-ІV визначено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Отже, обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника, який здійснив нарахування цього внеску та утримання його із заробітної плати позивача.
Відтак, фактично внаслідок невиконання роботодавцем обов`язку по сплаті страхових внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.
Водночас, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії позивача періодів його роботи на такому підприємстві.
Крім того, за правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 17.07.2019 у справі №144/669/17, від 20.03.2019 у справі №688/947/17 та від 01.03.2021 у справі №423/757/17, несплата страхувальником страхових внесків (або відсутність інформації про таку сплату в системі персоніфікованого обліку) не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії позивача періодів його роботи на такому підприємстві.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивачу слід зарахувати до його страхового стажу періоди роботи з 24.01.1995 по 05.06.2023.
Враховуючи викладене, рішення Головного управління Пенсійного Фонду України у Київській області від 22.04.2025 № 083850018825 про відмову у призначенні пенсії за віком у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо заявленої позивачем зобов`язальної частини вимог суд вказує слідуюче.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (стаття 9 КАС України).
Зі змісту вказаної норми можна зробити висновок, що при розгляді справи суд обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас, суд може вийти за межі позовних вимог у випадку помилкового обрання особою неналежного способу захисту порушеного права, у цьому випадку можливо на підставі наведеної правової норми вийти за межі позовних вимог та застосувати той спосіб захисту порушеного права позивача, який відповідає фактичним обставинам справи і відновлює порушене право особи.
Визначаючись щодо відповідності обраного позивачем способу захисту порушеному праву слід зважати й на його ефективність у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту), якою передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Обираючи належний спосіб захисту права на пенсійне забезпечення позивача виходячи із встановлених обставин цієї справи суд враховує, що критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є, насамперед, встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату.
Суд вказує, що повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 КАС у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Як встановлено судом, відповідачем на виконання судового рішення у справі №280/8298/23 під час повторного розгляду заяви про призначення пенсії ОСОБА_1 було зараховано до страхового стажу періоди роботи з 07.12.1987 по 30.01.1989; з 29.06.1990 по 30.04.1991.
Рішенням про відмову у призначенні пенсії від 22.04.2025 за № 083850018825 відповідачем було не зараховано до страхового стажу позивача періоди роботи з 24.01.1995 по 05.06.2023, яке за висновками суду у даній справі визнано протиправним та скасовано.
Суд вказує, що враховуючи матеріали у справі, загальний страховий стаж позивача ОСОБА_1 становить понад 29 років, тобто на час звернення до відповідача із заявою 29.08.2023 позивач мав необхідний вік 60 років та страховий стаж достатній більше 29 років для призначення запитуваної пенсії за віком.
В свою чергу, відповідачем вже було повторно розглянуто заяву позивача від 29.08.2023 на виконання судового рішення №280/8298/23, наслідки чого стали предметом розгляду уданій справі.
Суд вказує на дискреційні повноваження відповідача щодо прийняття рішення про призначення пенсії за віком.
Відтак, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, враховуючи межі позовних вимог, суд, в порядку ст. 9, ст. 245 КАС України, вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 період роботи з 24.01.1995 по 05.06.2003.
Статтею 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина 1 статті 2 КАС України).
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
За частини 3 статті 2 КАС України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; 5) обов`язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Згідно зі статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частини 3 статті 242 КАС України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частини 3 статті 242 КАС України).
Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані.
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «RuizTorija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно з вимогами пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Враховуючи встановлені обставини у справі, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про задоволення позову.
За наслідками вирішення спору, сплачений позивачем судовий збір за подання даного позову до суду у розмірі 1211,20 грн, застосовуючи положення ч. 1 ст. 139 КАС України підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 14, 77-80, 90, 139, 143, 243-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
в и р і ш и в:
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області № 083850018825 від 22.04.2025 про відмову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в призначенні пенсії за віком.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (08500, Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, 10; код ЄДРПОУ 22933548) зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) період роботи з 24.01.1995 по 05.06.2003.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (08500, Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, 10; код ЄДРПОУ 22933548) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Войтович І. І.