Рішення № 140709855 у справі № 320/21134/26 від 19.10.2026

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2026 року м. Київ справа №320/21134/26

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жукової Є.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НАФТОГАЗБУРІННЯ»

до Головного управління ДПС у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «НАФТОГАЗБУРІННЯ» (позивач/ ТОВ «НАФТОГАЗБУРІННЯ») звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (відповідач/ ГУ ДПС у м. Києві), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС України у м. Києві № [номер приховано] від 08.05.2026 року, яким визначено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 4 239 715,00 гривень;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС України у м. Києві № [номер приховано] від 08.05.2026 року, яким застосовано до Товариства з обмеженою відповідальністю «НАФТОГАЗБУРІННЯ» штраф у розмірі 340,00 гривень;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС України у м. Києві № 0[телефон приховано] від 11.05.2026 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за податку на додану вартість у розмірі 178 705,00 гривень та штраф у розмірі 44 676,00 гривень, що разом складає 223 381,00 гривень;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС України у м. Києві № 0[телефон приховано] від 11.05.2026 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за податок на прибуток підприємств у розмірі 801 460,00 гривень та штраф у розмірі 200 365,00 гривень, що разом складає 1 001 825,00 гривень;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС України у м. Києві № 0[телефон приховано] від 11.05.2026 року, яким застосовано до Товариства з обмеженою відповідальністю «НАФТОГАЗБУРІННЯ» штраф у розмірі 10 301,40 гривень.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.05.2026 року відкрито провадження у справі №320/21134/26. Суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засіданні у справі, витребувано від відповідача: матеріалів проведеної перевірки позивача (накази про призначення, направлення, пояснення щодо підстав проведеної перевірки); обґрунтований та вмотивований розрахунок спірного податкового повідомлення-рішення; засвідчені належним чином у відповідності до вимог ст. 94 КАС України усі письмові докази, які слугували підставою для прийняття відповідачем спірного повідомлення-рішення.

У судовому засіданні 01 липня 2026 року ухвалою, постановленою судом без оформлення окремого документа, закрито підготовче провадження, суд перейшов до судового розгляду справи по суті, про що зазначено у протоколі судового засідання.

У судовому засіданні сторонами у справі заявлені клопотання про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Після надання пояснень учасниками справи у відкритому судовому засіданні та дослідження матеріалів справи, вирішено здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Обґрунтовуючи протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, позивач зазначає наступне.

1) Відповідач не довів наявності передбачених законом підстав для капіталізації витрат, не встановив конкретний об`єкт основних засобів, який нібито було поліпшено, не підтвердив збільшення первісно очікуваних майбутніх економічних вигід від його використання та фактично підмінив аналіз економічного змісту робіт їх формальною назвою і технологічною складністю.

Колтюбінгові та геофізичні роботи за своєю суттю мали характер виробничих сервісних операцій, спрямованих на очищення, відновлення прохідності та працездатності свердловини, тобто на підтримання об`єкта в робочому стані, а не на його модернізацію, реконструкцію чи інше капітальне поліпшення. Відтак, висновки контролюючого органу ґрунтуються на неправильному встановленні фактичних обставин справи та неправильному застосуванні норм податкового і бухгалтерського законодавства.

2) Відповідач не довів належними та допустимими доказами ані безтоварності чи нереальності господарських операцій позивача, ані відсутності у нього права на формування податкового кредиту з ПДВ. Податковий орган фактично поклав на позивача негативні наслідки можливих порушень контрагента, що суперечить усталеній практиці Верховного Суду, відповідно до якої платник податків не несе відповідальності за недотримання контрагентом податкової дисципліни, якщо не доведено обізнаності платника про такі порушення та узгодженості їхніх дій.

Податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0[телефон приховано] від 11.05.2026 не містить належного, чіткого та внутрішньо узгодженого розрахунку податкових зобов`язань, оскільки додаток до нього механічно дублює лише зведений висновок акта перевірки, тоді як детальна частина самого акта на сторінках 30-31 містить інші суми та інші податкові періоди. За таких обставин спірне рішення прийняте за неповного з`ясування фактичних обставин справи, з неправильним застосуванням норм податкового законодавства та без належного мотивування, а відтак є незаконним.

3) Податкові повідомлення-рішення форми «Р» № 0[телефон приховано] та форми «ПН» № 0[телефон приховано] є протиправними, оскільки відповідач не довів належними та допустимими доказами самого факту реалізації конкретного товару за ціною нижче ціни придбання; не встановив первинні документи, за якими така операція нібито відбулася, не визначив тотожність конкретних партій товару та не довів момент виникнення податкових зобов`язань за кожним епізодом; у самому акті, у відповіді на заперечення, у ппр форми «Р» та у додатку до ппр форми «ПН» наявні внутрішні суперечності щодо сум і податкових періодів; ппр форми «ПН» ґрунтується на похідному висновку, правомірність якого не доведена, а також посилається на штрафну норму, яка в його ж додатку прив`язана до іншої правової підстави, ніж та, що фактично стала предметом спору.

За посиланнями позивача, спірні податкові повідомлення-рішення прийняті за неповного встановлення фактичних обставин справи, без належного мотивування та з неправильним застосуванням положень п. 44.1 ст, 44, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.201.4, 201.10, ст. 201 Податкового кодексу України, а тому підлягають скасуванню.

4) Податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0[телефон приховано] в частині застосування 30-ти відсоткового коригування за операціями з HENDERSON OILFIELD PRODUCTS LLC є протиправним, оскільки відповідач не довів наявності всіх передбачених законом умов для застосування пп. 140.5.4 п. 140.5 ст. 140 ПК України; обмежився посиланням лише на організаційно-правову форму нерезидента, не довівши несплату ним корпоративного податку та/або відсутність його податкового резидентства; не надав належної оцінки документам, поданим позивачем разом із запереченнями, зокрема Form 1120-S за 2022 рік; внутрішньо суперечливо поєднав твердження про неконтрольований характер операцій із вимогою щодо підтвердження їх за принципом «витягнутої руки» без попереднього доведення матеріальних передумов для застосування коригування.

Позивач вказує, податкове повідомлення-рішення в цій частині прийняте за неповного встановлення фактичних обставин справи, з неправильним застосуванням положень пп. 140.5.4 п. 140.5 ст. 140, пп. «г» пп. 39.2.1.1 п. 39.2 ст. 39, пп. 134.1.1 ті. 134.1 ст. 134, п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, а тому підлягає скасуванню.

5) Податкове повідомлення-рішення форми «Д» № [номер приховано] та податкове повідомлення-рішення форми «ПС» № [номер приховано] від 08.05.2026 року є протиправними, оскільки відповідач неправильно встановив сам факт події оподаткування: у 2021 році позивач не здійснював STUVERGO HOLDINGS LIMITED виплату доходу у вигляді процентів у розумінні пп. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 ПК України, а тому не мав ані обов`язку утримувати податок з доходів нерезидента, ані обов`язку подавати додаток ПН до декларації з податку на прибуток.

За висновками позивача, спірні рішення прийняті за неповного встановлення фактичних обставин справи, з неправильним застосуванням пп. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141, її. 103.2, п. 103.8, п. 103.9, п. 86.7 ПК України, а також без належного врахування положень ст. 601, 604,1053 ЦК України, і тому підлягають скасуванню.

10 червня 2026 року через систему «Електронний суд» представником Головного управління ДПС у м. Києві подано відзив на позов (зареєстровано 11.06.2026).

Відповідач в поданому відзиві проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав правомірності спірних податкових повідомлень-рішень, прийнятих у межах наданих контролюючому органу повноважень, у зв`язку з виявленими під час перевірки порушеннями вимог законодавства з боку позивача.

Щодо взаємовідносин ТОВ "НАФТОГАЗБУРІННЯ" та ТОВ "Бурова компанія "Горизонти"(код за ЄДРПОУ 38894440) відповідач зазначає.

Виконання робіт передбачало проведення значного обсягу технологічно необхідних операцій, пов`язаних із використанням спеціалізованого обладнання, здійсненням спуско-підіймальних робіт, ревізією та заміною окремих елементів обладнання. Сукупність зазначених заходів характеризує складний та комплексний характер втручання у свердловину, що є характерною ознакою капітального ремонту. Таким чином, вищевказані роботи за своїм економічним змістом та технологічною суттю є складовими комплексу заходів капітального ремонту свердловин, спрямованих на відновлення їх працездатності та/або поліпшення фільтраційно - ємнісних властивостей пласта.

Крім того, роботи, виконані із застосуванням колтюбінгового та азотно- компресорного обладнання, а також супутні геофізичні дослідження, за своїм економічним змістом та технологічною сутністю є взаємопов`язаними складовими єдиного комплексу заходів з капітального ремонту свердловин.

Враховуючи положення облікової політики ТОВ «НАФТОГАЗБУРІННЯ» та вимоги МСБО 16, у бухгалтерському обліку позивач мав відобразити витрати на виконання робіт з капітального ремонту нафтових і газових свердловин за допомогою комплексу колтюбінгового та азотно-компресорного обладнання не у складі витрат на собівартість реалізованої продукції, а віднести на збільшення балансової вартості активів.

Отже, в порушення п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Кодексу ТОВ «НАФТОГАЗБУРІННЯ» завищено собівартість реалізації на загальну суму 2 362 080 грн та, як наслідок, занижено фінансовий результат до оподаткування.

Щодо взаємовідносин ТОВ "НАФТОГАЗБУРІННЯ" та ТОВ "АГРОФОРБСІНВЕСТ" (код ЄДРПОУ 43427316).

Під час проведення перевірки встановлено, що між ТОВ "НАФТОГАЗБУРІННЯ", як Замовником, та ТОВ "АГРОФОРБСІНВЕСТ", як Перевізником, укладено договір-заявку від 30.06.2021 №1 про надання транспортних послуг по перевезенню вантажів та договір-заявку від 05.07.2021 №2 про надання транспортних послуг по перевезенню вантажів.

Разом з тим, на підтвердження взаємовідносин, Товариством до перевірки надано товарно-транспортні накладні, детальний перелік яких зазначено на сторінці 13 акта перевірки.

Так, під час аналізу вищезазначених документів, встановлено, що, зокрема, в товарно-транспортних накладних на переміщення плит аеродромних ПАГ 14, перевізником зазначено ТОВ «АГРОФОРБСІНВЕСТ», а у якості водіїв, такі особи як: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 .

Проте, при аналізі звітів 1-ДФ, поданих до органів ДПС ТОВ «АГРОФОРБСІНВЕСТ» (код 43427316), працівників підприємства (101 ознака доходу) з такими прізвищами не встановлено, залучення ФОП-ів (157 ознака доходу) теж не встановлено. Разом з тим, аналізом інформації ЄРПН, не встановлено і придбання ТОВ «АГРОФОРБСІНВЕСТ») транспортно- експедиційних послуг.

При цьому, відповідач також звертає увагу, що зі сторони отримувача товару, товарно-транспортні накладні було підписано не встановленою особою, оскільки посада та прізвище останнього не зазначено.

Також, при подальшому досліджені інформації, отриманої з ЄРПН, встановлено придбання ТОВ «АГРОФОРБСІНВЕСТ» різних груп товарів, а саме: об`єктив охоронної камери, пульт керування бездротовий, різальні леза для деревини, розпилювальний пістолет для клею, Механічні пристрої з ручним керуванням для розпилення рідких речовин та ін.

Отже, встановлені перевіркою дані та фактичні обставини свідчать про відсутність реальної можливості здійснення господарських операцій між ТОВ «НАФТОГАЗБУРІННЯ» та ТОВ «АГРОФОРБСІНВЕСТ».

Таким чином, за висновками відповідача, в порушення п.44.1, ст. 44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Кодексу, ст. 9 Закону України № 996-XIV від 16.07.1999 ТОВ "НАФТОГАЗБУРІННЯ" завищено собівартість реалізованих робіт і послуг за 2021 рік на суму 687 500 грн, та занижено фінансовий результат за 2021 рік на суму 687 500 грн.

Щодо благодійної допомоги, наданої Чутівській селищній раді.

Під час аналізу документів, наданих до перевірки, відповідачем встановлено, що ТОВ «НАФТОГАЗБУРІННЯ» не здійснило коригування фінансового результату до оподаткування на суму благодійної допомоги, наданої Чутівській селищній раді (рішення про включення неприбуткової організації до Реєстру неприбуткових установ та організацій від 29.01.2021 № 2116294600004) з метою участі ФК «Чутове» у чемпіонаті Полтавського району з футболу у сезоні 2024- 2025 років. Крім того, відповідні різниці не були відображені у додатку РІ до декларації з податку на прибуток: за 2024 рік - у сумі 500 000 грн, за ІІІ квартал 2025 року - у сумі 50 000 грн.

ТОВ «НАФТОГАЗБУРІННЯ» не дотрималося вимог пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 та пп. 140.5.9 п. 140.5 ст. 140 Кодексу, оскільки не збільшило фінансовий результат податкових (звітних) періодів на суму коштів або вартості товарів, робіт, послуг, безоплатно переданих протягом 2024 року та ІІІ кварталу 2025 року неприбутковим організаціям, включеним до Реєстру.

Щодо взаємовідносин ТОВ «НАФТОГАЗБУРІННЯ» з контрагентом-нерезидентом HENDERSON OILFIELD PRODUCTS LLC, США (штат Техас).

Контролюючим органом виявлено, що контрагент-нерезидент HENDERSON OILFIELD PRODUCTS LLC зареєстрований в Сполучених штатах Америки (штат Техас) з організаційно-правовою формою Limited Liability Company (партнерство з обмеженою відповідальністю), зазначена організаційно-правова форма входять до Переліку № 480.

Обсяг взаємовідносин ТОВ «НАФТОГАЗБУРІННЯ» з вищенаведеним контрагентом-нерезидентом у 2022 звітному році не перевищує встановлений п.п. 39.2.1.7 п.п. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Податкового кодексу України вартісний критерій визнання операції КО - 10 мільйонів гривень. Враховуючи вищенаведене, господарські операції, здійснені ТОВ «Нафтогазбуріння» у 2022 звітному році з вищенаведеним контрагентом нерезидентом не визнаються контрольованими згідно з п.п. 39.2.1.1 та п.п. 39.2.1.7 п.п. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу.

Проте, враховуючи вищенаведене, операції, здійснені ТОВ «НАФТОГАЗБУРІННЯ» із HENDERSON OILFIELD PRODUCTS LLC відповідають вимогам п.п. 140.5.4 п.140.5 ст.140 Кодексу.

Надані позивачем документи не підтверджують факт сплати HENDERSON OILFIELD PRODUCTS LLC податку на прибуток (корпоративного податку) за 2022 рік. Крім того, Товариством не надано обґрунтування щодо підтвердження придбання товарів (робіт, послуг) за цінами, визначеними за принципом «витягнутої руки» по взаємовідносинах з контрагентом-нерезидентом: HENDERSON OILFIELD PRODUCTS LLC за 2022 рік.

Враховуючи вищевикладене, ТОВ «НАФТОГАЗБУРІННЯ» не дотримано вимоги п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п.п. 140.5.4 п.140.5 ст.140 Кодексу, та не збільшено фінансові результати податкових звітних періодів на суму 30 відсотків вартості придбаних товарів при взаємовідносинах із HENDERSON OILFIELD PRODUCTS LLC у 2022 звітному році.

Щодо оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 11.05.2026 № 0[телефон приховано], від 11.05.2026 № [номер приховано], контролюючий орган посилається на таке.

В порушення вимог п. 188.1 ст. 188 ПКУ, встановлено заниження задекларованого ТОВ "НАФТОГАЗБУРІННЯ" податкового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 41205 грн., в тому числі: вересень 2019 року на суму 8106 грн., жовтень 2019 року на суму 1175 грн., листопад 2019 року на суму 2502 грн., грудень 2019 на суму 12241 грн., січень 2020 року на суму 1204 грн., лютий 2020 року на суму 281 грн., березень 2020 року на суму 840 грн., серпень 2021 року на суму 2363 грн., лютий 2022 року на суму 4736 грн., грудень 2023 року на суму 257 грн., червень 2025 року на суму 7500 гривень.

У порушення абз.11 п. 201.4, п.201.10 ст.201 ПК України ТОВ "НАФТОГАЗБУРІННЯ" при здійсненні постачання товарів, база оподаткування яких, визначена відповідно до ст.188, перевищує фактичну ціну постачання таких товарів, не складено та не зареєстровано зведені податкові накладні на загальну суму ПДВ 41205 грн.

Також, позивачем на порушення п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.3, п. 198.6 ст.198 Кодексу ТОВ "НАФТОГАЗБУРІННЯ" завищено податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинах із ТОВ «АГРОФОРБСІНВЕСТ» на загальну суму 137 500 грн., в т.ч по періодам: липень 2021 - 137 500 гривень.

Щодо податкових повідомлень-рішень від 08.05.2026 № [номер приховано] та від 08.05.2026 № [номер приховано], на порушення п.п.141.4.2 п. 141.4 ст.141 Податкового кодексу України, встановлено заниження ТОВ «НАФТОГАЗБУРІННЯ» податку на прибуток іноземних юридичних осіб на загальну суму 4 239 715 грн у 2021 році.

Крім того, перевіркою повноти та достовірності задекларованих ТОВ «НАФТОГАЗБУРІННЯ» показників у додатку ПН до рядка 23 Податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2021 рік встановлено, що ТОВ «НАФТОГАЗБУРІННЯ» не подано додаток ПН до рядка 23 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2021 рік.

15 червня 2026 року через систему «Електронний суд» представником Товариства з обмеженою відповідальністю «НАФТОГАЗБУРІННЯ» подано відповідь н відзив (зареєстровано 18.06.2026).

Позивач зазначає, що доводи відповідача щодо необхідності капіталізації витрат на колтюбінгові та супутні геофізичні роботи є необґрунтованими та не підтверджуються ані нормами податкового і бухгалтерського законодавства, ані фактичними обставинами справи. Податкова не встановила конкретного об`єкта основних засобів, який нібито був поліпшений, не довела збільшення майбутніх економічних вигід від його використання, не підтвердила приросту строку корисного використання, виробничої потужності, дебіту чи інших техніко-економічних показників, а навпаки - фактичні дані свідчать про погіршення роботи свердловини після проведення цих операцій.

Опис технологічної складності робіт, посилання на спеціалізоване обладнання, заміну КНГТ чи виконання геофізичних досліджень самі по собі не доводять виникнення у позивача нового або поліпшеного активу, а лише характеризують звичайний процес надання спеціалізованих виробничих послуг на свердловині. За таких обставин ці витрати за своєю економічною суттю є витратами звітного періоду, пов`язаними з підтриманням свердловини у робочому стані, а не капітальними інвестиціями, що підлягають віднесенню на збільшення балансової вартості основних засобів.

Аргументи відповідача доводять відсутності транспортних послуг, а лише містять припущення щодо контрагента. Податкова не вправі перекладати на позивача негативні наслідки можливої недобросовісності або недисциплінованості контрагента без доведення узгодженості дій.

Щодо благодійної допомоги, наданої Чутівській селищній раді, позивач акцентує, аргумент відповідача не спростовує ключовий довід позову про дефект самого податкового повідомлення-рішення - відсутність належної індивідуалізації та розрахунку цього епізоду. Відзив і доданий до нього розрахунок не можуть виправити ваду адміністративного акта, який уже був прийнятий без необхідної конкретизації.

Щодо взаємовідносин ТОВ «НАФТОГАЗБУРІННЯ» з HENDERSON OILFIELD PRODUCTS LLC, ДПС не встановила жодного позитивного доказу того, що HENDERSON OILFIELD PRODUCTS LLC у 2022 році не сплачувала корпоративний податок у США. Відповідач лише зазначає, що надані документи «не підтверджують факт сплати». Проте це не тотожне доведенню зворотного, тобто факту несплати. Інакше кажучи, податкова не довела наявності тієї матеріальної передумови, без якої підпункт 140.5.4 ПК України взагалі не може бути застосований. Саме на це і звернуто увагу в позовній заяві: контролюючий орган не довів негативного факту, а лише висловив незгоду з достатністю поданих документів. Відповідач не довів наявності всіх передбачених законом умов для застосування пп. 140.5.4 п. 140.5 ст. 140 ПК України; обмежився посиланням лише на організаційно-правову форму нерезидента, не довівши несплату ним корпоративного податку та/або відсутність його податкового резидентства; не надав належної оцінки документам, поданим позивачем разом із запереченнями, зокрема Form 1120-S за 2022 рік; внутрішньо суперечливо поєднав твердження про неконтрольований характер операцій із вимогою щодо підтвердження їх без попереднього доведення матеріальних передумов для застосування коригування.

Щодо реалізації товару за цінами нижче ціни придбання, позивач зазначає, заниження ПДВ та обов`язок складення зведених податкових накладних не можуть ґрунтуватися лише на бухгалтерському зіставленні оборотів без встановлення конкретних операцій, цін, обсягів і правової природи газу. Відповідач не довів саме ті обставини, які є необхідними для застосування п. 188.1 та п. 201.4 ПК України.

Щодо взаємовідносин ТОВ «НАФТОГАЗБУРІННЯ» та ТОВ «АГРОФОРБСІНВЕСТ», за посиланнями позивача, відповідач не довів належними та допустимими доказами ані безтоварності чи нереальності господарських операцій позивача, ані відсутності у нього права на формування податкового кредиту з ПДВ. Податковий орган фактично поклав на позивача негативні наслідки можливих порушень контрагента, що суперечить усталеній практиці Верховного Суду, відповідно до якої платник податків не несе відповідальності за недотримання контрагентом податкової дисципліни, якщо не доведено обізнаності платника про такі порушення та узгодженості їхніх дій.

Щодо заниження податку на прибуток іноземних юридичних осіб при виплаті доходу компанії STUVERCO HOLDINGS LIMITED за 2021 рік, у період із 12.01.2021 по 30.11.2021 за новим договором проценти не нараховувалися взагалі, відтак, до 30.11.2021 у ТОВ «Нафтогазбуріння» не виникло обов`язку сплачувати STUVERCO HOLDINGS LIMITED жодного процентного доходу за новим договором.

Як далі зазначено в позові, 25.11.2021 було прийнято рішення про збільшення статутного капіталу ТОВ «Нафтогазбуріння» за рахунок додаткового вкладу третьої особи - STUVERCO HOLDINGS LIMITED, а 30.11.2021 підписано Акт приймання-передачі грошової вимоги та Акт про взаємозалік зустрічних однорідних фінансових зобов`язань, за якими право вимоги за договором позики в гривні було використане як вклад до статутного капіталу, а зобов`язання Товариства за новим договором припинено в повному обсязі. Тобто нове гривневе зобов`язання було припинене ще до дати, з якої за ним взагалі мали почати нараховуватися проценти.

За посиланнями позивача, відповідач штучно прирівнює комплекс цивільно-правових дій - відступлення права вимоги, новацію, внесення вимоги до статутного капіталу та взаємозалік - до виплати процентного доходу нерезиденту, хоча така виплата у 2021 році фактично не відбулася. За відсутності виплати доходу не виникало ані обов`язку утримувати податок за пп. 141.4.2 ПК України, ані обов`язку подавати додаток ПН.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Співробітниками Головного управління ДПС у м. Києві, відповідно до статей 20, 77, 82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ, плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок суб`єктів господарювання на 2026 рік та на підставі наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 29.01.2026 № 522-п, проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «НАФТОГАЗБУРІННЯ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2019 по 30.09.2025, валютного - за період з 01.04.2019 по 30.09.2025, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.12.2016 по 30.09.2025 та іншого законодавства за відповідний період, результати якої оформлені актом перевірки від 07.04.2026 № 27669/Ж5/26-15-07-02-04-01/40993322 (акт перевірки).

Відповідно до висновків акта перевірки перевіркою встановлено такі порушення з боку ТОВ «НАФТОГАЗБУРІННЯ»:

1) п. 44.1 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п.п. 140.5.4, пп. 140.5.9. п. 140.5 ст.140 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 801460 грн., в тому числі за 2019 рік у сумі 44700 грн., за ІІІ квартали 2025 року у сумі 756760 гривень;

2) п.44.1 ст.44, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 178705 грн., в т.ч по періодам: серпень 2021 - 166212 грн., лютий 2022 - 4736 грн., січень 2024 - 257 грн., липень 2025 - 7500 гривень;

3) абз.11 п. 201.4, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ, зі змінами та доповненнями, у зв`язку з нереєстрацією податкових накладних, за вересень 2019 року, жовтень, листопад, грудень 2019 року, січень, лютий, березень 2020 року, серпень 2021 року, лютий 2022 року, грудень 2023 року, червень 2025 року;

4) п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу, у частині заниження податку на прибуток іноземних юридичних осіб компанії «STUVERCO HOLDINGS LIMITED» (Республіка Кіпр) за 2021 рік у сумі 4 239 715 гривень;

5) п. 46.1 ст. 46 та п. 103.9 ст. 103 у частині неподання додатку ПН до Податкової декларації з податку на прибуток підприємства при виплаті компанії «STUVERCO HOLDINGS LIMITED» (Республіка Кіпр) доходу у вигляді процентів за 2021 рік.

Товариством з обмеженою відповідальністю «НАФТОГАЗБУРІННЯ» 20 квітня 2026 року подані заперечення на акт від перевірки від 07.04.2026 № 27669/Ж5/26-15-07-02-04-01/40993322.

Головне управління ДПС у м. Києві листом від 04.05.2026 № 21413/Ж12/26-15-07-02-0407 повідомлено, за результатами розгляду заперечення ТОВ «НАФТОГАЗБУРІННЯ» до акта перевірки від 07.04.2026 № 27669/Ж5/26-15-07-02-04-01/40993322, висновки акта залишено без змін, а заперечення - без задоволення.

На підставі акта перевірки від 07.04.2026 № 27669/Ж5/26-15-07-02-04-01/40993322 Головним управлінням ДПС у м. Києві прийняті податкові повідомлення-рішення:

від 08.05.2026 № [номер приховано], яким збільшено суму грошового зобов`язання податку на прибуток іноземних юридичних осіб на загальну суму 4 239 715,00 грн;

від 08.05.2026 № [номер приховано], яким застосовано штрафні санкції у сумі 340,00 грн за платежем податок на прибуток іноземних юридичних осіб;

від 11.05.2026 № 0[телефон приховано], яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 233 381,00 грн. з яких 178 705,00 грн - податкове зобов`язання, 44 676,00 грн - штрафні санкції;

від 11.05.2026 № 0[телефон приховано], яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств в загальному розмірі 1 001 825,00 грн, з яких 801 460,00 грн - податкове зобов`язання, 200 365,00 грн - штрафні санкції;

від 11.05.2026 № 0[телефон приховано], яким застосовані штрафні санкції н суму 10 301,40 грн.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та таким, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені пояснення та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтями 61, 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Виключно законами України встановлюються, зокрема, податки і збори (п. 1. ч. 2 ст. 92 Конституції України).

Відповідно до ст. ст. 6, 13 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення, а також кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинено особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до п.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Стаття 2 КАС України зазначає, що основними завданнями (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; 5) обов`язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ч.3 ст.2 КАС України, є принцип верховенства права, який відповідно до ст.6 КАС України, полягає в наступному: суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ст. ст.8, 9 КАС України усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом, а розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За змістом частин 4 ст. 9 КАС України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Суд прийшов до висновку, що поданих сторонами доказів достатньо для встановлення обставин справи та для ухвалення судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно ст. 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (ПК України).

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

В свою чергу, пункт 198.2 статті 198 ПК України встановлює, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пункт 198.3 ПК України передбачає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу ХХ цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Відповідно до пункту 189.1 статті 189 ПК України у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Абзац перший пункту 198.6 статті 198 ПК України встановлює, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

На дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін (абзац перший пункту 201.1 статті 201 ПК України).

Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» у частині першій статті 9 передбачає, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

З аналізу наведених норм податкового законодавства слідує, що норма пункту 187.1 статті 187 ПК України встановлює правило, що податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов`язань з ПДВ у платника - постачальника товарів/послуг, визначеного за правилом «першої події». Така податкова накладна, у встановленому законом порядку зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН), є підставою для віднесення платником - покупцем товарів/послуг зазначених у ній сум податку до складу податкового кредиту.

Щодо висновків акта перевірки в частині завищення позивачем собівартості реалізації на загальну суму 2 362 080 грн та, як наслідок, заниження фінансового результата до оподаткування.

Згідно з Договором «Про надання послуг» №10-12/19 від 10.12.2019 ТОВ "НАФТОГАЗБУРІННЯ" (Замовник), в особі директора Бонк Віталія Георгійовича та ТОВ "Бурова компанія "Горизонти" (код за ЄДРПОУ 38894440) (Виконавець), в особі Директора Козицького Степана Зіновійовича:

Відповідно до замовлення Замовника, Виконавець надає послуги роботи спецтехніки разом із персоналом: кваліфікованими спеціалістами (машиністи, бурильники,), на об`єктах Замовника, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані послуги в порядку та на умовах, передбачених цим Договором. Відповідна спецтехніка належить Виконавцю на правах користування.

Послуги надаються силами і засобами Виконавця, а також при необхідності використанням матеріалів Виконавця.

Обсяг послуг, виконаний Виконавцем, підтверджується актом-нарядом, складеним у двох примірниках, підписаним та закріпленим печаткою уповноваженими представниками Сторін.

Один примірник залишається у Замовника, а другий примірник - у Виконавця.

ТОВ "Бурова компанія "Горизонти" виписало на адресу ТОВ "НАФТОГАЗБУРІННЯ":

- Акт приймання-передачі послуг від 17.12.2019 на загальну вартість виконаних будівельних робіт -2588375,00 грн., в тому числі ПДВ - 431395,83 грн.

- Кошторис до Акту приймання-передачі послуг від 17.12.2019 комплексом колтюбінгового обладнання згідно договору №10-12/19 від 10.12.2019.

Згідно даних бухгалтерського обліку, дані роботи підприємством включені до складу собівартості виготовленої продукції.

У подальшому в бухгалтерському обліку підприємства відображено наступні кореспонденції рахунків за 2019 рік:

Дт 26 «Готова продукція»

Кт 23 «Виробництво»;

Дт 90 «Собівартість реалізації»

Кт 26 «Готова продукція»

у сумі 2 156 979,16 гривень.

Згідно з Договором на виконання промислово геофізичних робіт №28/11/19 від 28.11.2019 ТОВ "НАФТОГАЗБУРІННЯ" (Замовник), в особі директора Бонк Віталія Георгійовича та ПрАТ "Карпатське управління геофізичних робіт» (код за ЄДРПОУ 00138827) (Підрядник), в особі голови правління Гуцула Андрія Івановича:

1.1 Замовник доручає, а Підрядник зобов`язується провести на свердловинах Замовника геофізичні дослідження в свердловинах (ГДС) в обсязі, передбаченому замовленнями, згідно геолого-технічних нарядів.

1.2 Підрядник усі геофізичні роботи виконує, згідно керівних документів і стандартів підприємства ("Технічної інструкції про проведення ГДС" затвердженої Міністерством геології СРСР 04.05.1984р., "Правил безпеки на геолого-розвідувальних роботах", затв. Наказом Міністерства екології та природних ресурсів № 44 від 30.01.2002р. та „Правил безпеки нафтовидобувній промисловості України", затверджені Наказом Держкомітету України промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 06.05.2008р. № 95), своєю робочою силою, технічними і матеріальними ресурсами. Для окремих видів робіт, передбачених технологією проведення ГДС, залучається робоча сила і матеріально-технічні ресурси Замовника.

До перевірки надано:

Акт - Наряд на виконання геофізичних досліджень і робіт в свердловині (ГДРС);

Розрахунок вартості до акта-наряду №107 на виконання геофізичних досліджень і робіт (ГДРС);

Акт від 31.12.2019 №1 здачі-приймання виконаних робіт, згідно якого ПрАТ "Карпатське УГР" на замовлення ТОВ "НАФТОГАЗБУРІННЯ".

У бухгалтерському обліку підприємства відображено наступні кореспонденції рахунків за 2019 рік:

Дт 26 «Готова продукція»

Кт 23 «Виробництво»;

Дт 90 «Собівартість реалізації»

Кт 26 «Готова продукція»

У сумі 205 101,08 гривень.

За висновками контролюючого органу, позивач мав відобразити витрати на виконання робіт з капітального ремонту нафтових і газових свердловин за допомогою комплексу колтюбінгового та азотно-компресорного обладнання не у складі витрат на собівартість реалізованої продукції, а віднести на збільшення балансової вартості активів.

Надаючи правову оцінку таким посиланням відповідача, суд враховує таке.

Сторонами не заперечується, згідно з наказом «Про затвердження Положення про організацію ведення бухгалтерського обліку та облікові політики, а також Положення про оплату праці працівників ТОВ «НАФТОГАЗБУРІННЯ» від 19.10.2022 №44:

Для складання фінансової звітності застосовуються Міжнародні стандарти фінансової звітності (далі - МСФЗ), які оприлюднені державною мовою на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту ( веб-сайт Міністерства фінансів України). Облікові політики застосовувати таким чином, щоб фінансові звіти повністю узгоджувались з вимогами Закону про бухгалтерський облік та МСФЗ. Застосовувати перед усім ті підходи та методи для ведення бухгалтерського обліку і надання інформації в фінансових звітах, які передбачені МСФЗ і найбільш адаптовані до діяльності підприємства.

Об`єкт основних засобів, який відповідає критеріям визнання активу, слід оцінювати за його собівартістю.

Собівартість об`єкта основних засобів складається з:

а) ціни його придбання, включаючи імпортні мита та невідшкодовувані податки на придбання після вирахування торговельних знижок та цінових знижок.

б) будь-яких витрат, які безпосередньо пов`язані з Доставкою активу до місця розташування та приведення його в стан, необхідний для експлуатації у спосіб, визначений управлінським персоналом.

в) первісної попередньої оцінки витрат на демонтаж, переміщення об`єкта та відновлення території, на якій він розташований, зобов`язання за якими суб`єкт господарювання бере або коли купує цей об`єкт, або коли використовує його протягом певного періоду з метою, яка відрізняється від виробництва запасів протягом цього періоду.

Будь-які подальші витрати, що призводять до збільшення майбутніх економічних вигоди від активу, збільшують балансову вартість активів. В іншому випадку Підприємство визнає подальші витрати витратами періоду, в якому вони були понесені.

До витрат, що капіталізуються, належать:

зміна модифікації об`єкта 03, яка збільшує строк його корисної служби або підвищує його потужність;

удосконалення деталей і вузлів машин, що дозволяє значно поліпшити якість продукції, що випускається;

упровадження нових виробничих процесів, що забезпечують значне скорочення раніше розрахованих виробничих витрат.

Відповідно до М(С)БО (IAS) 16 "Основні засоби", основні засоби - це матеріальні об`єкти, що їх: а) утримують для використання у виробництві або постачанні товарів чи наданні послуг для надання в оренду або для адміністративних цілей; б) використовуватимуть, за очікуванням, протягом більше одного періоду.

Собівартість - це сума сплачених грошових коштів чи їх еквівалентів або справедлива вартість іншої форми компенсації, наданої для отримання активу на час його придбання або створення або (якщо прийнятно) сума, яку розподіляють на цей актив при первісному визнанні згідно з конкретними вимогами інших МСФЗ, наприклад, МСФЗ 2 "Платіж на основі акцій".

Пунктами 7, 8, 10 МСБО (IAS) 16 визначено, що собівартість об`єкта основних засобів слід визнавати активом, якщо і тільки якщо: а) є ймовірність, що майбутні економічні вигоди, пов`язані з об`єктом, надійдуть до суб`єкта господарювання; б) собівартість об`єкта можна достовірно оцінити.

Запасні частини та допоміжне обладнання, як правило, відображаються як запаси та визнаються в прибутку чи збитку в процесі їхнього споживання. Проте основні запасні частини та резервне обладнання розглядаються як основні засоби, якщо суб`єкт господарювання очікує, що використовуватиме їх протягом більше одного періоду. Так само, якщо запасні частини та допоміжне обладнання можуть використовуватися тільки у зв`язку з об`єктом основних засобів, їх обліковують як основні засоби.

Суб`єкт господарювання оцінює згідно з цим принципом визнання всі свої витрати на основні засоби на час їх виникнення. Ці витрати складаються з витрат, понесених спочатку на придбання або спорудження об`єкта основних засобів, та витрат, понесених у подальшому на його збільшення, заміну його частини або на обслуговування.

Згідно з принципом визнання в параграфі 7, суб`єкт господарювання не визнає в балансовій вартості об`єкта основних засобів витрати на щоденне обслуговування об`єкта. Навпаки, ці витрати визнаються в прибутку чи збитку, коли вони понесені. Витрати на щоденне обслуговування об`єкта, як правило, - це витрати на заробітну плату та витратні матеріали, а також це можуть бути витрати на незначні деталі. Призначення цих видатків часто визначають як "ремонти та технічне обслуговування" об`єкта основних засобів (пункт 12 МСБО (IAS) 16).

Відповідно до пункту 16 МСБО (IAS) 16 собівартість об`єкта основних засобів складається з: а) ціни його придбання, включаючи імпортні мита та невідшкодовувані податки на придбання після вирахування торговельних знижок та цінових знижок; б) будь-яких витрат, які безпосередньо пов`язані з доставкою активу до місця розташування та приведення його в стан, необхідний для експлуатації у спосіб, визначений управлінським персоналом; в) первісної попередньої оцінки витрат на демонтаж, переміщення об`єкта та відновлення території, на якій він розташований, зобов`язання за якими суб`єкт господарювання бере або коли купує цей об`єкт, або коли використовує його протягом певного періоду з метою, яка відрізняється від виробництва запасів протягом цього періоду.

У відповідності до розділу 6 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2003 №561, приймання закінчених робіт з ремонту і поліпшення основних засобів (модернізація, добудова, реконструкція тощо) оформлюється актом приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об`єктів.

Рішення про характер і ознаки здійснюваних підприємством робіт, тобто, чи спрямовані вони на підвищення техніко-економічних можливостей (модернізація, модифікація, добудова, реконструкція) об`єкта, що приведе у майбутньому до збільшення економічних вигод, чи здійснюються вони для підтримання об`єкта в придатному для використання стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, приймається керівником підприємства з урахуванням результатів аналізу існуючої ситуації та суттєвості таких витрат. Зокрема, заміна окремих важливих компонентів (частин) основних засобів (двигунів тощо) може бути відображена як заміна об`єкта основних засобів, якщо термін корисного використання такої частини відрізняється від терміну корисного використання основних засобів, до яких належить цей компонент. У цьому випадку заміна такого компонента відображається капітальними інвестиціями у придбання нового об`єкту основних засобів і списанням заміненого об`єкту. Витрати на поліпшення основних засобів для відновлення майбутніх економічних вигод, очікуваних від їх використання, визнаються капітальними інвестиціями за умови, що балансова вартість активу не перевищує суми його очікуваного відшкодування.

Сумою очікуваного відшкодування вважається найбільша з двох оцінок: чиста вартість реалізації або теперішня вартість майбутніх чистих грошових надходжень від використання основних засобів, включаючи його ліквідаційну вартість.

Витрати на капітальний ремонт об`єктів основних засобів визнаються витратами звітного періоду. Такі витрати можуть бути визнані капітальними інвестиціями, якщо витрати на значний огляд і капітальний ремонт можуть бути ідентифіковані з окремою замортизованою частиною (компонентом) основних засобів. Витрати на ремонт можуть бути визнані капітальними інвестиціями, якщо ціна придбання активу вже відображає зобов`язання (необхідність) підприємства здійснити в майбутньому витрати для приведення активу до стану, в якому він придатний для використання.

Вартість робіт, що приводять до збільшення очікуваних майбутніх вигод від об`єкта основних засобів, включається до капітальних інвестицій з майбутнім збільшенням первісної вартості основних засобів. Підставою для визнання капітальними інвестиціями витрат, пов`язаних з поліпшенням основних засобів, є зростання внаслідок цих витрат очікуваного терміну корисного використання об`єкта, кількості та/або якості продукції (робіт, послуг), яка виробляється (надається) цим об`єктом. Первісна (переоцінена) вартість основних засобів може бути збільшена на суму витрат, пов`язаних з поліпшенням та ремонтом об`єкта, визначену у порядку, встановленому податковим законодавством.

Прикладами такого поліпшення є: а) модифікація, модернізація об`єкта основних засобів з метою подовження терміну його корисної експлуатації або збільшення його виробничої потужності; б) заміна окремих частин устаткування для підвищення якості продукції (робіт, послуг); в) впровадження ефективнішого технологічного процесу, що дозволить зменшити первісно оцінені виробничі витрати; г) добудова (надбудова) будівлі, що збільшить кількість місць (площу) будівлі, обсяги та/або якість виконуваних робіт (послуг) чи умови їх виконання.

Витрати, що здійснюються для підтримання об`єкта в робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання (технічний огляд, технічне обслуговування, ремонт тощо), включаються до складу витрат звітного періоду.

З системного аналізу вказаного висновується, МСБО пов`язують капіталізацію не з назвою робіт, а виключно з їх наслідком для конкретного активу, зокрема, витрати на щоденне обслуговування об`єкта не визнаються в його балансовій вартості, а визнаються у прибутку чи збитку у періоді понесення.

Відповідач не зазначає, який саме конкретний об`єкт основних засобів був поліпшений у результаті робіт, яка саме його балансова вартість підлягала збільшенню, у чому конкретно полягало поліпшення технічних характеристик цього об`єкта, чи зріс строк його корисного використання, виробнича потужність, дебіт або інші показники, які могли б свідчити про приріст майбутніх економічних вигід.

У той же час, з пояснень позивача убачається, колтюбінг (coiled tubing) сам по собі не є окремим об`єктом основних засобів замовника і не є самостійним результатом робіт. Це сервісна технологія, за якої у свердловину спускається безперервна гнучка труба з барабана, а через неї здійснюється циркуляція, промивання, подача азоту або робочих рідин, доставка інструменту та інші операції втручання у свердловину. Тобто колтюбінг є лише технологічним способом виконання робіт, а не доказом того, що такі роботи автоматично є модернізацією, реконструкцією, добудовою, дообладнанням або іншим поліпшенням основного засобу. Облікова кваліфікація залежить не від назви технології, а від фактичного результату конкретної операції.

Якщо фактичний результат колтюбінгової операції полягає в очищенні вибою, стовбура свердловини, насосно-компресорних труб або ліфтової колони, видаленні піску, парафіну, солей, шламу чи інших експлуатаційних відкладень та у відновленні нормальної прохідності і режиму роботи свердловини, то така операція має характер технічного обслуговування або поточного ремонту, а не капітального поліпшення. Її економічна функція не полягає у створенні нового активу, добудові нового конструктивного елемента, зміні конструкції свердловини, збільшенні її площі, поглибленні чи переведенні на інший об`єкт експлуатації. Її функція полягає в усуненні перешкод, що виникли в пронесі експлуатації, та у поверненні об`єкта до придатного робочого стану. Саме по собі відновлення нормальної роботи після очищення не означає збільшення первісно очікуваних майбутніх економічних вигід, а означає лише відновлення можливості отримувати ті вигоди, які вже очікувалися від свердловини при її звичайній експлуатації.

Правила безпеки в нафтогазодобувній промисловості відносять очищення стовбура свердловини і насосно-компресорних труб від піску, парафіну і солей до поточного ремонту свердловин.

Також позивач акцентує, що після виконання робіт свердловина не покращила свої виробничі показники, а навпаки почала працювати гірше. Зокрема, плановий дебіт видобутку газу згідно із проєктних даних мав становити 50 000 куб. м на добу, тоді як фактичний середній видобуток на час введення свердловини в експлуатацію (первинний видобуток) складав 13 610 куб. м. на добу, а після проведення колтюбінгових операцій видобуток впав аж до 6 574 куб. м. на добу в середньому за місяць. Отже, після виконання цих робіт не відбулося ані збільшення дебіту свердловини, ані покращення її техніко-економічних показників, а навпаки - мало місце подальше погіршення виробничих характеристик та прискорення падіння видобутку.

Викладене вище у сукупності дає підстави для висновку, що витрати позивача на капітальний ремонт мають відновлювальний характер, проведені колтюбінгові та геофізичні роботи за своєю суттю мали характер виробничих сервісних операцій, спрямованих на очищення, відновлення прохідності та працездатності свердловини, тобто на підтримання об`єкта в робочому стані. Позивач не придбавав новий основний засіб і не здійснював дообладнання власного активу, а отримував послуги спеціалізованої техніки разом із персоналом для виконання виробничих робіт на свердловині. Так само геофізичні дослідження за договором з ПрАТ «Карпатське управління геофізичних робіт» мали діагностичний і технологічний характер, були спрямовані на визначення технічного стану свердловини, контроль ефективності виконаних робіт та уточнення інтервалів продуктивності пласта, а не на створення нового активу чи модернізацію конкретного об`єкта основних засобів.

Жодних належних, допустимих та достовірних доказів протилежного відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не надано, відповідачем ані в акті перевірки, ані у відзиві і під час судового розгляду не наведено, яким чином вказані роботи призвели до збільшення економічних вигод та потенціалу корисності на первісно оціненому рівні продуктивності свердловини.

Отже, висновки контролюючого органу щодо завищення собівартості реалізації на загальну суму 2 362 080 грн та, як наслідок, заниження фінансовий результат до оподаткування, не знайшли свого підтвердження доказами, наявними в матеріалах справи.

Щодо висновків в акті перевірки в частині відсутності реального характеру господарських взаємовідносин ТОВ "НАФТОГАЗБУРІННЯ" та ТОВ "АГРОФОРБСІНВЕСТ" (код ЄДРПОУ 43427316).

Між ТОВ "НАФТОГАЗБУРІННЯ" (код ЄДРПОУ 40993322) та ТОВ "АГРОФОРБСІНВЕСТ" (код ЄДРПОУ 43427316), укладено договір-заявка №1 про надання транспортних послуг по перевезенню вантажів 20 авто від 30.06.2021, укладено договір-заявка №2 про надання транспортних послуг по перевезенню вантажів 10 авто від 05.07.2021, де ТОВ "АГРОФОРБСІНВЕСТ" (Перевізник), ТОВ "НАФТОГАЗБУРІННЯ" (Замовник).

Відповідно до умов Договору, Замовник доручає, а Перевізник приймає на себе зобов`язання в порядку та відповідно до умов даного Договору послуги по перевезенню вантажів (негабаритних) Замовника автомобільним транспортом Перевізника.

Вид вантажу - плита аеродромна ПАГ 14 в кількості 100 шт 6000х2000, 420 т.

На виконання умов договору ТОВ "АГРОФОРБСІНВЕСТ" (код ЄДРПОУ 43427316) складено на адресу ТОВ "НАФТОГАЗБУРІННЯ" наступні Акти здачі-приймання робіт

№ 14 від 05.07.2021 на загальну суму 27 500 грн (ПДВ 4 583,33 грн), номенклатура: транспортно-експедиційні послуги по маршруту (смт. Велика Білина, Львівська обл смт. Борова, Харківська обл.);

№ 13 від 05.07.2021 на загальну суму 27 500 грн (ПДВ 4 583,33 грн), номенклатура: транспортно-експедиційні послуги по маршруту (смт. Велика Білина, Львівська обл смт. Борова, Харківська обл.);

№ 12 від 05.07.2021 на загальну суму 27 500 грн (ПДВ 4 583,33 грн), номенклатура: транспортно-експедиційні послуги по маршруту (смт. Велика Білина, Львівська обл смт. Борова, Харківська обл.);

№ 11 від 05.07.2021 на загальну суму 27 500 грн (ПДВ 4 583,33 грн), номенклатура: транспортно-експедиційні послуги по маршруту (смт. Велика Білина, Львівська обл смт. Борова, Харківська обл.);

№ 10 від 05.07.2021 на загальну суму 27 500 грн (ПДВ 4 583,33 грн), номенклатура: транспортно-експедиційні послуги по маршруту (смт. Велика Білина, Львівська обл смт. Борова, Харківська обл.);

№ 9 від 05.07.2021 на загальну суму 27 500 грн (ПДВ 4 583,33 грн), номенклатура: транспортно-експедиційні послуги по маршруту (смт. Велика Білина, Львівська обл смт. Борова, Харківська обл.);

№ 8 від 05.07.2021 на загальну суму 27 500 грн (ПДВ 4 583,33 грн), номенклатура: транспортно-експедиційні послуги по маршруту (смт. Велика Білина, Львівська обл смт. Борова, Харківська обл.);

№ 7 від 05.07.2021 на загальну суму 27 500 грн (ПДВ 4 583,33 грн), номенклатура: транспортно-експедиційні послуги по маршруту (смт. Велика Білина, Львівська обл смт. Борова, Харківська обл.);

№ 6 від 05.07.2021 на загальну суму 27 500 грн (ПДВ 4 583,33 грн), номенклатура: транспортно-експедиційні послуги по маршруту (смт. Велика Білина, Львівська обл смт. Борова, Харківська обл.);

№ 5 від 05.07.2021 на загальну суму 27 500 грн (ПДВ 4 583,33 грн), номенклатура: транспортно-експедиційні послуги по маршруту (смт. Велика Білина, Львівська обл смт. Борова, Харківська обл.);

№ 4 від 05.07.2021 на загальну суму 27 500 грн (ПДВ 4 583,33 грн), номенклатура: транспортно-експедиційні послуги по маршруту (смт. Велика Білина, Львівська обл смт. Борова, Харківська обл.);

№ 3 від 05.07.2021 на загальну суму 27 500 грн (ПДВ 4 583,33 грн), номенклатура: транспортно-експедиційні послуги по маршруту (смт. Велика Білина, Львівська обл смт. Борова, Харківська обл.);

№ 2 від 05.07.2021 на загальну суму 27 500 грн (ПДВ 4 583,33 грн), номенклатура: транспортно-експедиційні послуги по маршруту (смт. Велика Білина, Львівська обл смт. Борова, Харківська обл.);

№ 1 від 05.07.2021 на загальну суму 27 500 грн (ПДВ 4 583,33 грн), номенклатура: транспортно-експедиційні послуги по маршруту (смт. Велика Білина, Львівська обл смт. Борова, Харківська обл.);

№ 16 від 08.07.2021 на загальну суму 27 500 грн (ПДВ 4 583,33 грн), номенклатура: транспортно-експедиційні послуги по маршруту (смт. Велика Білина, Львівська обл смт. Борова, Харківська обл.);

№ 15 від 08.07.2021 на загальну суму 27 500 грн (ПДВ 4 583,33 грн), номенклатура: транспортно-експедиційні послуги по маршруту (смт. Велика Білина, Львівська обл смт. Борова, Харківська обл.);

№ 14 від 08.07.2021 на загальну суму 27 500 грн (ПДВ 4 583,33 грн), номенклатура: транспортно-експедиційні послуги по маршруту (смт. Велика Білина, Львівська обл смт. Борова, Харківська обл.);

№ 13 від 08.07.2021 на загальну суму 27 500 грн (ПДВ 4 583,33 грн), номенклатура: транспортно-експедиційні послуги по маршруту (смт. Велика Білина, Львівська обл смт. Борова, Харківська обл.);

№ 12 від 08.07.2021 на загальну суму 27 500 грн (ПДВ 4 583,33 грн), номенклатура: транспортно-експедиційні послуги по маршруту (смт. Велика Білина, Львівська обл смт. Борова, Харківська обл.);

№ 11 від 08.07.2021 на загальну суму 27 500 грн (ПДВ 4 583,33 грн), номенклатура: транспортно-експедиційні послуги по маршруту (смт. Велика Білина, Львівська обл смт. Борова, Харківська обл.);

№ 10 від 08.07.2021 на загальну суму 27 500 грн (ПДВ 4 583,33 грн), номенклатура: транспортно-експедиційні послуги по маршруту (смт. Велика Білина, Львівська обл смт. Борова, Харківська обл.);

№ 9 від 08.07.2021 на загальну суму 27 500 грн (ПДВ 4 583,33 грн), номенклатура: транспортно-експедиційні послуги по маршруту (смт. Велика Білина, Львівська обл смт. Борова, Харківська обл.);

№ 8 від 08.07.2021 на загальну суму 27 500 грн (ПДВ 4 583,33 грн), номенклатура: транспортно-експедиційні послуги по маршруту (смт. Велика Білина, Львівська обл смт. Борова, Харківська обл.);

№ 7 від 08.07.2021 на загальну суму 27 500 грн (ПДВ 4 583,33 грн), номенклатура: транспортно-експедиційні послуги по маршруту (смт. Велика Білина, Львівська обл смт. Борова, Харківська обл.);

№ 6 від 08.07.2021 на загальну суму 27 500 грн (ПДВ 4 583,33 грн), номенклатура: транспортно-експедиційні послуги по маршруту (смт. Велика Білина, Львівська обл смт. Борова, Харківська обл.);

№ 5 від 08.07.2021 на загальну суму 27 500 грн (ПДВ 4 583,33 грн), номенклатура: транспортно-експедиційні послуги по маршруту (смт. Велика Білина, Львівська обл смт. Борова, Харківська обл.);

№ 4 від 08.07.2021 на загальну суму 27 500 грн (ПДВ 4 583,33 грн), номенклатура: транспортно-експедиційні послуги по маршруту (смт. Велика Білина, Львівська обл смт. Борова, Харківська обл.);

№ 3 від 08.07.2021 на загальну суму 27 500 грн (ПДВ 4 583,33 грн), номенклатура: транспортно-експедиційні послуги по маршруту (смт. Велика Білина, Львівська обл смт. Борова, Харківська обл.);

№ 2 від 08.07.2021 на загальну суму 27 500 грн (ПДВ 4 583,33 грн), номенклатура: транспортно-експедиційні послуги по маршруту (смт. Велика Білина, Львівська обл смт. Борова, Харківська обл.);

№ 1 від 08.07.2021 на загальну суму 27 500 грн (ПДВ 4 583,33 грн), номенклатура: транспортно-експедиційні послуги по маршруту (смт. Велика Білина, Львівська обл смт. Борова, Харківська обл.).

У бухгалтерському обліку операція відображена наступним чином :

Дт 631 Кт3711, Дт 903 Кт 631, Дт 6441 Кт 631, Дт 6442 Кт 631

Станом на 01.04.2019 кредиторська/дебіторська заборгованість по рахунку бухгалтерського обліку № 631 по розрахункам із ТОВ «АГРОФОРБСІНВЕСТ» (код 43427316) - відсутня.

Станом на 30.09.2025 кредиторська дебіторська заборгованість по рахунку бухгалтерського обліку №631 по розрахункам із ТОВ «АГРОФОРБСІНВЕСТ» (код 43427316) відсутня.

До перевірки позивачем надано наступні товаро-транспортні накладні: № 14 від 05.07.2021, № 13 від 05.07.2021, № 12 від 05.07.2021, № 11 від 05.07.2021, № 10 від 05.07.2021, № 9 від 05.07.2021, № 8 від 05.07.2021, № 7 від 05.07.2021, № 6 від 05.07.2021, № 5 від 05.07.2021, № 4 від 05.07.2021, № 3 від 05.07.2021, № 2 від 05.07.2021, № 1 від 05.07.2021, № 16 від 08.07.2021, № 15 від 08.07.2021, № 14 від 08.07.2021, № 13 від 08.07.2021, № 12 від 08.07.2021, № 11 від 08.07.2021, № 10 від 08.07.2021, № 9 від 08.07.2021, № 8 від 08.07.2021, № 7 від 08.07.2021, № 6 від 08.07.2021, № 5 від 08.07.2021, № 4 від 08.07.2021, № 3 від 08.07.2021, № 2 від 08.07.2021, № 1 від 08.07.2021.

Проте, контролюючий орган дійшов висновку про відсутність реальної можливості здійснення господарських операцій між ТОВ «НАФТОГАЗБУРІННЯ» та ТОВ «АГРОФОРБСІНВЕСТ».

Так, відповідач зазначає, під час аналізу документів, встановлено, що, зокрема, в товарно-транспортних накладних на переміщення плит аеродромних ПАГ 14, перевізником зазначено ТОВ «АГРОФОРБСІНВЕСТ», а водії ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 .

Проте, при аналізі звітів 1-ДФ, поданих до органів ДПС ТОВ «АГРОФОРБСІНВЕСТ» (код 43427316), працівників підприємства (101 ознака доходу) з такими прізвищами не встановлено, залучення ФОП-ів (157 ознака доходу) теж не встановлено. Разом з тим, аналізом інформації ЄРПН, не встановлено і придбання ТОВ «АГРОФОРБСІНВЕСТ») транспортно- експедиційних послуг.

Також відповідач зазначає, що зі сторони отримувача товару, товарно-транспортні накладні було підписано не встановленою особою, оскільки посада та прізвище останнього не зазначено, а при подальшому досліджені інформації отриманої з ЄРПН, встановлено придбання ТОВ «АГРОФОРБСІНВЕСТ» різних груп товарів, а саме: об`єктив охоронної камери, пульт керування бездротовий, різальні леза для деревини, розпилювальний пістолет для клею, механічні пристрої з ручним керуванням для розпилення рідких речовин та ін.

Надаючи правову оцінку вказаним висновкам відповідача, суд враховує, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

У той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні даних податкового обліку, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, суд зазначає, що вони містять всі обов`язкові для первинних документів реквізити та відповідають законодавчо визначеним вимогам, надають змогу прослідкувати рух товарів (послуг), а також їх використання позивачем у власній господарській діяльності. Всі понесені витрати підтверджені первинними документами (товарно-транспортними накладними, актами здачі-прийняття робіт (наданих послуг), платіжними дорученнями). Такі первинні документи були предметом дослідження інспекторами ГУ ДПС у м. Києві в ході проведення перевірки, про що зазначено в акті перевірки.

Крім того, під час розгляду справи відповідач ГУ ДПС у м. Києві не заперечував факт реєстрації податкових накладних в ЄРПН за договорами надання транспортних послуг по перевезенню вантажів та у нього не виникало сумнівів щодо руху товару.

Відповідачем, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені наданими позивачем документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Разом з тим, платником податків, надані пояснення, зазначено, послуги перевезення були замовлені, надані та використані Товариством у межах його господарської діяльності. Фактично було здійснено перевезення плит ПАГ 14 в кількості 147 од. за маршрутом з смт. Велика Білина Львівської обл. Самбірського району до Платівського Родовища, відстань складає 1253 км., дані плити використовувались при будівництві бурової площадки СВ 1 Платівське.

У позовній заяві та у запереченнях на акт перевірки позивач зазначив, що через значний обсяг витребуваних документів та скорочені строки під час перевірки були випадково подані окремі екземпляри ТТН, які не містили всіх підписів. Водночас належним чином оформлені примірники ТТН з підписами обох сторін містилися під договорами-заявками № 1 від 30.06.2021 року та № 2 від 05.07.2021 року і були подані разом із запереченнями.

Так, наявні в матеріалах справи товарно-транспортні накладні засвідчені (підписані), складені на кожну транспортну послугу (кожне перевезення/поїздку) містять інформацію щодо вантажу, зокрема: найменування вантажу, одиницю виміру, кількість, ціну, масу, найменування перевізника, вид автотранспорту, марку автомобіля, його номерні знаки, водія, маршрут перевезення, адреси пунктів навантаження/розвантаження та супровідні документи на вантаж тощо.

Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ТОВ «НАФТОГАЗБУРІННЯ» розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

На момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагент були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавалися.

В обґрунтування прийняття спірного податкового повідомлення-рішення відповідачем не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки відповідача ґрунтуються на даних податкової інформації щодо контрагента, а не з аналізу суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Щодо посилань відповідача на недоліки при заповненні первинних документів, суд зауважує, що певні недоліки первинних документів, складених за результатами проведених господарських операцій, у тому числі товарно-транспортних накладних, не тягнуть за собою втрату ними статусу належних первинних документів. Такі документи є належними і в тому разі, якщо вони заповнені з окремими недоліками, проте містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, а також підтверджують фактичне здійснення таких операцій.

У той же час, суд відхиляє доводи відповідача про нереальність господарських операцій позивача та його контрагента з огляду лише на податкову інформацію щодо його контагента, оскільки відомості, наявні в інформаційно-аналітичних базах як відносно контрагентів позивача, так і за ланцюгами постачання ТМЦ (виконання робіт, надання послуг), носять виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган, з урахуванням того, що надані платником податку документи повною мірою це спростовують.

Крім того, твердження відповідача про те, що контрагенти позивача не мали необхідних ресурсів для провадження господарської діяльності не підтверджено належними та допустимими доказами, ґрунтується виключно на припущеннях, які, в свою чергу, базуються на узагальненій податковій інформації без проведення перевірки контрагентів позивача та дослідження первинних документів.

Відповідач не довів, що позивач як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення його контрагентів, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з цими підприємствами було одержання податкової вигоди, як то вказує відповідач.

Верховними Судом сформована стала та послідовна практика щодо застосування наведених вище норм права. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19, вказала наступне.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

У справі, що розглядається, контролюючий орган на порушення вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України не довів та не надав належні докази, які б свідчили про наявність фактів протиправної поведінки позивача та про обізнаність платника податків щодо можливої протиправної поведінки його контрагентів і злагодженості дій між ними.

Отже, враховуючи, що спірні господарські операції здійснені позивачем з метою подальшого їх використання у межах своєї господарської діяльності, спричинили реальну зміну його майнового стану, а також наявні в матеріалах справи документи бухгалтерського та податкового обліку є достатніми, належними та допустимими доказами для підтвердження реальності здійснення господарських операції з контрагентом позивача, посилання відповідача на відсутність реальної можливості здійснення господарських операцій між ТОВ «НАФТОГАЗБУРІННЯ» та ТОВ «АГРОФОРБСІНВЕСТ» не знайшли свого підтвердження.

Щодо висновків акта перевірки в частині порушення позивачем вимог пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 та пп. 140.5.9 п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу України, оскільки ТОВ «НАФТОГАЗБУРІННЯ» не збільшило фінансовий результат податкових (звітних) періодів на суму коштів або вартості товарів, робіт, послуг, безоплатно переданих протягом 2024 року та ІІІ кварталу 2025 року неприбутковим організаціям, включеним до Реєстру.

Так, за посиланнями контролюючого органу, під час аналізу документів, наданих до перевірки, встановлено, що ТОВ «НАФТОГАЗБУРІННЯ» не здійснило коригування фінансового результату до оподаткування на суму благодійної допомоги, наданої Чутівській селищній раді (рішення про включення неприбуткової організації до Реєстру неприбуткових установ та організацій від 29.01.2021 № 2116294600004) з метою участі ФК «Чутове» у чемпіонаті Полтавського району з футболу у сезоні 2024- 2025 років.

Крім того, відповідні різниці не були відображені у додатку РІ до декларації з податку на прибуток: за 2024 рік - у сумі 500 000 грн, за ІІІ квартал 2025 року - у сумі 50 000 грн.

Відповідно до вимог ст.140 ПК України позивач як платник податку на прибуток мав право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років та коригувань, визначених підпунктом 140.4.8 пункту 140.4 та підпунктом 140.5.16 пункту 140.5 статті 140 цього Кодексу), оскільки річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний період не перевищує сорока мільйонів гривень.

Водночас, під час проведення перевірки з`ясовано, що таке рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені ПК України, позивач не приймав, позаяк для перевірки так і до матеріалів справи таке рішення не надано.

Відсутність такого рішення позбавляє платника податків на незастосування коригувань фінансового результату, а тому позивач зобов`язаний був здійснювати коригування фінансового результату до оподаткування, на усі різниці, визначені відповідно до положень ПК України, та подавати додаток РІ «Різниці» разом з податковими деклараціями податку на прибуток підприємств.

Норма підпункту 140.5.9 п.140.5 ст.140 ПК України зводиться до того, що фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму коштів безоплатно перерахованих (переданих) протягом звітного (податкового) року неприбутковим організаціям у розмірі, що перевищує 4 відсотки оподатковуваного прибутку попереднього звітного року.

Словосполучення «у розмірі, що перевищує 4 відсотки оподатковуваного прибутку попереднього звітного року» визначає граничну межу, за якої збільшується фінансовий результат платника податків, який безоплатно перераховує кошти неприбутковим організаціям; це обмеження стосується встановлення обмеження для платника, коли він має право не збільшувати фінансовий результат, коли вказані перерахунки коштів неприбутковій організації не перевищують 4 відсотків оподатковуваного прибутку попереднього року. Це додаткове обмеження встановлює розмір суми, на яку має бути збільшений фінансовий результат.

У разі ж збитків підприємства (відсутності оподаткованого прибутку попереднього звітного року) як у спірному випадку обмеження щодо розміру суми, яка має бути врахованою при визначенні об`єкту оподаткування, ПК України не передбачено.

Позивачем не заперечується, що за попередній рік підприємством задекларовано від`ємне значення об`єкта оподаткування (збиток), граничний розмір 4% дорівнює нулю. Відтак уся сума наданої благодійної допомоги підлягала включенню до збільшення фінансового результату у податковій декларації.

Разом з тим, позивач у позовній заяві і не спростовує встановлених контролюючим органом порушень у зазначеній частині.

За наведеного правового регулювання та встановлених обставин справи суд дійшов правильного висновку про те, що позивачем допущено порушення вимог пп.140.5.9 п.140.5 ст.140 ПК України, оскільки за відсутності відповідного рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування, на усі різниці, визначені ПК України, за господарською операцією перерахування позивачем коштів іншим неприбутковим організаціями платник податків мав би збільшити фінансовий результат та визначити податкове зобов`язання з податку на прибуток підприємств.

У той же час, суд вважає слушними посилання позивача на те, що саме податкове повідомлення-рішення № 0[телефон приховано] не містить належної індивідуалізації цього епізоду та не дозволяє встановити, яка саме частина донарахованого податку на прибуток сформована саме за рахунок благодійної допомоги Чутівській селищній раді.

За висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 05 грудня 2006 року у справі № 21-527во06 наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення суб`єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства є визнання такого акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення. Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину, пункт, речення рішення або рішення в частині нарахування певної суми окремого виду податку чи збору, накладення штрафних (фінансових) санкцій в якійсь сумі.

Вказаний правовий висновок підтримано Верховним Судом, зокрема у постанові від 18 травня 2020 року у справі № 200/12442/18-а.

Суд акцентує, що з метою повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.05.2026 про відкриття провадження у справі № 320/21134/26 суд витребував від Головного управління ДПС у м. Києві обґрунтований та вмотивований розрахунок спірних податкових повідомлень-рішень та засвідчені належним чином у відповідності до вимог ст. 94 КАС України усі письмові докази, які слугували підставою для прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень.

Проте, відповідачем протягом судового розгляду даної справи не надано детального розрахунку нарахованих позивачу грошових зобов`язань за кожним епізодом податкового правопорушення, по яких було здійснено донарахування.

Ураховуючи викладене вище, з огляду на відсутність у матеріалах справи відповідних розрахунків, здійснених згідно з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями відповідача, по кожному з епізодів, суд позбавлений можливості відокремити суми визначених контролюючим органом позивачу сум грошових зобов`язань у розрізі кожного окремо встановленого контролюючим органом порушення, зокрема, щодо досліджуваного епізоду.

Щодо висновків акта перевірки в частині взаємовідносин ТОВ «НАФТОГАЗБУРІННЯ» з контрагентом-нерезидентом HENDERSON OILFIELD PRODUCTS LLC, США (штат Техас).

За висновками перевіряючих, ТОВ «Нафтогазбуріння» не дотримано вимоги п.п. 134.1.1 134.1 ст. 134, п.п. 140.5.4 п.140.5 ст. 140 Кодексу, та не збільшено фінансові результати податкових звітних періодів на суму 30 відсотків вартості придбаних товарів при взаємовідносинах із HENDERSON OILFIELD PRODUCTS LLC у 2022 звітному році.

Головне управління ДПС у м. Києві зазначає, позивачем не виконано вимоги Кодексу та не підтверджено сплату податку на прибуток (корпоративного податку) нерезидентом HENDERSON OILFIELD PRODUCTS LLC у 2022 звітному податковому періоді. Крім того, Товариством не надано обґрунтування щодо підтвердження придбання товарів (робіт, послуг) за цінами, визначеними за принципом «витягнутої руки» по взаємовідносинах з контрагентом-нерезидентом HENDERSON OILFIELD PRODUCTS LLC за 2022 рік.

Надаючи правову оцінку таким висновкам контролюючого органу, суд враховує таке.

Відповідно до п. 140.5.4 п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу України фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму 30 відсотків вартості товарів, у тому числі необоротних активів (крім активів з права користування за договорами оренди), робіт та послуг (крім операцій, зазначених у пункті 140.2 та підпункті 140.5.6 цього пункту, та операцій, визнаних контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу), придбаних у:

неприбуткових організацій, внесених до Реєстру неприбуткових установ та організацій на дату такого придбання, крім випадків, коли сума вартості товарів, у тому числі необоротних активів (крім активів з права користування за договорами оренди), робіт та послуг, придбаних у таких організацій, сукупно протягом звітного (податкового) року не перевищує 25 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, та крім бюджетних установ, Накопичувального фонду, недержавних пенсійних фондів і неприбуткової організації, яка є об`єднанням страховиків, якщо участь страховика у такому об`єднанні є умовою проведення діяльності такого страховика відповідно до закону;

нерезидентів (у тому числі пов`язаних осіб - нерезидентів), зареєстрованих у державах (на територіях), включених до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 цього Кодексу;

нерезидентів, організаційно-правова форма яких включена до переліку організаційно-правових форм, затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту 39.2.1.2-1 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 цього Кодексу, які не сплачують податок на прибуток (корпоративний податок), у тому числі податок з доходів, отриманих за межами держави (території) реєстрації таких нерезидентів, та/або не є податковими резидентами держави (території), в якій вони зареєстровані як юридичні особи.

Фінансовий результат до оподаткування збільшується на всю суму вартості товарів, у тому числі необоротних активів (крім активів з права користування за договорами оренди), робіт та послуг (крім операцій, зазначених у пункті 140.2 і підпункті 140.5.6 цього пункту, та операцій, визнаних контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу), придбаних у нерезидентів, визначених абзацами третім і четвертим цього підпункту, якщо такі операції не мають ділової мети. Обов`язок доведення обставин, передбачених цим абзацом, покладається на контролюючий орган із застосуванням відповідних положень статті 39 цього Кодексу. При цьому інші коригування, передбачені цим підпунктом, не застосовуються, а сума цього коригування щодо такої операції зменшується на суму коригування, передбаченого абзацом першим цього підпункту, якщо платник податку самостійно вже застосував це коригування щодо такої операції.

Вимоги цього підпункту не застосовуються платником податку, якщо операція не є контрольованою та сума таких витрат підтверджується платником податку за цінами, визначеними за принципом "витягнутої руки" відповідно до процедури, встановленої статтею 39 цього Кодексу, але без подання звіту.

При цьому, якщо ціна придбання товарів, у тому числі необоротних активів (крім активів з права користування за договорами оренди), робіт та послуг перевищує їх ціну, визначену за принципом "витягнутої руки" відповідно до процедури, встановленої статтею 39 цього Кодексу, коригування фінансового результату до оподаткування здійснюється на розмір різниці між вартістю придбання та вартістю, визначеною виходячи з рівня ціни, визначеної за принципом "витягнутої руки".

У випадку незастосування вимог цього підпункту на підставі абзацу шостого цього підпункту, якщо контролюючий орган не враховує (не визнає) таку операцію за результатами аналізу відповідно до статті 39 цього Кодексу, фінансовий результат до оподаткування збільшується у порядку, передбаченому абзацом першим підпункту 140.5.2-1 пункту 140.5 статті 140 цього Кодексу. При цьому інші коригування, передбачені цим підпунктом, не застосовуються, а сума цього коригування щодо такої операції зменшується на суму коригування, передбаченого абзацом сьомим цього підпункту, якщо платник податку самостійно вже застосував це коригування щодо такої операції.

Зі змісту зазначених правових приписів висновується, що у платника податків наявний обов`язок для платника податків збільшувати фінансовий результат до оподаткування на 30% вартості товарів (робіт, послуг), придбаних у нерезидентів з "низькоподаткових" юрисдикцій.

Водночас, коригування можна не проводити, якщо платник податків обґрунтує, що ціна операції відповідає принципу «витягнутої руки».

Процедура такого обґрунтування для неконтрольованих операцій не вимагає подання повного звіту про контрольовані операції, а передбачає надання документів, які містять інформацію в обсязі, необхідному для оцінки відповідності рівня ціни принципу «витягнутої руки».

З огляду на встановлені обставини, ТОВ «НАФТОГАЗБУРІННЯ» в період з 01.01.2022 по 31.12.2022 здійснювало господарські операції з контрагентом-нерезидентом HENDERSON OILFIELD PRODUCTS LLC, США (штат Техас) щодо імпорту частин до бурильних машин тощо.

Контрагент-нерезидент HENDERSON OILFIELD PRODUCTS LLC зареєстрований Сполучених штатах Америки (штат Техас та Нью-Йорк) з організаційно-правовою формою Limited Liability Company (партнерство з обмеженою відповідальністю), зазначена організаційно-правова форма входять до Переліку № 480.

Обсяг взаємовідносин ТОВ «Нафтогазбуріння» з вищенаведеним контрагентом- нерезидентом у 2022 звітному році не перевищує встановлений п.п. 39.2.1.7 п.п. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Податкового кодексу України вартісний критерій визнання операції КО - 10 мільйонів гривень.

Судом встановлено, відповідачем вручено головному бухгалтеру ТОВ «НАФТОГАЗБУРІННЯ» запити від 25.03.2026 № б/н з метою перевірки дотримання ТОВ «Нафтогазбуріння» вимог п.п. 140.5.4 п. 140.5 ст. 140 Кодексу при здійсненні господарських операцій із HENDERSON OILFIELD PRODUCTS LLC у 2022 звітному році.

Листом від 30.03.2026 № 1095-1 Товариство з обмеженою відповідальністю «НАФТОГАЗБУРІННЯ» надало пояснення та такі документи:

Contract № HR/NGB-2022-01 від 25.07.2022;

Specification №1 до договору від 25.07.2022;

Certificate of Formation HENDERSON OILFIELD PRODUCTS, LLC;

документ IRS про присвоєння EIN 20-4327055;

Texas Sales and Use Tax Permit;

U.S. Income Tax Return for an S Corporation (Form 1120-S);

ВМД від 20.10.2022, від 22.12.2022.

До матеріалів справи позивачем долучені вказані документи з перекладом українською мовою, з огляду на зміст яких підтверджується факт реєстрації HENDERSON OILFIELD PRODUCTS LLC платниками податку та, як результат, їх обов`язку сплати податків/зборів та інших обов`язкових платежів.

Сторонами не заперечується, що господарські операції, здійснені ТОВ «Нафтогазбуріння» у 2022 звітному році з контрагентом-нерезидентом HENDERSON OILFIELD PRODUCTS LLC не визнаються контрольованими згідно з п.п. 39.2.1.1 та п.п. 39.2.1.7 п.п. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу, суд приймає до уваги і те, що обґрунтуванням відповідності умов операції принципу «витягнутої руки» у форматі, передбаченому для неконтрольованих операцій, позивачем не надані, проте, суд акцентує, що обов`язок доведення факту несплати податку нерезидентами покладається саме на контролюючий орган, податковий орган зобов`язаний надати докази того, що нерезидент, з яким здійснено господарську операцію, не сплачував податок на прибуток у своїй країні реєстрації, відсутність у платника податків додаткових довідок не може автоматично свідчити про заниження фінансового результату до оподаткування, оскільки, така вимога прямо не передбачена нормами Податкового кодексу України, відтак, суд вважає застосовним принцип in dubio pro tributario (презумпція правомірності рішень платника податків), закріплений в підпункті 4.1.4. пункту 4.1. статті 4 ПК України, згідно з яким, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, то рішення приймається на користь платника податків.

Щодо висновків акта перевірки в частині реалізації товару за цінами нижче ціни придбання.

Відповідач зазначає, за результатами аналізу даних карток по бухгалтерських рахунках 23 «Виробництво», 26 «Готова продукція», 28 «Товари», 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками», 90 «Собівартість реалізації», 70 «Дохід від реалізації», інформації Єдиного реєстру податкових накладних та задекларованих податкових зобов`язань, згідно даних Декларації з ПДВ, а саме показників ряд 1.1. «Операції, що оподатковуються за основною ставкою», встановлено не включення до складу податкових зобов`язань операції з реалізації товарів за цінами нижче ціни придбання на загальну суму 206 023 грн, крім того ПДВ 41 205 грн.

У порушення вимог п. 188.1 ст. 188 ПКУ встановлено заниження задекларованого ТОВ "НАФТОГАЗБУРІННЯ" податкового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 41205 грн, в тому числі: вересень 2019 року на суму 8106 грн, жовтень 2019 року на суму 1175 грн, листопад 2019 року на суму 2502 грн, грудень 2019 на суму 12241 грн, січень 2020 року на суму 1204 грн, лютий 2020 року на суму 281 грн, березень 2020 року на суму 840 грн, серпень 2021 року на суму 2363 грн, лютий 2022 року на суму 4736 грн, грудень 2023 року на суму 257 грн, червень 2025 року на суму 7500 грн.

Також, в порушення абз.11 п. 201.4, п.201.10 ст.201 ПКУ ТОВ "НАФТОГАЗБУРІННЯ" при здійсненні постачання товарів, база оподаткування яких, не визначена відповідно до ст. 188, перевищує фактичну ціну постачання таких товарів, не складено та не зареєстровано зведені податкові накладні на загальну суму ПДВ 41205 грн, в тому числі: вересень 2019 року на суму 8106 грн, жовтень 2019 року на суму 1175 грн, листопад 2019 року на суму 2502 грн, грудень 2019 на суму 12241 грн, січень 2020 року суму 1204 грн, лютий 2020 року на суму 281 грн, березень 2020 року на суму 840 грн, серпень 2021 року на суму 2363 грн, лютий 2022 року на суму 4736 грн, грудень 2023 року на суму 257 грн, червень 2025 року на суму 7500 гривень.

Надаючи правову оцінку вказаним висновкам контролюючого органу, суд враховує таке.

Пунктом 188.1 статті 188 ПК України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення; електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Пунктом 198.5 статті 198 ПК України передбачено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами. необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділ) 2 розділ) XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:

придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;

придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо гака нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

З огляду на письмові докази, наявні в матеріалах справи, суд констатує, що з матеріалів справи, зокрема з акту перевірки та відзиву відповідача є незрозумілим, яких саме господарських операцій щодо реалізації продукції за цінами нижчими від їх собівартості стосується порушення «реалізація товару нижче собівартості».

Так, із тексту відзиву вбачається, що податкова дійшла висновку про заниження податкових зобов`язань з ПДВ у сумі 41 205 грн та про реалізацію товарів за цінами нижче ціни придбання на суму 206 023 грн саме на підставі аналізу оборотно-сальдових відомостей, карток по рахунках 23, 26, 28, 36, 70, 90, інформації ЄРПН та декларацій з ПДВ. Тобто відповідач фактично виходив із бухгалтерської арифметики, а не з покрокового встановлення обставин щодо кожної окремої операції постачання.

Натомість, позивач у позовній заяві звертає увагу, що податкова підмінила поняття ціни придбання, звичайної ціни та ринкової ціни, хоча для цілей ПДВ ці категорії не є тотожними. Особливо помилковим є підхід відповідача щодо операцій з природним газом.

Як зазначає позивач у позовній заяві, у жовтні 2019 року обсяг газу, який відображався в обліку Товариства, формувався неоднорідно: частково це був власний видобуток; частково - газ, оприбуткований за актами врегулювання щодобових небалансів. Позивач окремо пояснював, що саме в такій ситуації неможливо абстрактно говорити про продаж «товару нижче ціни придбання», не встановивши: який саме обсяг газу є самостійно виготовленим (власний видобуток); який обсяг є газом, відображеним через механізм добових небалансів; яка саме ціна має застосовуватися до кожного з таких обсягів; яка конкретна партія газу була реалізована; чи є договірна ціна цієї реалізації нижчою саме за звичайну/ринкову, а не просто нижчою за усереднений бухгалтерський показник.

У позовній заяві позивач зазначив, що акти врегулювання щодобових небалансів і добові баланси, сформовані оператором ГТС, містять щоденні дані щодо: обсягів негативних і позитивних небалансів; базової ціни газу; вартості без ПДВ; суми ПДВ; загальної вартості розрахунків за відповідний газовий місяць. Тобто сам механізм небалансів не є звичайною купівлею окремої товарної партії за статичною ціною. Це спеціальний балансуючий механізм ринку природного газу, у якому ціна визначається оператором ГТС відповідно до Кодексу ГТС. Саме тому, якщо податкова вважає, що газ, врегульований як небаланс, був реалізований нижче звичайної або ринкової ціни, вона мала провести економіко-правове порівняння договірної ціни реалізації з базовою ціною/вартістю небалансів, визначеною оператором ГТС, або з іншими ринковими орієнтирами.

З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити, що Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2021 року у справі № 813/4227/15 висновував, що мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.

У постанові від 07 жовтня 2021 року по справі № 813/4227/15 Верховний Суд вказав, що при здійсненні платником податку господарської діяльності можливі збиткові операції. Віднесення таких операцій до господарських можливе у випадках обґрунтування платником податку економічних причин чи ділової мети (зважаючи на ризики підприємницької діяльності) укладення угод за ціною нижчою за виробничу собівартість.

Згідно з підпунктом 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Економічний ефект передбачає приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

У постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі № 200/4942/20-а наведені такі висновки: «Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що суб`єкти господарювання реалізують продукцію за цінами, самостійно визначеними сторонами договору. Така ціна, якщо не доведено зворотнє, вважається такою, що відповідає рівню ринкових цін.

При цьому, до факторів ціноутворення, крім рівня витрат, пов`язаних з виробництвом товару, належать рівень попиту на продукцію, кон`юнктура ринку, платоспроможність покупця, обсяги виробництва та складські запаси продавця та інші умови, які об`єктивно впливають на формування ціни. При цьому, прибутковість кожної окремої операції не є обов`язковою ознакою господарської діяльності, яка може включати і окремі збиткові операції, здійснення яких викликано об`єктивними причинами, а, відтак, продаж позивачем продукції за ціною, нижчою собівартості, не можна розглядати операцією поза межами господарської діяльності позивача.

Отже, законодавець надав платнику податків право здійснювати господарську діяльність на власний ризик та можливість самостійно оцінювати її ефективність та доцільність, з огляду на мету отримання економічного ефекту і приросту активів в майбутньому, а також самостійно обирати виконавців послуг або постачальників товарів, а, відтак, продаж позивачем продукції за ціною нижчою виробничої собівартості, не можна розглядати операцією поза межами господарської діяльності позивача. Збитковість операції виключає право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі доведення податковим органом відсутності у платника податків розумної ділової мети, свідомого здійснення платником податків завідомо збиткових операцій з метою отримання, зокрема, податкових вигод тощо».

Разом з тим, нормами ПК України не передбачено збільшення бази оподаткування ПДВ у разі продажу товару нижче собівартості виробленої продукції. При цьому, в акті перевірки відсутні розрахунки, а також визначення видів господарських операцій, до яких донараховані податкові зобов`язання зі сплати ПДВ, також в акті перевірки відсутні докази, які би свідчили, що продукція реалізовувалася нижче собівартості їх виготовлення.

Аналогічне правозастосування викладене в постанові Верховного Суду від 20 жовтня 2025 року по справі № 140/31759/23.

З урахуванням наведеного вище суд зазначає, що податковим органом не доведено факт реалізації товариством продукції за цінами нижчими за звичайні, в порушення вимог пункту 188.1 статті 188 ПК України та, відповідно, порушення абз.11 п. 201.4, п.201.10 ст.201 ПК України.

Щодо висновків акта перевірки в частині заниження ТОВ «НАФТОГАЗБУРІННЯ» податку на прибуток іноземних юридичних осіб на загальну суму 4 239 715 грн у 2021 році та неподання додатку ПН до рядка 23 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2021 рік.

У відповідності до підпункту 134.1.3 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно з пунктом 141.4 статті 141 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Відповідальність за повноту утримання та своєчасність перерахування до бюджету податку, зазначеного, зокрема, у пункті 141.4 статті 141 цього Кодексу, покладається на платників податку, які здійснюють відповідні виплати (пункт 137.3 статті 137 ПК України).

Особливості оподаткування нерезидентів регламентовано пунктом 141.4 статті 141 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 141.4 статті 141 Податкового кодексу України доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цього пункту такими доходами є, зокрема, проценти, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за позиками та борговими зобов`язаннями, випущеними (виданими) резидентом (підпункт «а» підпункту 141.4.1 пункту 141.4 статті 141 ПК України).

За змістом підпункту 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 Податкового кодексу України резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.3-141.4.6 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

З огляду на матеріали справи, між ТОВ «Навігатор Бурсервіс» ( правонаступник ТОВ «НАФТОГАЗБУРІННЯ») як Позичальник, та компанією «AT Rally Invest PLC» (Естонія), як Позикодавець укладений Договір позики в іноземній валюті від 01.03.2017 № 01/03-17, відповідно до умов якого Позикодавець надає Позичальнику позику на поповнення обігових коштів підприємства у сумі 10 000 000 дол. США, відсоткова ставка за кредитом складає 10%, договір укладено строком до 17.02.2020 року.

Відповідно до додаткової угоди від 10.11.2017 № 1 змінено назву Позичальника ТОВ «Навігатор Бурсервіс» на ТОВ «НАФТОГАЗБУРІННЯ».

Також, відповідно до додаткової угоди від 13.02.2020 № 2, змінено розмір позики до 2 299 930,50 дол. США, термін дії договору продовжено до 17.02.2023 року.

Станом на 01.04.2019 за договором позики від 01.03.2017 № 01/03-17 у бухгалтерському обліку ТОВ «НАФТОГАЗБУРІННЯ» обліковувалась кредиторська заборгованість за основною сумою позики в розмірі 2 299 930,50 дол. США (еквівалент 62 670 346,21 грн), що відображена за рахунком 506, а також заборгованість за нарахованими відсотками в сумі 441 000,20 дол. США (еквівалент 12 016 726,25 грн), що обліковувалась за рахунком 6852.

Відповідно до Договору про відступлення права вимоги від 12.01.2021 б/н та повідомлення про переведення боргу від 12.01.2021 року, ТОВ «НАФТОГАЗБУРІННЯ» проінформована, що «AT Rally Invest PLC» (Естонія) відступила, а компанія «STUVERCO HOLDINGS LIMITED» (Республіка Кіпр) набула право вимоги до ТОВ «НАФТОГАЗБУРІННЯ» за:

-Договором позики в іноземній валюті від 01.03.2017 № 01/03-17, у розмірі 3 151 767,87 дол. США, з яких 2 299 930,50 дол. США - основна сума боргу, а 851 837,37 дол. США - нараховані проценти за користування позикою;

- Договором купівлі-продажу від 30.11.2017 № 30/11-17 в сумі, що становить 2 941 344,94 дол. США;

- за Договором оперативного лізингу від 06.02.2017 № 2-06/02-2017 в сумі, що становить 1 011 651,73 дол. США.

До перевірки контролюючому органу надано лист-пропозицію від 12.01.2021 № 333-1-3, згідно якого «ТОВ «НАФТОГАЗБУРІННЯ» пропонує компанії «STUVERCO HOLDINGS LIMITED» (Республіка Кіпр), врегулювати існуючу заборгованість наступним шляхом: припинити дію Договору позики в іноземній валюті №01/03-17 від 01.03.2017 р. в сумі, що становить 3 151 767,87 (три мільйона сто п`ятдесят одна тисяча сімсот шістдесят сім доларів США 87 центів) доларів США (в тому числі основна сума боргу за позикою - 2 299 930,50 (два мільйони двісті дев`яносто дев`ять тисяч дев`ятсот тридцять доларів США 50 центів) доларів США, нараховані відсотки за користування позикою - 851 837,37 (вісімсот п`ятдесят одна тисяча вісімсот тридцять сім доларів США 37 центів) доларів США); припинити дію Договору купівлі-продажу 30/11-17 від 30.11.2017 р. в сумі, що становить 2 941 344,94 (два мільйони дев`ятсот сорок одна тисяча триста сорок чотири долари США 94 центи) доларів США; припинити дію Договору оперативного лізингу (оренди) 2-06/02-2017 від 06.02.2017 в сумі, що становить 1 011 651,73 (один мільйон одинадцять тисяч шістсот п`ятдесят один долар США 73 центи) доларів США; за вказаними вище договорами припинити нарахування будь-яких відсотків та/ або штрафів; зафіксувати розмір загальної заборгованості в сумі 200 381 358,13 (двісті мільйонів триста вісімдесят одна тисяча триста п`ятдесят вісім грн. 13 коп.) гривень, що становить в еквіваленті 7 104 764,54 (сім мільйонів сто чотири тисячі сімсот шістдесят чотири долари США 54 Центи) доларів США за курсом НБУ; укласти договір позики з урахуванням наступних даних: дата укладення договору: 12.01.2021р., місце укладення: місто Київ, розмір позики: 200 381 358,13 (двісті мільйонів триста вісімдесят одна тисяча триста п`ятдесят вісім грн 13 коп.) гривень, строк дії договору: до 12.01.2023р.. ставка %% річних за право користування позикою: 10 (десять) відсотків річних, кількість днів в році - 365, пільговий термін користування позикою (без нарахування відсотків) встановлюється до 30/11/2021р. включно

Відповідно до повідомлення припинено договір позики в іноземній валюті від 01.03.2017 № 01/03-17 та укладено договір позики в гривні від 12.01.2021 № 12001401 між «STUVERCO HOLDINGS LIMITED» (Республіка Кіпр), як Позикодавець, та ТОВ «НАФТОГАЗБУРІННЯ», як Позичальник.

Відповідно до вказаного договору Позикодавець зобов`язується надати Позику Позичальнику, а Позичальник зобов`язується повернути Позику та внести Плату за користування Позикою в розмірі 200 381 358,13 гривень. Строк користування Позикою складає 24 календарних місяці віддати укладання Договору. Плата за користування Позикою складається з річних процентів за користування позикою у розмірі 10 % від суми несплаченої частини Позики за фактичний час користування. Відсотки нараховуються щоденно, починаючи 01.12.2021 року.

Згідно з рішенням одноосібного учасника ТОВ «НАФТОГАЗБУРІННЯ» від 25.11.2021 №26 передбачено збільшення статутного капіталу Товариства на 200 381 358,13 грн - до загального розміру 202 381 358,13 грн, за відсутності обмежень, визначених законодавством. Рішенням встановлено, що додатковий вклад до статутного капіталу вноситься третьою особою - компанією «STUVERCO HOLDINGS LIMITED», тоді як учасник ОСОБА_31 та саме Товариство не здійснюють внесків і відмовляються від реалізації переважного права. При цьому збільшення статутного капіталу здійснюється без дотримання пропорцій часток учасників.

У результаті перерозподілу статутного капіталу частка ОСОБА_32 становить 0,988% (2 000 000 грн), а компанії «STUVERCO HOLDINGS LIMITED» - 99,012% (200 381 358,13 грн). Граничний строк внесення вкладу третьою особою визначено протягом одного року з дати прийняття рішення.

Відповідно до акта прийому-передачі грошової вимого від 30.11.2021 року, Компанія «STUVERCO HOLDINGS LIMITED», як Кредитор, передає ТОВ «НАФТОГАЗБУРІННЯ», як Боржнику, грошову вимогу у розмірі 200 981 358,13 гривень.

Відповідно до акта про взаємозалік зустрічних однорідних фінансових зобов`язань від 30.11.2021, Компанія «STUVERCO HOLDINGS LIMITED» (Республіка Кіпр) та ТОВ «НАФТОГАЗБУРІННЯ» підтвердили наявність взаємних фінансових зобов`язань у сумі 200 381 358,13 грн.

Отже, після набуття STUVERCO HOLDINGS LIMITED права вимоги ТОВ «Нафтогазбуріння» запропонувало врегулювати заборгованість шляхом припинення попереднього валютного зобов`язання та укладення нового договору позики в гривні № 12001401 від 12.01.2021.

Так, відповідно до частини другої статті 604 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням між тими ж сторонами (новація).

Новація припиняє додаткові зобов`язання, пов`язані з первісним зобов`язанням, якщо інше не встановлено договором, крім випадків, коли первісне зобов`язання змінене планом санації або реструктуризації згідно з Кодексом України з процедур банкрутства і заставодержатель проголосував проти такого плану (частина четверта статті 604 Цивільного кодексу України).

Отже, після 12.01.2021 для правової оцінки має значення вже лише нове гривневе зобов`язання, а не попередня структура валютної заборгованості, у той же час, новий договір позики в гривні № 12001401 від 12.01.2021 прямо передбачав, що проценти за ним нараховуються щоденно лише починаючи з 01.12.2021, відтак, у період із 12.01.2021 по 30.11.2021 за новим договором проценти не нараховувалися взагалі. А це означає, що до 30.11.2021 у ТОВ «Нафтогазбуріння» і не виникало обов`язку сплачувати STUVERCO HOLDINGS LIMITED жодного процентного доходу за новим договором.

У подальшому, як зазначено вище, 25.11.2021 було прийнято рішення про збільшення статутного капіталу ТОВ «Нафтогазбуріння» за рахунок додаткового вкладу третьої особи - STUVERCO HOLDINGS LIMITED, а 30.11.2021 підписано Акт приймання-передачі грошової вимоги та Акт про взаємозалік зустрічних однорідних фінансових зобов`язань, за якими право вимоги за договором позики в гривні було використане як вклад до статутного капіталу, а зобов`язання Товариства за новим договором припинено в повному обсязі.

Тобто нове гривневе зобов`язання було припинене ще до дати, з якої за ним взагалі мали почати нараховуватися проценти.

Суд акцентує, доходи нерезидента у вигляді процентів за кредитами/позиками, що не виплачені нерезиденту, а зараховані в погашення зустрічних однорідних вимог, підлягають оподаткуванню за ставками, визначеними п. 141.4 ст. 141 ПКУ, однак, враховуючи, що за означеним зобов`язанням факт нарахування процентів не відбувся, оскільки за новим договором проценти ще не виникли на дату взаємозаліку, а за старим договором відбулась новація боргу, висновки податкового органу щодо порушення позивачем п.п.141.4.2 п. 141.4 ст.141 Податкового кодексу України в частині заниження податку на прибуток іноземних юридичних осіб на загальну суму 4 239 715 грн. у 2021 році та неподання додатку ПН до рядка 23 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2021 рік спростовані викладеними вище обставинами.

У даній справі суд, діючи в межах позовних вимог, з огляду на завдання суду та унормовані частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України принципи адміністративного судочинства, зокрема, принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі, суд враховує необхідність встановлення правової природи правовідносин сторін на підставі належно доведених сторонами обставин, в результаті чого визначається норма права, що підлягає застосуванню. Такі повноваження суду носять імперативний характер, що означає обов`язок суду надати правову кваліфікацію відносинам та визначити релевантну норму.

Згідно з позицією ЄСПЛ, викладеною, зокрема, у справі "Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції", заява № 36985/97, рішення від 23 липня 2002 року, п. 110, адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи повинні бути розглянуті на підставі наданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів мусять саме податківці.

Згідно ч. ч. 1-4 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно ч. ч. 1-4 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

З огляду на викладене, суд визнає протиправним та скасовує податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 08.05.2026 № [номер приховано], від 08.05.2026 № [номер приховано], від 11.05.2026 № 0[телефон приховано], від 11.05.2026 № 0[телефон приховано], від 11.05.2026 № 0[телефон приховано], оскільки такі рішення не відповідають вимогам ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір в розмірі 33 280,00 грн, який в силу ч. 1 ст. 139 КАС України підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10,13, 14, 72-77, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «НАФТОГАЗБУРІННЯ» задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 08.05.2026 № [номер приховано], від 08.05.2026 № [номер приховано], від 11.05.2026 № 0[телефон приховано], від 11.05.2026 № 0[телефон приховано], від 11.05.2026 № 0[телефон приховано].

3. Витрати по сплаті судового збору в розмірі 33 280,00 грн (тридцять три тисячі двісті вісімдесят гривень 00 коп.) стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НАФТОГАЗБУРІННЯ» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Жукова Є.О.