КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 жовтня 2026 року справа № 320/19621/26
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) в приміщенні суду м. Києва адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (адреса Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка, 10 ЄДРПОУ 22933548) про зобов`язання зарахувати страховий стаж (з урахуванням уточнення позовних вимог),
встановив:
Зміст позовних вимог та процесуальні дії в справі.
ОСОБА_1 звернулась у Київський окружний адміністративний суд із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про зобов`язання зарахувати страховий стаж, у якому просить суд:
- Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України Київської області, що виявилися у відмові щодо не зарахування ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) страховий стаж період роботи у Березанській міській лікарні період з 11 травня 1993 року по 25 березня 1996 року як пільговий (рік за два);
-Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України Київської області зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) страховий стаж період роботи у Березанській міській лікарні період з 11 травня 1993 року по 25 березня 1996 року як пільговий (рік за два).
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю - Вісьтак М. Я.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.05.2026 року позовну заяву було залишено без руху, зазначено недоліки позовної заяви, спосіб і строк для їх усунення, який становив п`ять днів.
14.05.2026 на адресу Київського окружного адміністративного суду від позивача надійшла письмова заява про усунення недоліків.
Із змісту поданої заяви вбачається, що позивач виконала вимоги ухвали суду та усунуто недоліки, зазначені в ухвалі суду про залишення позовної заяви без руху, що підтверджується поданою уточненою позовною заявою.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.05.2025 прийнято позовну заяву ОСОБА_2 до провадження судді Вісьтак М. Я.
Правова позиція сторін.
Позиція позивача обґрунтована тим, що ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України із заявою про зарахування до її страхового стажу в подвійному розмірі періоду роботи в Березанській міській лікарні з 11 травня 1993 року по 25 березня 1996 року. Листом від 06 квітня 2026 року Головне управління Пенсійного фонду України повідомило про відсутність підстав для зарахування зазначеного періоду роботи до пільгового стажу. Відповідач послався на частину першу статті 24 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої страховий стаж є періодом, протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Також відповідач зазначив, що згідно з частиною другою статті 24 зазначеного Закону страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду України за даними системи персоніфікованого обліку за періоди з 01 січня 2004 року, а за періоди до впровадження такої системи - на підставі документів та в порядку, визначених законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Крім того, відповідач послався на статтю 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», яка передбачає зарахування до стажу роботи в подвійному розмірі періодів роботи, зокрема, у лепрозорних та протичумних закладах охорони здоров`я, закладах і відділеннях для лікування осіб, інфікованих вірусом імунодефіциту людини або хворих на синдром набутого імунодефіциту, інших інфекційних закладах і відділеннях охорони здоров`я, патолого-анатомічних та реанімаційних відділеннях, психіатричних закладах охорони здоров`я, а також у відповідних кабінетах і лабораторіях, що проводять дослідження з діагностики вірусу імунодефіциту людини та синдрому набутого імунодефіциту, і спеціалізованих туберкульозних та психіатричних медико-соціальних експертних комісіях. Відповідач також зазначив, що відповідно до пункту 4 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за періоди з 01 січня 2004 року застосовується виключно для визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та пенсію за вислугу років. Окремо повідомлено, що на дату надання відповіді позивач не перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України як отримувач пенсії. Позивач наголошує на важливості зарахування спірного періоду роботи до страхового стажу, оскільки його тривалість впливає на набуття права на пенсію після досягнення відповідного віку. При цьому, за інформацією, наведеною у відповіді Пенсійного фонду України, з 01 січня 2028 року за наявності 40 і більше календарних років страхового стажу пенсія за віком призначатиметься незалежно від віку. ОСОБА_1 зазначає, що працювала в Березанській міській лікарні з 11 жовтня 1990 року по 25 березня 1996 року на посаді медичної сестри. У період з 11 травня 1993 року по 25 березня 1996 року вона фактично працювала на повний п`ятиденний робочий тиждень медичною сестрою кабінету переливання крові та забору крові, кабінет № 15. На думку позивача, характер фактично виконуваної нею роботи дає підстави для зарахування періоду з 11 травня 1993 року по 25 березня 1996 року до страхового стажу в подвійному розмірі. Водночас у її трудовій книжці міститься запис від 11 травня 1993 року про переведення на 0,5 ставки медичної сестри поліклініки та 0,5 ставки медичної сестри переливання крові відповідно до наказу № 85 від 12 травня 1993 року. ОСОБА_1 стверджує, що зазначений запис не відповідає фактичним обставинам виконання нею трудових обов`язків, оскільки вона працювала на повну ставку медичної сестри кабінету переливання крові. Причини внесення до трудової книжки такого запису їй невідомі. З метою підтвердження фактичного характеру своєї роботи позивач звернулася до комунального некомерційного підприємства «Березанська міська лікарня Березанської міської ради», яке є правонаступником Березанської міської лікарні. У своїй заяві вона просила надати належним чином засвідчену довідку про підтвердження стажу роботи медичною сестрою кабінету переливання крові на п`ятиденному робочому тижні та на повну ставку в період з 11 травня 1993 року по 25 березня 1996 року, внести відповідні зміни до трудової книжки, зазначивши посаду медичної сестри кабінету переливання крові, а також надати копію картки оцінки умов праці робочого місця за результатами атестації, копію документа про ознайомлення працівника з умовами праці та наявністю небезпечних і шкідливих виробничих факторів, засвідчену її підписом, і копії посадової інструкції, що діяла в період виконання нею роботи в кабінеті переливання крові. У відповідь заклад повідомив про відсутність в архіві матеріалів атестації робочого місця за період 1993- 1996 років, зокрема карт умов праці, у зв`язку з чим установити обсяг і характер впливу шкідливих виробничих факторів на робочому місці медичної сестри переливання крові за цей період неможливо. Також зазначено, що заклад не має об`єктивної можливості ретроспективно підтвердити умови праці або оформити відповідні документи за відсутності первинних матеріалів. Крім того, заклад повідомив, що обов`язок роботодавця щодо письмового інформування працівника про наявність на робочому місці шкідливих і небезпечних факторів був законодавчо закріплений шляхом внесення у 2021 році змін до статті 29 Кодексу законів про працю України Законом України № 1213-IX, тобто після спірного періоду роботи. Також позивачу повідомили, що посада медичної сестри переливання крові наразі відсутня у штатному розписі лікарні, а посадові інструкції за 1990-ті роки не збереглися у зв`язку із закінченням строків їх зберігання та реорганізацією закладу. Водночас до відповіді було додано довідку про отримання позивачем у спірний період заробітної плати з нарахуванням доплати в розмірі 15 відсотків посадового окладу за шкідливі умови праці. Позивач вважає, що зазначена обставина підтверджує фактичне виконання нею роботи в умовах, які передбачали відповідну доплату, та наводить її як аргумент на підтвердження своєї позиції щодо характеру виконуваних обов`язків і фактичного обсягу зайнятості. Як вказано у позові, надалі ОСОБА_1 повторно звернулася до Березанської міської лікарні із заявою про надання довідки щодо нарахування заробітної плати з розподілом сум за окремими посадами за період з 11 травня 1993 року по 25 березня 1996 року. У відповідь заклад повідомив, що під час оформлення архівних довідок керується фактичними записами в розрахунково-платіжних відомостях, які зберігаються в архіві. У спірний період заробітна плата нараховувалася загальною сумою без деталізації виплат за кожною із займаних позивачем посад, а саме за 0,5 ставки медичної сестри з переливання крові та 0,5 ставки медичної сестри поліклініки. У зв`язку з цим заклад надав довідку про фактично нараховану заробітну плату в тому вигляді, у якому відповідні суми зафіксовані в первинних фінансових документах, зазначивши, що самостійний розподіл нарахованих сум за посадами за минулі періоди законодавством не передбачений. ОСОБА_1 вважає, що запис у трудовій книжці про розподіл її роботи між двома посадами по 0,5 ставки було внесено помилково з невідомих їй причин. На її переконання, фактично вона працювала на повну ставку медичної сестри кабінету переливання крові, а нарахування заробітної плати та доплати за шкідливі умови праці підтверджують обставини, на які вона посилається. При цьому атестація робочого місця, за твердженням позивача, не проводилася. Обґрунтовуючи право на зарахування спірного періоду до спеціального стажу, позивач посилається на постанову Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років». Позивач наголошує, що зазначений перелік не передбачає необхідності підтвердження роботи саме у структурному лікувальному підрозділі для визначення або підтвердження спеціального стажу. Також вона посилається на характер діяльності працівників служби крові, які під час виконання своїх обов`язків працюють із матеріалами, потенційно інфікованими збудниками інфекційних захворювань, зокрема кров`ю та її компонентами. На підтвердження особливостей роботи з кров`ю та її компонентами ОСОБА_1 посилається на Закон України «Про донорство крові та її компонентів», чинний на час здійснення нею трудової діяльності, наказ Міністерства охорони здоров`я України від 01 серпня 2005 року № 385 «Про інфекційну безпеку донорської крові та її компонентів», наказ Міністерства охорони здоров`я України від 19 лютого 2013 року № 134, яким затверджено Порядок скринінгу донорської крові та її компонентів на гемотрансмісивні інфекції, а також Указ Президента України від 12 грудня 2007 року № 1208/2007 «Про додаткові невідкладні заходи щодо протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу в Україні». Позивач посилається на те, що під час визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються списки, чинні на період роботи особи, а зарахування відповідного періоду до пільгового стажу після 21 серпня 1992 року пов`язується з результатами атестації робочих місць за умовами праці. Водночас позивач вважає, що працівник не повинен нести відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення роботодавцем атестації робочого місця, оскільки не наділений повноваженнями впливати на своєчасність її проведення. На її переконання, невиконання роботодавцем відповідного обов`язку не повинно позбавляти працівника права на соціальний захист та належне вирішення питання щодо пенсійного забезпечення. Позивач наголошує, що основним документом, який підтверджує спеціальний стаж роботи як до 01 січня 2004 року, так і після цієї дати, є трудова книжка. Якщо її записи не дають змоги зробити однозначний висновок щодо характеру роботи, можуть використовуватися уточнювальні довідки закладу, а також інші документи, зокрема положення про заклад, документи щодо його структури, штатні розписи та акредитаційні сертифікати. За таких обставин позивач вважає, що відсутність в архіві лікарні матеріалів атестації робочого місця та посадових інструкцій за спірний період, а також наявність у трудовій книжці запису про роботу на двох посадах по 0,5 ставки не спростовують її тверджень про фактичне виконання обов`язків медичної сестри кабінету переливання крові на повний робочий день. Позивач вважає, що характер її трудових обов`язків та обставини роботи є підставами для зарахування періоду з 11 травня 1993 року по 25 березня 1996 року до страхового стажу в подвійному розмірі, тому звернулась до суду із даним позовом.
05.06.2026 представник Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області скерував до суду письмовий відзив.
Відповідач вважає заявлений адміністративний позов таким, що не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Відповідач зазначає, що відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи в подвійному розмірі зараховується робота в лепрозорних та протичумних закладах охорони здоров`я, закладах і відділеннях з лікування осіб, інфікованих вірусом імунодефіциту людини або хворих на синдром набутого імунодефіциту, інших інфекційних закладах і відділеннях охорони здоров`я, патолого-анатомічних та реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, психіатричних закладах охорони здоров`я, а також у кабінетах і лабораторіях закладів охорони здоров`я, що проводять дослідження з діагностики синдрому набутого імунодефіциту та вірусу імунодефіциту людини, і спеціалізованих туберкульозних та психіатричних медико-соціальних експертних комісіях. Крім того, відповідно до пункту 4 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за періоди з 01 січня 2004 року застосовується виключно для визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та пенсію за вислугу років. Відповідач також зазначає, що станом на дату надання відповіді позивач не перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України як отримувач пенсії. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, а також їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України. З огляду на наведені положення відповідач просить суд відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
08.06.2026 ОСОБА_1 подала письмову відповідь на відзив.
Позивач зазначає, що основними завданнями Пенсійного фонду України є реалізація державної політики у сфері пенсійного забезпечення та виконання інших покладених на нього обов`язків, спрямованих на забезпечення прав громадян. Водночас, на її думку, дії відповідача у цій справі не відповідають зазначеним завданням. Позивач вважає, що діями Головного управління Пенсійного фонду України Київської області порушено її права в частині заниження страхового стажу шляхом незарахування в подвійному розмірі періоду роботи з 11 травня 1993 року по 25 березня 1996 року. Позивач наголошує, що не зверталася з вимогами про скасування розпоряджень у відповідній частині, як зазначає Пенсійний фонд України у відзиві. Заяви про призначення пенсії, долучені відповідачем до відзиву, подавалися нею з метою проведення аудиту трудового та страхового стажу для належної реалізації права на пенсійне забезпечення. Позивач зазначає, що єдиною вимогою, з якою вона звернулася до Пенсійного фонду України, було зарахування до її страхового стажу в подвійному розмірі періоду роботи в Березанській міській лікарні з 11 травня 1993 року по 25 березня 1996 року на посаді медичної сестри кабінету переливання крові. На її переконання, виконувана нею робота відповідно до законодавства, чинного в зазначений період, давала та продовжує давати право на зарахування спеціального стажу в подвійному розмірі за принципом «рік за два». Позивач також зазначає, що з 01 січня 2028 року за наявності 40 і більше календарних років страхового стажу пенсія за віком призначатиметься незалежно від віку. У зв`язку із цим вона вживає всіх можливих заходів для реалізації права на вихід на пенсію з 01 січня 2028 року. Позивач підтримує позовні вимоги в повному обсязі та просить суд задовольнити їх.
Процесуальні засади розгляду справи у письмовому провадженні.
Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.
Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.
На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України).
Розглянувши справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні), дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до органів Пенсійного фонду України з питань обчислення її страхового стажу та призначення пенсії за віком.
Згідно із записами у трудовій книжці серії НОМЕР_2 , 11 жовтня 1990 року ОСОБА_1 прийнято на посаду медичної сестри Березанського професійно-технічного училища на підставі наказу від 18 жовтня 1990 року № 157. 07 грудня 1991 року її переведено на посаду палатної медичної сестри терапевтичного відділення відповідно до наказу від 10 грудня 1991 року № 166. 11 травня 1993 року її переведено на 0,5 ставки медичної сестри поліклініки та на 0,5 ставки медичної сестри з прийому крові відповідно до наказу від 12 травня 1993 року № 85. 25 березня 1996 року її звільнено за власним бажанням на підставі статті 38 Кодексу законів про працю України відповідно до наказу від 25 березня 1996 року № 39.
Позивач зазначає, що в період з 11 травня 1993 року по 25 березня 1996 року працювала в Березанській міській лікарні в кабінеті переливання крові та виконувала відповідні посадові обов`язки. Вона вважає, що зазначений період роботи підлягає зарахуванню до її страхового стажу в подвійному розмірі.
За інформацією закладу охорони здоров`я, який є правонаступником Березанської міської лікарні, документи щодо атестації робочих місць за період з 1993 року по 1996 рік, карти умов праці та посадові інструкції за відповідний період в архіві відсутні. У розрахунково-платіжних відомостях відображено загальну суму заробітної плати без розподілу за посадами. Водночас надано підтвердження виплати доплати в розмірі 15 відсотків за роботу зі шкідливими умовами праці.
23 березня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області із зверненням, зареєстрованим під вхідним номером 18395/Т-1000-26.
За результатами його розгляду Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області надало лист від 06 квітня 2026 року № 20832-18305/Т-02/8-1000/26, у якому викладено порядок обчислення страхового стажу відповідно до статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення». У листі також зазначено, що пільговий порядок обчислення стажу роботи застосовується виключно для визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та пенсію за вислугу років, а станом на дату надання відповіді позивач не перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Київській області як отримувач пенсії.
22 квітня 2026 року позивач звернулася із заявою про призначення пенсії за віком.
Відповідно до рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 30 квітня 2026 року № 104050006111 їй відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з недосягненням пенсійного віку - 60 років. На дату звернення позивачці було 54 роки 6 місяців. У рішенні зазначено, що її страховий стаж становить 32 роки 0 місяців 11 днів. При цьому період роботи з 01 квітня 1997 року по 30 червня 2003 року за трудовою угодою від 01 квітня 1997 року № 1 не зараховано повністю, оскільки необхідно долучити зазначену трудову угоду. Також у рішенні зазначено, що право на пенсію за наявного страхового стажу виникне 01 жовтня 2034 року.
Суд встановив, що 19 травня 2026 року, позивач повторно звернулася із заявою про призначення пенсії за віком.
Відповідно до рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 27 травня 2026 року № 104050006111 у призначенні пенсії за віком їй відмовлено у зв`язку з недосягненням пенсійного віку - 60 років. У рішенні зазначено, що на дату звернення позивачці було 54 роки 7 місяців 19 днів, а страховий стаж за результатами розгляду поданих документів становив 35 років 6 місяців 11 днів. Також зазначено, що відповідно до пункту 1.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» звернення щодо призначення пенсії за віком може здійснюватися не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. У рішенні вказано, що до загального страхового стажу зараховано всі періоди.
Згідно з розрахунком страхового стажу за формою РС-право, номер пенсійної справи 104050006111, страховий стаж позивача за періоди трудової діяльності, навчання та безробіття з 01 вересня 1988 року по 30 квітня 2026 року за алгоритмом «Пенсія за віком» відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» становить 35 років 6 місяців 11 днів, або 426 місяців.
Відповідно до розрахунку призначення пенсії від 27 травня 2026 року, сформованого за заявою позивача від 19 травня 2026 року органом Пенсійного фонду України, зазначено загальний страховий стаж тривалістю 35 років 6 місяців 11 днів, з яких за період до 01 січня 2004 року - 14 років 2 місяці 19 днів, а за період після 01 січня 2004 року - 21 рік 3 місяці 22 дні. Коефіцієнт страхового стажу становить 0,35500. У розрахунку також наведено розмір пенсії за віком 8 759,68 гривні, обчислений із середньомісячного заробітку 24 675,15 гривні, доплату за понаднормовий стаж за п`ять років у розмірі 129,75 гривні та загальний розрахований розмір пенсії 8 889,43 гривні з 01 жовтня 2031 року довічно.
Позивач вважає, що незарахування періоду роботи з 11 травня 1993 року по 25 березня 1996 року в подвійному розмірі призвело до заниження її страхового стажу, тому звернулась до суду із даним позовом.
Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, застосовує такі норми законодавства.
Відповідно до статті 1 Конституції України, Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.
Стаття 3 Конституції України, відповідно, гарантує, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Офіційне тлумачення положення статті 1 Конституції України міститься у рішенні Конституційного Суду України № 3-рп/2012 від 25 січня 2012 року, згідно якого Основними завданнями соціальної держави є створення умов для реалізації соціальних, культурних та економічних прав людини, сприяння самостійності і відповідальності кожної особи за свої дії, надання соціальної допомоги тим громадянам, які з незалежних від них обставин не можуть забезпечити достатній рівень життя для себе і своєї сім`ї.
Відповідно до частин першої та другої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Положеннями статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Предметом спору у цій справі є правомірність дій Головного управління Пенсійного фонду України Київської області щодо незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 в подвійному розмірі періоду роботи в Березанській міській лікарні з 11 травня 1993 року по 25 березня 1996 року, а також наявність підстав для зобов`язання відповідача зарахувати зазначений період до страхового стажу в подвійному розмірі.
Суд враховує, що рішеннями від 30 квітня 2026 року та від 27 травня 2026 року № 104050006111 позивачці відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з недосягненням пенсійного віку. Водночас позивач оскаржує не зазначені рішення про відмову в призначенні пенсії, а дії відповідача щодо незарахування спірного періоду роботи в подвійному розмірі. Відповідно до розрахунку страхового стажу від 27 травня 2026 року загальний страховий стаж позивачки становить 35 років 6 місяців 11 днів. Позивач наполягає на зарахуванні періоду роботи з 11 травня 1993 року по 25 березня 1996 року в кабінеті переливання крові за принципом «рік за два», що є предметом розгляду в цій справі.
Суд розглядає справу в межах позовних вимог і підстав, заявлених позивачем (ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України), і перевіряє оскаржувані дії відповідача за критеріями, визначеними ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом № 1788-XII та Законом № 1058-IV.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
За визначеннями, наведеними у ст. 1 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше, надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.
Приписами ч. 1-3 ст. 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв`язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Як зазначено у ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Крім того, за правилами пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» цього Закону до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до статті 60 Закону №1788-XII робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у психіатричних закладах охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Таке право на зарахування стажу в подвійному розмірі, передбачене ст. 60 Закону №1788-ХІІ, не пов`язано із набранням чинності Законом № 1058-IV. При цьому, для зарахування медичному працівнику стажу у подвійному розмірі необхідно враховувати саме специфіку місця роботи працівника, а не посади, що він обіймав.
Наказом Міністерства охорони здоров`я України №303 від 8 жовтня 1997 року проведено реорганізацію анестезіологічної служби у складі лікувально-профілактичних закладів охорони здоров`я. Замість відділень (груп) анестезіології реанімації та відділень реанімації і інтенсивної терапії були створені анестезіологічні відділення або відділення анестезіології, анестезіологічні відділення з ліжками (палатами) для інтенсивної терапії, анестезіологічні групи, відділення інтенсивної терапії, вузькоспеціалізовані відділення інтенсивної терапії.
Згідно роз`яснення, наданого Міністерством охорони здоров`я і Міністерства праці та соціальної політики України у листах від 28 травня 2002 року №10.02.11/450 та від 21 червня 2002 року №02-886з-08, період роботи працівників у відділеннях анестезіології та інтенсивної терапії зараховуються до стажу у подвійному розмірі, як це передбачено статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Крім того, відповідно до ст. 1 Закону України Про психіатричну допомогу, психіатрична допомога - комплекс спеціальних заходів, спрямованих на обстеження стану психічного здоров`я осіб на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України, профілактику, діагностику психічних розладів, лікування, нагляд, догляд, медичну та психологічну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади, у тому числі внаслідок вживання психоактивних речовин.
Фахівець - медичний працівник (лікар, медична сестра, фельдшер), психолог, соціальний працівник та інший працівник, який має відповідну освіту та спеціальну кваліфікацію і бере участь у наданні психіатричної допомоги.
Заклад з надання психіатричної допомоги - психіатричний, наркологічний чи інший спеціалізований заклад охорони здоров`я, центр, відділення, кабінет тощо, інші заклади та установи будь-якої форми власності, діяльність яких пов`язана з наданням психіатричної допомоги.
Амбулаторна психіатрична допомога - психіатрична допомога, що включає в себе обстеження стану психічного здоров`я осіб на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами, профілактику, діагностику психічних розладів, лікування, нагляд, догляд, медико-соціальну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади, в амбулаторних умовах.
Стаціонарна психіатрична допомога - психіатрична допомога, що включає в себе обстеження стану психічного здоров`я осіб на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами, діагностику психічних розладів, лікування, нагляд, догляд, медико-соціальну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади, і надається в стаціонарних умовах понад 24 години підряд.
Щодо права на зарахування спірного періоду роботи до стажу в подвійному розмірі.
Відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, робота в передбачених цією нормою закладах та підрозділах охорони здоров`я зараховувалася до стажу роботи в подвійному розмірі.
При цьому обсяг відповідної пільги визначається з урахуванням змісту статті 60 зазначеного Закону в редакції, чинній у період виконання роботи, за зарахування якого в подвійному розмірі звернулася особа. Саме по собі виконання медичним працівником роботи, пов`язаної з підвищеним ризиком інфікування або впливом шкідливих виробничих факторів, не є достатньою підставою для застосування подвійного обчислення стажу, якщо відповідне місце роботи не належить до передбачених законом закладів або підрозділів.
Згідно із записами у трудовій книжці позивача, 11 травня 1993 року її переведено на 0,5 ставки медичної сестри поліклініки та 0,5 ставки медичної сестри з переливання крові. Водночас позивач стверджує, що фактично виконувала трудові обов`язки на повну ставку медичної сестри кабінету переливання крові.
Однак навіть за умови підтвердження доводів позивача щодо фактичного обсягу виконуваної роботи визначальним для вирішення питання про застосування статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» залишається встановлення належності відповідного закладу або підрозділу до тих, робота в яких дає право на подвійне обчислення стажу.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконувала роботу в кабінеті переливання та забору крові Березанської міської лікарні. Водночас позивач не стверджує, що зазначений кабінет належав до інфекційного закладу чи відділення, закладу або відділення з лікування осіб, інфікованих вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, чи до іншого закладу або підрозділу, прямо передбаченого статтею 60 зазначеного Закону в редакції, чинній у спірний період.
Посилання позивача на характер роботи з кров`ю та її компонентами, які можуть бути потенційним джерелом інфекцій, саме по собі не підтверджує належності кабінету переливання крові до визначених законом закладів або підрозділів. Так само нарахування доплати в розмірі 15 відсотків посадового окладу за шкідливі умови праці свідчить про здійснення відповідних виплат, однак не доводить наявності передбачених статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» правових підстав для подвійного обчислення стажу.
Суд також враховує, що постанова Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року № 909 визначає перелік закладів, установ і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років. Проте саме по собі включення певної посади або закладу до відповідного переліку не встановлює права на подвійне обчислення стажу за статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки йдеться про різні правові підстави пенсійного забезпечення.
Не змінюють наведених висновків і посилання позивача на нормативно-правові акти, що регулюють питання донорства крові, інфекційної безпеки донорської крові та її компонентів. Такі акти можуть характеризувати особливості відповідної медичної діяльності, однак без установлення передбаченої законом підстави не створюють самостійного права на подвійне обчислення стажу. При цьому акти, прийняті після завершення спірного періоду, не можуть самі по собі визначати правові наслідки роботи, виконаної у 1993- 1996 роках.
За таких обставин суд дійшов висновку, що матеріали справи не підтверджують належності кабінету переливання та забору крові Березанської міської лікарні до закладів або підрозділів, робота в яких у спірний період давала право на зарахування стажу в подвійному розмірі. Відтак доводи позивача про фактичний характер виконуваних нею трудових обов`язків не є достатніми для задоволення заявленої вимоги.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
З огляду на наведе, оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
Відповідно до вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для розподілу судових витрат у суду відсутні, оскільки у задоволенні позову відмовлено.
На підставі наведеного та керуючись статтями 2, 9, 72-73, 76-77, 90, 139, 162, 229, 242-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
вирішив:
1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (адреса Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка, 10 ЄДРПОУ 22933548) про зобов`язання зарахувати страховий стаж (з урахуванням уточнення позовних вимог) - відмовити.
2. Надіслати учасникам справи (їх представникам) копію судового рішення в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 251 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Вісьтак М.Я.