Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
УХВАЛА
про зміну способу і порядку виконання судового рішення
"19" жовтня 2026 р. справа №200/5538/23
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Марини Лук`яненко, розглянувши у судовому засіданні з повідомленням сторін за правилами письмового провадження заяву Міністерства юстиції України про зміну способу і порядку виконання рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Першого апеляційного адміністративного суду, Державної судової адміністрації України, треті особи - Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
У С Т А Н О В И В :
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 13.12.2023 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Першого апеляційного адміністративного суду та Державної судової адміністрації України щодо обчислення грошового забезпечення судді із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу на рівні 2102 грн., за період здійснення ОСОБА_1 правосуддя на посаді судді з 01.01.2021 по 16.02.2023. Зобов`язано Перший апеляційний адміністративний суд (ЄДРПОУ 42255773) за рахунок бюджетних асигнувань на проведення видатків з оплати праці, з урахуванням вже виплачених сум грошового утримання судді та сум, що підлягають утриманню як податки і обов`язкові платежі, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ): суми недоплаченої у період з 01.01.2021 по 31.12.2021 суддівської винагороди і допомоги на оздоровлення за 2021 рік із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року в сумі - 2270,00 грн.; суми недоплаченої у період з 01.01.2022 по 31.12.2022 суддівської винагороди і допомоги на оздоровлення за 2022 рік, із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року в сумі - 2481,00 грн.; суми недоплаченої у період з 01.01.2023 по 16.02.2023 суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення за 2023 рік і вихідної допомоги при звільненні у відставку із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року в сумі - 2684,00 грн. Зобов`язано Державну судову адміністрацію України (ЄДРПОУ 26255795) забезпечити за рахунок бюджетних асигнувань фінансування виплати заборгованості зі суддівської винагороди ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), що склалася за період з 01.01.2021 по 16.02.2023, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня відповідного календарного року, а саме з 01.01.2021 - 2270,00 грн; з 01.01.2022 - 2481,00 грн; з 01.01.2023 - 2684,00 грн, допомоги на оздоровлення за 2021-2023 роки в сумі 62095,00 грн., вихідної допомоги у зв`язку зі звільненням у відставку в сумі 172854,00 грн. У задоволенні позовних вимог в частині нарахування та виплати суддівської винагороди за період з 17.02.2023 по 21.02.2023 відмовлено.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 13.12.2023 у справі №200/5538/23 набрало законної сили 20.05.2024.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 18.06.2024 у справі №200/5538/23 виправлено описки допущені в тексті рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2023 року у справі № 200/5538/23 за позовом ОСОБА_1 до Першого апеляційного адміністративного суду, Державної судової адміністрації України, третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, вказавши наступне: у абзаці другому резолютивної частини рішення замість неправильної дати « 16.02.2023», вказати правильну « 16.01.2023»; у абзаці шостому резолютивної частини рішення замість неправильної дати « 16.02.2023, вказати правильну 16.01.2023»; у абзаці сьомому резолютивної частини рішення замість неправильної дати « 16.02.2023, вказати правильну 16.01.2023»; у абзаці восьмому резолютивної частини рішення замість неправильної дати « 17.02.2023, вказати правильну 17.01.2023»; в тексті мотивувальній частині рішення замість неправильної дати « 16.02.2023», вказати правильну « 16.01.2023»; в тексті мотивувальній частині рішення замість неправильної дати « 16.12.2023», вказати правильну « 16.01.2023»; в тексті мотивувальній частині рішення замість неправильної дати « 17.02.2023», вказати правильну « 17.01.2023».
01.10.2026 (через підсистему "Електронний суд" подано 06.08.2026) від Міністерства юстиції України до суду надійшла заява про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі №200/5538/23, в якій останній просить суд змінити спосіб та порядок виконання виконавчого листа про: «Зобов`язати Перший апеляційний адміністративний суд (ЄДРПОУ 42255773) за рахунок бюджетних асигнувань на проведення видатків з оплати праці, з урахуванням вже виплачених сум грошового утримання судді та сум, що підлягають утриманню як податки і обов`язкові платежі, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ): суми недоплаченої у період з 01.01.2021 по 31.12.2021 суддівської винагороди і допомоги на оздоровлення за 2021 рік із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року в сумі - 2270,00 грн.; суми недоплаченої у період з 01.01.2022 по 31.12.2022 суддівської винагороди і допомоги на оздоровлення за 2022 рік, із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року в сумі - 2481,00 грн.; суми недоплаченої у період з 01.01.2023 по 16.02.2023 суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення за 2023 рік і вихідної допомоги при звільненні у відставку із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року в сумі - 2684,00 грн» - шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України відповідної суми коштів (1 113 738,66 грн.) у порядку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» і постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845.
В обґрунтування поданої заяви вказано, що судове рішення у справі №200/5538/23 до теперішнього часу в частині виплати нарахованих позивачу коштів відповідачем не виконано, що є підставою для задоволення заяви про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 21.05.2026 №960/0/15-26 змінено з 01 червня 2026 року територіальну підсудність судових справ Донецького окружного адміністративного суду шляхом її передачі до Харківського окружного адміністративного суду.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Харківського окружного адміністративного суду від 01.10.2026 справу на розгляд передано судді Марині Лук`яненко.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 02.10.2026 призначено судове засідання з розгляду заяви на 10:15 год. 19.10.2026.
У судове засідання учасники справи не з`явились, про розгляд поданої заяви повідомлялись належним чином.
Від представника відповідача - Першого апеляційного адміністративного суду, до суду надійшли письмові пояснення, в яких останній просить суд заяву Міністерства юстиції України про зміну способу і порядку виконання рішення у справі 200/5538/23 задовольнити частково, встановити спосіб та порядок виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2023 року у справі №200/5538/23 шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України 1 113 738,66 грн на користь ОСОБА_1 з бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя», головним розпорядником якої є ДСА України у порядку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» і постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845. Також просив розглянути заяву Міністерства юстиції України про зміну способу і порядку виконання рішення у справі 200/5538/23 у відсутність представника Першого апеляційного адміністративного суду.
Від інших учасників справи пояснень до суду не надходило.
Згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Відповідно до частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З огляду на викладене, суд висновує про розгляд поданої заяви у порядку письмового провадження.
Вирішуючи по суті подану заяву, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з частиною 4 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Відповідно до частин 2, 3 статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно з вимогами статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 29-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.
Суд зазначає, що в адміністративному судочинстві обов`язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов`язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов`язковості судового рішення.
Вищенаведені висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 01.02.2022 у справі № 420/177/20 та ухвалах від 26.01.2021 у справі № 611/26/17, від 07.02.2022 у справі № 200/3958/19-а, від 24.07.2023 у справі № 420/6671/18 та від 01.05.2023 у справі №520/926/21.
Частиною 2 статті 6 Закону №1404-VIII встановлено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Відповідно до частини 3 статті 33 Закону №1404-VIII за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
Порядок виконання рішень судів про стягнення коштів з державних органів регулюється Законом №4901-VI та порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 (далі - Постанова №845).
Відповідно до частини 1 статті 3 Закону №4901-VI виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Суд зазначає, що поняття спосіб і порядок виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке реалізується у виконавчому провадженні. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Під зміною способу і порядку виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановленими раніше порядку і способом. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.
Порядок та підстави для зміни способу, порядку та встановлення строку виконання судового рішення визначені статтею 378 КАС України.
Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
З матеріалів справи судом встановлено, що Першим апеляційним адміністративним судом на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13.12.2023 у справі №200/5538/23 (з урахуванням ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 18.06.2024) нараховано заборгованість зі суддівської винагороди судді у відставці ОСОБА_1 за період з 01.01.2021 до 16.01.2023 у загальному розмірі 1 113 738,66 грн.
18.10.2024 державним виконавцем прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом у справі 200/5538/23.
Листом від 30.10.2024 № 02.01-17/1048/24 Перший апеляційний адміністративний повідомив, що на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13.12.2023 року по справі №200/5538/23, з урахуванням ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 18 червня 2024 року «про виправлення описки», зробив нарахування та надіслав до Державної судової адміністрації України запит на додаткове асигнування на виплату заборгованості зі суддівської винагороди за період з 01.01.2021 по 16.01.2023 судді у відставці ОСОБА_1 у сумі 1 113 738,66 грн. (лист від 25.06.2024 вих. №04-33/645/24).
ДСА України своїм листом від 30.07.2024 вих. №11-15270/24 повідомило, що за результатами розгляду Вашого листа від 25.06.2024 № 04-33/645/24 щодо виділення Першому апеляційному адміністративному суду додаткових бюджетних асигнувань, що ураховуючи, що всі затверджені за бюджетною програмою 0501150 «Виконання рішень судів на користь судців, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя» (далі - Програма) видатки в розмірі 10,0 млн грн розподілені між розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня, ДСА України наразі не має можливості виділити додаткові бюджетні асигнування на зазначені в листах цілі.
Додатково ДСА України листом від 22.07.2024 № 11-14862/24 повторно звернулась до Комітету Верховної Ради України з питань бюджету із пропозицією щодо внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік у частині збільшення бюджетних призначень за Програмою на суму 1 428,43 млн гривень.
Листом від 29.07.2024 № 11-15103/24 ДСА України надані роз`яснення щодо виконання рішень судів, у тому числі стосовно використання бюджетних коштів розпорядниками нижчого рівня на виплату суддівської винагороди за рішеннями судів, винесених на користь суддів.
Тож, відповідач обґрунтовує неможливість повного виконання судового рішення відсутністю відповідного фінансування для забезпечення виконання судових рішень.
Водночас суд зазначає, що наведені відповідачем обставини самі по собі не свідчать про те, що невиконання судового рішення зумовлене саме визначеним судом способом його виконання, а тому не можуть безумовно свідчити про наявність підстав для його зміни.
Суд звертає увагу на те, що поняття спосіб і порядок виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Порядок виконання судового рішення означає визначену у рішенні суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним/приватним виконавцем, спосіб виконання судового рішення це спосіб реалізації та здійснення способу захисту. Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі об`єктивної (безумовної) неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений судом.
Так, у постанові від 24 грудня 2014 року у справі №21-506а14 Верховний Суд України дійшов висновку, що як зміну способу і порядку виконання судового рішення слід розуміти як застосування судом нових заходів щодо його реалізації у зв`язку з неможливістю виконання цього рішення раніше визначеними способом і порядком. При цьому зміна способу виконання не має змінювати (зачіпати) суті самого судового рішення.
Подібного підходу дотримується і Верховний Суд, зокрема у постановах від 7 березня 2018 року у справі № 456/953/15-а, від 16 липня 2020 року у справі №130/2176/17, від 11 листопада 2020 року у справі №817/628/15 та від 17 лютого 2021 року у справі №295/16238/14-а.
Окрім того, Верховним Судом у постанові від 10 липня 2018 року у справі №490/9519/16-а сформульовано наступний правовий висновок: Змінивши спосіб виконання такої постанови із зобов`язання виплатити зазначені соціальні виплати на стягнення суми цих виплат, буде змінено постанову по суті, з виходом при цьому за межі позовних вимог та вирішенням питання, що не було предметом дослідження судом при розгляді справи по суті. Подібний висновок також було зроблено Верховним Судом у постанові від 30 липня 2019 року у справі № 281/1618/14-а.
Оскільки у справі, що розглядається, встановлено, що способом відновлення порушеного права позивача у цій справі судом обрано зобов`язання відповідача вчинити певні дії, а стягнення конкретних сум невиплаченої суддівської винагороди не було предметом позовних вимог та способом відновлення порушених прав, суд висновує про неможливість зміни способу та порядку виконання рішення суду у спосіб, який просив заявник, оскільки запропонований останнім спосіб виконання судового рішення фактично змінює зміст резолютивної частини судового рішення у справі №200/5538/23.
При цьому суд враховує доводи боржника про те, що виконання судового рішення у цій справі можливе виключно за наявності відповідних бюджетних асигнувань за бюджетною програмою 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя».
Водночас, суд зазначає, що за відсутності відповідного бюджетного призначення здійснення видатків на виконання судового рішення за рахунок коштів, передбачених на інші цілі, не може розглядатися як належний спосіб його виконання, оскільки може призвести до порушення встановленого бюджетного законодавством порядку використання бюджетних коштів.
Відтак, з огляду на відсутність відповідного бюджетного призначення та неможливість здійснення видатків на виконання судового рішення за рахунок коштів, передбачених на інші цілі, суд висновує, що зміна способу та порядку виконання судового рішення у справі №200/5538/23 сама по собі не може забезпечити його фактичного виконання. Така процесуальна дія не впливає на обсяг і порядок бюджетного фінансування та не створює правових підстав для виділення відповідних бюджетних коштів на погашення заборгованості з виплати суддівської винагороди позивачу.
З огляду на викладене, враховуючи, що єдиною обставиною, на яку представник Міністерства юстиції України посилається як на підставу для зміни способу та порядку виконання судового рішення, є відсутність належного бюджетного фінансування видатків на виплату суддівської винагороди, суд зауважує, що зазначена обставина, хоча й об`єктивно ускладнює виконання судового рішення, проте сама по собі не свідчить про існування обставин, які зумовлюють необхідність зміни визначеного судом способу його виконання.
За таких обставин наведені заявником доводи фактично стосуються не способу виконання судового рішення, а порядку та обсягу його фінансування, що не може бути усунуто шляхом зміни способу та порядку виконання судового рішення. Відтак, правові підстави для задоволення заяви про зміну способу та порядку виконання судового рішення відсутні.
При цьому, суд враховує, що право особи, тобто стягувача, на здійснення виплати заборгованості із суддівської винагороди не може ставитися в залежність від бюджетних асигнувань, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань. У той же час, у спірних відносинах йдеться не про право особи на такі виплати, а про правові підстави для зміни способу і порядку виконання судового рішення. Суд наголошує, що зміна способу і порядку виконання рішення суду у такому випадку не захищає право позивача на отримання сум заборгованості, яка фактично може бути виплачена за наявності відповідних бюджетних асигнувань.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.07.2023 у справі №420/6671/18.
З огляду на вказане, суд вважає, що встановлені у даній справі обставини не вказують на неможливість виконання судового рішення у цій справі саме через спосіб захисту, застосований судом при його ухваленні, та не надають достатніх правових підстав для застосування процесуального інституту зміни способу і порядку виконання судового рішення, регламентованого статтею 378 КАС України.
За таких обставин, суд висновує про відсутність підстав для задоволення заяви Міністерства юстиції України про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Керуючись ст.ст. 6-9, 241-243, 248, 256, 295, 370, 378 КАС України, суд
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви Міністерства юстиції України про зміну способу і порядку виконання судового рішення по справі №200/5538/23 - відмовити.
Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги у строк згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, тобто протягом 15 днів з дати складення повного судового рішення, а набирає законної сили відповідно до ст. 256 КАС України, тобто негайно після підписання.
Суддя Марина Лук`яненко