Справа № 560/2206/26
РІШЕННЯ
іменем України
19 жовтня 2026 року м. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Михайлова О.О. розглянувши адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кармалюк» до Хмельницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Кармалюк» звернулось в Хмельницький окружний адміністративний суд з позовною заявою до Хмельницької митниці про визнання протиправними та скасування рішення Хмельницької митниці від 19.01.2026 року №UA400000/2026/000015/2 про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA400040/2026/000035 від 19.01.2026 року.
В обґрунтування позову зазначає, що позивачем 19.01.2026 до митного оформлення подано митну декларацію №26UA40[телефон приховано]U3 щодо товару, митна вартість якого визначалась за ціною договору (контракту). За результатами перевірки митним органом прийняте спірне рішення про коригування митної вартості товару та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів. Підставою спірного рішення є неподання до митного оформлення документів, які підтверджують числове значення складових митної вартості відповідно до вимог п. 2 ст. 53 МК України. Позивач вважає оскаржуване рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки митному органу були надані усі необхідні документи, що дозволяли правильно визначити або перевірити числові значення складових митної вартості.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 16.02.2026 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Кармалюк», залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - 5 днів з дня вручення йому ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 23.02.2026 відкрито провадження у цій адміністративній справі та вирішено розглянути її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
У відзиві на позов поданому до суду 10.03.2026 представник відповідача зазначив, що митний орган діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Митним кодексом України та чинним законодавством України, отже відсутні підстави для задоволення позовних вимог. Вказує на те, що під час перевірки правильності визначення митної вартості товару у митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо цього, тому позивачу було запропоновано надати додаткові документи, які б усунули виявлені розбіжності та сумніви, однак такі надані не були. З огляду на це, відповідач вважає, що прийняте ним рішення є правомірним і обґрунтованим.
Представником відповідача також подане клопотання про розгляд справи №560/2206/26 за участі представника Митниці.
Клопотання мотивоване виключними повноваженнями митних органів щодо здійснення митної справи в частині прийняття оскаржуваних в цій справі рішення про коригування митної вартості товарів з метою об`єктивного та всебічного розгляду справи.
Розглянувши зазначене клопотання, суд зазначає та враховує наступне.
Відповідно до частини 4 статті 260 Кодексу адміністративного судочинства України якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача протягом двох днів із дня її надходження до суду постановляє ухвалу про: 1) залишення заяви відповідача без задоволення; 2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.
При цьому, згідно з частиною 4 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917 - 1991 років"; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
Зміст заявлених у цій справі позовних вимог свідчить про їх невідповідність наведеному виключному переліку справ, які розглядаються виключно за правилами загального позовного провадження.
Суд звертає увагу на те, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими Кодексом адміністративного судочинства України для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 зазначеного кодексу, з усіма правами, наданими сторонам Кодексом адміністративного судочинства України.
Згідно з частиною 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
При цьому, суд звертає увагу на те, що згідно з частиною 2 статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Водночас, відповідно до частини 1 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Таким чином, обов`язок суду здійснити безпосереднє, всебічне, повне та об`єктивне дослідження доказів по справі не залежить ні від виду провадження, в якому розглядається адміністративна справа, ні від проведення судового засідання.
Отже, справу належить розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку із чим клопотання Хмельницької митниці необхідно залишити без задоволення.
Представником позивача 03.06.2026 також подані додаткові пояснення.
Суд встановив такі обставини справи.
Між позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Кармалюк» (Покупець) та «AGROTIX DOROTA PRUS» (Продавець) 13.01.2026 укладено контракт №10.
Відповідно до п. 1.1 вказаного Контракту Продавець зобов`язується поставити, а Покупець оплатити і прийняти товар, в кількості 22 (метричних тонн) (квасоля, далі товар).
Згідно з п.2.2 Контракту загальна вартість цього Контракту становить 15400 Євро.
Пунктом 2.4 Контракту визначено, що ціна на товар встановлюється на кожну партію окремо. Остаточна вартість товару вказується в інвойсі (рахунку-фактурі).
Відповідно до п. 4.1 Контракту Продавець відвантажує Товар автомобільним транспортом або будь-яким іншим на умовах) згідно Інкотермс 2010). FCA - Lykoszyn, Poland.
Декларантом 19.01.2026 за посередництвом митного брокера до Хмельницької митниці подано митну декларацію №26UA40[телефон приховано]U3, у якій визначено митну вартість Товару, що імпортується, за основним методом, за ціною зовнішньо-економічного договору (Контракту).
Для здійснення митного оформлення товару та підтвердження митної вартості згідно зазначеної МД Позивачем подано такі документи:
- рахунок-фактуру (інвойс) №3/01/2026 від 16.01.2026;
- договір про надання послуг митного брокера №080525-1 від 08.05.2025;
- копія митної декларації країни відправлення №26PL301010000AL6B3 від 16.01.2026;
- сертифікат якості б/н від 16.01.2026;
- пакувальний лист б/н від 16.01.2026;
- автотранспортна накладна б/н від 16.01.2026;
- фітосанітарний сертифікат PHYTO.PL.2026.0000022 від 16.11.2026;
- сертифікат про проходження товару №PL/MF/AU0083701 від 16.01.2026;
- сертифікат з перевезення (походження товару) форми EUR-1 №PL/MF/АU0080470 від 16.01.2026;
- рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортноекпедиційні послуги №5 від 16.01.2026;
- документ, що підтверджує вартість перевезення товару б/н від 16.01.2026;
- прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 01.12.2026;
- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №10 від 13.01.2026;
- договір (контракт) про перевезення №18 від 15.01.2026;
- договір (контракт) про перевезення №03/04 від 03.04.2024р;
- інші некласифіковані документи від 19.01.2026.
Під час контролю митної вартості відповідач надіслав вимогу митному брокеру надати додаткові документи. В свою чергу, митний брокер звернувся з відповідним листом до ТОВ «Кармалюк».
У відповідь декларантом повідомлено митний орган про неможливість подання інших документів для підтвердження митної вартості товару.
За результатами перевірки митної декларації МД та документів, що підтверджують визначену митну вартість товару митним органом було відмовлено в митному оформленні товару та 19.01.2026 складено картку відмови №UA400040/2026/000035 в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Відповідачем 19.01.2026 прийнято рішення UA400000/2026/000015/2 про коригування митної вартості товарів, відповідно до якого митну вартість Товару було збільшено.
В результаті коригування, митну вартість зазначеного товару було збільшено, що призвело до сплати позивачем митних платежів на 90 094,56 грн.
Вважаючи оскаржуване рішення митного органу протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
При вирішенні спору по суті суд виходив з такого.
Частиною другою статті 2 Митного кодексу України встановлено, що відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Відповідно до пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.
Згідно з частиною першою статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Заявлення митної вартості товарів, відповідно до частини першої статті 52 Митного кодексу України, здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Приписами частин четвертої, п`ятої статті 58 Митного кодексу України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.
Відповідно до положень частин першої, другої, третьої статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно з частиною 3 статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та / або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів, згідно з частиною першою статті 54 Митного кодексу України, здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини п`ятої статті 54 Митного кодексу України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що право митниці витребувати додаткові документи у декларанта з метою вчинення дій, спрямованих на визначення дійсної митної вартості товарів, виникає за наявності у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості декларантом. При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.
Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Встановивши відсутність достатніх відомостей, які підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 02.06.2015 у справі №21-498а15 та Верховного Суду від 18.08.2021 у справі №821/1050/17.
Так, в оскаржуваному рішенні зазначено, що джерелом числового значення митної вартості є «МД від 02.09.2025р. №25UA2[телефон приховано]U7, згідно з якою здійснено митне оформлення подібних товарів «квасоля звичайна, сушена (лущена), врожаю 2025р.», вагою 22000 кг, походженням з Польщі на умовах поставки FCA».
В поданій позивачем до митного оформлення декларації зазначено - «Овочі бобові, сушені, очищені від насеневої оболонки, не подріблені: квасоля звичайна харчова, дрібна нелущена, врожаю 2025р., Квасоля звичайна/Beans (Phaseolus vulgaris L) в кількості 22000 кг, кількість мішків 22 шт. по 1000 кг, які розміщені на дерев`яних палетах, торгівельна марка AGROTIX DOROTA PRUS, виробник AGROTIX DOROTA PRUS», 160-200/100г (кількість шт./100г.). Зазначений для порівняння товар - сушена (лущена), розмір - невідомо, торгівельна марка та виробник - невідомо, кількість шт./100г - невідомо; в поданих позивачем по митного оформлення товар - дрібна нелущена, торгівельна марка та виробник - AGROTIX DOROTA PRUS, кількість шт/100г. - 160-200/100г.
Отже, із зазначеної відповідачем інформації не можна достеменно вважати, що зазначений товар є ідентичним із задекларованим позивачем товаром, оскільки не містить усіх характеристик товару, які впливають на вартість.
Щодо тверджень відповідача про те, що позивачем самостійно коригувався рівень митної вартості ідентичного товару в попередній період суд зазначає, що коригування позивачем митної вартості за попередній період стосувався товару врожаю 2024 року, а в оспорюваних рішеннях коригування товару митницею стосується товару врожаю 2025 року.
Щодо зазначення митним органом того, що «В поданій копії митної декларації країни відправлення зазначена статистична вартість товарів, яка є меншою ніж фактурна, хоча статистична вартість складається з (власної) вартості товару та понесеної або розрахованої вартості транспортування та страхування від пункту відправлення до пункту виходу товару за межі митної території України», суд зазначає наступне.
Згідно з МД країни відправлення вказана вартість товару, що збігається з фактурною вартістю. При цьому, в МД країни відправника зазначена також статистична вартість в польських злотих. Відповідач не зазначає, по якому курсу рахував польський злотий до євро станом на момент митного оформлення товару на території Польщі.
Судом встановлено, що сторони погодили поставку товару на умовах FСА, Lykoszyn, Poland (згідно з Інкотермс), що означає невключення до вартості товару витрат на транспортування та страхування. Тому продавець не включав витрати з транспортування та страхування до статистичної вартості.
Отже статистична вартість не може враховуватись митними органами України при визначенні фактурної вартості імпортованого товару. Тому твердження відповідача щодо різниці статистичної вартості в МД країни відправлення та фактурної вартості є безпідставними.
Щодо зазначення митним органом в оскаржуваному рішенні про те, що «В довідці про транспортні витрати зазначено про те, що вартість завантаження та розвантаження входить до вартості перевезення, що суперечить умовам договору перевезення та заявленим умовам поставки та відповідно ставить під сумнів включення вартості завантаження до ціни товару», суд зазначає, що відповідно до п. 4.1 Контракту Продавець відвантажує Товар автомомбільним транспортом або будь-яким іншим на умовах) згідно Інкотермс 2010). FCA- Lykoszyn, Poland.
Згідно із Офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс 2010) термін FCA (FREE CARRIER (...named place) «франко-перевізник» (... назва місця) означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. При цьому, вибір місця поставки впливає на зобов`язання щодо завантаження й розвантаження товару у такому місці. Якщо поставка здійснюється на площах продавця, продавець відповідає за завантаження.
Відповідно до змісту Контракту, CMR, пакувального листа, заявки на перевезення, адреса навантаження вказана Lykoszyn, 70, 22-652, Lykoszyn, Poland.
Таким чином, вказані умови поставки не покладали на Позивача жодних обов`язків, пов`язаних із навантаженням та обробкою Товарів, оскільки поставка останніх здійснювалася за місцезнаходженням продавця та включена у вартість товару.
Крім того, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кармалюк» (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЧУМАК ТРАНС» (Перевізник) 03.04.2024 укладено договір перевезення вантажів №03/04.
Згідно з п.1.1. вказаного договору, за цим Договором Перевізник зобов`язується за письмовою заявкою (замовленням) Замовника прийняти та доставити ввірений йому Замовником вантаж в пункт призначення й видати його уповноваженій на отримання вантажу особі (отримувачу), а Замовник зобов`язується оплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Зразок форми заявки (замовлення) Замовника встановлюється у Додатку №1 до даного Договору, який є невід`ємною частиною договору. Сторони можуть змінювати форму заявки (замовлення).
Відповідно до долучених позивачем документів щодо вартості витрат на перевезення, сторони договору перевезення (ТОВ «Чумак Транс» та ТОВ «Кармалюк») визначили та розмежували вартість перевезення до кордону України та перевезення по території України.
Згідно з довідкою про транспортні витрати, що подані до митного оформлення товарів «вартість перевезення вантажу від пункту завантаження 22-652, Lykoszyn (Польща) до кордону з Україною становить 24000,00 грн.».
Крім того, довідками визначено, що транспортні витрати з кордону України до місця призначення смт.Віньківці, Хмельницький район, Хмельницька область, становлять - 6000,00 грн., а вартість завантаження розвантаження входить в вартість перевезення.
Тобто, перевезення по території України складає 6000,00 грн. та подальше завантаження та розвантаження товару в Україні входить до вартості перевезення.
Таким чином, зазначення в довідці інформації про те, що вартість завантаження, розвантаження стосується території України, а тому ці витрати не включаються до митної вартості товару не відповідає обставинам справи.
Суд враховує, що позивач надав усі документи, наведені у частині другій статті 53 Митного кодексу України, які містили числові показники ціни товару.
Тому, усі сумніви Митного органу суб`єктивно зазначенні в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості спростовуються умовами зовнішньоекономічного договору
(контракту) та іншими документами, що подавалися до митного оформлення.
Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, згідно з частиною першою статті 57 Митного кодексу України, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Разом із тим, відповідно до положень статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Митний орган у своєму рішенні зазначає, що митна вартість не може бути визначена за другорядними методами (стаття 59 та 60 МКУ) з підстав відсутності у митного органу інформації про ідентичні та подібні товари, що були оформлені у митному відношенні.
При прийнятті оскаржуваного рішення відповідач використав виключно інформацію з бази даних митного органу, тобто при винесенні спірного рішення відповідач керувався не документами, поданими декларантом до митного оформлення, а на вже наявну в митного органу цінову інформацію.
Разом з тим, необхідно зазначити, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.07.2022 у справі №814/2172/16.
Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації митниці, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено.
Сам факт здійснення митного оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більшою заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару.
Як уже було зазначено, для митного оформлення імпортованого товару позивач надав документи, що передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої та п`ятої статті 58 Митного кодексу України.
При цьому, неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
У свою чергу відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей в частині вартості товару, ознак підробки або відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена за ці товари.
Крім того, посилання відповідача на заниження позивачем митної вартості товару суд відхиляє, оскільки формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості подібних товарів не може вважатися заниженням митної вартості і не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару, та не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.
До такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 18.08.2021 у справі №821/1050/17.
Суд також вказує на висновок Верховного Суду, який відповідає сталій практиці, викладений у постановах від 09.10.2018 у справі №826/24835/15, від 24.01.2019 у справі №820/636/17, від 21.01.2020 у справі №812/2336/14, від 13.02.2020 у справі №810/1175/16, від 26.01.2021 у справі №826/13892/16, відповідно до якого інформація про вищу митну вартість ідентичних товарів не є перешкодою для визначення митної вартості товару на підставі укладеного між сторонами договору, оскільки в інформаційній базі відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо можливих судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення.
Враховуючи викладене, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення прийняті митним органом без урахування усіх обставин та без дотриманням норм чинного законодавства, тому є протиправними та підлягають скасуванню.
За нормами частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Наведене свідчить про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач сплатив судовий збір у розмірі 5 324,80 грн, а тому ці витрати слід стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Інші докази документально підтверджених судових витрат, понесених позивачем, у матеріалах справи відсутні.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кармалюк» до Хмельницької митниці задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Хмельницької митниці про коригування митної вартості товарів №UA400000/2026/000015/2 від 19.01.2026.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA400040/2026/000035 від 19.01.2026.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кармалюк» судові витрати в розмірі 5 324 (п`ять тисяч триста двадцять чотири) грн 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Хмельницької митниці.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кармалюк» (вул. Івана Франка, 16, с. Копистин, Хмельницький р-н, Хмельницька обл., 31345 , код ЄДРПОУ - 41901981)
Відповідач: Хмельницька митниця (вул. Пілотська, 2, м. Хмельницький, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, 29010 , код ЄДРПОУ - 43997560)
Головуючий суддя О.О. Михайлов