КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
____________________________________
Справа № 367/329/21
Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/10922/2026
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 липня 2026 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Рейнарт І.М.
суддів Кирилюк Г.М., Ящук Т.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Коляди Анатолія Миколайовича на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 23 січня 2026 року (суддя Карабаза Н.Ф.) про відмову в ухваленні додаткового рішення у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
установив:
у січні 2021 року АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у розмірі 55 692грн 88 коп., яка складається з 49 097грн 78 коп. заборгованості за тілом кредиту та 6 594грн 50 коп. заборгованості за простроченими відсотками.
Заочним рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 10 серпня 2022 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» суму заборгованості за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 10 липня 2012 року у розмірі 55 692грн 88 коп. Стягнуто ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» 2 270грн судового збору.
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 4 квітня 2025 року поновлено ОСОБА_1 строк на подання заяви про перегляд заочного рішення від 10 серпня 2022 року, скасовано заочне рішення, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження за участю сторін.
15 грудня 2025 року до Ірпінського міського суду Київської області надійшла заява представника АТ КБ «Приватбанк» - Голованика Б.О про залишення позовної заяви без розгляду.
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 17 грудня 2025 року позовну заяву залишено без розгляду.
5 січня 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Коляда А.М. подав до Ірпінського міського суду Київської області заяву про ухвалення додаткового рішення, у якій просив стягнути з позивача на користь відповідачки витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 16 500грн.
Представник відповідачки зазначав, що 19 лютого 2025 року між ним та ОСОБА_1 укладено договір про надання правової допомоги. В якості доказів надання правничої допомоги через електронний суд подано акт наданих послуг від 19 грудня 2025 року, відповідно до якого відповідачці надані такі послуги: написання заяви 20 лютого 2025 року про ознайомлення з матеріалами судової справи №367/329/21 - потрачений час 15 хвилин, вартість 500,00гривень; прибуття до суду для ознайомлення з матеріалами справи №367/329/21, ознайомлення з матеріалами справи та зворотна дорога - потрачений час 1 година, вартість 2000,00гривень; зустріч-консультація клієнта, узгодження правової позиції, визначення обсягу доказів - потрачений час 1 година, вартість 2000,00гривень; визначення правової позиції та судових перспектив вирішення питання клієнта - потрачений час 1 година, вартість 2000,00гривень; підготовка та подача до Ірпінського міського суду Київської області 16.03.2025року заяви про перегляд заочного рішення Ірпінського міського суду Київської області від 10 серпня 2022року по цивільній справі № 367/329/21- потрачений час 3 години, вартість 6000,00гривень; прибуття до Ірпінського міського суду Київської області 04.04.2025 року, чекання судового засідання, участь у судовому засіданні та зворотна дорога - потрачений час 1 година, вартість 2000,00гривень; написання клопотання 17.08.2025 року про долучення доказів до матеріалами судової справи №367/329/21- потрачений час 1 година, вартість 2000,00гривень.
Представник відповідачки посилався на те, що при винесенні ухвали про залишення позовної заяви без розгляду, суд не вирішив питання про судові витрати, які відповідачка понесла при розгляді справи.
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 23 січня 2026 року у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Коляди А.М. про ухвалення додаткового рішення відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Коляда А.М. просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким заяву задовольнити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.
Представник відповідачки зазначає, що помилковим є твердження суду першої інстанції про відсутність в матеріалах справи акту наданих послуг від 19 грудня 2025 року, оскільки заява про направлення акту виконаних робіт від 19 грудня 2025 року, які надані згідно договору про надання професійної правничої допомоги від 19 лютого 2025 року №19/02/2025, докази направлення позивачу вищезазначеного акту, була сформована в системі «Електронний суд» 21 грудня 2025 року та офіційно зареєстрована канцелярією Ірпінського міського суду за вхідним № 66962/25-Вх.
Представник відповідачки вважає, що наявність вхідного номера та системної відмітки підтверджує, що на момент винесення ухвали акт вже понад місяць перебував у розпорядженні суду, проте не був врахований, що є грубим порушенням ст. 89 ЦПК України.
Представник відповідачки стверджує, що суд помилково ототожнив диспозитивне право позивача на залишення позову без розгляду зі звільненням від обов`язку відшкодувати витрати. Банк ініціював процес, отримав заочне рішення, а після його скасування - подав заяву про залишення позову без розгляду, що свідчить про необґрунтованість позову.
Також представник відповідачки зазначає, що суддя помилково поклала на відповідачку обов`язок доводити «міркування» банку, оскільки саме позивач, який «кидає» справу, має довести, що його дії не були наслідком необґрунтованості вимог.
Крім того, представник відповідачки вважає, що суддя безпідставно вимагала встановити факт «зловживання правами» (ст. 44 ЦПК). Проте для стягнення витрат за ст. 142 ЦПК достатньо встановити лише факт необґрунтованості дій позивача, що призвели до
витрат іншої сторони.
Відзив на апеляційну скаргу у встановлені судом строки направлений не був.
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України, апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відмовляючи у задоволенні заяви представника відповідачки про ухвалення додаткового рішення, суд першої інстанції виходив з того, що комплекс дій позивача під час судового розгляду не вказують на недобросовісність позивача, а звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом особи, незалежно від обґрунтованості позову.
Також суд зазначив, що подання позивачем заяви про залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача, так як це його диспозитивне право, передбачене ЦПК України, яке не містить обмежень в його реалізації.
Суд першої інстанції вважав, що оскільки необґрунтованість дій позивача не доведено, відсутні підстави для винесення додаткового рішення.
Також суд зазначив, що не встановлено наявності дій з боку позивача, які б свідчили про зловживання ним своїми процесуальними правами.
Переглядаючи судове рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає про наступне.
Доступ до суду є правом особи, гарантованим, зокрема, частиною першою статті 55 Конституції України, пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, частиною першою статті 4 ЦПК України.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
У статті 142 ЦПК України передбачено порядок розподілу витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду.
Частиною п`ятою статті 142 ЦПК України визначено, що у разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
За змістом частини дев`ятої статті 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідач має довести, а суд має встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими, чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.
Такі висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах зазначені у постановах Верховного Суду від: 26 вересня 2018 року у справі № 148/312/16-ц, від 28 січня
2019 року у справі № 619/1146/17-ц, від 02 грудня 2020 року у справі № 202/2600/15-ц, від 17 грудня 2020 року у справі № 758/12381/18-ц, від 14 січня 2021 року у справі № 521/3011/18.
У заяві про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат у розмірі 16 500грн, понесених відповідачкою під час розгляду справи судом, представник відповідачки не зазначив, які дії позивача у даній справі були необґрунтованими, що є підставою для компенсації витрат, пов`язаних з розглядом справи у зв`язку із залишенням позову без розгляду.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що звернення позивача до суду за захистом порушеного права, а також його дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання ним своїми процесуальними правами, його дії, направлені на захист своїх прав, не можуть вважатися необґрунтованими та тягнути за собою його обов`язок відшкодувати понесені відповідачем витрати на правову допомогу.
З системного тлумачення положень частин п`ятої, шостої статті 142, частини дев`ятої статі 141 ЦПК України виходить, що необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідно до частини п`ятої статті 142 ЦПК України, передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідачки заборгованості, яка виникла у зв`язку із не здійсненням відповідачкою платежів на погашення кредитної заборгованості.
Звертаючись до суду із заявою про перегляд заочного рішення, представник відповідачки не заперечував наявність заборгованості відповідачки за кредитним договором, укладеним з позивачем, однак, зазначив, що розмір заборгованості є меншим, ніж зазначив позивач у позовній заяві, так як за період розгляду справи судом відповідачка здійснювала платежі на погашення заборгованості, про що позивач не повідомив суд.
Крім того, матеріалами справи підтверджується, що представник відповідачки неодноразово подавав до суду клопотання про відкладення судових засідань, а 17 серпня 2025 року направив до суду виписку із рахунку відповідачки, згідно якого станом на 5 травня 2025 року у відповідачки відсутня заборгованість за кредитним договором.
Апеляційний суд вважає, що з огляду на обставини справи, доводи заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для покладення на позивача витрат відповідачки на професійну правничу допомогу на підставі частини п`ятої статті 142 ЦПК України.
Доводи апеляційної скарги, що про необґрунтованість позову свідчать дії позивача, який ініціював процес, а після скасування заочного рішення суду подав заяву про залишення позову без розгляду, апеляційний суд вважає безпідставними, так з матеріалів справи вбачається, що на час звернення позивача до суду з даним позовом відповідачка мала заборгованість за кредитним договором, укладеним з позивачем, що вона не заперечувала, і саме за час розгляду справи судом заборгованість була погашена відповідачкою.
Також з матеріалів справи встановлено, що ухвала про скасування заочного рішення була прийнята судом 4 квітня 2025 року і у подальшому судові засідання відкладалися саме за клопотанням представника відповідачки, а заява про залишення позову без розгляду представником позивача була подана до суду 12 грудня 2025 року.
Посилання в апеляційній скарзі на безпідставне покладення судом на відповідачку обов`язку доводити «міркування» банку при поданні до суду заяви про залишення позову без розгляду, апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки саме відповідачка повинна довести, що дії позивача під час розгляду справи по суті є необґрунтованими, що звернення
позивача до суду є недобросовісним, а його дії умисними, а також навести докази, якими це підтверджується.
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно встановлено обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права, не допущено порушень норм процесуального права, тому правові підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду відсутні.
Враховуючи, що апеляційна скарга задоволенню не підлягають, витрати відповідачки, понесені на надання правової допомоги за розгляд справи апеляційним судом, відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Коляди Анатолія Миколайовича залишити без задоволення, ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 23 січня 2026 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач І.М. Рейнарт
Судді Г.М. Кирилюк
Т.І. Ящук