Постанова № 140716128 у справі № 358/329/20 від 16.09.2026

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 358/329/20 Головуючий у І інстанції Тітов М.Б.

Провадження №22-ц/824/7219/2026 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 вересня 2026 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Таргоній Д.О.,

суддів: Борисової О.В., Голуб С.А.,

за участі секретаря Кононової Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Ящука Леоніда Адамовича на рішення Богуславського районного суду Київської області від 15 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного сумісного майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2020 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила поділити майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та визнати за нею право власності на:

- 1/2 частку житлового будинку по АДРЕСА_1 , 1988 року побудови, загальною площею 81.0 кв.м, житловою 47.9 кв.м., допоміжна 27.10 кв.м., площа літніх приміщень 6.0 кв.м. з господарськими будівлями та спорудами: прибудова, літня кухня-гараж, убиральня, сарай, ганок, колодязь питний, ворота з хвірткою, огорожа;

- 1/2 частку земельної ділянки загальною площею 0.1000 га по АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, із кадастровим номером [номер приховано]:01:011:0086,

- 1/2 частку автомобіля ВАЗ 2107, д.н.з. НОМЕР_1 .

В обґрунтування позову зазначала, що під час перебування в шлюбі з відповідачем ними було спільно придбано вище вказане майно, яке на даний час є спільним сумісним майном подружжя.

Після розірвання шлюбу, відповідач відмовився добровільно поділити спільно набуте майно, що стало підставою звернення до суду з даним позовом для захисту її прав.

У заяві від 30 квітня 2020 року представник позивачки адвокат Орло Ю.В. змінила предмет позову та просила:

- визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку житлового будинку по АДРЕСА_1 , 1988 року побудови, загальною площею 81.0 кв.м, житловою 47.9 кв.м., допоміжна 27.10 кв.м., площа літніх приміщень 6.0 кв.м. з господарськими будівлями та спорудами: прибудова, літня кухня-гараж, убиральня, сарай, ганок, колодязь питний, ворота з хвірткою, огорожа та виділити її частку в натурі;

- визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку земельної ділянки загальною площею 0,1000 га по АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд із кадастровим номером [номер приховано]:01:011:0086 та виділити її в натурі;

- визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку автомобіля ВАЗ 2107, д.н.з. НОМЕР_1 , стягнути на її користь судові витрати.

У червні 2020 року представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Ящук Л.А. подав зустрічну позовну заяву, в якій, з урахуванням поданих пізніше заяв про збільшення та уточнення позовних вимог, просив:

- встановити факт проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 однією сім`єю у період з 15.04.2016 по 15.11.2019 року;

- визнати за ОСОБА_2 право спільної часткової власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; з такими технічними характеристиками: житловий будинок 1955 року побудови; житлова площа - 52,90 кв.м, загальна площа - 81,50 кв.м. з господарськими будівлями і спорудами; погріб з шийкою - Д/пг, прибудова-а, тамбур - а1, прибудова - а3, сарай-прибудова- б, сарай - Б, сарай-прибудова - б1, гараж-В, літня кухня-Г, убиральня-Е-1, ганок-а2, ганок-а4, огорожа-№1, хвіртка- №3;

- визнати за ним право спільної часткової власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,068 га, з кадастровим номером [номер приховано]:01:012:0298, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ,

- визнати квартиру загальною площею 31 кв.м. та житловою площею 16.3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 , об`єктом права спільної сумісної власності з визнанням за ОСОБА_2 права спільної часткової власності на 1/2 частину даної квартири, і стягнути із ОСОБА_1 судові витрати.

Обґрунтовуючи вимоги за зустрічним позовом, представник відповідача зазначав, що за період проживання у шлюбі сторони набули у власність земельну ділянку та житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , зареєструвавши право власності за ОСОБА_1 .

Незважаючи на розірвання шлюбу 08.02.2016 року, сторони з 15 квітня 2016 року по 15 листопада 2019 року проживали однією сім'єю, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, проживаючи до 01.05.2016 року за адресою: АДРЕСА_4 , з 01.05.2019 по 15.08.2019 за адресою: АДРЕСА_1 ; а з 15.08.2019 по 15.11.2019 в АДРЕСА_3 .

Під час спільного проживання однією сім'єю вони придбали квартиру загальною площею 31 кв.м., житловою площею 16.3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 .

Посилаючись на викладене, просив, в порядку поділу спільного майна подружжя, визнати за ним право власності на зазначеного нерухомого майна.

Рішенням Богуславського районного суду Київської області від 15 грудня 2025 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку житлового будинку по АДРЕСА_1 , 1988 року побудови, загальною площею 81,0 кв.м, житловою площею 47,9 кв.м., допоміжною площею 27,10 кв.м., площа літніх приміщень 6,0 кв.м. з господарськими будівлями та спорудами: прибудова, літня кухня-гараж, убиральня, сарай, ганок, колодязь питний, ворота з хвірткою, огорожа. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку земельної ділянки загальною площею 0,1000 га по АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд із кадастровим номером [номер приховано]:01:011:0086. Відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні вимог про виділення в натурі 1/2 частки житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 , а також 1/2 частки земельної ділянки загальною площею 0,1000 га по АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд із кадастровим номером [номер приховано]:01:011:0086. Відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні вимог про визнання за нею права власності на 1/2 частину автомобіля ВАЗ 2107, д.н.з НОМЕР_1 .

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного сумісного майна подружжя задоволено частково. Визнано за ОСОБА_2 право спільної часткової власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , з такими технічними характеристиками: житловий будинок 1955 року побудови, житлова площа - 52,90 кв.м., загальна площа - 81,50 кв.м. з господарськими будівлями та спорудами: погріб з шийкою - Д/пг, прибудова-а, тамбур- а1, прибудова -а3, сарай-прибудова-б, сарай-Б, сарай-прибудова-б1, гараж-В, літня кухня-Г, убиральня-Е-1, ганок-а2, ганок-а4, огорожа - №1, хвіртка -№3. Визнано за ОСОБА_2 право спільної часткової власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,068 га, кадастровий номер [номер приховано]:01:012:0298, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні вимог про встановлення факту спільного проживання ОСОБА_2 і ОСОБА_1 однією сім`єю з 08.02.2016 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні вимог про визнання за ним права спільної часткової власності на 1/2 частину квартири загальною площею 31 кв.м. та житловою площею 16,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5000,00 грн витрат, понесених на надання правничої допомоги та 9152,50 грн витрат, понесених на проведення судової будівельно-технічної експертизи, всього 14 152,50 грн.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 10 350,00 грн витрат, понесених на надання правничої допомоги та 594,25 грн витрат на оплату судового збору, всього 10 944, 25 грн

Ухвалою Богуславського районного суду Київської області від 21 січня 2026 року заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Орло Ю.В. про ухвалення додаткового рішення залишено без задоволення.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні вимог про виділення в натурі частки 1/2 частки житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 , а також 1/2 частки земельної ділянки загальною площею 0,1000 га по АДРЕСА_1 , позивачка ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою. Посилаючись на невідповідність висновків суду встановленим по справі обставинам, порушення норм матеріального та процесуального права, просить у вказаній частині рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 про виділ в натурі частки житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 та частки земельної ділянки загальною площею 0,1000 га по АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд із кадастровим номером [номер приховано]:01:011:0086.

Скаржник, зокрема, не погоджується із висновком суду про неможливість здійснення поділу майна в натурі, оскільки згідно запропонованих експертом варіантів поділу не існує такого, який не порушуватиме прав сторін.

Вважає, що суд першої інстанції не дав належної оцінки висновку експерта №СЕ-1201-1-1179.20 від 30.04.2021 року за результатами проведеної комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи, який вказав на існування технічної можливості здійснення поділу спірного домоволодіння, відповідно до вимог нормативно-правових актів у галузі будівництва, однак з певним відступом від ідеальних часток.

Зазначає, що найбільш наближеним до ідеальних часток є другий варіант розподілу житлового будинку, на якому і наполягала позивачка. Вважає, що при визначенні судом такого варіанту поділу домоволодіння жодні права сторін не порушуватимуться, оскільки цим же варіантом передбачена грошова компенсація за нерівність часток у розмірі 27 245,5 грн.

При цьому, позивачка просить виділити їй частину, визначену висновком експерта для Співвласника 1, з грошовою компенсацією.

В апеляційній скарзі, поданій в інтересах відповідача (позивача за зустрічним позовом) ОСОБА_2 адвокатом Ящуком Л.А., останній просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні вимог зустрічного позову про встановлення факту спільного проживання та поділу квартири загальною площею 31 кв.м. та житловою площею 16,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , та ухвалити в цій частині нове рішення, яким вимоги зустрічного позову задовольнити.

Вказує на те, що ухвалюючи рішення в оскаржуваній частині, суд першої інстанції не дав належної оцінки поданим ОСОБА_2 письмовим доказам, а також показанням свідків, а висновок суду про недостатність таких доказів для встановлення факту спільного проживання однією сім'єю вважає необґрунтованим.

Звертає увагу апеляційного суду на те, що у рішенні суду невірно викладено позовні вимоги ОСОБА_2 щодо періоду його спільного проживання з ОСОБА_1 однією сім'єю, замість період з 15.04.2016 по 15.11.2019, як про це було зазначено у заяві про уточнення позовних вимог від 31.07.2020 року, вказано - з 08.02.2016 року по 15.11.2016 року.

Крім того, скаржник вважає помилковим рішення суду також в частині стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат на проведення судової будівельно-технічної експертизи в сумі 9152,50 грн. Зазначає, що експертиза була призначена на доведення позовних вимог ОСОБА_1 про виділ в натурі частки житлового будинку та земельної ділянки, проте, вирішуючи спір, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог в цій частині. За вказаних обставин та враховуючи положеннями п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, вважає, що відсутні підстави для покладення на відповідача ОСОБА_2 таких витрат.

Представник позивачки за основним позовом ОСОБА_1 - адвокат Орло Ю.В. у відзиві на апеляційну скаргу, подану адвокатом Ящуком Л.А., наводить заперечення щодо вимог скарги, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість. Вважає правильними висновки суду першої інстанції про те, що показання свідків та подані стороною ОСОБА_2 докази не є достатніми для встановлення факту проживання сторін однією сім'єю.

Крім того, позивач зазначала, що оскільки у неї не було іншого житла, після розірвання шлюбу вона вимушена була проживати по АДРЕСА_1 , періодично орендуючи інше житло, коли проживання з відповідачем ставало нестерпним. Після розірвання шлюбу сторони не вели спільне господарство, не виконували спільні права та обов`язки.

08 липня 2019 року ОСОБА_1 за її особисті кошти було придбано квартиру в АДРЕСА_5 . Відповідно до п. 17 договору купівлі-продажу вказаної квартири, покупець у шлюбі та фактичних шлюбних відносинах не перебуває, і грошові кошти витрачаються на придбання квартири за цим договором, не є спільною сумісною власністю та є її особистою приватною власністю.

Просила апеляційну скаргу представника відповідача Ящука Л.А. залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в частині відмови ОСОБА_2 у задоволенні вимог зустрічного позову про встановлення факту спільного проживання та визнання права власності на частину квартири по АДРЕСА_3 , залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційних скарг, враховуючи доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів виходить з такого.

Судом першої інстанції у даній справі встановлено наступні фактичні обставини.

Сторони по справі ОСОБА_4 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі, зареєстрованому 18 січня 1986 року виконавчим комітетом Дмитренківської сільської ради Богуславського району Київської області.

Рішенням Богуславського районного суду Київської області від 08.02.2016 року у справі №358/11/16-ц, яке набрало законної сили 19.02.2016, шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 розірвано. Після розірвання шлюбу позивачці відновлено дошлюбне прізвище « ОСОБА_6 » (т. 1 а.с.8).

Таким чином, сторони перебували в офіційному шлюбі у період з 18.01.1986 року по 19.02.2016 року.

Згідно з довідкою про реєстрацію місця проживання особи, виданою виконавчим комітетом Богуславської міської ради Київської області від 26.06.2019 № 852, ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 02.12.1989 року по теперішній час (т.1 а.с.6 зі з/б).

Відповідно до довідки КП КОР «Південне бюро технічної інвентаризації» від 28.02.2020 № 1289, право власності на будинок АДРЕСА_1 з 01.01.2013 зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу №1-3603 від 16.07.2008, посвідченого Богуславською державною нотаріальною конторою.

Станом на останню дату технічної інвентаризації 19.05.2008 року загальна площа житлового будинку становить 81,0 кв.м., житлова площа становить 47,90 кв.м. Також за вказаною адресою знаходяться такі господарські будівлі та споруди: літ. «Б» - літня - кухня - гараж, літ. «В» - убиральня, літ. «Г» - сарай, 2,3 - огорожа, №1 - колодязь (т. 1 а.с.9).

Згідно довідки КП БМР «Богуславблагоустрій» про склад сім`ї від 04.08.2021 року №1647 у будинку АДРЕСА_1 проживає ОСОБА_2 із дружиною ОСОБА_7 (т. 2 а.с. 66);

Згідно даних технічного паспорту на вказаний будинок, виготовленого 19.02.2008 року, загальна площа будинку становить 81,0 кв.м., житлова 49,7 кв.м., допоміжна 27,1 кв.м., площа літніх приміщень 6,00 кв.м. (т. 1 а.с.10-11).

Відповідно до повідомлення Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 24.02.2020 № 29-10-0.223-2959/2-20, рішенням Богуславської міської ради від 09.06.2009 № 682-47-V «Про затвердження технічної документації із землеустрою та передачу земельних ділянок безоплатно у приватну власність» ОСОБА_2 передано у власність земельну ділянку із кадастровим номером [номер приховано]:01:011:0086, площею 0,1000 га., призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с.12).

Право власності на зазначену земельну ділянку ОСОБА_2 підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (т. 1 а.с.16-18).

Як вбачається з копії договору купівлі-продажу житлового будинку від 27.09.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Богуславського районного нотаріального округу Київської області Білик М.В., ОСОБА_5 (після розірвання шлюбу - ОСОБА_6 ) було придбано житловий будинок з відповідними господарськими будівлями та спорудами, що розташований у АДРЕСА_2 . Житловий будинок 1955 року побудови, загальною площею 81,50 кв.м, житловою площею 52,90 кв.м., до будинку прилягають відповідно до технічного паспорта, виданого 31.08.2009 року: погріб з шийкою - Д/пг, прибудова - а, тамбур - а1, прибудова - а3, сарай - прибудова - б, сарай - Б, сарай-прибудова - б1, гараж - В, літня кухня - Г, убиральня - Е-1, ганок - а2, ганок - а4, огорожа №1, хвіртка - №3. Житловий будинок розташований на земельній ділянці загальною площею 0,068 га., з кадастровим номером [номер приховано]:01:012:0298. Договір, згідно з п. 6, було укладено за згодою чоловіка ОСОБА_2 (т. 1 а.с.88-92).

Того ж дня, 27.09.2013 року, ОСОБА_5 придбано земельну ділянку загальною площею 0,068 га., з кадастровим номером [номер приховано]:01:012:0298, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , призначення якої - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), у тому числі за земельними угіддями: капітальна - 0,0099 га, прибудинкова територія - 0,0581 га, цільове призначення: 02.01, згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-3201410382013 від 26.09.2013. Вказаний договір підписано, згідно п. 8, зі згоди чоловіка ОСОБА_2 (т. 1 а.с.93).

Право власності на житловий будинок та земельну ділянку позивачкою зареєстровано у встановленому законом порядку (т. 1 а.с.94-95).

Встановивши, що житловий будинок АДРЕСА_1 та земельна ділянка за цією ж адресою з кадастровим номером [номер приховано]:01:011:0086; житловий будинок АДРЕСА_2 та земельна ділянка за цією ж адресою з кадастровим номером [номер приховано]:01:012:0298 були придбані у період перебування в зареєстрованому шлюбі з 18.01.1986 по 19.02.2016, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог за первісним позовом ОСОБА_1 та зустрічним позовом ОСОБА_2 в частині визнання вищевказаного майна спільною сумісною власністю подружжя та визнання за кожним із них права на частку у зазначеному нерухомому майні

В цій частині рішення суду першої інстанції сторонами не оскаржується.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про виділ їй у натурі 1/2 частки житлового будинку АДРЕСА_1 та 1/2 частки земельної ділянки, розташованої за цією ж адресою, суд першої інстанції виходив із того, що згідно запропонованих у висновку експерта №СЕ-1201-1-1179.20 від 30.04.2021 варіантів поділу не існує такого, який не порушуватиме права сторін.

Колегія суддів апеляційного суду з такими висновками погоджується.

Згідно з ч.ч.1-3 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Відповідно до ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (ч. 2 ст. 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.

У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Порядок поділу спільного майна встановлено у ст.ст.367, 372 ЦК України.

Статтею 367 ЦК України визначено, що майно, яке є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Також за ст. 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Поняття «поділ» та «виділ» не є тотожними. Поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні тим, що у разі поділу майна кожному співвласнику виділяється майно в натурі і право спільної власності припиняється. Натомість у разі виділу частки зі спільного майна право спільної часткової власності припиняється лише для того учасника, якому ця частка виділяється в натурі, а для інших співвласників режим спільної часткової власності на решту майна зберігається.

За наявності лише двох співвласників майна між ними проводиться поділ, оскільки при визначенні частки одного зі співвласників у натурі частка іншого визначається також і зміні в подальшому не підлягає. Натомість, за наявності трьох і більше співвласників майна при визначенні в судовому порядку частки в натурі одного з них (виділ частки) розмір часток інших співвласників (відповідачів) не визначається.

Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 501/2148/17 (провадження № 61-22087св19), від 28 липня 2021 року у справі № 310/7011/17 (провадження № 61-7153св20).

Відповідно до ч. 4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Системний аналіз положень статей 183, 358, 364, 367, 379, 380, 382 ЦК України дає підстави дійти висновку, що у спорах про поділ (виділ частки) будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності. Виділ часток (поділ) будинку, що перебуває в спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або в разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною розмірів ідеальних часток і стягненням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилася.

Отже, визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників (див. постанову Верховного Суду від 26 липня 2023 року у справі № 201/1346/18 (провадження № 61-7308св22)).

Як вбачається із висновку експерта №СЕ-1201-1-1179.20 від 30.04.2021 року за результатами проведеної комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи, здійснити поділ домоволодіння АДРЕСА_1 , відповідно до вимог нормативно-правових актів у галузі будівництва з технічної точки зору можливо, однак із певним відступом від ідеальних часток, оскільки технічної можливості поділити житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в точній відповідності до ідеальних часток без нанесення шкоди їх господарському призначенню не існує.

Так, об`єктом дослідження у призначеній судом експертизі є домоволодіння (житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами) по АДРЕСА_1 , а також земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:01:011:0086, що розташована за вказаною адресою.

Відповідно до витягу про державну реєстрацію прав на вказаний об`єкт нерухомого майна, а також довідки КП КОР «південне бюро технічної інвентаризації» вих№1289 від 21.08.2008р, домоволодіння

АДРЕСА_1 цілому складається з наступних будівель і споруд:

- житлового будинку загальною площею 81,0 кв.м., житловою площею 47,90 кв.м.;

- господарських будівель і споруд: літня кухня-гараж «Б», убиральня «В», сарай «Г», огорожа№2,3, колодязь №1.

Відповідно до даних технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 , виготовленого станом на 19.05.2008 року, житловий будинок, в тому числі основна частина «А» і прибудова «а», складається з : коридору 1-1, площею 3,0 м.кв.; веранди 1-2, площею 9,8 кв.м.; кладової 1-3, площею 4,6 кв.м; кухні 1-4, площею 9,7 кв.м.; житлової кімнати 1-5, площею 12,7 кв.м., житлової кімнати 1-6, площею 19,7 кв.м.; житлової кімнати 1-7, площею 15,5 кв.м. До прибудови «а» відноситься веранда 1-1 площею 6 кв.м. Господарські будівлі і споруди: літня кухня-гараж «Б», убиральня «В», сарай «Г», колодязь питний №1, ворота з хвірткою №2, огорожа №3.

При проведенні експертом візуально-інструментального обстеження об`єкта дослідження було встановлено, що на земельній ділянці по АДРЕСА_1 крім будівель і споруд, відображених в правовстановлюючій і технічній документації, наявні також інші об'єкти, які в ній не відображені, а саме: два навіси, літній будиночок з ганком, два сараї (один з яких з надбудовою), прибудова до літньої кухні, погріб (із входом безпосередньо з гаражу), вольєр, прибудова до сараю (з боку АДРЕСА_1 , металеві сходи біля будинку.

Крім того, вбиральня «В», розміри якої згідно з матеріалами справи 1,1м х 1,2м, на земельній ділянці відсутня; наявна вбиральня розмірами 1,51 м х 1,34 м, проте вона не відображена в правовстановлюючій і технічній документації.

Вищевказані об`єкти, які не відображені в правовстановлюючій і технічній документації, у даному дослідженні експертом до уваги не приймались відповідно до вимог п. 2.3 «Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна».

За результатами проведеного дослідження, експертом на розгляд суду було запропоновано чотири варіанти поділу домоволодіння (житлового будинку та господарських будівель і споруд) по АДРЕСА_1 ; чотири варіанти поділу земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:011:0086, що розташована за вказаною адресою (відповідно до кожного варіанту поділу домоволодіння).

Колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що серед запропонованих експертом варіантів поділу не існує такого, який не порушуватиме прав сторін.

З огляду на те, що після виділу частки зі спільного нерухомого майна відповідно до ст. 364 ЦК України право спільної часткової власності припиняється, при виділі частки із спільного нерухомого майна власнику, що виділяється, та власнику (власникам), що залишаються, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто складати окремий об`єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 ЦК України та пункту 10 Порядку присвоєння об`єкту нерухомого майна реєстраційного номера, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 грудня 2010 року №1117 «Про ідентифікацію об`єктів нерухомого майна для реєстрації прав на них» (постанова Верховного Суду від 16 квітня 2020 року у справі № 725/602/18).

Порядок проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток житлових будинків, будівель, споруд, іншого нерухомого майна при підготовці проектних документів щодо можливості проведення цих робіт визначається Інструкцією щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна, затвердженою наказом №55 від 18 червня 2007 року Міністерства з питань житлово-комунального господарства України.

Так, згідно з пунктами 1.2, 2.1, 2.4 цієї Інструкції поділ об`єкта нерухомого майна (виділ частки) на окремі самостійні об`єкти нерухомого майна здійснюються відповідно до законодавства на підставі висновку щодо технічної можливості такого поділу (виділу) з дотриманням чинних будівельних норм та з наданням кожному об`єкту поштової адреси.

Виходячи з положень статей 183, 367 ЦК України та роз`яснень, викладених в пунктах 6, 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 04 жовтня 1991 року № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності на житловий будинок» зазначено, що виділ частки в натурі (поділ будинку) може мати місце за наявності технічної можливості виділення кожній із сторін відокремленої частини будинку із самостійним виходом (квартири), яка відповідає розміру їх часток у приватній власності або наявності технічної можливості переобладнання будинку в ізольовані квартири.

Отже, виділ часток (поділ) майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину майна із самостійним виходом або у разі, коли є технічна можливість переобладнання такого майна в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності.

Звертаючись до суду з даним позовом ОСОБА_1 просила виділити їй у натурі 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_1 та 1/2 частку земельної ділянки, розташованої за цією ж адресою. Після отримання судом висновку експерта №СЕ-1201-1-1179.20 від 30.04.2021 року за результатами проведеної комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи, ОСОБА_1 просила суд вирішити питання щодо поділу в натурі домоволодіння та земельної ділянки за варіантом другим, запропонованим у експертному висновку, виділивши їй частину, визначену для Співвласника №1, з грошовою компенсацією.

Так, відповідно до запропонованого другого варіанту поділу домоволодіння пропонується виділити Співвласнику №1 2/5 частин домоволодіння загальне вартісне вираження яких складає 131274 грн, що менше за ідеальну частку на 27254,5 грн. Співвласнику №2 пропонується виділити 3/5 частин домоволодіння, загальною вартістю 185783,00 грн, що більше за ідеальну частку на 27254,5 грн.

Для відокремлення приміщень співвласників та забезпечення ізоляції частин житлового будинку одна від одної після поділу за даним варіантом необхідно виконати наступні роботи: замурувати дверні прорізи у стінах (перегородці) між приміщеннями 1-4 і 1-5, між приміщеннями 1-4 і 1-7, 1-1 і 1-7; замурувати вхідний дверний проріз у зовнішній стіні приміщення 1-І, при цьому в іншій зовнішній стіні даного приміщення (з боку АДРЕСА_1 ) віконний проріз переобладнати у дверний проріз, влаштувавши у ньому дверний блок з подвійними дверима, та влаштувати ґанок з козирком над входом до частини житлового будинку Співвласника № 2.

Кожну з частин домоволодіння по АДРЕСА_1 після розподілу забезпечити індивідуальними системами водопостачання, каналізації, електропостачання, газопостачання та опалення шляхом влаштування нових та/або розгалуження існуючих труб [каналів] інженерних мереж та влаштування/перенесення приладів обліку [лічильників], димарів та іншого обладнання до відповідних частин будівель з метою забезпечення безперешкодного доступу до них (з виготовленням необхідної документації у відповідності до вимог законодавства та отриманням у відповідних інстанціях необхідних дозволів/технічних умов тощо).

Окрім вищевикладеного, при запропонованому другому варіанті поділу домоволодіння по АДРЕСА_1 до складу кожної з частин житлового будинку, запропонованої до виділу співвласникам, у відповідності до вимог ДБН та для забезпечення можливості використання їх для проживання в якості самостійних (відокремлених один від одного) об`єктів повинні входити: житлова кімната та допоміжні приміщення (передпокій, кухня, санвузол), атому необхідно виконати також наступні роботи в частині житлового будинку, запропонованій Співвласнику № 1:

- в перегородці між приміщеннями 1-5 і 1-6 влаштувати дверний проріз та встановити в ньому дверний блок;

- влаштувати в приміщенні 1-7 перегородки з дверними прорізами з метою відокремлення у ньому приміщень передпокою, суміщеного санвузлу (мінімальною площею не менше 3,8 м2) та коридору, відповідно змінити функціональне призначення відповідних частин вказаного приміщення на передпокій, санвузол та коридор; встановити у прорізах дверні блоки; облаштувати санвузол необхідним сантехнічним обладнанням (унітазом, умивальником, ванною або душовою кабіною, пральною машиною тощо); облаштувати простір у структурі передпокою під кухню-нішу, розмістивши в ньому необхідне побутове обладнання (електроплита для приготування їжі, мийка, витяжка тощо), організувати у вказаному приміщенні витяжну вентиляцію;

- замурувати частину дверного прорізу між приміщеннями 1-6 і 1-7 з метою встановлення вищевказаної перегородки;

- в зовнішній стіні приміщення 1-7 віконний проріз переобладнати у дверний проріз, влаштувавши у ньому дверний блок з подвійними дверима; при цьому вхідні двері встановити зі світлопрозорим склінням або влаштувати віконний проріз в новоутвореному приміщенні передпокою (або ж влаштувати в частині прорізу між приміщеннями 1-6 і 1-7, що передбачається до замуровування, світлопрозорої конструкції/скління з метою забезпечення природним освітленням приміщення передпокою з кухнею-нішею).

Враховуючи те, що приміщення 1-2, 1-3 та 1-4 вже переобладнані в кухню, санвузол та житлову кімнату відповідно, в частині житлового будинку, запропонованій Співвласнику № 2, при запропонованому другому варіанті поділу домоволодіння (будівель і споруд) по АДРЕСА_1 виконання додаткових робіт по забезпеченню можливості використання її для проживання в якості самостійного відокремленого) об`єкту непотрібне, за виключенням певних робіт, які необхідно провести для приведення даної частини будинку у відповідність до вимог нормативно-правових актів у галузі будівництва. А саме, необхідно відокремити газифіковану кухню 1-2 від житлової кімнати 1-4.

Щодо земельної ділянки при запропонованому другому варіанті можливим є її поділ між співвласниками земельної ділянки на частини, у відповідності з ідеальними частками, по .

Однак, кожна з частин домоволодіння після поділу земельної ділянки повинна бути забезпечена індивідуальними інженерними системами водопостачання, каналізації, електропостачання, газопостачання та опалення, зокрема, виключити прокладання труб інженерних мереж, люків, технічних колодязів, стояків і т. і. будь-кого із співвласників на частині земельної ділянки іншого співвласника з метою забезпечення безперешкодного доступу до них.

Після розподілу земельних ділянок за запропонованим варіантом забезпечити влаштування та орієнтацію димарів, димоходів, вентканалів та інших приладів відведення диму та продуктів згорання палива від котлів, колонок, камінів, печей та іншого обладнання в різних частинах домоволодіння, таким чином, щоб уникнути розповсюдження їх на територію та прямого потрапляння до приміщень суміжного власника (співвласника).

Таким чином, за змістом експертного висновку, після поділу домоволодіння та земельної ділянки за будь-яким із запропонованих варіантів, необхідним і обов`язковим для обох співвласників є проведення робіт із забезпечення індивідуальними інженерними системами водопостачання, каналізації, електропостачання, газопостачання та опалення; забезпечення влаштування димарів, димоходів, вентканалів та інших приладів відведення диму та продуктів згорання палива.

В той же час, наявний в матеріалах справи висновок не містить даних щодо наявності технічної можливості проведення таких робіт із дотриманням вимог відповідних нормативно-правових актів в галузі будівництва та без нанесення шкоди господарському призначенню наявним на спірній земельній ділянці будівлям і спорудам.

Крім того, колегія суддів апеляційного суду звертає увагу на те, що об`єктами спільної сумісної власності, про поділ яких між сторонами виник спір, є два домоволодіння, розташовані в одному населеному пункті, які мають приблизно однакові технічні характеристики, а саме:

- житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , житлова площа - 52,90 кв.м., загальна площа - 81,50 кв.м. та земельна ділянка 0,068 га, на якій він розташований;

- житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 81,0 кв.м., житловою площею 47,90 кв.м., з господарськими будівлями і спорудами, а також земельна ділянка 0,1000 га. На якій він розташований.

Колегія суддів в ході апеляційного розгляду роз`яснила сторонам їх процесуальні права, зокрема і щодо можливості мирного урегулювання спору на будь-якій стадії судового процесу, однак останні такою можливістю не скористались.

Таким чином, за наявності у спільній власності зазначених вище двох домоволодінь, а також з урахуванням заперечень сторони відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 щодо поділу в натурі домоволодіння по АДРЕСА_1 , колегія суддів доходить висновку про те, що такий поділ в натурі не відповідатиме принципам розумності і справедливості.

З огляду на вказане, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про невідповідність висновків суду в цій частині обставинам справи, а також неправильне застосування судом першої інстанції матеріального права, не знайшли свого підтвердження, у зв`язку із чим рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про виділення в натурі частки житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 , а також 1/2 частки земельної ділянки загальною площею 0,1000 га за тією ж адресою, є правильним і скасуванню не підлягає.

Колегія суддів апеляційного суду вважає також обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо недоведення ОСОБА_2 факту спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у період з 15.04.2016 по 15.11.2019 року, з огляду на таке.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В силу приписів ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожен доказ повинен відповідати законодавчо закріпленим вимогам, а саме - бути належними, допустимими, достатніми та достовірними.

Так, відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У свою чергу, в силу вимог ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наведене являє собою критерій допустимості наданих стороною доказів.

Згідно з ч. 1 ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Приписами ст. 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Оцінивши в сукупності наявні в матеріалах справи докази: акт від 24.06.2020 про фактичне проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_3 з 15.08.2019 по 15.11.2019, складений ОСОБА_8 та ОСОБА_9 (сусідами); довідку Асоціації власників жилих будинків «Едельвейс» від 24.06.2020 №52; довідку КП «Смілакомунтеплоенерго» Смілянської міської ради від 24.06.2020 №965 про те, що ОСОБА_2 дійсно працював у КП «Смілакомунтеплоенерго» електрозварником V розряду з 07.10.2019 по 18.11.2019; акт, складений 19.06.2020 за участі депутата Богуславської міської ради Кириленка А.О.; а також покази свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що вони не підтверджують факту ведення сторонами спільного господарства, наявності спільного бюджету та усталених сімейних відносин у період з 15.04.2016 по 15.11.2019.

Суд першої інстанції, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, обгрунтовано вважав, що надані ОСОБА_2 докази не можна вважати належними і достатніми для підтвердження факту спільного проживання його та ОСОБА_1 у вказаний період однією сім`єю, оскільки обов`язковими умовами для цього, крім спільного проживання, є доведення факту ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що квартира АДРЕСА_6 , є приватною власністю ОСОБА_1 та не може бути визнана спільною сумісною власністю сторін і бути між ними поділена, а відтак позовні вимоги ОСОБА_2 у цій частині не підлягають задоволенню.

Посилання заявника на не урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі №244/4801/13-ц, від 23 вересня 2019 року у справі №279/2014/15-ц, від 10 жовтня 2019 року у справі №748/897/18, від 11 грудня 2019 року у справі №712/14547/16, від 18 грудня 2019 року у справі №761/3325/17-ц, від 24 січня 2020 року у справі №490/10757/116-ц, а також у постанові Великої палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №554/8023/15-ц, є безпідставними, оскільки висновки у цих справах та у справі, яка переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Отже, доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_2 - адвоката Ящука Л.А. в цій частині колегією суддів розцінюються критично і до уваги не приймаються, оскільки зводяться лише до переоцінки доказів та тлумачення норм права на розсуд скаржника, однак при цьому не ґрунтуються на нормах діючого законодавства та жодним чином не спростовують висновків суду, викладених в рішенні.

Поряд із цим, колегія суддів вважає обгрунтованими доводи апеляційної скарги адвоката Ящука Л.А. в частині необгрунтованого стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судових витрат, а саме: понесених позивачкою витрат на проведення судової будівельно-технічної експертизи в сумі 9152,50 грн.

Так, згідно ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК визначає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До останніх належать у тому числі ті, що пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У даній справі експертиза була призначена судом за клопотанням представника позивачки за первісним позовом ОСОБА_1 - адвокатом Орло Ю.В. на доведення позовних вимог ОСОБА_1 про виділ в натурі частки житлового будинку та земельної ділянки.

Проте, вирішуючи спір, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог в цій частині. За вказаних обставин та враховуючи положеннями п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, помилковим є висновок суду про наявність підстав для покладення на відповідача ОСОБА_2 таких витрат.

Оскільки рішення суду в цій частині не відповідає вимогам процесуального законодавства, воно підлягає скасуванню, а витрати по оплаті проведення експертизи покладаються на позивачку ОСОБА_1 .

В решті рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг сторін висновків суду не спростовують, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Ящука Леоніда Адамовича задовольнити частково.

Рішення Богуславського районного суду Київської області від 15 грудня 2025 року скасувати в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 9152 гривні 50 коп. витрат, понесених на проведення судової будівельно-технічної експертизи.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 19 жовтня 2026 року.

Суддя-доповідач Таргоній Д.О.

Судді: Борисова О.В.

Голуб С.А.