КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 369/7834/25 Головуючий у І інстанції Лапченко О.М.
Провадження №22-ц/824/10313/2026 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.
ПОСТАНОВА
Іменем України
23 вересня 2026 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Таргоній Д.О.,
суддів: Борисової О.В., Голуб С.А.,
за участі секретаря Кононової Н.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНЖУР ЕНЕРДЖІ» - адвоката Левченка Владислава Вікторовича на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 березня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , Обслуговуючого кооперативу «Скіфський» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНЖУР ЕНЕРДЖІ», Товариства з обмеженою відповідальністю «СМАЙЛ КОНТРАКШН», треті особи - Борщагівська сільська рада Бучанського району Київської області, Міністерство енергетики України, Міністерство розвитку громад та території України, Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» про визнання незаконним та заборону здійснювати будівництво газопоршневої маневрової електростанції,
ВСТАНОВИВ:
У провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області перебуває вказана цивільна справа про визнання незаконним та заборону здійснювати будівництво газопоршневої маневрової електростанції.
23 березня 2026 року представник позивачів - адвокат Усачук О.І. звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просив:
- заборонити Державній інспекції архітектури та містобудування України приймати в установленому порядку в експлуатацію закінчений будівництвом об`єкт (видавати сертифікат про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта) газопоршневу маневрову турбінну електростанцію на земельній ділянці з кадастровим номером [номер приховано]:01:014:0276 за адресою: АДРЕСА_1 ;
- заборонити суб`єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, в тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо державної реєстрації права власності на нерухоме майно - газопоршневу маневрову турбінну електростанцію на земельній ділянці з кадастровим номером [номер приховано]:01:014:0276 за адресою: АДРЕСА_1 , в тому числі як на об`єкт незавершеного будівництва.
В обґрунтування вимог заяви представник позивачів посилався на те, що відповідачами у межах населеного пункту, зокрема між житловою забудовою на відстані 30-50 метрів, здійснюється будівництво газопоршневої маневрової турбінної електростанції потужністю 18 МвТ (перша черга, 36 МвТ друга черга) за адресою: АДРЕСА_1 , на ділянці з кадастровим номером [номер приховано]:01:014:0276.
Будівництво цього об`єкта порушує права та вимоги правил добросусідства, оскільки газопоршнева установка не відповідає Генеральному плану с. Софіївська Борщагівка Бучанського району Київської області.
Станом на день звернення з позовною заявою, земля, яку використовує ТОВ «ІНЖУР ЕНЕРДЖІ» для свого будівництва, за функціональним призначенням відносилася до території для будівництва та обслуговування будівель торгівлі. Таким чином, права осіб, які мешкають по сусідству за вказаним будівництвом, порушуються, а після початку діяльності газопоршневої установки буде також завдано значну шкоду фізичному та моральному стану здоров`я таких осіб, у зв`язку з чим, такі особи і звернулися з даним позовом до суду.
Позивачі звернулась до суду із позовом до відповідачів про визнання незаконним та заборону будівництва газопоршневої маневрової турбінної електростанції на земельній ділянці з кадастровим номером [номер приховано]:01:014:0179, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , посилаючись на те, що таке будівництво енергетичного об`єкту не може проводитися в межах житлової забудови та поруч біля безпосереднього проживання позивачів, а також через те, що майбутній енергетичний об`єкт є пріоритетною ціллю за пошкодження ворожими атаками російської федерації, що в свою чергу завдасть безповоротних наслідків для життя та здоров`я всіх осіб, які проживають поруч.
Звертаючись до суду із позовом, позивачі насамперед мали на меті захистити своє право власності на нерухоме майно, право на безпеку, життя та здоров`я, однак у разі завершення вищевказаного будівництва, відновлення порушених прав буде значною мірою ускладнено.
25.09.2025 року Київським апеляційним судом прийнято постанову по даній справі, якою заборонено ТОВ «Інжур Енерджі» та ТОВ «Смайл Констракшн» здійснювати будь-які будівельні роботи, пов`язані з будівництвом газопоршневої маневрової турбінної електростанції на земельній ділянці з кадастровим номером [номер приховано]:01:014:0276 за адресою: АДРЕСА_1 . Заборона набрала чинності в момент прийняття даної постанови.
01.12.2025 року Київський апеляційний суд залишив без задоволення заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжур Енерджі» - Невмержицького Володимира Петровича про скасування заходів забезпечення позову, вжитих постановою Київського апеляційного суду від 25 вересня 2025 року.
Незважаючи на наявність прямої судової заборони, забудовник продовжує виконання будівельних робіт, у зв`язку з чим за адресою: АДРЕСА_1 неодноразово викликалися наряди поліції, а у провадженні слідчого відділу відділення поліції № 3 Бучанського РУП ГУ НП у Київській області перебуває кримінальне провадження № 12025111350000038, відомості про яке внесено до ЄРДР 13.10.2025 року, за фактом невиконання судового рішення, тобто за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України.
Крім того, в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 з примусового виконання постанови про забезпечення позову по справі № 369/7834/25 приватним виконавцем було складено відповідні акти від 30.01.2026 року та 18.02.2026 року, зі змісту яких вбачається, що виконавця двічі не було допущено до земельної ділянки за адресою: вул. Київська 8-Б, на ділянці з кадастровим номером: [номер приховано]:01:014:0276, при цьому, на території будівельного майданчику наявна будівельна техніка та будівельні матеріали.
Також до відкриття кримінального провадження, але після прийняття 25.09.2025 року Київським апеляційним судом постанови по даній справі, якою заборонено здійснювати будь-які будівельні роботи пов`язані з будівництвом газопоршневої маневрової турбінної електростанції, ТОВ «Інжур Енерджі» та ТОВ «Смайл Констракшн» відразу ігнорували таку заборону та продовжували будівництво, що підтверджується відео від 10.10.2025 року, відео від 14.11.2025 року, відео від 05.01.2026 року, відео від 28.01.2026 року та відео від 29.01.2026 року.
Враховуючи викладене, для ефективного захисту порушених прав позивачів в межах одного судового провадження, заявник вказував, що такий об`єкт не повинен бути завершеним та введеним в експлуатацію. Введення в експлуатацію об`єкту будівництва та реєстрація права власності на таке майно значним чином ускладнить об`єктивний розгляд справи, оскільки призведе до зміни фактичних обставин, суд буде змушений оцінювати не лише законність зведення цієї будівлі, але і враховувати вже зареєстровані права власності на таку будівлю.
З огляду на зміст заявлених позовних вимог, предмета спору, невжиття заходів до забезпечення позову шляхом заборони вчинення дій щодо прийняття в експлуатацію спірного об`єкта та заборонити суб`єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо державної реєстрації права власності на спірне нерухоме майно до ухвалення судового рішення у справі, може призвести до ускладнення виконання рішення суду у разі задоволення позову в частині відновлення порушених прав позивачів.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 березня 2026 року заяву представника позивачів - адвоката Усачука О.І. Івановича про забезпечення позову задоволено.
Заборонено Державній інспекції архітектури та містобудування України приймати в установленому порядку в експлуатацію закінчений будівництвом об`єкт (видавати сертифікат про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта) - газопоршневу маневрову турбінну електростанцію на земельній ділянці з кадастровим номером [номер приховано]:01:014:0276 за адресою: АДРЕСА_1 до набрання законної сили рішення суду по даній справі.
Заборонено суб`єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, в тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо державної реєстрації права власності на нерухоме майно - газопоршневу маневрову турбінну електростанцію на земельній ділянці з кадастровим номером [номер приховано]:01:014:0276 за адресою: АДРЕСА_1 , в тому числі, як на об`єкт незавершеного будівництва до набрання законної сили рішення суду по даній справі.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНЖУР ЕНЕРДЖІ» - адвокат Левченко В.В. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду встановленим по справі обставинам та порушення норм процесуального права, просить ухвалу скасувати та відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову.
В доводах апеляційної скарги, зокрема зазначає, що більша частина заяви від 23.03.2026 містить ті ж доводи та мотиви, що і позовна заява у даній справі, таким чином позивачі намагаються через інститут забезпечення позову встановити правомірність та обґрунтованість частини підстав позову, що є недопустимим.
Скаржник зазначає, що запропоновані позивачами заходи забезпечення позову не відповідають критерію співмірності, оскільки внаслідок невжиття заходів забезпечення позову не зміниться ні розгляд справи, ні обсяг прав, обов`язків чи ризиків для всіх учасників, при цьому у випадку застосування запропонованих заходів відбудеться неправомірне втручання у право власності Товариства; може відтермінуватись можливість Товариства на підтримання енергетичного сектору Країни; Товариство вже понесло збитки на суму 25 млн. грн та може понести додаткові збитки.
Звертає увагу апеляційного суду на те, що позивачами взагалі не зазначено як запропоновані заходи забезпечення позову вплинуть на можливість виконання судового рішення та/або ефективний захист прав, про порушення яких зазначають заявники. Позивачами також не надано доказів на підтвердження необхідності застосування запропонованих заходів забезпечення, а ті докази, що надані, жодним чином не доводять підстав необхідності вжиття заходів забезпечення.
Вказує на відсутність прямого зв`язку із запропонованими заходами забезпечення позову і предметом позовних вимог, оскільки введення електростанції в експлуатацію як об`єкта нерухомого майна жодним чином не перешкоджатиме суду, у випадку наявності правових підстав, визнати будівництво такої електростанції незаконним та покласти на відповідачів обов`язок вилучити усі будівельні конструкції з будівництва.
Вважає, що подання заяви є нічим іншим, як зловживанням позивачами своїми процесуальними правами, єдиною метою яких є неможливість запуску Електростанції.
Суд першої інстанції, не надав належної правової оцінки доводам заяви, та долученим Товариством доказам відсутності підстав для застосування у даній справі заходів забезпечення позову, поклавши в основу оскаржуваної ухвали мотиви, які не були визначені позивачами в заяві від 23.03.2026 та які Товариство не могло заперечувати з підстав їх не заявлення позивачами.
Представник позивачів - адвокат Усачук О.І. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує проти її задоволення, як необґрунтованої, такої, що побудована на вибірковому тлумаченні обставин справи, положень процесуального закону та правових висновків Верховного Суду, а також спрямована на позбавлення Позивачів ефективного судового захисту ще до розгляду справи по суті.
Звертає увагу суду на ту обставину, що вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову не вирішують спір по суті, не визнають будівництво незаконним, не забороняють Відповідачам доводити свою позицію у справі, не позбавляють ТОВ «ІНЖУР ЕНЕРДЖІ» права власності на майно, матеріали чи обладнання та не встановлюють остаточних правових наслідків для сторін.
Вказує, що вжиті заходи мають іншу, процесуально допустиму мету: тимчасово зберегти фактичний та правовий стан спірного об`єкта до завершення розгляду справи, отримання витребуваної судом технічної документації, можливого призначення судової експертизи та ухвалення судом рішення по суті спору.
У судовому засіданні представник ТОВ «ІНЖУР ЕНЕРДЖІ» - адвокат Левченко В.В. та представник ТОВ «СМАЙЛ КОНТРАКШН» - адвокат Грицаєнко О.П. підтримали апеляційну скаргу.
Позивачі: ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та представник позивачів - адвокат Усачук О.І. проти задоволення апеляційної скарги заперечували, просили залишити без змін ухвалу суду першої інстанції, як законну та обґрунтовану.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що з огляду на зміст заявлених позовних вимог, предмета спору, невжиття заходів до забезпечення позову шляхом заборони вчинення дій щодо прийняття в експлуатацію спірного об`єкта та заборони суб`єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо державної реєстрації права власності на спірне нерухоме майно до ухвалення судового рішення у справі, може призвести до ускладнення виконання рішення суду у разі задоволення позову в частині відновлення порушених прав позивачів.
Колегія суддів апеляційного суду з такими висновками погоджується.
Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Відповідно до положень пункту 2, частини 1 статті 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.
Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
В пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" № 9 від 2 грудня 2006 року, міститься роз`яснення, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При цьому ЄСПЛ у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" ЄСПЛ зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні ЄСПЛ, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
Як зазначено в п. 4 Рішення Конституційного Суду від 31 травня 2011 року № 4-рп/2011, інститут забезпечення позову передбачає можливість захисту особою порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Разом з тим, у Кодексі встановлено систему захисту прав особою, щодо якої застосовано заходи забезпечення позову. Складовими такої системи є: співмірність видів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами; можливість суду вимагати від позивача забезпечити його вимогу заставою; відшкодування особі збитків, завданих забезпеченням позову; право на апеляційне оскарження ухвали суду щодо забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 909/835/18 зазначено, що повинен бути наявним зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
У справі, яка переглядається судом першої інстанції правильно встановлено наявність спору між сторонами; ризик незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивачів, який може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в цій справі; співмірність обраного позивачами виду забезпечення позову (заборона вчиняти дії) з пред`явленими позовними вимогами.
Так, предметом позову є визнання незаконним та заборона будівництва газопоршеної маневрової турбінної електростанції на земельній ділянці з кадастровим номером [номер приховано]:01:014:0179, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Вимоги позову обґрунтовуються тим, що будівництво енергетичного об`єкту не може проводитися в межах житлової забудови та поруч біля безпосереднього проживання позивачів, а також тим, що майбутній енергетичний об`єкт є пріоритетною ціллю за пошкодженням ворожими атаками російської федерації, що може завдати безповоротних наслідків для життя та здоров`я всіх осіб, які проживають поруч.
Підставами подання заяви про забезпечення позову у цій справі позивачі зазначають те, що після прийняття 25.09.2025 року Київським апеляційним судом постанови по даній справі, якою заборонено здійснювати будь-які будівельні роботи, пов`язані з будівництвом газопоршневої маневрової турбінної електростанції, ТОВ «ІНЖУР ЕНЕРДЖІ» та ТОВ «СМАЙЛ КОНТРАКШН» відразу ігнорували таку заборону та продовжували будівництво, що підтверджується доданими до заяви відео. Зазначають також, що введення в експлуатацію об`єкту будівництва та реєстрація права власності на таке майно значним чином ускладнить об`єктивний розгляд справи, оскільки призведе до зміни фактичних обставин, суд буде змушений оцінювати не лише законність зведення цієї будівлі, але і враховувати вже зареєстровані права власності на таку будівлю.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи заяви, колегія суддів вважає обґрунтованими припущення позивачів про те, що невжиття заходів щодо заборони вчинення дій з прийняття в експлуатацію спірного об`єкта та заборони суб`єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо державної реєстрації права власності на це нерухоме майно, може істотно ускладнити чи унеможливити ефективне поновлення їх порушених прав та інтересів, за захистом яких вони звернулась до суду.
Колегія суддів відхиляє як необґрунтовані аргументи апеляційної скарги про те, що подана представником позивачів заява про забезпечення позову містить такі ж доводи та мотиви, що і позовна заява у даній справі, і таким чином позивачі намагаються через інститут забезпечення позову встановити правомірність та обґрунтованість частини підстав позову, що є недопустимим.
Як вже зазначалось, в основу заяви про забезпечення позову від 24.03.2026 року позивачами покладено саме наявність ризиків ускладнення ефективного захисту порушених прав позивачів, доказом чого є те, що навіть після набрання законної сили судовим рішенням про забезпечення позову, яким було заборонено здійснювати будь-які будівельні роботи, пов`язані з будівництвом газопоршневої маневрової турбінної електростанції, ТОВ «ІНЖУР ЕНЕРДЖІ» та ТОВ «СМАЙЛ КОНТРАКШН» ігнорували таку заборону та продовжували будівництво.
Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що з введенням об`єкту нерухомого майна в експлуатацію та проведенням державної реєстрації права власності зміниться фактичний та правовий стан спору, що унеможливить вичерпання даного спору одним судовим провадженням.
Апеляційний суд звертає увагу, що під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження суду під час розгляду спору по суті і не вирішується під час розгляду клопотання про забезпечення позову. Обраний захід забезпечення позову у вигляді тимчасової заборони вчиняти дії на період вирішення спору по суті, вжито судом з метою зупинення вчинення під час розгляду справи дій, які матимуть відповідні юридичні наслідки, що можуть істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачів, за захистом яких вони звернулися до суду.
Апеляційний суд критично оцінює доводи апеляційної скарги про можливі додаткові збитки для Товариства, оскільки вказане питання може бути врегульоване шляхом використання інструменту зустрічного забезпечення, передбаченого положеннями статті 154 ЦПК України. Однак, відповідачі до суду першої інстанції з відповідною заявою не звертались.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, відтак дійшов законної та обґрунтованої позиції при вирішенні справи. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при розгляді справи апеляційним судом. За таких умов підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції при апеляційному розгляді відсутні.
Керуючись ст. ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНЖУР ЕНЕРДЖІ» - адвоката Левченка Владислава Вікторовича залишити без задоволення.
Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 березня 2026 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складене 19 жовтня 2026 року.
Суддя-доповідач Д.О. Таргоній
Судді : О.В. Борисова
С.А. Голуб