Постанова № 140716142 у справі № 752/25333/25 від 23.09.2026

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 752/25333/25 Головуючий у І інстанції Кирильчук І.А.

Провадження №22-ц/824/12023/2026 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 вересня 2026 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Таргоній Д.О.,

суддів: Борисової О.В., Голуб С.А.,

за участі секретаря Кононової Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 06 квітня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» про захист прав споживачів, стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2025 року через систему «Електронний суд» ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , в інтересах яких діяв представник - адвокат Семенов О.М., звернулися до Голосіївського районного суду міста Києва з цивільним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВА ПОШТА» про захист прав споживачів, стягнення моральної шкоди.

Позовні вимоги позивачі обґрунтовували тим, що ОСОБА_2 звернувся до АБ «Повразюк та партнери» з питання, пов`язаного з відмовою оператора відділення №12 ТОВ «Нова Пошта» у м. Черкаси, ОСОБА_3 у наданні послуги з відправлення листів.

Для перевірки вказаних обставин, 21 червня 2025 року адвокат ОСОБА_1 звернувся до оператора відділення №12 ТОВ «Нова Пошта» у м. Черкаси, ОСОБА_3 та надав до відправлення листи, на яких були зазначені номер телефону отримувача, прізвище та ім`я особи отримувача, назва юридичної особи, код ЄДРПОУ, адреса доставки. Оператор відділення запропонував продиктувати реквізити отримувача, зазначеного на відправленні, на що позивач зазначив, що вся необхідна інформація вказана на листах, однак оператор поставив умову, або позивач диктує відомості про отримувача, або він відмовляється приймати листи та надавати послугу.

Зазначали, що позивачі є особами з порушеннями зору, а тому вважають, що відмова відповідача у наданні послуг є незаконною та має ознаки дискримінації.

Вказували, що дискримінація позивачів, а також позбавлення останніх послуг зв`язку, надання недостовірної інформації щодо Умов надання послуг, завдало позивачам значної моральної шкоди, яка полягає в тому, що позивачі вимушені приділяти значну частину свого особистого часу на вирішення даної проблеми, зверталися за юридичною допомогою, багаторазово очікувати відповіді від відповідача та контролюючого органу, також внаслідок неправомірних дій відповідача погіршився і фізичний стан позивача ОСОБА_2 , останній відчуває нервове напруження та порушення сну.

Крім того, позивачі, маючи порушення зору, відчули несправедливе, упередження ставлення до себе на основі фізичних можливостей.

Посилаючись на викладене, просили суд стягнути з відповідача на користь позивачів моральну шкоду по 50 000,00 грн кожному.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 06 квітня 2026 року позов залишено без задоволення.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду встановленим по справі обставинам, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, визнати незаконною та дискримінаційною відмову відповідача в надання послуг поштового зв`язку; стягнути з ТОВ «Нова Пошта» на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 50 000,00 грн, а також стягнути з ТОВ «Нова Пошта» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 50 000,00 грн.

В доводах апеляційної скарги, зокрема, зазначає, суд першої інстанції не дав належної оцінки доводам, покладеним позивачем в основу позовних вимог та фактично проігнорував ключові обставини:

- позивач надав усі необхідні дані у письмовому вигляді;

- оператор вимагав виключно усного (вербального) повідомлення;

- жодним нормативним актом не передбачено обов`язку повідомляти дані саме усно.

Крім того, на думку скаржника, суд першої інстанції неправильно застосував положення статті 633 ЦК України, а також ст. ст. 4, 17 Закону України «Про захист прав споживачів».

Вважає також, що судом проігноровано доводи позивача щодо дискримінаційного підходу відповідача у відносинах зі споживачами, що суперечить ст. 24 Конституції України та ст. 17 Закону України «Про захист прав споживачів».

Вказує, що поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що у своїй відповіді ТОВ «Нова Пошта» послались на Умови надання послуг, які втратили свою чинність.

Висновки місцевого суду про недоведення позивачем моральної шкоди вважає необґрунтованими і такими, що не відповідають обставинам справи. Звертає увагу, що дискримінація сама по собі є шкодою, яка не вимагає медичного підтвердження.

Відзиву на апеляційну скаргу в порядку, передбаченому положеннями статті 360 ЦПК України, до суду апеляційної інстанції не надійшло. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У судове засідання учасники справи не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені у відповідності до вимог процесуального законодавства, зокрема шляхом направлення судових повісток до особистих електронних кабінетів в підсистемі «Електронний суд».

Керуючись частиною другою статті 372 ЦПК України, колегія суддів вважала за можливе розглядати справу за відсутності сторін та їх представників, з огляду на їх належне повідомлення та враховуючи, що їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом встановлено, що відповідно до позовної заяви, ОСОБА_2 звернувся до АБ «Повразюк та партнери» з питання, пов`язаного з відмовою оператора відділення №12 ТОВ «Нова Пошта» у м. Черкаси, ОСОБА_3 у наданні послуги з відправлення листів.

Для перевірки вказаних обставин, 21 червня 2025 року адвокат ОСОБА_1 звернувся до оператора відділення №12 ТОВ «Нова Пошта» у м. Черкаси, ОСОБА_3 та надав до відправлення листи, на яких були зазначені номер телефону отримувача, прізвище та ім`я особи отримувача, назва юридичної особи, код ЄДРПОУ, адреса доставки.

Обґрунтовуючи вимоги позовної заяви, представник позивачів зазначав, що оператор відділення запропонував ОСОБА_1 продиктувати реквізити отримувача, зазначеного на відправленні, на що позивач відповів, що вся необхідна інформація вказана на листах. В свою чергу оператор поставив умову, або позивач диктує відомості про отримувача, або він відмовляється приймати листи та надавати послугу.

Листом від 24 липня 2025 року ТОВ «Нова Пошта» на звернення адвоката ОСОБА_1, надісланого в рамках надання правової допомоги ОСОБА_2 , повідомлено, що ОСОБА_3 є оператором відділення №12 ТОВ «Нова Пошта» у м. Черкаси.

Листом від 31 липня 2025 року ТОВ «Нова Пошта» на звернення адвоката ОСОБА_1, надісланого в рамках надання правової допомоги ОСОБА_2 , повідомлено, що письмового рішення про звернення (дзвінок) ОСОБА_2 21 липня 2025 року о 09 год 56 хв), зафіксоване контакт центром компанії за №20250721/02041 від 21 липня 2025 року, не приймалось. Про вирішення поставленого питання у вказаному зверненні, клієнту було повідомлено тим самим засобом, яким було зроблено звернення. Додатково повідомлено, що клієнту не було відмовлено у наданні послуг, а запропоновано надати необхідні дані для оформлення відправлення, згідно пункту 9.5 Умов надання послуг, які розміщені на офіційному сайті компанії.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із недоведеності позивачами обставин, покладених в основу позову.

Колегія суддів з такими висновками погоджується, з огляду на таке.

Апеляційний суд, в порядку статті 367 ЦПК України, перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення лише в межах доводів апеляційної скарги, поданої одним із позивачів - ОСОБА_1 .

За змістом позовної заяви ОСОБА_1 , діючи в інтересах ОСОБА_2 як адвокат, звертався до оператора ТОВ «Нова Пошта» з метою відправлення листів, однак йому було безпідставно відмовлено у наданні такої послуги. В подальшому, адвокат ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звертався зі скаргою до Головного управління Держпродспоживслужби в Черкаській області, а також направляв адвокатські запити до відповідача.

Поряд із цим, матеріали справи не містять доказів, які підтверджують повноваження адвоката ОСОБА_1 на представництво інтересів ОСОБА_2 .

Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (стаття 13 ЦПК України).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першої статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем, і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Матеріали даної справи не містять доказів, підтверджуючих обставини, які би вказували на порушення відповідачем прав чи законних інтересів самого ОСОБА_1 , як споживача.

Так, відповідно до даних скарги вих. №02/07-21 від 21 липня 2025 року, направленої на ім`я керівника Головного управління Держпродспоживслужби в Черкаській області, яку адвокат ОСОБА_1 направляв, діючи в інтересах свого клієнта - ОСОБА_2 , 21 липня 2025 року саме ОСОБА_2 звернувся до відділення НП №12 щодо надання листів для відправки і працівник відділення ОСОБА_3 йому відмовив у прийнятті відправлення з надуманих причин.

Згідно змісту адвокатського запиту від 22.07.2025 р., направленого адвокатом ОСОБА_1 на ім'я директора ТОВ «Нова пошта», він просив надати письмове рішення на звернення за наслідками розгляду скарги щодо відмови в наданні послуг ОСОБА_2 працівником 12 відділення ТОВ «Нова Пошта» (м. Черкаси, вул. Молоткова, 20).

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до вимог статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом.

Підприємець не має права відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг).

У разі необґрунтованої відмови підприємця від укладення публічного договору він має відшкодувати збитки, завдані споживачеві такою відмовою.

Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.

Умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов`язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору, є нікчемними.

Так, ТОВ «Нова Пошта» здійснює організацію перевезення відправлень та надає комплекс інших послуг, пов`язаних із організацією перевезення відправлень, згідно умов Публічного договору, розміщеного на його офіційному сайті https://novaposhta.ua.

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що момент укладення Договору - момент передачі відправником оператору відправлення для надання послуг, передбачених договором.

Відповідно до пунктів 2.1,2.2,2.3 Договору, цей Договір укладається відповідно до положень статей 633, 634 ЦК України.

Згідно з пунктом 2.6 Договору безумовне та повне прийняття умов Договору користувачем полягає у вчиненні користувачем дій, спрямованих на отримання послуг, а саме: передачі відправником оператору відправлення для надання послуг, передбачених Договором, незалежно від наявності/відсутності в експрес-накладній підпису такого відправника, а для одержувача - звернення до оператора за врученням йому відправлення у відділенні, згода на отримання відправлення на адресі чи ініціація отримання відправлення у поштоматі.

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що на умовах передбачених цим Договором та Правилами Оператор зобов`язується за плату надати Користувачу послуги поштового зв`язку, а також інші додаткові послуги та сервіси, що пов`язані з наданням послуг поштового зв`язку, а Користувач зобов`язується забезпечити їх прийняття та оплату.

Відповідно до пункту 3.2. Договору прийняття оператором відправлення для надання послуг, визначених Договором, оформлюється експрес-накладною, у якій зазначаються такі відомості: - прізвище, ім`я відправника та одержувача, якщо відправник та (або) одержувач є фізичною особою, їх номери телефонів; - найменування юридичної особи якщо відправник та (або) одержувач є юридичною особою, ідентифікаційний код (ЄДРПОУ) юридичної особи, номер телефону контактної особи; - адреса відправника: номер та адреса відділення оператора, поштомату або найменування вулиці, найменування населеного пункту, району, області якщо приймання Відправлення здійснюється оператором на адресі; - адреса одержувача: номер та адреса відділення Оператора, поштомату або найменування вулиці, найменування населеного пункту, району, області якщо вручення Відправлення здійснюється оператором на адресі; - - оголошена цінність вкладення, узагальнюючий опис вкладення, кількість місць; хто: відправник, одержувач чи яка третя особа є платником послуг з пересилання Відправлення; - - перелік додаткових послуг та (або) сервісів; інша (додаткова) інформація про Відправлення, яку відправник вважає за необхідне повідомити оператору.

Згідно з пунктом 4.1.1. Договору в залежності від типу замовленої послуги організувати належні: приймання, обробку, пересилання та доставку (вручення) відправлень, у тому числі шляхом надання кур`єрських послуг, визначених цим Договором та Правилами.

Пунктом 4.2.2. Договору передбачено, що Оператор має право відмовити в наданні послуг у випадках встановлених Правилами.

Відповідно до 4.2.9. Договору в односторонньому порядку відмовитися від виконання цього Договору або призупинити його виконання або обмежити надання послуг і сервісів за наявності підстав вважати, що надання послуг може заподіяти шкоду, інші несприятливі наслідки для Відправника та/або Одержувача та/або Оператора та/або третім особам, а також за наявності неввічливої поведінки Користувача в адресу Оператора або його представників. Згідно п. 4.2.10. Договору Оператор залишає за собою право відмовити у прийнятті, затримати, скасувати, відкласти або повернути Відправлення в будь-який час, у разі: - якщо це вимагається відповідно до чинного законодавства; - якщо таке Відправлення, на переконання Оператора, може пошкодити інші Відправлення, викликати затримку їх доставки або завдати шкоду їх Відправникам або Одержувачам; - якщо пересилання цього Відправлення заборонено чинним законодавством або порушує будь-які умови Договору та/або Правил: - якщо у Відправника та/або Одержувача є заборгованість перед Оператором; якщо обсяг та/або тип та/або опис вкладення Відправлення істотно відрізняється від обсягу, типу, опису вмісту вкладення зазначеного Відправником. Відповідно до п. 4.3.2. Договору Відправник зобов`язаний надати інформацію необхідну для реєстрації Відправлення та створення експрес-накладної, в тому числі повідомити Оператору достовірну інформацію про вміст Відправлення. Оператор не несе відповідальності за наслідки надання недостовірної інформації Відправником.

Також на офіційному сайті ТОВ «Нова Пошта» розміщені Правила надання послуг поштового зв`язку TOB «Нова Пошта» (https://static.novaposhta.ua/sitecard/misc/doc/Rules_for_providing_postal_services.pdf) затверджені наказом директора ТОВ «Нова пошта» від 16 квітня 2025 року № 514.

Пунктом 4.1. Правил передбачено, що послугою поштового зв`язку, яка надається оператором є послуга пересилання реєстрованих поштових відправлень з оголошеною цінністю на території України (далі - основна послуга). Оператор не надає послуг з пересилання інших типів поштових відправлень. Оператор не надає універсальних послуг поштового зв`язку.

Відповідно до пункту 8 Правил при реєстрації відправлень відправник надає наступну інформацію оператору: прізвище, ім`я, відправника та одержувача, якщо відправник та (або) одержувач є фізичною особою, їх номери телефонів; найменування юридичної особи якщо відправник та (або) одержувач є юридичною особою, ідентифікаційний код (ЄДРПОУ) юридичної особи, номер телефону контактної особи: - адреса відправника: номер та адреса відділення оператора, поштомату або найменування вулиці, найменування населеного пункту, району, області якщо приймання відправлення здійснюється оператором на адресі; - адреса одержувача: номер та адреса відділення оператора, поштомату або найменування вулиці, найменування населеного пункту, району, області якщо вручення відправлення здійснюється оператором на адресі; оголошена цінність вкладення, узагальнюючий опис вкладення, кількість місць; - хто, відправник чи одержувач є платником послуг з пересилання відправлення; - перелік додаткових послуг та (або) сервісів; - іншу (додаткову) інформацію про відправлення, яку відправник вважає за необхідне повідомити оператору.

На офіційному сайті ТОВ «Нова Пошта» розміщені Умови надання послуг ТОВ «Нова Пошта» (https://site-assets.novapost.com/09eb5dbe-48f1-43a7-ab2f0557ec4f7b72.pdf).

Відповідно до пункту 9.5. Умов надання послуг відправник надає інформацію для оформлення відправлення згідно з розділом 8 цих умов.

Матеріали справи не місять доказів, підтверджуючих, що ОСОБА_1 звертався до оператора відділення №12 ТОВ «Нова Пошта» у м. Черкаси, ОСОБА_3 , та надавав до відправлення листи, а оператором йому було безпідставно відмовлено в наданні послуги.

Зазначаючи про те, що позивач є особою з вадами зору, ОСОБА_1 жодного документа, підтверджуючого наявність у нього порушень зору (медичних висновків, виписок, довідок) суду не надав.

Відповідно до вимог цивільного процесуального законодавства суд зобов`язаний установити: чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від установленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач для відхилення його заперечень проти позову.

У випадку невиконання учасником справи його обов`язку із доведення відповідних обставин необхідними доказами, такий учасник має усвідомлювати та несе ризик відповідних наслідків, зокрема, відмови у задоволенні позовних вимог, у зв`язку із їх недоведеністю.

В зв`язку з вищевикладеним, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що позивач ОСОБА_1 не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які посилався під час звернення до суду із даним позовом.

Щодо доводів скарги про ненадання судом оцінки обставинам, які свідчать про дискримінацію позивача.

За визначенням пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» дискримінація - ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними, зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Згідно із усталеною практикою ЄСПЛ дискримінація означає поводження з особами у різний спосіб, без об`єктивного та розумного обґрунтування у відносно схожих ситуаціях (рішення у справі «Вілліс проти Сполученого Королівства» від 11.06.2002). Відмінність у ставленні також є дискримінаційною, якщо вона не переслідує легітимну ціль або якщо немає розумного співвідношення між застосованими засобами та переслідуваною ціллю (рішення у справі «Ван Раалте проти Нідерландів» від 21.02.1997; рішення ЄСПЛ у справі «Пічкур проти України» від 07.11.2013).

Аналогічний підхід у своїх рішеннях використовує і Конституційний Суд України, вказуючи на те, що мета встановлення певних відмінностей (вимог) у правовому статусі повинна бути істотною, а самі відмінності (вимоги), що переслідують таку мету, мають відповідати конституційним положенням, бути об`єктивно виправданими, обґрунтованими та справедливими. В іншому разі встановлення обмежень означало б дискримінацію (рішення Конституційного Суду України від 07.07.2004 № 14-рп/2004).

Відповідно до статті 24 Конституції України, ст. ст. 2, 7 Загальної декларації прав людини, ст. ст. 2, 26 Міжнародного пакту про громадські та політичні права, статті 2 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ст. 1, ст. 14 Протокол № 12 до Конвенції) необхідною підставою для встановлення факту дискримінації є обумовленість відмінного ставлення за певними ознаками.

Отже, факт дискримінації може бути встановлений лише у випадку, коли розрізнення у ставленні до особи вмотивоване притаманною їй певною персональною ознакою.

За встановлених у даній справі обставин, підтвердження проявів дискримінації у ставленні до позивача, не встановлено.

Щодо позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (далі Постанова № 4) розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Пунктом 10-1 Постанови № 4 визначено, що при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовими або службовими особами, судам слід виходити з того, що зазначений орган має бути відповідачем у такій справі, якщо це передбачено відповідним законом . Якщо ж відповідним законом чи іншим нормативним актом це не передбачено або в ньому зазначено, що шкода відшкодовується державою (за рахунок держави), то поряд із відповідним державним органом суд має притягнути як відповідача відповідний орган Державного казначейства України.

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно з пунктом 9 Постанови №4 розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Враховуючи пункт 5 Постанови № 4 відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством.

Пунктом 4 Постанови № 4 визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.

Так, розмір моральної шкоди заявлений ОСОБА_1 є непідтвердженим, необґрунтованим та суттєво завищеним, не відповідає засадам розумності, виваженості і справедливості.

Позивачем не надано жодних доказів, таких як показання свідків, висновки експертів, письмові докази (наприклад медичні довідки, висновки) та іншими документи тощо, що підтверджують обставини, що мають значення для доказування факту заподіяння моральної шкоди, обґрунтування визначеного позивачем розміру компенсації.

Позивачем, своєю чергою, не було доведено яким чином та в який спосіб йому було нанесено моральну шкоду ТОВ «Нова Пошта», не зазначено чим підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, та з чого він виходив, визначаючи її розмі, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Таким чином, під час апеляційного перегляду не знайшли свого підтвердження та відхиляються апеляційним судом доводи апеляційної скарги про неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах та законі, зводяться до незгоди із рішенням суду першої інстанції і переоцінки доказів, яким було надано вірної оцінки судом, та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в рішенні суду першої інстанції, питання вичерпності висновків суду першої інстанції, апеляційний суд виходить з того, що у справі, що розглядається, учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних по суті висновків суду.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Оскільки за наслідками апеляційного перегляду апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, всі понесені позивачем судові витрати покладаються на нього і перерозподіл судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України апеляційним судом не здійснюється.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 06 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Повне судове рішення складене 19 жовтня 2026 року.

Суддя-доповідач Д.О. Таргоній

Судді : О.В. Борисова

С.А. Голуб