КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
справа №760/7596/21 Головуючий у І інстанції - Майстренко О.М.
апеляційне провадження №22-ц/824/13932/2026 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 жовтня 2026 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Приходька К.П.,
суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,
за участю секретаря Миголь А.А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 09 червня 2026 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-
установив:
У провадженні Солом`янського районного суду м. Києва перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 09 червня 2026 року зазначену вище позовну заяву залишено без розгляду.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, посилаючись на те, що вона постановлена з порушенням норм процесуального та матеріального права, з неповним та всебічним дослідженням усіх обставин справи та невідповідністю висновків суду обставинам справи.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що у даній справі закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті не відбулося, тобто, розгляд справи перебував на стадії підготовчого процесу, а тому, підготовче провадження мало бути проведено протягом встановлених строків, а неявка належним чином повідомленого про дату та час підготовчого засідання позивача за загальним правилом не перешкоджає проведенню підготовчого засідання.
Крім того, вказує, що вона не отримувала жодних смс-повідомлень та/або паперових повідомлень від поштового оператора «Укрпошта» про необхідність з`явитися з метою отримання судової повістки, ані смс-повідомлень від суду з викликом на судові засідання.
Тому, вважає, що дані обставини свідчать про неналежне оповіщення та виклик її до суду.
Просила суд, скасувати ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 09 червня 2026 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
На вказану апеляційну скаргу ОСОБА_2 подав відзив, в обґрунтування якого зазначив, що нова редакція п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України прямо передбачає можливість залишення позову без розгляду в разі повторної неявки належним чином повідомленого позивача «у підготовче засідання чи в судове засідання», за відсутності передбаченого цією нормою винятку щодо розгляду справи без його участі.
Отже, на час засідань 29 квітня 2026 року та 09 червня 2026 року закон прямо поширював відповідний процесуальний наслідок на підготовче засідання.
Вказує, що апеляційна скарга містить загальний виклад правил поштового зв`язку, однак не зіставляє ці правила з рухом конкретних судових відправлень та не містить посилань на відомості поштового оператора, які підтверджували б заявлені порушення доставки.
Відсутність таких відомостей сама по собі не доводить вручення повісток, проте і загальне заперечення отримання кореспонденції не замінює оцінки наявних у справі доказів повідомлення.
Так само, неотримання SMS не є самостійним доказом порушення порядку виклику, оскільки повідомлення учасників справи не зводиться виключно до цього способу. Правове значення мають конкретний застосований спосіб повідомлення, дотримання його умов та відомості про повідомлення повноважного представника позивачки.
Вказує, що заперечує проти оцінки питання повідомлення лише за поясненнями позивача про особисте неотримання листів і SMS. Відповідні обставини мають оцінюватися в сукупності з усіма матеріалами справи, з урахуванням висновку суду першої інстанції.
Просив суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 09 червня 2026 року залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що брали участь у розгляді справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що в провадженні Солом`янського районного суду м. Києва перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
29 квітня 2026 року та 09 червня 2026 року позивач до суду не з`явилася, про слухання справи у зазначені дні була належним чином повідомлена, зокрема, шляхом направлення повідомлення на адресу зареєстрованого місця проживання позивача, а також на адресу позивача яка зазначена у позові.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, двічі не з`явилася в судове засідання, і від ОСОБА_1 чи її представника не надходило заяв про розгляд справи у відсутність сторони позивача.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
За ч. 5 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що позивач, як сторона, що задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Обов`язком заінтересованої сторони, яким беззаперечно є позивач, який звернувся до суду з позовом, є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04 жовтня 2001 року у справі «Тойшлер проти Германії»).
Виходячи з наведеного, оскільки позивач двічі не з`явилася в судові засідання, причини неявки в судові засідання призначені на29 квітня 2026 року та 09 червня 2026 року не повідомила, а заява про розгляд справи у відсутність позивача не надходила, то суд першої інстанції дійшов вірного висновку, щодо залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що у даній справі закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті не відбулося, тобто, розгляд справи перебував на стадії підготовчого процесу, та дійшов необґрунтованого висновку про застосуванню п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, не можуть бути підставою для скасування ухвали, оскільки за приписами п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України - суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач потворно не з`явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.
Згідно з Поставною Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 квітня 2025 року у справі №203/4777/20 (провадження №61-1574св25) «Посилання у касаційній скарзі на те, що залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку із повторною неявкою позивача можливо виключно під час слухання справи, а не під час проведення підготовчих засідань, не можуть бути підставою для скасування судових рішень, оскільки … за змістом п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України залишення позову без розгляду можливий також у разі повторної неявки позивача й у підготовче засідання.
Аргументи касаційної скарги про те, що суди не взяли до уваги правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі №598/2250/19, від 19 травня 2021 року у справі №752/21845/19, зокрема щодо неможливості залишення без розгляду позову на підставі п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України у підготовчому засіданні, не заслуговують на увагу, оскільки … Верховним Судом були зроблені такі висновки щодо застосування п. 3 ч. 1 ст. 257 ПК України до внесення до нього змін Законом України №3200-IX, який набрав чинності 21 липня 2023 року, яким законодавець вже передбачив наслідки повторної неявки належним чином повідомленого позивача й у підготовче судове засідання(залишення позову без розгляду).»
Таким чином, за змістом положень ч. 5 ст. 223 ЦПК України та п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України правом на залишення позову без розгляду суд наділений лише у разі повторної неявки належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і якщо його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.
Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду судом справи без прийняття рішення суду по суті спору у зв`язку з виявленням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому, наслідком якої є можливість повторного звернення до суду з тотожним позовом.
Процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.
Зазначена норма дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.
Правове значення у цьому випадку має тільки належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.
Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі №450/1805/18, від 31 травня 2023 року у справі №693/1116/20, від 04 квітня 2024 року у справі №686/15042/20.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції неналежно повідомляв та викликав ОСОБА_1 до суду, колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на наступне.
Як убачається з матеріалів справи, судові повістки про виклик позивача в судові засідання направлялися на адресу, зазначену самим позивачем у позовній заяві, та поверталися до суду з відмітками поштового оператора «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Отже, відповідно до наведених положень процесуального закону, повернення судової кореспонденції з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», за умови її направлення на адресу, повідомлену самим учасником справи, є належним підтвердженням його повідомлення про дату, час і місце судового засідання.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 09 листопада 2023 року у справі №753/114/22 та від 18 грудня 2024 року у справі №638/7210/15-ц.
При цьому, відповідно до ст.ст. 43, 44 ЦПК України, учасники справи повинні добросовісно користуватися своїми процесуальними правами та виконувати процесуальні обов`язки, а відповідно до ст. 131 ЦПК України - повідомляти суд про зміну місця проживання (перебування) під час провадження справи.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги про те, що позивач не була належним чином повідомлена про судові засідання, не узгоджуються з наявними в матеріалах справи доказами направлення судових повісток за адресою зазначеною ОСОБА_1 у позовній заяві, та встановленими поштовим оператором причинами їх повернення.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що суд першої інстанції отримав відповідь №2689688 від 04травня 2026 року з Єдиного державного демографічного реєстру, де зазначено, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції направляв судову повістку на зазначену вище адресу реєстрації ОСОБА_1 про виклик до суду на судове засідання призначене на 09 червня 2026 року, проте, рекомендоване повідомлення також повернулось до суду з відміткою поштового оператора «адресат відсутній за вказаною адресою».
Таким чином, ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, встановивши, що позивач, належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, повторно не з`явилася в підготовче засідання, дійшов обґрунтованого висновку про залишення позову без розгляду з підстав, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.
До того ж, колегія суддів звертає увагу, що позивач мала право та можливість бути присутньою в судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку, поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, але з таким клопотанням до суду не зверталася.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, щодо залишення без задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , та залишення без змін ухвали Солом`янського районного суду м. Києва від 09 червня 2026 року.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.367, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення..
Ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 09 червня 2026 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 19 жовтня 2026 року.
Суддя-доповідач К.П. Приходько
Судді Т.О. Писана
С.О. Журба