КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Апеляційне провадження № 22-ц/824/14275/2026
Справа № 361/8370/20
П О С Т А Н О В А
Іменем України
14 жовтня 2026 року
м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Кашперської Т.Ц.,
суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,
за участю секретаря Діденка А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Виробниче підприємство «Украгрожитлопобутбуд» на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області, постановлену у складі судді Петришин Н.М. в м. Бровари 15 червня 2026 року про залишення позову без розгляду у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Виробниче підприємство «Украгрожитлопобутбуд» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Дарницьке ремонтно-будівельне управління «Прилад», треті особи приватний нотаріус Броварського міського нотаріального округу Писаний Віктор Григорович, приватний нотаріус Броварського міського нотаріального округу Грищенко Вікторія Вікторівна, Товариство з обмеженою відповідальністю «Авто-Плюс», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання недійсними договорів та усунення перешкод у користуванні нерухомим майном,
заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи,
в с т а н о в и в :
У листопаді 2020 року позивач ПрАТ «ВП «Украгрожитлопобутбуд» звернулося до суду із даним позовом, просив визнати недійсним договір купівлі-продажу 2/100 частини комплексу від 24 липня 2013 року за реєстровим № 1894, укладеним між ТОВ «Дарницьке ремонтно-будівельне управління «Прилад» та ОСОБА_2 , відповідно до якого останній придбав частину комплексу, розташованого по АДРЕСА_1 , в частині зазначення покупця та переведення на ПрАТ «ВП «Украгрожитлопобутбуд» за цим договором права та обов`язки покупця як таких, що мають переважне право купівлі частини комплексу, розташованого по АДРЕСА_1 , вартістю 6220 грн., скасувати рішення про державну реєстрацію 23301308 від 31 липня 2015 року, здійснене державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційною службою Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області, згідно якого здійснено реєстраційну дію по виділу в натурі частини комплексу, розташованого по АДРЕСА_1 , з присвоєнням такому нерухомому об`єкту адреси: АДРЕСА_1 ; визнати недійсним договір дарування від 03 травня 2017 року, укладений ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , відповідно до якого остання отримала в дар нерухомий об`єкт, розташований за адресою АДРЕСА_1 ; зобов`язати ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні ПрАТ «ВП «Украгрожитлопобутбуд» частки трансформаторної підстанції ТП-29, що знаходиться по АДРЕСА_1 , шляхом надання дублікатів ключів від дверей такого об`єкту нерухомості та забезпечення безперервного доступу до нього.
Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 15 червня 2026 року позов ПрАТ «ВП «Украгрожитлопобутбуд» залишено без розгляду.
Позивач ПрАТ «ВП «Украгрожитлопобутбуд», не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 15 червня 2026 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, зазначав, що висновок суду про наявність другого представника, який міг би з`явитися, не відповідає дійсним обставинам справи. Ключовим мотивом оскаржуваної ухвали є висновки суду про те, що позивач мав іншого представника - адвоката Головненка Д.О., який міг би брати участь в судових засіданнях, однак цей висновок спростовується доказом, що додається до цієї скарги, а саме довідкою Головного центру обробки спеціальної інформації ДПС України від 15 квітня 2024 року, згідно якої Головненко Д.О. здійснив останній перетин державного кордон 22 квітня 2023 року на виїзд з України, і станом на кінець періоду, охопленого довідкою (12 квітня 2024 року) на територію України не повертався. Зазначене у сукупності з повномасштабною збройною агресією рф проти України та запровадженням воєнного стану свідчить про тривале та безперервне перебування адвоката Головненка Д.О. за межами України, через що він об`єктивно був позбавлений можливості особисто з`явитися в судові засідання 17 квітня 2026 року та 15 червня 2026 року. Початок повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року є загальновідомим фактом, який не підлягає доказуванню.
Вказував, що представник позивача - адвокат Трепетьон В.В. тривалий час подавала клопотання суду на бланку адвоката Головненка Д.О., підписувала своїм підписом. При з`ясуванні причин такого оформлення клопотань суд першої інстанції був повідомлений адвокатом Трепетьон В.В., що адвокат Головненко Д.О. більше не бере участі в справі в зв`язку з перебуванням за межами України, при цьому суд висловив прохання не використовувати бланк іншого адвоката в подальшому.
Зазначала, що залишення позову без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 257, ч. 5 ст. 223 ЦПК України можливе лише за сукупності умов, зокрема повторної неявки позивача без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки. У цій справі позивач на обидва засідання подав клопотання про відкладення з повідомленням причин неявки, а щодо засідання 07 квітня 2026 року - із документальним підтвердженням (повістка у кримінальному провадженні). Отже, умова неповідомлення про причини не настала, а подання вмотивованих клопотань свідчить про процесуальну активність позивача та його стійкий інтерес до розгляду справи, а не про відмову від позову чи зловживання правами.
За наявності повідомлених та обґрунтованих причин неявки належною процесуальною реакцією суду було відкладення розгляду справи (ч. 2 ст. 223, ст. 372 ЦПК України), а за умови можливості вирішення спору - розгляд справи за наявними матеріалами. Натомість суд обрав найбільш суворий із можливих наслідків - залишення позову без розгляду, який передчасно і непропорційно припиняє доступ позивача до правосуддя у справі, що перебуває у провадженні з 2020 року.
Вказував, що подібний підхід узгоджується з висновками Верховного Суду в постанові від 19 травня 2026 року у справі № 906/1068/25, стверджував, що відкладення розгляду справи є прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Процесуальна позиція представника позивача була викладена, він подав суду клопотання про витребування доказів у зв`язку зі зміною обставин у справі, а саме протиправним знищенням відповідачем майна, які суд мав можливість розглянути за відсутності позивача.
Посилаючись на судову практику ЄСПЛ щодо права на доступ до суду, вказував, що суд також не розглянув клопотання про відкладення розгляду по суті, не навів аргументів, яким чином представник позивача може одночасно бути присутнім у двох різних справах.
Щодо невмотивованості ухвали в частині відхилення клопотань про відкладення, посилався на те, що суд фактично не розглянув клопотання про відкладення як самостійне процесуальне звернення, не оцінив поважність причин неявки по суті та не навів мотивів, з яких відхилив доводи позивача, не застосував ст. 372 ЦПК України. Невирішення заявленого клопотання та відсутність відповідних мотивів свідчать про невідповідність ухвали вимозі вмотивованості, закріпленій у ст. 263 ЦПК України.
Вказував, що залишення без розгляду позову активного учасника процесу за обставин, коли причини неявки повідомлені та документально підтверджені, а один із представників перебуває за кордоном унаслідок збройної агресії, є непропорційним обмеженням права на доступ до суду, надмірним формалізмом, що порушує п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Вважав, що посилання суду на рішення ЄСПЛ «Смірнова проти України» є помилковим, оскільки цей висновок стосується обов`язку суду протидіяти недобросовісному затягуванню провадження, у цій же справі ознаки недобросовісності відсутні, представники позивача брали активну участь у справі і за шість років розгляду справи жодного разу не пропустили судового засідання.
Поряд із цим позивачем доведено, що дії суду першої інстанції призвели до істотного обмеження його прав на захист, вплинули на результативність захисту його інтересів. Невиправдане затягування розгляду справи судом впродовж шести років призвело до спливу строків позовної давності, тобто до неможливості захисту прав позивача судом.
Вказував, що згідно судової практики ЄСПЛ, застосовані державою обмеження не можуть обмежувати чи зменшувати право доступу до суду таким чином або до такої міри, що порушується сама сутність права. Обмеження входить у сферу застосування пп. 1 ст. 6 Конвенції, якщо не переслідує «законну мету» і якщо відсутнє «пропорційне співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою».
У відповідному контексті просив врахувати, що в даному випадку розгляд справи у суді першої інстанції не був обмежений процесуальним строком розгляду справи, адже шість років справа розглядалася судом, а клопотання про відкладення не спрямовано на затягування розгляду справи.
Повідомляв, що суд першої інстанції послався на заяву позивача про збільшення позовних вимог від 22 лютого 2022 року, у якій позивач просив здійснювати розгляд справи за участю його представника. Однак ця обставина не підтверджує підставності санкцій, а навпаки свідчить про послідовний та незмінний інтерес позивача до розгляду справи по суті та про його намір брати участь у судових засіданнях, що виключає висновок про відмову від позову чи втрату інтересу.
Від відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надійшли відзиви на апеляційну скаргу, в яких відповідачі просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Вказували, що позивач приймав участь у розгляді даної справи через трьох представників, і про припинення їх повноважень позивачем суду не повідомлялось. Від інших представників позивача, а саме від директора ОСОБА_7 та адвоката Головненко Д.О. заяви про відкладення розгляду справи або про неможливість прибути в судове засідання не надходили.
Звертали увагу, що позивач в обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що в дні судових засідань, а саме 07 квітня та 15 червня 2026 року представник позивача Трепетьон В.В. нібито перебувала в слідчому відділі Броварського РУП ГУНП у Київській області, на підтвердження чого позивачем надано повістку про виклик від 04 квітня 2026 року, однак надана повістка не відповідає вимогам ст. 137 КПК України, а докази, які б підтверджували поважність неявки в судове засідання, призначене на 15 червня 2026 року, адвокатом взагалі не надані.
Посилалися на відсутність належних та допустимих доказів перебування адвоката Головненка Д.О. за межами України, і що виїзд даного представника за межі України не позбавляє його права приймати участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами суду.
Відповідач ОСОБА_2 у своєму відзиві на апеляційну скаргу додатково висловив заперечення проти долучення нових доказів (листів ДПСУ стосовно перебування адвоката Головненка Д.О. за межами України), які не надавалися суду першої інстанції на момент постановлення ухвали про залишення позову без розгляду.
Повідомляв про відсутність предмета спору, оскільки нерухоме майно за адресою АДРЕСА_2 групи 14-г було знищено внаслідок ракетно-дронового удару з боку рф 22 лютого 2026 року.
Крім того, ОСОБА_2 у особі представника Вініченка М.В. 13 жовтня 2026 року подала до апеляційного суду додаткові пояснення щодо подій на території, де розташовувалося знищене спірне майно, належне відповідачу.
Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Вініченко М.В., який брав участь в судовому засіданні у режимі відеоконференції, а також відповідач ОСОБА_2 заперечували проти задоволення апеляційної скарги.
Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи належним чином повідомлені шляхом направлення судових повісток-повідомлень: позивачу ПрАТ «ВП «Украгрожитлопобутбуд» - до електронного кабінету, іншим учасникам справи - на поштові адреси. Судові повістки-повідомлення, направлені на поштові адреси, повернуті до суду з відміткою Укрпошти про відсутність адресатів за вказаними адресами, а тому відповідно до ч. 8 ст. 128 ЦПК України вони вважаються такими, що отримали судові повістки-повідомлення.
Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, передумовою якого є не відсутність учасників справи, а неможливість вирішення спору в судовому засіданні (правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 25 червня 2024 року в справі № 359/6678/19, провадження № 61-17877св23).
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності учасників справи, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Залишаючи позов без розгляду ухвалою від 15 червня 2026 року на підставі п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, суд першої інстанції виходив із того, що належним чином повідомлений позивач у судові засідання не з`являється, а саме повторно не направив до суду представника для участі у судовому засіданні.
Такі висновки суду першої інстанції є правильними, виходячи із наступного.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України, яким встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільних процесуальних правовідносин та гарантії їх реалізації.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
Згідно з частиною першою статті 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.
Згідно з частиною третьою статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки в судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.
Отже за змістом пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України правом на залишення позову без розгляду суд наділений у разі повторної неявки належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і якщо його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.
Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу; заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.
Правове значення в такому разі має належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача (постанова Верховного Суду від 20 червня 2022 року у справі № 607/2015/17).
Подібні висновки сформульовано у постановах Верховного Суду від 11 січня 2023 року у справі № 500/3032/18, від 12 січня 2023 року у справі № 205/3009/16, від 14 лютого 2023 року у справі № 947/15909/21, від 25 травня 2026 року у справі № 766/3193/25.
Суд зобов`язаний припиняти недобросовісні дії позивача та залишати позов без розгляду у разі повторної неявки до суду належно повідомленого позивача, від якого не надійшло заяви про розгляд справи без його участі. Зазначене забезпечує дотримання судом строків розгляду справи та балансу інтересів сторін спору, зокрема забезпечує захист інтересів відповідача, який змушений витрачати час, кошти на свою чи представника явку в судові засідання (див. постанову Верховного Суду від 07 липня 2023 року в справі № 522/2301/19, від 25 травня 2026 року у справі № 766/3193/25).
Норми ЦПК України про залишення позову без розгляду сконструйовані таким чином, що дає суду можливість не розглядати позовну заяву особи і повернути її без розгляду, що має вигляд застосування до особи, яка ініціювала позовне провадження, своєрідної форми відповідальності за дії, пов`язані з неявкою на засідання суду (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2023 року у справі № 9901/221/21).
Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо нез`явлення позивача є перешкодою для розгляду справи. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.
Відповідного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 07 серпня 2020 року у справі № 405/8125/15-ц, від 17 листопада 2021 року у справі № 640/17803/15-ц, від 18 листопада 2022 року у справі № 905/458/21, від 24 березня 2025 року у справі № 706/208/15-ц.
Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду судом справи без прийняття рішення суду по суті спору у зв`язку з виявленням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому, наслідком якої є можливість повторного звернення до суду з тотожним позовом.
За змістом пункту 1 частини другої статті 200 ЦПК України до повноважень суду за результатами підготовчого засідання належить зокрема залишення позовної заяви без розгляду.
Ініціювавши судовий розгляд справи, позивач насамперед повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано. Реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов`язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення.
Відповідного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 20 вересня 2023 року у справі № 522/5307/14-ц.
Із матеріалів справи вбачається, що у листопаді 2020 року ПрАТ «ВП «Украгрожитлопобутбуд» звернулося до Броварського міськрайонного суду Київської області з вищевказаною позовною заявою.
Ухвалою судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 01 березня 2021 року відкрито провадження у справі за вищевказаним позовом за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 01 жовтня 2021 року ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та замінено судове засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.
Відповідно до розпорядження керівника апарату суду Овдієнко Л.П. від 18 жовтня 2023 року щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 жовтня 2023 року вищевказану цивільну справу передано на розгляд судді Петришин Н.М.
Ухвалою судді Броварського міськрайонного суду Київської області Петришин Н.М. від 02 листопада 2023 року справу прийнято до провадження судді та призначено підготовче засідання.
Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 10 квітня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
В судове засідання 07 квітня 2026 року позивачем явку представників не забезпечено.
ПрАТ «ВП «Украгрожитлопобутбуд» про дату, час та місце розгляду справи повідомлений, згідно довідок про доставку електронного документу від 02 січня 2026 року. Судові повістки направлялися до електронних кабінетів ПрАТ «ВП «Украгрожитлопобутбуд» та представників позивача адвокатів Трепетьон В.В., Головненка Д.О.
07 квітня 2026 року від представника позивача адвоката Трепетьон В.В. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, обґрунтоване тим, що на цей час призначена процесуальна дія за участі адвоката.
Клопотання було задоволено судом першої інстанції та відкладено розгляд справи на 15 червня 2026 року.
В судове засідання 15 червня 2026 року позивачем явку представників не забезпечено.
ПрАТ «ВП «Украгрожитлопобутбуд» про дату, час та місце розгляду справи повідомлений, згідно довідок про доставку електронного документу від 08 квітня 2026 року. Судові повістки направлялися до електронних кабінетів ПрАТ «ВП «Украгрожитлопобутбуд» та представників позивача адвокатів Трепетьон В.В., Головненка Д.О.
15 червня 2026 року від адвоката Трепетьон В.В. знову надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з тим, що на час судового засідання призначено процесуальну дію за її участі в іншій справі.
До клопотання долучено копії повістки про виклик у кримінальному провадженні для проведення слідчих дій.
Отже, у розглядуваній справі суд першої інстанції, залишаючи позов без розгляду, правильно виходив з того, що станом на 15 червня 2026 року мала місце повторна неявка належним чином повідомленого позивача у судове засідання.
Апеляційний суд не заперечує доводів апеляційної скарги, що зайнятість представника позивача в іншому судовому процесі є в цілому поважною причиною неявки в судове засідання.
Разом із тим, правилами адвокатської етики врегульовано, що приймаючи доручення про надання професійної правничої (правової) допомоги, адвокат повинен зважити на свої можливості щодо його виконання.
Крім того, з урахуванням вищевикладених правових висновків Верховного Суду, у разі повторної неявки позивача у підготовче або судове засідання поважність причин такої неявки не має процесуального значення для вирішення питання щодо залишення позову без розгляду.
Суд першої інстанції правомірно зауважив, що позивач має й іншого представника - адвоката Головненко Д.О., котрий міг би брати участь у судових засіданнях, і докази того, що адвокат Головненко Д.О. вже не представляє інтереси ПрАТ «Виробниче підприємство «Украгрожитлопобутбуд» у даній справі, матеріали справи не містять.
Посилання позивача в апеляційній скарзі на тривале та безперервне перебування адвоката Головненка Д.О. за межами України, неможливість безпосередньої його участі в судовому засіданні та обізнаність про це суду правильних висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки обставини перебування представника за межами України не перешкоджають йому брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду відповідно до ст. 212 ЦПК України.
Суд першої інстанції також врахував, що заяви про розгляд справи без участі представників позивача від ПрАТ «Виробниче підприємство «Украгрожитлопобутбуд» до суду не надходило, натомість, згідно заяви про збільшення позовних вимог від 22 лютого 2022 року, позивач просив розгляд справи здійснювати за участю представника ПрАТ «Виробниче підприємство «Украгрожитлопобутбуд» (а. с. 122-132 т. 4), і адвокат Трепетьон В.В. двічі, 07 квітня 2026 року та 15 червня 2026 року подавала до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з зайнятістю в іншій справі.
Відтак, неявка представника позивача перешкоджала розгляду справи по суті.
Оскільки 15 червня 2026 року позивач, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, повторно не забезпечив явку представника до суду, не скористався правом подати заяву про розгляд справи за його відсутності, а його неявка перешкоджала розгляду справи по суті, суд першої інстанції дійшов цілком обґрунтованого висновку про залишення позову без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України.
При цьому, оскільки приписи п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України є імперативними, у суду першої інстанції не було підстав для розгляду по суті клопотання про відкладення розгляду, на що помилково посилався позивач у апеляційній скарзі.
Враховуючи вищевикладене, доводи апеляційної скарги, що умова неповідомлення про причини не настала, а подання вмотивованих клопотань свідчить про процесуальну активність позивача та його стійкий інтерес до розгляду справи, а не про відмову від позову чи зловживання правами та що за наявності повідомлених та обґрунтованих причин неявки належною процесуальною реакцією суду було відкладення розгляду справи (ч. 2 ст. 223, ст. 372 ЦПК України), а за умови можливості вирішення спору - розгляд справи за наявними матеріалами, правильних висновків суду першої інстанції про залишення позову без розгляду не спростовують, ґрунтуються на помилковому тлумаченні позивачем норм процесуального права та відхиляються апеляційним судом.
Апеляційний суд звертає увагу, що ст. 372 ЦПК України, на яку позивач посилається в апеляційній скарзі, взагалі регулює наслідки неявки в судове засідання учасників справи в суді апеляційної, а не першої інстанції.
Апеляційний суд відхиляє як нерелевантні посилання позивача у апеляційній скарзі на правові висновки Верховного Суду в постанові від 19 травня 2026 року у справі № 906/1068/25, яким ухвала суду першої інстанції не суперечить, оскільки постановлена за інших обставин.
Так, у згадуваній справі № 906/1068/25, враховуючи те, що суд першої інстанції не зупинив провадження у справі за наявності апеляційного перегляду ухвали Господарського суду Житомирської області від 11 листопада 2025 року про повернення позивачу без розгляду заяви про зменшення позовних вимог, Верховний Суд погодився із висновком суду апеляційної інстанції щодо скасування ухвали суду першої інстанції від 09 грудня 2025 року про залишення даного позову без розгляду.
За загальним правилом, залишення позову без розгляду не перешкоджає повторному зверненню до суду, в зв`язку з чим апеляційний суд не може погодитися з доводами апеляційної скарги, що залишення без розгляду позову є непропорційним обмеженням права на доступ до суду, надмірним формалізмом, що порушує п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Доводи апеляційної скарги, що дії суду першої інстанції призвели до істотного обмеження прав позивача на захист, вплинули на результативність захисту його інтересів, а невиправдане затягування розгляду справи судом впродовж шести років призвело до спливу строків позовної давності, тобто до неможливості захисту прав позивача судом, відхиляються апеляційним судом як передчасні і такі, що не впливають на правильність висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена із додержанням вимог закону і не може бути скасована з підстав, що викладені в апеляційній скарзі.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд,
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Виробниче підприємство «Украгрожитлопобутбуд» залишити без задоволення.
Ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 15 червня 2026 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 15 жовтня 2026 року.
Головуючий: Кашперська Т.Ц.
Судді: Фінагеєв В.О.
Яворський М.А.