КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Апеляційне провадження № 22-ц/824/13698/2026
Справа № 754/4324/26
П О С Т А Н О В А
Іменем України
14 жовтня 2026 року
м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Кашперської Т.Ц.,
суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,
за участю секретаря Діденка А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва, постановлену у складі судді Бабко В.В. в м. Київ 03 червня 2026 року про закриття провадження у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи,
в с т а н о в и в :
У березні 2026 року позивач АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду із даним позовом, в якому просив стягнути зі ОСОБА_1 на користь АТ КТ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 27 грудня 2011 року в загальному розмірі 54255,19 грн., покласти на відповідача судові витрати.
В травні 2026 року позивач АТ КБ «ПриватБанк» подав до суду заяву, в якій просив закрити провадження в справі з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, а також повернути сплачений судовий збір відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», посилаючись на те, що станом на 19 травня 2026 року заборгованість відповідача перед позивачем повністю сплачена, що свідчить про відсутність предмету спору та є підставою для закриття провадження в справі.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 03 червня 2026 року провадження в справі закрито, повернуто АТ КБ «ПриватБанк» з державного бюджету 50 % судового збору, сплаченого при поданні позову, в розмірі 1331,20 грн.
Позивач АТ КБ «ПриватБанк», не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції в частині визначення розміру судового збору, що підлягає поверненню, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність ухвали, порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 03 червня 2026 року в частині повернення АТ КБ «ПриватБанк» з державного бюджету 50 % судового збору та постановити в цій частині нове судове рішення, яким повернути АТ КБ «ПриватБанк» з державного бюджету України сплачений судовий збір в повному обсязі в сумі 2662,40 грн., внесений згідно з платіжною інструкцією.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказував, що висновки суду першої інстанції суперечать сталій та обов`язковій судовій практиці Верховного Суду, оскільки в даному випадку мала місце не відмова від позову, а закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України (відсутність предмета спору).
У постанові Об`єднаної палати КЦС у складі Верховного Суду від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20 суд чітко розмежував процесуальні інститути відмови від позову та закриття провадження в справі через відсутність предмета позову. Об`єднана палата дійшла висновку, що п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» є спеціальною нормою, яка імперативно встановлює, що сплачена сума судового збору повертається в повному 100 % обсязі за ухвалою суду в разі закриття провадження в справі (крім випадків, якщо провадження в справі було закрите у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова була прийнята судом). Закриття провадження через відсутність предмета спору не є тотожним відмові від позову, а тому обмеження щодо повернення 50 % судового збору не застосовується.
Вказував, що аналогічний правовий підхід відображено у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 13/51-04, в якій зазначено, що у випадку, коли відповідач добровільно задовольняє вимоги позивача після відкриття провадження в справі, закриття провадження відбувається у зв`язку з відсутністю предмета спору, і позивач має право на компенсацію або повернення сплаченого судового збору в повному 100 % розмірі, оскільки порушення прав позивача було припинено безпосередньо внаслідок ініціювання ним судового процесу.
Таким чином, застосування судом першої інстанції обмежень щодо повернення лише 50 % судового збору є помилковим, свідчить про надмірний формалізм суду та прямо суперечить закону. Банк звернувся до суду за захистом свого порушеного права, відповідач погасив борг після відкриття провадження у справі, а тому позивач має законне право на повернення 100 % понесених витрат на судовий збір з Державного бюджету.
Відзивів на апеляційну скаргу не надійшло.
В судове засідання учасники справи не з`явились, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи шляхом направлення судових повісток-повідомлень: позивачу АТ КБ «ПриватБанк» - до електронного кабінету, відповідачу - на поштову адресу. Судова повістка-повідомлення, направлена на поштову адресу відповідача ОСОБА_1 , повернута до суду з відміткою Укрпошти про відсутність адресата за вказаною адресою, а тому відповідно до ч. 8 ст. 128 ЦПК України вона вважається такою, що отримала судову повістку-повідомлення.
Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, передумовою якого є не відсутність учасників справи, а неможливість вирішення спору в судовому засіданні (правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 25 червня 2024 року в справі № 359/6678/19, провадження № 61-17877св23).
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності учасників справи, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що у березні 2026 року позивач АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду із даним позовом, в якому просив стягнути зі ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 27 грудня 2011 року в загальному розмірі 54255,19 грн., покласти на відповідача судові витрати.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 20 березня 2026 року відкрито провадження в справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 03 червня 2026 року.
19 травня 2026 року позивач АТ КБ «ПриватБанк» подав до суду заяву, в якій просив закрити провадження в справі з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, а також повернути сплачений судовий збір відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», посилаючись на те, що станом на 19 травня 2026 року заборгованість відповідача перед позивачем повністю сплачена, що свідчить про відсутність предмету спору та є підставою для закриття провадження в справі.
До заяви долучено довідку АТ КБ «ПриватБанк» від 03 червня 2026 року про те, що ОСОБА_1 станом на 03 червня 2026 року не має заборгованості перед АТ КБ «ПриватБанк».
Підстави закриття провадження у справі передбачені частиною першою ст. 255 ЦПК України.
Так, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо: 1) справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства; 2) відсутній предмет спору; 3) набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами; 4) позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом; 5) сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом; 6) суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 186 цього Кодексу; 7) настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва; 8) після відкриття провадження у справі між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення до третейського суду, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.
Верховним Судом у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 456/47/18 (провадження № 61-2018св19) викладено правовий висновок, згідно якого прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку із цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання. Логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті наведеної правової норми дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред`явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема у зв`язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні).
Якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо.
Закриваючи провадження в справі з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд першої інстанції виходив із відсутності предмету спору, оскільки зі змісту заяв представника позивача вбачається, що між сторонами відсутній предмет спору, так як всі спірні питання вирішені добровільно, претензій один до одного більше не мають.
У зазначеній частині ухвала суду першої інстанції ніким не оскаржується, а тому правильність висновків суду першої інстанції щодо підстав закриття провадження в справі апеляційним судом не перевіряються.
Відповідно до ч. 2 ст. 255 ЦПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.
Повертаючи позивачу АТ КБ «ПриватБанк» з державного бюджету 50 % судового збору, сплаченого при поданні позову в розмірі 1331,20 грн., суд першої інстанції виходив із того, що закриття провадження у справі відбулось до початку розгляду справи по суті, і що всі спірні питання вирішені добровільно, тобто відбулось визнання відповідачем позову, а позивачем при подачі позову до суду був сплачений судовий збір, відтак суд вважав правильним відповідно до Закону України «Про судовий збір» та статей 133, 141-142 ЦПК України, повернути позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову в сумі 1331,20 грн.
Апеляційний суд не може погодитись з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.
У частині першій статті 142 ЦПК України зазначено, що в разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Відповідно до ч. 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: 1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; 2) повернення заяви або скарги; 3) відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі; 4) залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням); 5) закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, повністю (ч. 2 ст. 7 Закону України «Про судовий збір»).
Відтак, з системного аналізу наведених положень процесуального закону у їх сукупності слід дійти висновку, що повернення сплаченого судового збору з державного бюджету у повному обсязі має відбуватись у випадку закриття провадження у справі, крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом.
Визначившись із тим, що у даній справі предмет спору відсутній та закриваючи провадження в справі саме з підстав відсутності предмету спору, що є окремою підставою, передбаченою п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд першої інстанції помилився з процесуальним наслідком закінчення у такий спосіб розгляду справи без вирішення її по суті, а саме повернення судового збору повністю особі, яка його сплатила.
Оскільки у клопотанні від 19 травня 2026 року позивач просив закрити провадження у зв`язку з відсутністю предмета спору відповідно до пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України, суд першої інстанції за результатами вирішення вказаного клопотання закрив провадження у справі в зв`язку з відсутністю предмета спору і сам факт такого закриття ніким на оспорюється, проте в порушення частини другої статті 255 ЦПК України та пункту 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» дійшов помилкового висновку про повернення позивачу лише 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову в розмірі 1331,20 грн., ухвалу суду першої інстанції в оскарженій частині необхідно скасувати.
Розглядаючи заяву АТ КБ «ПриватБанк» про повернення судового збору по суті, апеляційний суд виходить із того, що оскільки провадження в справі закрите з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України у зв`язку з відсутністю предмета спору, судовий збір, сплачений при поданні позову, підлягає поверненню АТ КБ «ПриватБанк» у повному розмірі 2662,40 грн.
За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України - скасуванню в частині повернення позивачу 50 відсотків судового збору з державного бюджету в розмірі 1331,20 грн., оскільки викладені у ній висновки не відповідають обставинам справи, та оскільки ухвала постановлена із порушенням норм процесуального права, із прийняттям нової постанови про повернення позивачу з державного бюджету судовий збір, сплачений при поданні позову, у розмірі 2662,40 грн.
Керуючись ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд,
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити.
Ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 03 червня 2026 року в частині повернення 50 відсотків судового збору з державного бюджету в розмірі 1331,20 грн. скасувати та прийняти в цій частині нову постанову.
Повернути Акціонерному товариству Комерційний банк «ПриватБанк» (м. Київ вул. Грушевського 1-д код ЄДРПОУ 14360570) з державного бюджету судовий збір, сплачений при поданні позову, у розмірі 2662,40 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: Кашперська Т.Ц.
Судді: Фінагеєв В.О.
Яворський М.А.