КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 373/3276/25 Головуючий у І інстанції Залеська А.О.
Провадження №22-ц/824/15387/2026 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.
ПОСТАНОВА
Іменем України
19 жовтня 2026 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Таргоній Д.О., Борисової О.В., Голуб С.А., розглянувши в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника акціонерного товариства «Акцент-Банк» - адвоката Омельченка Євгена Володимировича на рішення Переяславського міськрайонного суду Київської області від 21 липня 2026 року у справі за позовом акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2025 року позивач звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи його тим, що 07 квітня 2024 року ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського (поточного) рахунку приєдналась до Умов та правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк», подавши Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в «А-Банку».
Також відповідачка 07 квітня 2024 року подала Заяву на відкриття поточного рахунку та встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком, яка підписана позичальником за допомогою електронного підпису (аналогу власноручного підпису), використання якого погоджено сторонами Анкеті-Заяві.
ОСОБА_1 при формуванні удосконаленого електронного підпису пройшла ідентифікацію та верифікацію клієнта відповідно до вимог Закону України «Про електронні довірчі послуги», Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також нормативних актів, зокрема: «Положення про використання електронного підпису та електронної печатки», затвердженого постановою НБУ № 172 від 20 грудня 2023 року.
ОСОБА_1 на підставі її Заяви від 07 квітня 2024 року відкрито поточний рахунок, на який встановлено кредитний ліміт зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 40,80 % річних та видано платіжну картку як засіб доступу до рахунку.
Всі основні (істотні) умови кредитування доведені позичальнику у Паспорті споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка «АТБ» та відображені в Заяві на відкриття поточного рахунку та встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком.
Відповідачка підтвердила, що підписана нею Анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку разом з Умовами та Правилами, які викладені на банківському сайті https://a-bank.com.ua/terms, Заява на відкриття поточного рахунку та встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком, Тарифи банку та Паспорт споживчого кредиту складають кредитний договір.
Банк своє зобов`язання виконав, надав можливість відповідачці користуватись кредитною лінією (кредитним лімітом), однак ОСОБА_1 допустила прострочення з повернення кредитних коштів та процентів обов`язковими мінімальними платежами, в результаті чого має заборгованість в розмірі 50394,67 грн, з яких: 29804,55 грн - заборгованість за кредитом; 19740,12 грн - заборгованість по відсоткам; 850 грн - пеня.
Враховуючи вищевикладене, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 07 квітня 2024 року у загальному розмірі 50394,67 грн, з яких: 29804,55 грн - заборгованість за кредитом, 19740,12 грн - заборгованість по відсоткам, 850,00 грн - пеня, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн.
Рішенням Переяславського міськрайонного суду Київської області від 21 липня 2026 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором б/н від 07 квітня 2024 року в розмірі 33269,39 грн, з яких 29804,55 грн - заборгованість за кредитом; 3464,84 грн - заборгованість за процентами.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Акцент-Банк» сплачений судовий збір в розмірі 1599,27 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із таким судовим рішенням, адвокат Омельченко Є.В. в інтересах АТ «Акцент-Банк» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині незадоволених позовних вимог та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що в анкеті-заяві відповідач підтвердив під підпис факт ознайомлення з Умовами та правилами надання банківський послуг та зобов`язався в подальшому регулярно знайомитися зі змінами до них. Як вбачається з розрахунку заборгованості, боржник користувався кредитом, а, отже, ознайомився з Умовами та правилами і погодився з ними, оскільки даний кредитний договір є договором оферти.
Посилався на зміст ст. 1048, 1054 ЦК України, вказував, що навіть якщо враховувати думку суду першої інстанції щодо непідписання позичальником Тарифів та Умов і Правил, позичальник отримав кредитну картку та скористався кредитними коштами, тобто погодився з умовами, що діяли на момент зняття коштів (ч. 2 ст. 638, ч. 2 ст. 642 ЦК України) і вже повинен сплачувати процентну ставку.
Скаржник зазначає, що суд першої інстанції не правильно послався на постанову Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, оскільки згідно даної постанови, суд повинен був стягнути з відповідачки заборгованість за тілом кредиту.
Вважає, що в даному випадку потрібно використовувати не постанову Верховного Суду від 03 липня 2019 року в справі № 342/180/17, а іншу судову практику, яка наявна в справах, де присутній паспорт споживчого кредиту, а саме на постанову Верховного Суду від 02 грудня 2020 року в справі № 284/57/20
Щодо сумнівів суду відносно розрахунку заборгованості, скаржник вказує на те, що вони є необґрунтованими, так як на підтвердження правильності розрахунку Банк надає банківську випуску.
Відзив на апеляційну скаргу у визначений судом апеляційної інстанції строк не надходив.
Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника АТ «Акцент-Банк» - Омельченка Є.В. не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно пункту 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема - договори та інші правочини.
Відповідно до положень ст. 12 та ст. 13 ЦК України особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд, добросовісно та розумно, у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які б могли порушити права інших осіб. Не допускається зловживання правом у будь-якій формі.
За нормами ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
У ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства (ст. 526 ЦК України).
У відповідності до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до змісту ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.
За змістом ч. 1 ст. 626, ст. 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця. Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави («Позика»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (абз. 2 ч. 1 ст. 1046 ЦК України).
В силу ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом всього строку кредитного договору.
У п. 21 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 роз`яснено, що договір про відкриття кредитної лінії є одним із видів кредитного договору, а кредитна лінія - однією із форм її кредитування, в якій, у межах встановленого ліміту здійснюється видача і погашення кредиту кількома частинами (траншами). Оскільки в цьому договорі передбачено всі істотні умови, необхідні для кредитного договору, то зобов`язання з надання кредиту є дійсним із моменту укладення кредитного договору - договору про відкриття кредитної лінії.
Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов`язання та вказано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 28.03.2018 (справа №444/9519/12) розмежувала поняття процентів, що нараховуються як плата за правомірне користування чужими коштами під час погодженого сторонами строку кредитування, та поняття процентів за неправомірне користування чужими грошовими коштами - проценти, які нараховуються внаслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання. Порядок виплати цих процентів ( нарахованих на прострочену заборгованість) врегульований ч. 2 ст. 625 ЦК України, у зв`язку з чим вони можуть бути нараховані та стягнуті після спливу визначеного договором строку кредитування та внаслідок дострокового припинення кредитування, у порядку, визначеному договором та ч.2 ст. 1050 ЦК України.
П. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов`язання за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Судом першої інстанції встановлено, що 07 квітня 2024 року між АТ «А-Банк» та ОСОБА_1 підписано анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку № б/н.
Факт укладення кредитного договору шляхом встановлення кредитного ліміту на платіжну картку відповідачки та умови кредитування позичальниці ОСОБА_1 позивач підтверджує Анкетою-заявою про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ «А-БАНК» від 07 квітня 2024 року та Заявою про відкриття, ведення поточного рахунку та встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком від 07 квітня 2024 року, а також витягом з Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», які розміщені на сайті https://a-bank.com.ua/terms в розділі «Умови та правила», Тарифами за кредитною карткою «Зелена» та Паспортом споживчого кредиту, який надано позичальниці в порядку інформування до укладення договору.
Наявність кредитної заборгованості та її розмір представник позивача підтверджує розрахунком заборгованості за договором № б/н від 07 квітня 2024 року за період з 07 квітня 2024 року по 23 жовтня 2025 року та випискою по картці/рахунку ОСОБА_1 за цей період.
За змістом Анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг від 07 квітня 2024 року, яку подала до Банку ОСОБА_1 , ця заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг в АТ «А-БАНК», що розміщені за посиланням https://a-bank.com.ua, складають між нею - ОСОБА_1 та Банком Договір про надання банківських послуг. У цій Анкеті-заяві відповідачка засвідчила генерацію ключової пари удосконаленого електронного підпису (УЕП) з особистим ключем і відповідним йому відкритим ключем, що є аналогом її власноручного підпису та буде використовуватися нею для вчинення правочинів та платіжних операцій.
07 квітня 2024 року ОСОБА_1 подала Банку Заяву про відкриття, ведення поточного рахунку та встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком, яку підписала ЕП - аналогом власноручного підпису , а також ознайомилася з Паспортом споживчого кредиту «Кредитна картка «АТБ», який підписала шляхом накладання електронного підпису, що перевіряється за допомогою відкритого ключа, про що зазначено в полі «підпис споживача» із позначкою дати 07.05.2024. Отже відповідачка прийняла умови кредитування та взяла на себе зобов`язання їх виконувати.
У Заяві від 07 квітня 2024 року ОСОБА_1 просила відкрити їй поточний рахунок у гривні № НОМЕР_1 , випустити платіжний інструмент у вигляді платіжної картки та встановити кредитний ліміт на наступних умовах: тип кредиту: кредитування рахунку; мета отримання кредиту: споживчі цілі; сума кредиту (ліміту) - від 1000 грн до 200000 грн. Також заява містить застереження, що Банк має право на власний розсуд в односторонньому порядку встановлювати, зменшувати або збільшувати кредитний ліміт, про що повідомляти Клієнта шляхом надсилання повідомлень через дистанційні канали обслуговування. Пільговий період користування кредитним лімітом становить до 62 днів за ставкою 0,000001%. У разі виходу з пільгового періоду на кредит нараховуються проценти за ставкою 3,4 % на місяць (40,8 % в рік), які сплачуються у складі щомісячного обов`язкового платежу; Строк кредитування (строк дії кредитної лінії): 240 місяців; порядок погашення - щомісяця, до останнього дня поточного місяця включно, в розмірі не менше 5 % від заборгованості, але у будь-кому разі не менше нарахованих відсотків за користування кредитом, та не менше 100 грн й не більше повного (загального) розміру заборгованості за договором споживчого кредиту.
До позову долучено Тарифи по картці «Зелена», які узгоджуються з умовами кредитування, що викладені в Заяві позичальника та в Паспорті споживчого кредиту.
У пункті 10 Заяви про встановлення кредитного ліміту на картку/рахунок від 07 квітня 2024 року, а також у Паспорті споживчого кредиту та у Тарифах банку передбачені санкції, які застосовуються до клієнта у випадку порушення будь-якого із грошових зобов`язань, зокрема: у випадку невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту застосовується процентна ставка у розмірі 6,8 % у місяць, яка нараховується на загальну (усю) суму заборгованості по кредиту (п.10.1 заяви), а також - штраф за несвоєчасне погашення кредиту та/або відсотків, який становить 50 грн кожен раз, коли виникає прострочення по сплаті обов`язкового щомісячного платежу на суму від 100 грн та штраф 100,00 грн кожен раз, коли виникає прострочення по сплаті обов`язкового щомісячного платежу на суму більше 100 грн другий місяць поспіль і більше (п. 10.2)
Відповідні умови кредитування містить Паспорт споживчого кредиту «Кредитна картка «АТБ», де окрім вищезазначеного розрахована реальна річна процента ставка - 49,34%, а також визначено загальні витрати споживача за 240 місяців кредитування - 109120,95 грн, виходячи із суми кредитного ліміту 25000,00 грн, погашення якого відбувається обов`язковими мінімальними платежами.
Довідка за картками свідчить, що на ім`я ОСОБА_1 в АТ «А-БАНК» відкрито рахунок № НОМЕР_2 та видано наступні картки: № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 , строком дії кожної до грудня 2031 р.
Згідно довідки позивача на рахунок ОСОБА_1 згідно договору б/н від 07 квітня 2024 року за ініціативою клієнта 07 квітня 2024 року встановлено кредитний ліміт 3300,00 грн, який у подальшому збільшувався з ініціативи банку, востаннє 16 вересня 2024 року банк встановив кредитний ліміт у сумі 30300,00 грн.
Умови та правила надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк» опубліковані на офіційному сайті Банку та постійно доступні для ознайомлення за посиланням https://a-bank.com.ua/terms в розділі «Умови та правила».
Розрахунок заборгованості за договором від 07 квітня 2024 року, у відношенні клієнта ОСОБА_1 та Виписка по картковому рахунку НОМЕР_1 № картки № НОМЕР_5 (з 07.04.2024 по 01.10.2025) свідчать, що відповідачка користувалась кредитним лімітом у період з 07 квітня 2024 року по 24 листопада 2024 року та вносила обов`язкові мінімальні платежі до першого числа кожного місяця (в тому числі були списані кошти на погашення процентів), а тому на поточну заборгованість у цей період їй нараховувались проценти за ставкою 40,8 % річних (або 3,4 % в місяць), однак з 31 грудня 2024 року допустила прострочення чергового платежу, внаслідок чого 01 січня 2025 року їй нараховані проценти на загальну суму заборгованість у подвійному розмірі - 81,60 % річних (або 6,8 % в місяць), а також штраф в сумі 50 грн.
Станом на 25 січня 2025 року відповідачка погасила суму заборгованості, штраф та частину кредиту, однак після цієї дати жодного платежу нею не було внесено.
Загальна сума заборгованості за наданим кредитом станом на дату останнього платежу склала 29804,55 грн та залишилась незмінною до кінця розрахунку до 23 жовтня 2025 року.
За таких обставин, у зв`язку з допущеним відповідачкою простроченням свого зобов`язання, починаючи з 01 лютого 2025 року та у наступні дати щомісячних обов`язкових платежів (до першого числа кожного місяця) на загальну суму заборгованості по кредиту (29804,55 грн) позивач нараховував відповідачці проценти за подвійною (санкційною) ставкою (6,8 % в місяць = 80,6 % річних), а також 01 лютого 2025 року нарахував штраф в розмірі 50 грн, а у подальшому нараховував по 100 грн штрафу на перше число кожного місяця, як передбачено договором.
Таким чином, загальний розмір заборгованості відповідачки станом на 23 жовтня 2025 року складає в сумі 50394,67 грн, з яких: 29804,55 грн -заборгованості за тілом кредиту; 19740,12 грн - заборгованість за процентами, з яких: 3464,84 грн - проценти на поточну заборгованість, 16275,28 грн - проценти під час прострочення, що нараховані на загальну суму заборгованості по кредиту; 850,00 грн - пеня (штрафи).
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач всупереч умовам договору не сплатив в повному обсязі платежі, передбачені договором, і допустив виникнення заборгованості. В той же час, суд першої інстанції вважав, що відсотки в розмірі 16275,28 грн та пеня в розмірі 850,00 грн за своєю юридичною природою є відповідальністю позичальника за порушення грошового зобов`язання, що передбачено ч. 2 ст. 625 ЦК України, а тому не підлягають стягненню на підставі п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.
Суд першої інстанції встановив, що договір укладено шляхом приєднання (ст. 634 ЦК України) на підставі анкети-заяви та заяви про встановлення кредитного ліміту, підписаних відповідачкою електронним підписом, і паспорта споживчого кредиту, а також що відповідачка користувалася кредитним лімітом.
Відповідачка рішення не оскаржує, зазначені висновки суду банком не оспорюються.
Доводи скарги про відсутність підпису на Тарифах та Умовах і Правилах не відповідають змісту рішення, оскільки суд не відмовляв у стягненні процентів з цієї підстави.
Щодо відмови в задоволенні стягнення пені та частини заборгованості з вдсотками, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив, що вони є штрафними санкціями в розумуння ч 2 ст. 625 ЦК Украни та посилаючись на п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, в якому зазначено, що в період дії воєнного стану позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором, а нараховані з 24.02.2022 суми підлягають списанню кредитодавцем
Представник банку, в свою чергу в апеляційній скарзі вказаних вище висновків суду першої інстанції не оспорює та не наводить конкретних аргументів щодо неправилньності оскржуваного рішення в цій частині.
Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Тому рішення в частині відмови у стягненні стягнення пені та частини заборгованості з відсотками є правильним.
Апеляційний суд також відхиляє як безпідставні доводи апеляційної скарги, що посилання на постанову Верховного Суду від 03 липня 2019 року в справі № 342/180/17 в частині відмови у стягненні процентів жодним чином не обґрунтоване, зважаючи на наявність в матеріалах справи Паспорту споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», підписаного відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, в якому чітко зазначені всі обумовлені умови кредитування, строки, процентна ставка тощо, і що в даному випадку потрібно використовувати іншу судову практику, яка наявна в справах, де надавався Паспорт споживчого кредиту, а саме на постанову Верховного Суду від 02 грудня 2020 року в справі № 284/157/20.
Апеляційний суд звертає увагу, що судом першої інстанції при ухваленні рішення зазначена в апеляційній скарзі постанова Верховного Суду від 03 липня 2019 року в справі № 342/180/17 не враховувалася.
Доводи банку в апеляційній скарзі щодо необґрунтованості сумнівів суду першої інстанції в наданому розрахунку заборгованості, який, за доводами позивача, сформовано на підставі виписки з особового рахунку, апеляційний суд відхиляє як неспроможні.
Повторне викладення позивачем в апеляційній скарзі обставин, на які він посилався в позовній заяві, не становить підставу для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки під час розгляду справи судом першої інстанції позивач не був позбавлений можливості доводити перед судом переконливість своїх доводів, надавши до позовної заяви відповідні докази, однак зазначеною процесуальною можливістю не скористався.
Висновок суду по суті вирішеного спору є правильним, законним та обґрунтованим, підтверджується матеріалами справи та не спростований позивачем належним чином.
Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах та законі, не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до переоцінки доказів та відхиляються апеляційним судом.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення («Серявін та інші проти України», № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
У контексті вказаної практики колегія суддів вважає вищенаведене обґрунтування цієї постанови достатнім, а висновки суду першої інстанції по суті спору визнає більш логічно обґрунтованими та послідовними, аніж аргументи апеляційної скарги відповідача.
Суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог ст. ст. 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам ст. ст. 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
У такому разі розподіл судових витрат у вигляді сплаченого відповідачами судового збору за подання апеляційної скарги не проводиться згідно зі ст. ст. 141, 382 ЦПК України.
Керуючись статтями 367 - 369, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу представника акціонерного товариства «Акцент-Банк» - адвоката Омельченка Євгена Володимировича залишити без задоволення.
Рішення Переяславського міськрайонного суду Київської області від 21 липня 2026 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ч.3 ст.389 ЦПК України.
Суддя-доповідач Д.О. Таргоній
Судді: О.В. Борисова
С.А. Голуб