КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 756/6779/26 Головуючий у І інстанції Шролик І.С.
Провадження №22-ц/824/14793/2026 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.
ПОСТАНОВА
Іменем України
19 жовтня 2026 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Таргоній Д.О., Борисової О.В., Голуб С.А., розглянувши в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Підодвірного Тараса Івановича на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 16 червня 2026 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2026 року позивач звернувся до суду з даним позовом, в обґрунтування якого зазначав, що 15 жовтня 2022 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 732006342 у формі електронного документу з використанням електронного підпису за допомогою одноразового ідентифікатора MNV6QP29.
Позичальник пройшов верифікацію та ідентифікацію на сайті кредитодавця та отримав доступ до особистого кабінету. Після ознайомлення з чинною редакцією Правил надання коштів у позику, зазначив свої персональні дані, обрав бажану суму позики та бажаний строк кредитування, також зазначив банківську картку, на яку в подальшому на виконання умов укладеного договору були зараховані грошові кошти у розмірі 7000,00 грн. В подальшому відповідач збільшив суму кредиту, у зв`язку з чим загальна сума становить 15000,00 грн.
Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 15000,00 грн., кредитодавець надає позичальнику перший транш за договором в сумі 7000,00 грн. одразу після укладення договору, орієнтовна дата повернення якого 28 жовтня 2022 року, з можливістю пролонгації, зі сплатою під час дисконтного періоду 766,50% річних, 2,10% - за кожен день користування кредитом, після закінчення дисконтного періоду 1087,70% річних, 2,98% - за кожен день користування кредитом.
В свою чергу відповідач свої зобов`язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконав.
28 листопада 2018 року між первісним кредитором ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 732006342 від 15 жовтня 2022 року.
30 жовтня 2023 року ТОВ «Таліон Плюс» відступив право вимоги до ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» за договором факторингу № 30/1023-01.
В подальшому, 11 липня 2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» укладено договір факторингу № № 11/07/25-Е, відповідно до акту прийому-передачі Реєстру боржників до договору факторингу № 11/07/25-Е від 11 липня 2025 року до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 732006342 від 15 жовтня 2022 року.
Враховуючи вищевикладене позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором в розмірі 68676,45 грн, яка складається із: простороченої заборгованості за сумою кредиту - 15000,00,00 грн; заборгованості за відсотками - 53676,45 грн, витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 16 червня 2026 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за договором кредитної лінії № 732006342 від 15 жовтня 2022 року у розмірі 68 676,45 грн, витрати по сплаті судового збору в розмірі 2662,40 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 7000,00 грн.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Підодвірний Т.І. звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що у матеріалах справи відсутні: оферта на укладення кредитного договору, акцепт оферти на укладення кредитного договору, відсутня інформація щодо того, чи проходила особа яка нібито укладала кредитний договір ідентифікацію, як це передбачено чинним законодавством, відсутні докази проведення такої ідентифікації, відсутня відповідь особи яка нібито проходила ідентифікацію про прийняття пропозиції (акцепт), відсутнє підтвердження вчинення електронного правочину, яке повинен був отримати позичальник, при укладанні договору.
Отже, на думку скаржника, матеріали судової справи взагалі не містять жодного доказу укладення договору № 732006342 від 15 жовтня 2022 року порядку, визначеному чинним законодавством.
Також вказує, що позивачем не надано жодного доказу, який би дозволив достовірно з`ясувати обставини нібито укладення кредитного договору, не надано докази накладення відповідачем кваліфікованого електронного підпису.
Таким чином, на думку сторони відповідача, в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач і кредитодавець підписували кредитний договір з додатками будь-яким способом.
Звертає увагу апеляційного суду на те, що ТОВ «ФК «Ейс» не набуло прав первісного кредитора, а отже, не має права пред`являти свої вимоги за кредитним договором, укладеним 15 жовтня 2022 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_2 .
Також, вказує на неправомірне нарахування відсотків, оскільки у даному договорі зазначено два строки кредитування та відповідно різні процентні ставки за користування кредитними коштами.
В апеляційній скарзі сторона відповідача також не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині стягнення витрат на правову допомогу, оскільки справа про стягнення заборгованості за кредитним договором для кваліфікованого юриста не є спором значної складності, не потребує дослідження великого обсягу доказів та залучення багатьох учасників.
17 липня 2026 року до Київського апеляційного суду через систему «Електронний суд» представником ТОВ «ФК «Ейс» - Сахаровою О.І. подано відзив на апеляційну скаргу, в якому остання просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Оболонського районного суду м. Києва від 16 червня 2026 року залишити без змін.
Відзив мотивований тим, що суд першої інстанції ухвалюючи оскаржуване рішення повністю з`ясував обставини та правомірно встановив факт укладення кредитного договору, отримання грошових коштів у визначеному розмірі та факт їх неповернення.
Представник ТОВ «ФК «Ейс» - Сахарова О.І. вказує на те, що кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний Відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора № MNV6QP29.
Зазначає, що проходячи увесь встановлений алгоритм ідентифікації, позичальник особисто обирає умови кредиту, включно із сумою та строком його надання, і надає всі необхідні дані для оформлення договору, зокрема прізвище, ім`я, по батькові, паспортні дані, реєстраційний номер облікової картки платника податків та іншу інформацію, передбачену законодавством та правилами. Подаючи зазначені відомості та підтверджуючи їх достовірність, позичальник не лише засвідчує своє свідоме та повне розуміння умов кредитного договору, але й визнає факт ознайомлення з усіма його положеннями, включаючи права та обов`язки сторін, порядок нарахування та сплати процентів, строки виконання зобов`язань, а також можливі наслідки їх невиконання. Одночасно позичальник підтверджує свою згоду дотримуватись умов договору та бере на себе зобов`язання належним чином і в установлені строки виконувати всі обов`язки, що прямо чи опосередковано випливають із умов договору та чинного законодавства України.
Для укладення Кредитного договору відповідач добровільно, використовуючи мережу Інтернет, зайшов на офіційний вебсайт Товариства www.moneyveo.uа та обрав у вбудованому калькуляторі бажану суму кредиту та строк його повернення. Після цього він заповнив відповідну заявку на отримання кредиту, надавши свої персональні дані, зокрема: прізвище, ім`я, по батькові, паспортні дані, ідентифікаційний номер, контактний телефон, адресу електронної пошти, реквізити банківської картки для перерахування коштів, а також, на власний розсуд, визначив логін та пароль (унікальний алфавітно-числовий набір символів) для доступу до Особистого кабінету.
У відзиві представник ТОВ «ФК «Ейс» - Сахарова О.І. вказує на те, що судом першої інстанції було встановлено факт укладення відповідачем кредитного договору з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», отримання грошових коштів у визначеному розмірі та факт їх неповернення. Позивачем доведено своє право вимагати від відповідача належне виконання за цим договором, адже на підтвердження цього надано дійсні договори факторингу, за якими до позивача перейшло право вимоги. За умовами укладених договорів, до фактора могло переходити право вимоги, яке виникне в майбутньому. Станом на момент підписання реєстрів боржників, зокрема, щодо відповідача, до цих договорів факторингу, права вимоги до нього виникло та було дійсним.
Представник позивача звертає увагу, що подані позивачем договори факторингу, витяги з реєстру прав вимоги та Акт прийому-передачі Реєстру Боржників самі по собі є достатніми для підтвердження заявлених вимог. Акти звірки, у свою чергу, виконує допоміжну функцію та додатково підтверджують сплату суми фінансування фактором клієнту, що свідчить про послідовність та узгодженість правової позиції позивача.
Адвокат Сахарова О.І. звертає увагу також на те, що до позовної заяви долучено свідоцтво адвоката, довіреність надана ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС», договір про надання правничої допомоги, додаткову угоду до договору про надання правничої допомоги, акт прийому-передачі виконаних робіт, що є підтвердженням належного виконання роботи адвокатом під час представництва інтересів позивача в суді першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою апеляційне провадження.
Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 369 ЦПК України).
Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи наведене, справа призначена для розгляду апеляційним судом в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені судом.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції за наявними в справі доказами в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.
Згідно абзацу 10 п. 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Судом першої інстанції встановлено, що 15 жовтня 2022 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 732006342 у формі електронного документу з використанням електронного підпису за допомогою одноразового ідентифікатора MNV6QP29.
Відповідно до п. 2.1 Договору кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 15000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування Кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на Сторінка 7 із 20 умовах фінансового кредиту ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА».
Згідно умов п. 2.3. договору кредитодавець надає позичальнику перший транш за договором у розмірі 7000,00 грн одразу після укладення договору, орієнтовна дата повернення якого 28 жовтня 2022 року.
П. 2.4. передбачено, що другий та решта траншів за Договором надаються позичальнику протягом Дисконтного періоду кредитування на умовах передбачений цим Договором.
Загальна сума Кредиту за цим Договором складається з сум Кредиту за всіма наданими Траншами, що отримані Позичальником протягом всього строку дії Договору (п. 2.5. Договору).
Згідно з п. 3.1 договору позичальнику надається Дисконтний період кредитування, протягом якого позичальник може збільшувати суму кредиту (отримати черговий транш) в межах кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в особистому кабінеті, а також частково повернути суму кредиту. На момент укладення цього договору строк Дисконтного періоду користування складає 30 (тридцять) днів від дати отримання позичальником першого траншу. Загальний строк Дисконтного періоду користування кредитом вираховується в порядку передбаченому п. 3.2. договору. У випадку надання першого траншу не в день укладення договору строк дії кредитної лінії та строк Дисконтного періоду автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення договору по відношенню до дати надання першого траншу за договором.
У пункті 3.2 сторони погодили, що встановлений в п. 3.1. договору строк Дисконтного періоду може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом Дисконтного та Пільгового періодів оплати всіх фактично нарахованих процентів за умови, якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду, кількість продовжень Дисконтного періоду на умовах, описаних в цьому пункті, не обмежена.
Відповідно п. 3.3. договору, для здійснення першої пролонгації Дисконтного періоду за цим договором позичальнику необхідно сплатити всі нараховані за перші 13 днів Дисконтного періоду проценти у розмірі 330,00 грн. Про суму нарахованих процентів, що позичальнику необхідно сплатити для оформлення другої і наступних пролонгацій позичальник інформується через особистий кабінет.
Згідно п 7.1. договору, на момент укладення цього договору сторони дійшли згоди, що орієнтовна дата погашення всієї суми кредиту за всіма наданими траншами є датою закінчення Дисконтного періоду кредитування - 28.10.2022 року, а саме: протягом 13 днів від дати отримання першого траншу позичальником.
Згідно п. 8.1 договору кредиту за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом, інших витрат позичальника, крім процентів за належне користування кредитом, договором не передбачено.
Відповідно до умов п. 8.3. договору за умови якщо позичальник не скористається умовами зменшення витрат та загальної вартості кредиту за договором на умовах п. 8.5. Договору, то зобов`язання Позичальника по сплаті процентів за весь строк Дисконтного періоду кредитування визначається за процентною ставкою 766,50 % річних, що на день укладення Договору становить 2,10 % в день від суми залишку Кредиту що знаходиться у позичальника за кожний день користування ним (далі - Базова процентна ставка).
Зобов`язання по сплаті процентів за користування Кредитом після закінчення Дисконтного періоду кредитування визначається за процентною ставкою 1087,70 (одна тисяча вісімдесят сім Сторінка 12 із 20 цілих сім десятих) відсотків річних, що на день укладення Договору становить 2,98 відсотків в день від суми залишку Кредиту, що знаходиться у Позичальника за кожний день користування ним (п.8.4. Договору).
Продовження строку Дисконтного періоду та настання відкладальних обставин, що мають наслідком продовження строку надання Кредиту, застосування Базової процентної ставки та нарахування процентів за ставкою, що застосовується без продовження Дисконтного періоду, не є зміною істотних умов цього Договору та не потребує змін цього Договору та укладення додаткових угод до нього. Усі істотні умови Договору, в тому числі порядок продовження строку дії Договору, розмір процентних ставок та порядок їх застосування, погоджені сторонами під час укладення цього Договору (п.8.14 Договору).
Відповідно до п.11.1 договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом 5 років, а в частині розрахунків до повного та належного їх виконання.
Тобто, сторонами було погоджені всі істотні умови договору.
На підтвердження надання кредиту на підставі вказаного договору ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надало:
- платіжне доручення № 2029afef-9644-42ee-9bf3-0c7163a9bf43 від 15 жовтня 2022 року відповідно до якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було перераховано кошти на рахунок ОСОБА_1 у розмірі 7000,00 грн, переказ коштів згідно договору № 732006342 від 15.10.2022, ОСОБА_1 , код НОМЕР_1 , для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_2 , без ПДВ. Безготівкове зарахування Moneyveo SFD Visa Transfer;
- платіжне доручення № fa3d597e-42ff-42dd-9670-a1078a699631 від 21 жовтня 2022 року відповідно до якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було перераховано кошти на рахунок ОСОБА_1 у розмірі 7500,00 грн, переказ коштів згідно договору № 732006342 від 15.10.2022, ОСОБА_1 , код НОМЕР_1 , для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_2 , без ПДВ. Безготівкове зарахування Moneyveo SFD Visa Transfer;
- платіжне доручення № 5d14c3c6-ec20-45d3-b2e4-39c41d08f8bd від 22 жовтня 2022 року відповідно до якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було перераховано кошти на рахунок ОСОБА_1 у розмірі 500,00 грн, переказ коштів згідно договору № 732006342 від 15.10.2022, ОСОБА_1 , код НОМЕР_1 , для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_2 , без ПДВ. Безготівкове зарахування Moneyveo SFD Visa Transfer.
Окрім того, в матеріалах справи наявний лист від АТ КБ «ПриватБанк», зі змісту якого вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 емітовано картку № НОМЕР_3 , на яку відбулося зарахування коштів на загальну суму 15000,00 грн, а саме: 15 жовтня 2022 року у розмірі 7000,00 грн; 21 жовтня 2022 року у розмірі 7500,00 грн, 22 жовтня 2022 року у розмірі 500,00 грн.
Вказані докази є належними та достатніми для висновку про укладення кредитного договору, погодження умов та правил користування кредитними коштами, виконання первісним кредитором ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» свого обов'язку за кредитним договором № 732006342.
ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» належним чином виконало умови договірних зобов`язань за кредитним договором № 732006342.
Відповідач, в свою чергу, умови договору № 732006342 не виконував належним чином, з розрахунку заборгованості наданого позивачем вбачається, що заборгованість за договором кредитної лінії № 732006342 від 15 жовтня 2022 року у розмірі 68676,45 грн, яка складається із: простороченої заборгованості за сумою кредиту - 15000,00,00 грн; заборгованості за відсотками - 53676,45 грн.
28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» був укладений договір факторингу № 28/1118-01.
В подальшому строк дії договору було неодноразово було продовжено за додатковими угодами, 28 листопада 2019 року сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду № 19, 31 грудня 2020 року сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду № 26, 31 грудня 2021 року сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року, а 31 грудня 2022 року сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду № 31, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2023 року.
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №205 від 29 листопада 2022 року до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року (з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача за кредитним договором № 732006342 від 15 жовтня 2022 року.
30 жовтня 2023 року ТОВ «Таліон Плюс» відступив право вимоги до ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» за договором факторингу № 30/1023-01.
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 2 від 20 грудня 2023 року до Договору факторингу ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» отримало право вимоги до відповідача за кредитним договором № 732006342 від 15 жовтня 2022 року.
11 липня 2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали Договір факторингу № 11/07/25-Е, відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором.
Відповідно до Реєстру Боржників від 14 липня 2025 року за Договором факторингу 11/07/25-Е від 11 липня 2025 року від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 732006342 від 15 жовтня 2022 року.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконує свої зобов`язання за кредитним договором № 732006342 від 15 жовтня 2022 року, має заборгованість розмірі 68676,45 грн.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується з огляду на наступне.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Однією із загальних засад цивільного законодавства України є свобода договору (п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України).
У ч. 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно із ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Ст. 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно із ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції визначені частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
За правилами ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному ч. 6 цієї ст. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
Судом встановлено, що при підписанні кредитного договору № 732006342 між відповідачем та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» сторонами було погоджено всі істотні умови договору.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не доведено факту укладення кредитного договору, апеляційний суд відхиляє, оскільки для укладення кредитного договору відповідач добровільно, використовуючи мережу Інтернет, зайшов на офіційний вебсайт Товариства - www.moneyveo.uа та обрав у вбудованому калькуляторі бажану суму кредиту та строк його повернення. Заповнила відповідну заявку на отримання кредиту, надавши свої персональні дані, зокрема: прізвище, ім`я, по батькові, паспортні дані, ідентифікаційний номер, контактний телефон, адресу електронної пошти, реквізити банківської картки для перерахування коштів, а також, на власний розсуд, визначила логін та пароль (унікальний алфавітно-числовий набір символів) для доступу до особистого кабінету.
З матеріалів справи вбачається, що одноразовий персональний ідентифікатор № MNV6QP29 було направлено відповідачу 15.10.2022 о 11:28:04 на номер мобільного телефону, зазначений ним у заявці на отримання кредитних коштів - НОМЕР_4 . Надалі відповідач власноручно ввів 15.10.2022 о 11:28:38 зазначений ідентифікатор у відповідне поле інформаційно-телекомунікаційної системи первинного кредитора, що підтверджує факт його волевиявлення на укладення кредитного договору в електронній формі.
У розділі 15 кредитного договору «Реквізити сторін» зазначено про підписання цього договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором MNV6QP29.
Відповідно до розділу 4 кредитного договору «Порядок укладення договору та створення електронного підпису сторонами» та із наданих позивачем Правил надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, Алгоритму дій стосовно укладання кредитних договорів та Порядку дій споживача в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» з метою акцепту оферти та укладення електронного договору та отримання фінансових послуг під торгівельною маркою «Moneyveo» вбачається, що без ознайомлення з умовами надання кредиту і правилами щодо порядку отримання коштів, а також підтвердження прийняття відповідних умов кредитування позичальником, укладення електронного кредитного договору на вебсайті кредитора є неможливим.
Таким чином, договір кредитної лінії підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами даного правочину. Без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи, доступ до якої здійснюється через вебсайт товариства після подання позичальником заявки на кредит, та без отримання смс-коду із одноразовим паролем кредитний договір між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем не був би укладений.
Враховуючи вищевикладене, матеріалами справи підтверджено, що 15 жовтня 2022 року у встановленому порядку ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідач уклали в електронному вигляді кредитний договір за № 732006342. Цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюються до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не надав належну правову оцінку обставинам, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення учасників справи, іншим фактичним даним, які випливають із встановлених обставин, є необґрунтованими та спростовуються вищевикладеним.
Крім того, доказів того, що кредитними коштами, які були перераховані на картку 5168-75XX-XXXX-4201, ОСОБА_1 не користувався, стороною відповідача не надано.
Доказів того, що картковий рахунок на який було здійснено переказ грошових коштів не належить ОСОБА_3 стороною відповідача не надано.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що позивач не набув права вимоги до відповідача за кредитними зобов`язаннями апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
П. 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06.02.2014 року № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03.04.2009 року № 231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі, права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі, шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.
Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.
Судом встановлено та зазначено вище в даній постанові, що 28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклало з ТОВ «Таліон Плюс» договір факторингу № 28/1118-01 відповідно до якого, клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, на умовах, визначених цим договором.
Фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідатиме перед фактором, якщо одержані ним суми будуть меншими від суми, сплаченої фактором клієнту, та меншими від загальної суми зобов`язання боржника. Разом з правом вимоги до фактора переходять інші права та обов`язки клієнт за кредитним договором. У випадку укладення сторонами більше ніж одного Реєстру прав вимоги, кожен наступний Реєстр прав вимог є самостійним додатком, та не змінює його (п. 2.2).
Право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами Реєстру прав вимоги, по формі встановленій у відповідному додатку. Підписанням Реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним Реєстром прав вимоги (п. 4.1).
Відповідно пункту 1.3 договору, правом вимоги є всі права клієнта за кредитним договором, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Згідно з п. 8.1 цього договору, договір набуває чинності та всі права та обов`язки сторін за цим договором набувають повної юридичної сили з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками (за наявності її у сторони).
Строк дії вказаного договору згідно п. 8.2 було встановлено до 28 листопада 2019 року.
У подальшому додатковими угодами вносились зміни до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, відповідно до яких, зокрема, строк його дії було продовжено до 31 грудня 2023 року включно.
30 жовтня 2023 року ТОВ «Таліон Плюс» відступив право вимоги до ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» за договором факторингу № 30/1023-01.
11 липня 2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали Договір факторингу № 11/07/25-Е, відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором.
Умовами укладених договорів факторингу між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Таліон Плюс», між ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», передбачено право розпоряджатися правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі, відступати право вимоги на користь третіх осіб.
Вказані договори факторингу підтверджують належний перехід прав вимоги до відповідача від ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» до ТОВ «ФК «ЕЙС».
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що позивачем ТОВ «ФК «Ейс» доведено факт переходу до нього права вимоги до відповідача за укладеним кредитним договором № 732006342 від 15 жовтня 2022 року.
Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що Верховний Суд у постанові від 07 січня 2026 року у справі № 727/2790/25 дійшов наступних висновків: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).
Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2021 року в справі № 759/24061/19 (провадження № 61-8593св21), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2025 року в справі № 183/4256/21 (провадження № 61-15813сво23)).
Отже, доводи відповідача, наведені в апеляційній скарзі, не знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду вказаної справи в частині того, що позивач не довів свою процесуальну правосуб`єктність, тобто право вимагати виконання відповідачем зобов`язання за кредитним договором № 732006342 від 15 жовтня 2022 року.
Довід апеляційної скарги про те, що строк кредитування за договором становить 13 днів, апеляційний суд відхиляє, оскільки вони не відповідають умовам договору.
Згідно з п. 1.1.2 і п. 3.1 договору кредитної лінії від 15 жовтня 2022 року 13 днів є Дисконтним періодом, тобто періодом, протягом якого позичальник має право отримувати нові транші та користуватися кредитом за дисконтною процентною ставкою. Це не строк кредитування й не строк дії договору.
Відповідно до п. 11.1 договір набирає чинності з моменту підписання та діє протягом п`яти років, а в частині розрахунків до повного виконання зобов`язань. Основну суму кредиту позичальник зобов`язаний повернути не пізніше п`яти календарних днів після закінчення строку дії договору або його дострокового припинення (п. 7.2).
Отже, договір продовжує діяти після спливу Дисконтного періоду.
Підписавши договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором, ОСОБА_1 підтвердив ознайомлення з усіма істотними умовами, включно з Паспортом споживчого кредиту (п. 14.10), та не довів, що ці умови було змінено або визнано недійсними.
Строк дії договору п`ять років спливає 15 жовтня 2027, тому нарахування відсотків за неналежне виконання умов кредитного договору в розмірі 53676,45 грн здійснено в межах строку кредитування.
Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідач погодив розмір відсотків, підписуючи кредитний договір на визначених у ньому умовах.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняються на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Згідно із ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Ст. 625 ЦК України визначає загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання. Тобто дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, що регулює окремі види зобов`язань (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №758/1303/15-ц (пункт 26)).
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).
Отже, позичальник отримує «чужі» грошові кошти в борг, який зобов`язується повернути в майбутньому.
Термін «користування чужими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.
Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Як вже було вище встановлено строк дії даного кредитного договору становить 5 років, а в частині розрахунків до повного виконання зобов`язань.
Таким чином, сума заборгованості по процентам у розмірі 53676,45 грн нарахована в межах строку кредитного договору, тому доводи апеляційної скарги про те, що нарахування відсотків за користування кредитом було здійснено поза строком кредитування, є неправильним та не відповідають дійсності.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що розрахунок заборгованості, наданий позивачем по кредитному договору № 732006342, повністю відповідає умовам Договору та положенням ст. ст. 536, 1054, 1056- 1 ЦК України.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 не є релевантними для обставин цієї справи, оскільки у даній справі проценти за користування кредитом не нараховувались після закінчення строку дії кредитного договору та не заявлялись до стягнення у позовних вимогах.
Заперечуючи проти розміру заборгованості за відсотками, сторона відповідача не надала доказів звернення до позивача чи до первісного кредитора з вимогою про перерахунок заборгованості.
Власного розрахунку до суду не представили, до експертної установи не зверталась, клопотань про проведення експертизи для встановлення правильності нарахування заборгованості ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції останній не подавав.
Щодо доводів апеляційної скарги про неправомірне стягнення витрат на правничу допомогу, оскільки дана справ не відноситься до категорії складних, апеляційний суд зазначає, що саме по собі віднесення справи до категорії нескладних не є підставою для відмови у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, оскільки визначальними є реальність, необхідність та співмірність таких витрат зі складністю справи, обсягом наданих послуг і виконаних адвокатом робіт.
Апеляційний суд звертає увагу сторони відповідача на те, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій такої сторони.
Це підтверджується і такими нормами ЦПК України.
Відповідно до частини першої ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях ч. 5 та 6 ст. 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.
Жодних заперечень з цього приводу сторона відповідача в суді першої інстанції не заявляла.
Порушуючи питання про неправомірне стягнення витрат на професійну правничу допомогу, сторона відповідача не навела конкретних аргументів, у чому саме суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права при вирішенні питання про розподіл судових витрат, не зазначила, які саме витрати є неспівмірними, та не надала належних доказів на підтвердження своїх доводів.
За таких обставин, з огляду на відсутність належного обґрунтування неспівмірності заявлених витрат, самі лише посилання на нескладність справи не спростовують висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для їх стягнення та не свідчать про незаконність оскаржуваного судового рішення в цій частині.
Відтак, доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими та не дають підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу.
Інші доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення, та фактично зводяться до незгоди відповідача з висновками суду.
Судом першої інстанції правильно визначено характер спірних правовідносин, встановлено обсяг прав та обов`язків сторін, застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що склались між сторонами, надано повну, всебічну та об`єктивну оцінку наявним у справі доказам, як кожному окремо, так і у їх сукупності та взаємозв`язку, та з урахуванням доведеності позовних вимог обґрунтовано задоволено їх.
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки рішення Оболонського районного суду м. Києва від 16 червня 2026 року ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування згідно вимог ч. 1 ст. 375 ЦПК України відсутні.
Так як суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, тому на підставі ст. 141 ЦПК України понесені апелянтом судові витрати на апеляційний розгляд справи відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягають.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Підодвірного Тараса Івановича залишити без задоволення.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 16 червня 2026 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач Д.О. Таргоній
Судді: О.В. Борисова
С.А. Голуб