КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 761/41439/25 Головуючий у І інстанції Сіромашенко Н. В.
Провадження №22-ц/824/9494/2026 Головуючий у ІІ інстанції Таргоній Д.О.
ПОСТАНОВА
Іменем України
19 жовтня 2026 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Таргоній Д.О., Борисової О.В., Голуб С.А., розглянувши в приміщенні Київського апеляційного суду в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24 листопада 2025 року у справі за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2025 року Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» звернулося до Шевченківського районного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги у розмірі 84 893,54 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що з 01.05.2018 КП виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» є виконавцем комунальних послуг, а саме: з 01.05.2018 до 31.10.2021 є виконавцем послуг з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води, з 01.11.2021 позивач є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води. Відповідач є споживачем послуг, які надаються позивачем за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач зазначав, що відповідач від послуг з ЦО/ЦПГВ, а з 01.11.2021 від послуг з ТЕ/ПГВ, у встановленому чинним законодавством порядку не відмовлявся. Однак, у порушення вимог чинного законодавства у сфері комунальних послуг своєчасно не сплачував за спожиті послуги, в результаті чого утворилась заборгованість, яка станом на 31.07.2025 складає 54 198 грн 80 коп, з яких: за період з 01.05.2018 по 31.10.2021 заборгованість за послуги з централізованого опалення в розмірі 14 290 грн 45 коп, заборгованість за послуги з централізованого постачання гарячої води в розмірі 8 710 грн 64 коп, за період з 01.11.2021 заборгованість за послуги з постачання теплової енергії у розмірі 18 172 грн 06 коп, заборгованість за послуги з постачання гарячої води у розмірі 10 514 грн 15 коп, заборгованість з плати за абонентське обслуговування з послуг з централізованого опалення у розмірі 186,97 грн, яка утворилась у період до 31.10.2021 та заборгованість з плати за абонентське обслуговування з послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1 517,13 грн та заборгованість з плати за абонентське обслуговування з послуг з постачання гарячої води у розмірі 807,40 грн, яка утворилась за період з 01.11.2021.
Зокрема у відповідача існує заборгованість з оплати спожитих до 01.05.2018 послуг з централізованого опалення у розмірі 11 379,33 грн та централізованого постачання гарячої води у розмірі 4 731,57 грн.
Також позивач, з урахуванням положень ст. 625 ЦК України, позивач просив суд стягнути з відповідача інфляційна складова боргу та три процента річних за прострочення виконання грошового зобов`язання.
З урахування зазначеного, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 84 893,54 грн, з яких: - заборгованості за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого опалення у розмірі 11 379,33 грн, інфляційна складова боргу у розмірі 1945,87 грн, три процента річних у розмірі 511,60 грн; - заборгованості за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 4731,57 грн, інфляційна складова боргу у розмірі 809,10 грн, три процента річних у розмірі 212,73 грн; заборгованості за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги з централізованого опалення у розмірі 14 290, 45 грн, інфляційна складова боргу у розмірі 2443,67 грн, три процента річних у розмірі 642,48 грн; заборгованості за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги централізованого постачання гарячої води у розмірі 8710,64 грн, інфляційна складова боргу у розмірі 1489,52 грн, три відсотки процента у розмірі 391,62 грн; заборгованості за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання теплової енергії у розмірі 18 172,06 грн, інфляційна складова боргу у розмірі 2502,94 грн, три процента річних у розмірі 659,59 грн, пеня у розмірі 802,50 грн; заборгованості за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання гарячої води у розмірі 10 514,15 грн, інфляційна складова боргу у розмірі 1376,81 грн, три відсотки річних у розмірі 358,83 грн, пеня у розмірі 436,58 грн; заборгованості з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1517,13 грн, заборгованості з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 807,40 грн, заборгованості з обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення у розмірі 186,97 грн.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 24 листопада 2025 року позов КП виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» заборгованість житлово-комунальні послуги у розмірі 84 893 гривні 54 копійки, з яких:
- заборгованості за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого опалення у розмірі 11 379,33 грн;
- інфляційна складова боргу у розмірі 1945,87 грн; три відсотки річних у розмірі 511,60 грн;
- заборгованості за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 4731,57 грн;
- інфляційна складова боргу у розмірі 809,10 грн.; три відсотки річних у розмірі 212,73 грн;
- заборгованості за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги з централізованого опалення у розмірі 14 290, 45 грн;
- інфляційна складова боргу у розмірі 2443,67 грн; три відсотки річних у розмірі 642,48 грн;
- заборгованості за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги централізованого постачання гарячої води у розмірі 8710,64 грн;
- інфляційна складова боргу у розмірі 1489,52 грн.; три відсотки річних у розмірі 391,62 грн;
- заборгованості за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання теплової енергії у розмірі 18 172,06 грн;
- інфляційна складова боргу у розмірі 2502,94 грн.; три відсотки річних у розмірі 659,59 грн., пеня у розмірі 802,50 грн;
- заборгованості за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання гарячої води у розмірі 10 514,15 грн;
- інфляційна складова боргу у розмірі 1376,81 грн.; три відсотки річних у розмірі 358,83 грн, пеня у розмірі 436,58 грн;
- заборгованості з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1517,13 грн.;
- заборгованості з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 807,40 грн.;
- заборгованості з обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення у розмірі 186,97 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» судовий збір у розмірі 3 028 грн 00 коп.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, неповне з`ясування судом обставин справи, просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове судове про відмову у задоволенні позову у повному обсязі, а також здійснити новий розподіл судових витрат.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстації ухвалив рішення у справі без врахування поданого відповідачем у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву та заяви відповідача про застосування позовної давності до усіх вимог КП виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго». Натомість, відповідач належним чином виконав свої процесуальні обов`язки як строни у даній цивільній справі, своєчасно (протягом 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі 16.11.2025) направив 30.11.2025 до суду відзив на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 04.12.2025. Однак, суд ухвалив рішення до спливу строку, встановленого для подання відзиву на позов, фактично позбавивши відповідача можливості реалізувати право на захист.
КП виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» не скористались своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 360 ЦПК України.
Згідно ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 1. ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За правилами п. 1 ч.4 ст. 274 ЦПК України, в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя.
Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Ураховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Так, відповідно до ч. 2, ч. 4 ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Проте відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.
Водночас такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Отже, згідно з наведеними законодавчими нормами споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, сформульованій у постановах від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 461/12597/15-ц, від 09 серпня 2019 року № 459/3958/15-ц).
За змістом ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Із матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що КП виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго», є правонаступником ПАТ «Київенерго», визначено обов`язковим виконавцем послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання для житлових будинків комунальної форми власності згідно Закону України № 1198-VІІ від 10.04.2014 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії» з 01.08.2018
За розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 № 591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.
Отже, з 01.05.2018 надання послуг з постачання теплової енергії здійснює КП виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго».
Правовідносини з постачання теплової енергії та гарячої води між постачальною організацією та споживачем (фізичною особою) починаючи з 01.11.2021 здійснюється на підставі Постанови КМУ від 11.12.2019 №1182 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуг з постачання гарячої води» та Постанови №830 «Про затвердження Правил надання послуг з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуг з постачання теплової енергії від 21.08.2019.
Відповідно до п. 8 Правил послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі договору про надання послуг з центрального опалення та постачання гарячої води.
Відповідно до ч. 7 статті 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 договір про надання послуг з центрального опалення, послуг з центрального постачання холодної води, послуг з центрального постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб`єктом господарювання, є договором приєднання.
На виконання вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 КП виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» підготовлено та опубліковано договір про надання послуг та централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28.03.2018 № 34 (5085). Зміст зазначеного договору відповідає змісту типового договору, затвердженого Правилами. Такі договори є договорами приєднання, а може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови.
Підключення будинку до мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої води свідчить про надання послуг позивачем. Постачальник надає послуги з централізованого опалення та постачає гарячу воду, надсилає споживачу платіжні документи (рахунки) на оплату послуг, а споживач має здійснювати оплату виставлених рахунків.
Отже, мешканцю квартири АДРЕСА_2 з 01 травня 2018 року до 31 жовтня 2021 року КП виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» надавались послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, а з 01 листопада 2021 року надаються послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.
Відповідач ОСОБА_1 зареєстрований у квартирі АДРЕСА_2 з 09.11.2004, є споживачем послуг за даною адресою, користується житлово-комунальним послугами, від мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої води у встановленому чинним законодавством порядку не відмовлявся.
Відповідно до п. п. 1, 5, 8 ч. 2 ст. 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII виконавець зобов`язаний: забезпечувати своєчасність, безперевність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору, в тому числі шляхом створення систем управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів; розглядати у визначений законодавством термін претензії та скарги споживачів і проводити відповідні перерахунки розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості; вести облік вимог (претензій) споживачів у зв`язку з порушенням порядку надання житлово-комунальних послуг, зміною їх споживчих властивостей та перевищенням термінів проведення аварійно-відновлювальних робіт.
Водночас, факт ненадання послуги або зниження якості наданої послуги (що є порушенням умов договору у розумінні ст. ст. 526, 530 ЦК України) повинен бути зафіксований належним чином (на це звертає увагу Верховний Суд у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 640/18143/16-ц).
Нормою ст. 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII встановлено, що у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг споживач має право викликати виконавця комунальних послуг (його представника) для перевірки кількості та/або якості наданих послуг. За результатами перевірки якості надання комунальних послуг або якості послуг з управління багатоквартирним будинком складається акт-претензія, який підписується споживачем та виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком). Виконавець комунальної послуги або управитель (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) зобов`язаний прибути на виклик споживача у строки, визначені в договорі про надання послуги, але не пізніше ніж протягом однієї доби з моменту отримання повідомлення споживача. Акт-претензія складається виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) та споживачем і повинен містити інформацію про те, в чому полягало ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальної послуги або послуги з управління багатоквартирним будинком, дату (строк) її ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості, а також іншу інформацію, що характеризує ненадання послуг, надання їх не в повному обсязі або неналежної якості. У разі проведення перевірки якості наданих послуг з централізованого водопостачання, централізованого постачання гарячої води або постачання природного газу споживач має право здійснити забір проб. Інформація про забір проб включається до акта-претензії. У разі неприбуття виконавця комунальної послуги або управителя (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) в установлений строк або необґрунтованої відмови підписати акт-претензію такий акт підписується споживачем, а також не менш як двома споживачами відповідної послуги, які проживають (розташовані) в сусідніх будівлях (у приміщеннях - якщо послуга надається у багатоквартирному будинку), і надсилається виконавцю комунальної послуги або управителю (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) рекомендованим листом. Виконавець комунальної послуги або управитель (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) протягом п'яти робочих днів вирішує питання щодо задоволення вимог, викладених в акті-претензії, або видає (надсилає) споживачу обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензії. У разі ненадання виконавцем (управителем) відповіді у встановлений строк,
претензії споживача вважаються визнаними таким виконавцем (управителем).
У своїй постанові від 07 лютого 2018 року у справі № 521/6969/15-ц Верховний Суд зазначив, що належним доказом ненадання житлово-комунальної послуги або зниження якості наданої послуги є звернення споживача до надавача послуг та складання сторонами акта-претензії.
За положеннями ч. ч. 1-3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. За бажанням споживача оплата житлово-комунальних послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів згідно з умовами договору про надання відповідних житлово-комунальних послуг. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Оскільки КП виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» надавали відповідачу, який зареєстрований в квартирі АДРЕСА_2 , послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, який отримував вказані послуги і користувався ними, у відповідача виник обов`язок оплатити ці послуги.
Зі свого боку відповідач не надав суду належних, допустимих, та достовірних доказів на підтвердження того, що послуги не були надані КП виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго», чи надані неналежним чином (звернення з претензіями, скаргами).
Також відповідач не навів доказів на підтвердження того, що він оспорював тарифи, на підставі яких обраховувалась вартість послуг.
Згідно п. 5 ч. 2 ст. 7, ч. 1 ст. 9 Закону, індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Згідно з ч.1 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
З огляду на викладене, слід дійти висновку про те, що правовідносини, які складаються між постачальником послуг з утримання комунальних послуг, будинку та прибудинкової території, є грошовим зобов`язанням, у якому, серед інших прав та обов`язків сторін, на боржників покладено певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому відповідає право вимоги кредитора (ч. 1 ст. 509 ЦК України) - вимагати сплати грошей за надані послуги.
Так, за приписами ст.ст. 526, 525, 610 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Судом встановлено, що у порушення вимог чинного законодавства у сфері комунальних послуг ОСОБА_1 своєчасно не сплачував за спожиті послуги, в результаті чого утворилась заборгованість, яка станом на 31.07.2025 складає 51 687,30 коп, з яких:
- за період з 01.05.2018 по 31.10.2021 заборгованість за послуги з централізованого опалення в розмірі 14 290 грн 45 коп, заборгованість за послуги з централізованого постачання гарячої води в розмірі 8 710 грн 64 коп;
- за період з 01.11.2021 заборгованість за послуги з постачання теплової енергії у розмірі 18 172 грн 06 коп, заборгованість за послуги з постачання гарячої води у розмірі 10 514 грн 15 коп.
Також позивачем нараховано заборгованість зі сплати внесків за обслуговування комерційногообліку послуг з централізованого опалення у розмірі 186,97 грн та заборгованість зі сплати за абонентське обслугтвування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1 517,13 грн, заборгованість з плати за абонентське обслуговування з послуг постачання гарячої води у розмірі 807,40 грн.
Таким чином, загальний розмір заборгованості відповідача з оплати житлово-комунальних послуг становить за період з 01 травня 2018 року до 31 липня 2025 року з оплати житлово-комунальних послуг становить 54 198,80 грн та підтверджується розрахунком позивача.
Крім того, у відповідача наявна заборгованість за спожиіт послуги з централізованого постачання гарячої води до 01.05.2018 у розмірі 4 731, 57 грн та за спожиті послуги з централізованого опалення до 01.05.2018 у розмірі 11 379,33 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи те, що правовідносини, які передбачають обов`язок споживача оплатити фактично надані житлово-комунальні послуги та право замовника послуг вимагати відповідної плати, є за своєю правовою природою грошовим зобов`язанням, тому за прострочення його виконання підлягають застосуванню наслідки, передбачені ч.2 ст.625 ЦК України щодо стягнення інфляційних нарахувань та трьох процентів річних від простроченої суми (див. висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 30 жовтня 2013 року у справі за № 6-59цс13).
Відповідно до вимог ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Із наданого КП виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» розрахунку заборгованості за спожиті послуги слідує, що позивачем за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання щодо сплати за отримані житлово-комунальні послуги було нараховано 3% річних та інфляційні втрати згідно приписів ч.2 ст.625 ЦК України.
Згідно розрахунку заборгованості КП виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» за спожиті відповідачем до 01.05.2018 послуги з централізованого опалення нарахована інфляційна складова боргу у розмірі 1 945,87 грн, три процента річних у розмірі 511,60 грн; за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого гарячого водопостачання нарахована інфляційна складова боргу у розмірі 809,10 грн, три процента річних у розмірі 212,73 грн; за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги з централізованого опалення нарахована інфляційна складова боргу у розмірі ? 43,67 грн, три процента річних у розмірі 642,48 грн; за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги централізованого постачання гарячої води нарахована інфляційна складова боргу у розмірі 1489,52 грн, три відсотки процента у розмірі 391,62 грн;- за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання теплової енергії нарахована інфляційна складова боргу у розмірі 2 502,94 грн, три процента річних у розмірі 659,59 грн, пеня у розмірі 802,50 грн; - за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання гарячої води нарахована інфляційна складова боргу у розмірі 1376,81 грн, три відсотки річних у розмірі 358,83 грн, пеня у розмірі 436,58 грн.
Вказаний розрахунок заборгованості містить усі складові тарифу, об`єми та періоди споживання.
Нараховані 3% річних та інфляційні втрати відповідають приписам ч.2 ст.625 ЦК України.
Розрахунок заборгованості має усі ідентифікуючі реквізити, складений уповноваженою особою та скріплений підписом і печаткою позивача.
Період та способи нарахування компенсаційних виплат відповідають релевантному правовому регулюванню.
Будь-яких доказів на спростування цього розрахунку заборгованості, як і власних контррозрахунків, відповідач суду не надав.
Враховуючи принципи верховенства права та змагальності сторін, стандарту доказування «більшої вірогідності», стороні відповідача для спростування наявних розрахунків заборгованості позивача необхідно було надати свою версію розрахунку (контррозрахунок), або свою версію, наприклад, які тарифи мали б застосовуватись тощо. І тільки в такому разі розрахунки заборгованості позивача можуть вважатися такими, які ставляться під сумнів, адже спростуванням є: контррозрахунок заборгованості або належні, допустимі та достатні докази, які спростовують розрахунок повністю або частково.
Натомість, спростуванням розміру заборгованості точно не є його звичайне заперечення, яке не ґрунтується на доказах, а базується на нічим не підтверджених суб`єктивних міркуваннях.
Необхідність пред`явлення контррозрахунку при спростуванні розрахунку заборгованості, підтверджується усталеною судовою практикою, зокрема, постановою Верховного Суду від 02 квітня 2020 року по справі №757/29813/17-ц, де було звернуто увагу на необхідність відповідачем вчинення дій щодо надання доказів на спростування заявленої позивачем заборгованості по сплаті комунальних послуг, а також розрахунку наявної заборгованості та компенсаційних виплат за несвоєчасну оплату комунальних послуг, або ж доказів на погашення заборгованості, яка утворилася у зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань з оплати наданих житлово-комунальних послуг.
Оскільки правовідносини, які складися між сторонами, є грошовими зобов`язаннями у силу вимог статті 509 ЦК України, то позивач має право на отримання заборгованості за надані послуги з централізованого опалення/постачання теплової енергії із урахуванням індексу інфляції та 3 % річних, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України.
Отже, установивши вказані вище обставини, які свідчать про те, що відповідач у спірний період був зареєстрований у квартирі АДРЕСА_2 (реєстрація з 09.11.2004), до якої ПАТ «Київенерго» 01 травня 2018 року, правонаступником якого є КП виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго», надавало відповідні житлово-комунальні послуги, а відповідач не надав жодних належних і допустимих доказів відмови від отримання послуг, ані ненадання цих послуг чи неналежної якості, ані оплати нарахованих сум чи власного контррозрахунку, тоді як наданий позивачем розрахунок заборгованості та передбачених ч.2 ст. 625 ЦК України компенсаційних виплат підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем, колегія суддів вважає, що у суду першої інстанції були наявні підстави для стягнення з відповідача на користь КП виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» заборгованості за надані послуги у вказаний період та компенсаційних виплат, передбачених ч.2 ст. 625 ЦК України.
Разом з тим, відповідачем у цій справі було подано заяву про застосування позовної давності до усіх позовних вимог КП виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго», заявлених за період як до 01.05.2018, так після 01.05.2018, оцінку якій суд першої інстанції не надав, оскільки передчасно ухвалив рішення у справі, з огляду на наступне.
У ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
У ч. 7, 8 ст. 178 ЦПК України зазначено, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (ст. 123 ЦПК України).
Згідно з п. 6, 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані: виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.
Встановлення процесуальних строків законом або судом передбачено з метою дисциплінування учасників цивільного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ЦПК України певних процесуальних дій.
Інститут строків в цивільному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у цивільних відносинах, а також стимулює учасників цивільного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків, при цьому поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.
Згідно із частиною першою статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Зі змісту ухвали про відкриття провадження у справі від 17 жовтня 2025 року вбачається, що суд надав відповідачу строк для подання відзиву на позов, який не може перевищувати п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Копія ухвали про відкриття провадження була направлена супровідним листом від 29 жовтня 2025 року на поштову адресу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) та вручена члену сім`ї адресата 16 листопада 2025 року, що підтверджується зворотнім повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 40).
З урахуванням зазначеного, п`ятнадцятиденний строк на подання відповідачем відзиву на позовну заяву КП виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго», сплинув 01 грудня 2025 року.
Разом з тим, відзив на позовну заяву ОСОБА_1 було направлено на поштову адресу суду 30 листопада 2025 року, тобто з дотриманням строків, зазначених в ухвалі про відкриття провадження в справі.
Згідно штампу вхідної кореспонденції суду відзив відповідача на позовну заяву надійшов до Шевченківського районного суду м. Києва 04 грудня 2025 року та зареєстрований за вх. № 125123 (а.с.42).
Вказаний відзив підшитий до матеріалів справи (а.с. 42-49) перед рішенням суду, яке ухвалене судом 24 листопада 2025 року та надіслано до Єдиного державного реєстру судових рішень 04 грудня 2025 року (а.с. 50-54). При цьому у рішенні вказано відомості про скадення повного тексту рішення суду 24 листопада 2025 року.
Наведе свідчить про порушення норм процесуального права та передчастінсть ухвалення судом рішення у справі до закінчення строку на подання відповідачем відзиву на позовну заяву, який суд встановив в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Щодо позовної давності колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Спеціальна позовна давність визначена ст. 258 цього Кодексу.
Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено п. 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.
Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом № 540-IX.
Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.
Водночас Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.
Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено п. 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені ст. ст. 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.
Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення2 ЦК України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від
24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року.
04 вересня 2025 року набрав чинності Закон України від 14 травня 2025 року № 4434-IX «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України щодо поновлення перебігу позовної давності». Цим Законом виключено з ЦК України п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення», а отже поновлено перебіг позовної давності.
Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а з 30 січня 2024 року до 04 вересня 2025 року.
Наведене свідчить, що у разі якщо позовна давність до вимог КП виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду було продовжено до 04 вересня 2025 року.
Зважаючи на зупинення перебігу позовної давності з 02 квітня 2020 року до 04 вересня 2025 року, ураховуючи те, що позов пред`явлено 11 вересня 2025 року, позовна давність до вимог КП виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» про стягнення заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг у період до квітня 2017 року спливла. До решти вимог позивача про стягнення заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг позовна давність не спливла.
Разом з тим, ч.1 ст. 264 ЦК України передбачено, що позовна давність переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (ч. 3 ст. 264 ЦК України).
Правила переривання перебігу позовної давності суд застосовує незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання.
До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, може з урахуванням конкретних обставин справи належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу.
При цьому якщо виконання зобов`язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу (постанова Верховного Суду від 11 травня 2024 року № 204/7787/21).
Із наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач частково здійснював платежі у рахунок погашення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги у період до квітня 2017 року, а саме у лютому 2016 року та у березні 2016 року, а тому перебіг позовної давності переривався.
Отже, стягненню з відповідача на користь КП виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» підлягає заборгованість з оплати послуг з централізованого опалення за період, яка утворилася до 01 травня 2018 року, так як внаслідок здійснення відповідачем часткового погашення заборгованості позовна давність була перервана.
Зважаючи на те, що зобов`язання відповідача з оплати за житлово-комунальних послуг своєчасно не виконані, КП виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» має право вимагати сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних. Позовна давність до цієї вимоги не спливла.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Разом із тим, відповідно до ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни судового рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Отже, саме по собі порушення процесуального строку не є безумовною підставою для скасування судового рішення. Для такого наслідку необхідно встановити, що допущене порушення вплинуло на правильність вирішення питання, яке було предметом судового розгляду.
Із матеріалів справи вбачається, що відзив відповідача хоча і був на правлений ним засобами поштового зв`язку 30 листопада 2025 року, тобто у строк, встановлений в ухвалі про відкриття провадження у справі, проте надійшов до суду 04 грудня 2025 року, тобто вже після ухвалення судом рішення по суті спору.
У справі, яка переглядається судом, неврахування своєчасно поданого відповідачем відзиву на позовну заяву звісно є порушенням норм процесуального права. Однак, колегія суддів вважає, що у цій справі відповідачем не наведено та матеріалами справи не підтверджено, що ухвалення рішення до спливу встановленого судом строку на подання відповідачем відзиву на позовну заяву призвело до неправильного вирішення питання щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог КП виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго».
Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції залишає без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог- ч. 2 ст. 141 ЦПК України.
Оскільки рішення суду першої інстанції залишено без змін, а у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, тому судові витрати відповідача по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги суд залишає не підлягають відшкодуванню позивачем.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24 листопада 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач Д.О. Таргоній
Судді: О. В. Борисова
С.А. Голуб