КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 367/3693/20 Головуючий у І інстанції Мерзлий Л.В.
Провадження №22-ц/824/14980/2026 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.
ПОСТАНОВА
Іменем України
19 жовтня 2026 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: Таргоній Д.О., Борисової О.В., Голуб С.А., розглянувши в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 01 липня 2026 року у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд рішення Ірпінського міського суду Київської області від 13 липня 2023 року по справі 367/3693/20 за нововиявленими обставинами,
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2026 року ОСОБА_3 звернувся до суду з даною заявою, в якій просив переглянути судове рішення Ірпінського міського суду Київської області від 13 липня 2023 року по справі № 367/3693/20 за нововиявленими обставинами, скасувати рішення Ірпінського міського суду Київської області від 13 липня 2023 року по справі № 367/3693/20 та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити ОСОБА_4 у позові, задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 , що викладені в зустрічній позовній заяві від 04 листопада 2020 року.
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 01 липня 2026 року заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення Ірпінського міського суду Київської області від 13 липня 2023 року по справі № 367/3693/20 за нововиявленими обставинами повернуто заявнику.
Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали апеляційні скарги, в яких, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просять ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 01 липня 2026 року скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В доводах апеляційних скарг зазначають, що про зміст протокольної ухвали від 13 липня 2023 року про відмову у прийнятті зустрічного позову, оформленої відповідно до ч. 5 ст. 259 ЦПК України, вони не були повідомлені та дізнались про неї лише 04 серпня 2025 року з копії, надісланої Верховним Судом, і на думку ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дана обставина є нововиявленою.
Зазначають, що зі змісту самого протоколу неможливо встановити, якого саме із двох зустрічних позовів (від 04.11.2020 чи від 09.11.2022) стосується відмова, а процесуального рішення щодо зустрічної позовної заяви від 04 листопада 2020 року ухвалено не було.
Вказують, що передбачена ЦПК України процесуальна форма «відмова у прийнятті зустрічного позову» чинним законодавством не передбачена, зустрічні позови фактично не повернуто заявнику, у зв`язку з чим суд першої інстанції мав об`єднати вимоги за зустрічним і первісним позовами в одне провадження та перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження відповідно до ч. 4 ст. 193 ЦПК України, чого не було зроблено.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 посилаються на те, що в мотивувальній частині ухвали Ірпінського міського суду Київської області від 01 липня 2026 року суддя Мерзлий Л.В. навів неправдиві відомості щодо дати отримання ним матеріалів справи, що спростовується наявним протоколом передачі справи, та вважають вищевикладене свідченням упередженості судді й підставою для заявленого відводу.
Крім того, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в апеляційних скаргах зазначають, що заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами було подано не лише ОСОБА_1 особисто, а й ОСОБА_2 , яка діяла в інтересах малолітньої ОСОБА_5 , проте в оскаржуваній ухвалі жодна з цих осіб не згадується.
Крім того, судом першої інстанції не було виконано вимоги ч.ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України, оскільки, встановивши, що заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. ст. 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви, суд не постановив ухвалу про залишення позовної заяви без руху, а відразу повернув її заявнику.
Таким чином, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , звернувшись з апеляційними скаргами вважають, що ухвала Ірпінського міського суду Київської області від 01 липня 2026 року винесена передчасно та підлягає скасуванню.
25 серпня 2026 року до Київського апеляційного суду через систему «Електронний суд» представник ОСОБА_4 - адвокат Шейко В.В. подала відзив на апеляційні скарги, в якій просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 01 липня 2026 року залишити без змін, апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 закрити.
Відзив обґрунтований тим, що після залишення рішення Ірпінського міського суду Київської області від 13 липня 2023 року без змін постановою Київського апеляційного суду від 08 березня 2024 року, задля неможливості отримати виконавчий документ у справі, яка перебувала в провадженні суду понад три рокуи, та небажання виконувати рішення суду, відповідачем та його дружиною ОСОБА_2 неодноразово оскаржувалося рішення в апеляційній та касаційній інстанціях.
Вказує, що в даному випадку відповідач намагається за допомогою звернення до Ірпінського міського суду Київської області з заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, а наразі із апеляційною скаргою, не сплачувати аліменти на утримання дитини, переглянути рішення, що набрало законної сили, та залучити до розгляду справи осіб, які не приймали участі у розгляді справи.
Крім того, у відзиві представник ОСОБА_4 - адвокат Шейко В.В. вказує на те, що ОСОБА_2 неодноразово зверталася до судів апеляційної та касаційних інстанцій, намагаючись скасувати рішення Ірпінського міського суду Київської області від 13 липня 2023 року, що свідчить про зловживання правом в розумінні ст. 44 ЦПК України.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зокрема, про повернення заяви позивачеві, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, виходячи з наступного.
Постановляючи ухвалу про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції виходив з того, що з поданої ОСОБА_1 заяви не зрозумілими є підстави для перегляду рішення за нововиявленими обставинами, не зазначено нововиявлені обставини, якими обґрунтовується вимога про перегляд рішення, а також дата відкриття або встановлення цих обставин, оскільки доводи заявника зводяться до незгоди із прийнятим рішенням. Суд першої інстанції також вказав, що до заяви має бути додано документ про сплату судового збору.
Однак, апеляційний суд вважає висновки суду першої інстанції про наявність підстав для повернення заяви без розгляду передчасними, з огляду на таке.
Виходячи з приписів ст. ст. 55, 129 Конституції України, застосування та користування правами на судовий захист здійснюється у випадках та в порядку, встановлених законом.
Тобто, реалізація конституційного права, зокрема, на судовий захист, ставиться у залежність від положень процесуального закону, у цьому випадку норм ЦПК України.
Ст. 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України та ст. 15 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людини при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.
Європейський суд з прав людини наголошує, що п. 1 ст. 6 гарантує кожному право порушити в суді чи відповідному органі будь-який позов, який стосується його цивільних прав та обов`язків. Таким чином передбачено «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу до суду, тобто, право порушувати в судах позов для вирішення цивільного спору.
Наведені норми свідчать про те, що ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати безпосередню участь у судовому процесі, або позбавлений такого права. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду із заявами про перегляд рішення Ірпінського міського суду Київської області від 13 липня 2023 року по справі 367/3693/20 за нововиявленими обставинами.
Ці правовідносини регулюються Главою 3 Розділу V ЦПК України («Перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами»), яка встановлює спеціальний порядок перегляду судових рішень за наявності обставин, які не були і не могли бути відомі суду під час розгляду справи.
Ст. 423-431 ЦПК України визначають підстави, порядок подання заяви, строки та наслідки її розгляду.
Зазначені норми є спеціальними по відношенню до загальних норм, що регулюють рух цивільних справ й суд першої інстанції мав розглядати заяву про перегляд судового наказу саме з урахуванням особливостей, передбачених Главою 3 Розділу V ЦПК України.
Згідно ч. 1 ст. 426 ЦПК заяви про перегляд судових рішень суду за нововиявленими або виключними обставинами за формою і змістом повинні відповідати вимогам цього Кодексу щодо оформлення заяв до суду першої інстанції.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 426 ЦПК України, до заяви додаються: копії заяви відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, якщо така заява подається в електронній формі через електронний кабінет.
Згідно ч. 3 ст. 427 ЦПК України, до заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених ст. 426 цього Кодексу, застосовуються положення ст. 185 цього Кодексу, яка передбачає залишення позовної заяви (заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами) без руху з наданням строку для усунення виявлених судом недоліків.
Так, відповідно до ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. 175, 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені ст. 175, 177 ЦПК України, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції, розглядаючи заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення Ірпінського міського суду Київської області від 13 липня 2023 року по справі 367/3693/20 за нововиявленими обставинами та встановивши, що заява не оформлена відповідно до вимог, встановлених ст. 426 ЦПК України, відразу повернув її заявникові.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що в даному випадку висновки суду першої інстанції про повернення заяви про перегляд рішення Ірпінського міського суду Київської області від 13 липня 2023 року по справі 367/3693/20 за нововиявленими обставинами у цій справі, є помилковими, адже виявивши недоліки у заяві суд мав застосувати ст. 185 ЦПК України та надати заявнику можливість їх усунути.
Отже суд не дотримався алгоритму дій, який є необхідним під час вирішення питання про відкриття провадження та прийшов до передчасних висновків про наявність підстав для повернення даної заяви.
Крім того, вказуючи, що з поданої заяви не зрозуміло, які саме підстави для перегляду рішення за нововиявленими обставинами, не зазначено нововиявлені обставини, якими обґрунтовується вимога про перегляд рішення, суд першої інстанції втрутився у право заявника самостійно визначати обсяг доказової бази і фактично вдався до оцінки обґрунтованості поданої заяви, залишивши поза увагою, що питання про те, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 264 ЦПК України вирішується судом під час ухвалення рішення по суті справи, а не на стадії відкриття провадження у справі.
Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначено, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах «Zubac v. Croatia», «Beles and Others v. the Czech Republic», №47273/99, пп. 50-51 та 69, та «Walchli v. France», №35787/03, п. 29).
При цьому, ЄСПЛ провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Натомість надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.
У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Kutic v. Croatia», заява №48778/99, пункт 25).
Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним». Для того щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права» (рішення у справах «Bellet v. France» та «Nunes Dias v. Portugal»).
Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain»).
Аналізуючи фактичні обставини справи, вимоги процесуального права, апеляційний суд вважає, що наведені судом підстави для повернення заяви були відсутні, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є обґрунтованими, суд першої інстанції дійшов передчасного та помилкового висновку про повернення заявнику заяви про перегляд рішення Ірпінського міського суду Київської області від 13 липня 2023 року по справі 367/3693/20 за нововиявленими обставинами.
Враховуючи вищевикладене, ухвала суду першої інстанції про повернення заяви ОСОБА_1 не може вважатися законною і обґрунтованою, не може залишатися в силі та підлягає скасуванню.
За таких обставин апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а ухвала суду скасуванню із направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції відповідно до вимог ст. 379 ЦПК України, оскільки ухвала, що перешкоджає подальшому провадженню, постановлена із порушенням норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Щодо апеляційної скарги ОСОБА_2 апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19) зроблено висновок, що «аналіз ч. 1 ст. 352 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків».
У п. 3 ч. 1 ст. і 362 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.
Тобто, у разі подання апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі і апеляційним судом встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті.
Вказаний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 459/3289/18 провадження № 61-13159св19.
Звертаючись до суду із апеляційною скаргою, ОСОБА_2 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_5 , вказує на те, що ухвала Ірпінського міського суду Київської області від 01 липня 2026 року, якою заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення Ірпінського міського суду Київської області від 13 липня 2023 року по справі № 367/3693/20 за нововиявленими обставинами повернуто заявнику, порушує права ОСОБА_5 .
Колегія суддів зазначає, що з в врахуванням положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, твердження апелянта мали бути підтвердженні відповідними та належними доказами.
В той же час належних доказів на підтвердження своїх посилань остання до суду не надала.
ОСОБА_2 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_5 , в апеляційній скарзі не зазначила, яким чином ухвала Ірпінського міського суду Київської області від 01 липня 2026 року про повернення заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення Ірпінського міського суду Київської області від 13 липня 2023 року у справі № 367/3693/20 за нововиявленими обставинами порушує її права та права малолітньої ОСОБА_5 .
Відповідно до ч. 1 ст. 352 ЦПК України право на апеляційне оскарження судового рішення мають учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки. Отже, реалізація права на апеляційне оскарження особою, яка не брала участі у справі, можлива лише за умови, що оскаржуваним судовим рішенням безпосередньо вирішено питання саме щодо прав, свобод чи інтересів цієї особи.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що заява ОСОБА_2 в інтересах малолітньої ОСОБА_5 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами не була зареєстрована в автоматизованій системі документообігу суду відповідно до вимог Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.08.2019 № 814, а відтак не набула статусу процесуального документа, поданого до суду у визначеному законом порядку, і не була предметом розгляду судом першої інстанції.
За таких обставин оскаржувана ухвала стосується виключно вирішення питання про повернення заяви ОСОБА_1 та не містить жодних висновків щодо прав, свобод чи інтересів ОСОБА_2 або малолітньої ОСОБА_5 , оскільки питання щодо їхньої заяви судом першої інстанції фактично не вирішувалося з наведених вище причин.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 362 ЦПК України апеляційний суд закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою, яка не брала участі у справі, встановлено, що судовим рішенням питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки не вирішувалося.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає за необхідне закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на підставі ч.3 ст. 362 ЦПК України
Керуючись ст. 7, 362, 367, 370, 374, 379, 381, 382, 389 ЦПК України, апеляційний суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 01 липня 2026 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_5 , на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 01 липня 2026 року закрити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Суддя-доповідач Д.О. Таргоній
Судді: О.В. Борисова
С.А. Голуб