справа № 752/1195/25
провадження № 22-ц/824/8141/2026
головуючий у суді І інстанції Плахотнюк К.Г.
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 жовтня 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Писаної Т.О.
суддів - Приходька К.П., Журби С.О.
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 19 червня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний Дім І» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
В С Т А Н О В И В :
У січні 2025 року ТОВ «Сучасний дім І» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що ОСОБА_1 є власником квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та споживачем послуг з утримання цього будинку, споруд та його прибудинкової території, які надає ТОВ «Сучасний дім І» згідно з укладеним 01.08.2021 року між ним та співвласниками багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_2 договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком по АДРЕСА_2 .
Як стверджував позивач, ТОВ «Сучасний дім І» належним чином виконує взятий на себе обов`язок з надання відповідачеві послуг з утримання будинку, споруд та прибудинкової території.
Однак, ОСОБА_1 оплату отриманих послуг здійснила частково, в зв`язку з чим, за період з 01.12.2021 року по 30.11.2024 року утворилась прострочена заборгованість за вказані послуги в сумі 28 472,14 грн.
Окрім того, на підставі ст. 625 ЦК України відповідач зобов`язана сплатити на користь позивача інфляційні втрати в сумі 3 901,77 грн та 3 % річних розмірі 1 126,66 грн.
З цих підстав позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 33 500,57 грн, що складається з основної суми боргу за послуги з утримання будинку та прибудинкової території за період з 01.12.2021 року по 30.11.2024 року в розмірі 28 472,14 грн, інфляційних втрат у сумі 3 901,77 грн та 3 % річних розмірі 1 126,66 грн.
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 19 червня 2025 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний Дім І» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 (місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний Дім І» (місцезнаходження: вул. Левка Лук`яненка, буд. 29-Б, м. Київ, 04205, код ЄДРПОУ 42386489) заборгованість за послуги з утримання будинку та прибудинкової території за період з 01.12.2021 року по 30.11.2024 року в розмірі 28 472 (двадцять вісім тисяч чотириста сімдесят дві) гривні 14 копійок, інфляційні втрати у сумі 3 901 (три тисячі дев`ятсот одна) гривня 77 копійок та 3 % річних розмірі 1 126 (одна тисяча сто двадцять шість) гривень 66 копійок та сплачений судовий збір у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок, що разом складає належну до стягнення суму 36 528 (тридцять шість тисяч п`ятсот двадцять вісім) гривень 57 копійок.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказувала, що позивачем не зазначено відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору. Вважає, що необхідно було провести звіряння рахунків/наявної заборгованості з відповідачем, направлення претензій про сплату заборгованості.
Вказує також, що судом першої інстанції не було враховано той факт, що відповідач у зв`язку з епідемічним станом вірусу COVID ще в серпні 2018 року виїхала за кордон, що підтверджується відмітками в закордонному паспорті відповідача, а також згідно відміток в закордонному паспорті, до України не поверталася.
Посилається на те, що як убачається з письмових свідчень сусідів відповідача, вона за адресою: АДРЕСА_1 не проживає понад 7 років, квартира в оренду не здається і з моменту виїзду власниці квартири квартира пустує. В квартирі ніхто не проживає, а ключі від квартири є лише у власниці і у представника власниці за довіреністю ОСОБА_2 . Перед від`їздом за кордон відповідач подавала позивачу заяву про звільнення від сплати комунальних послуг у зв`язку їх не використанням, а подальшому представник відповідача подавав повторно ідентичну заяву позивачу, які з невідомих причин не були взяті позивачем до уваги і не враховані при нарахуванні оплати.
Таким чином, вважає, що відповідач фактично не могла користуватися послугами позивача.
Звертає увагу суду, що Договір про надання житлово-комунальних послуг між позивачем і відповідачем не підписувався.
На думку апелянта, позивачем не доведено факт надання послуг відповідачу, а також факт користування послугами відповідачем. Зважаючи на зазначене вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано прийшов до висновку про те, що позивач виконував умови договору належним чином, не враховуючи факт відсутності такого договору.
Вказує, що беручи до уваги те, що єдиним доказом по даній судовій справі є розрахунки заборгованості, подані позивачем, які не містять жодних обґрунтувань, а також відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг та факт не користування відповідачем послугами позивача, позовні вимоги є недоведеними.
Позивач своїм правом на надання відзиву не скористався.
Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 369 ЦПК України З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції даним вимогам закону відповідає не в повній мірі.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач є власником квартири у багатоквартирному будинку, управління яким здійснює позивач, а тому зобов`язана оплачувати надані послуги з управління будинком та утримання прибудинкової території. Встановивши факт надання відповідних послуг, наявність заборгованості та відсутність належних доказів її погашення, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача основної суми боргу, інфляційних втрат і трьох процентів річних.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності у відповідача обов`язку оплачувати послуги з управління багатоквартирним будинком та щодо доведеності основної суми заборгованості. Водночас колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині визначення розміру інфляційних втрат і трьох процентів річних з огляду на таке.
Судом установлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_4 на підставі свідоцтва про право власності від 19 вересня 2006 року.
Згідно з протоколом зборів співвласників багатоквартирного будинку від 14 червня 2021 року, оформленим 30 червня 2021 року, ТОВ «Сучасний дім І» визначено управителем зазначеного будинку з 01 серпня 2021 року, а також затверджено ціну та перелік складових послуги з управління багатоквартирним будинком.
01 серпня 2021 року між ТОВ «Сучасний дім І», як управителем, та уповноваженою співвласниками особою укладено договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком за адресою: АДРЕСА_2 . Зазначений договір укладено на підставі рішення зборів співвласників, оформленого відповідним протоколом, та він містить умови щодо ціни, порядку оплати й переліку складових послуги з управління.
Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Вирішуючи спір, суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Відповідно до ст. 319, 322 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власність зобов`язує. Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів).
Відповідно до ч. 2 ст. 382 ЦК України власникам квартир та нежитлових приміщень у дво - або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території.
Рішенням Київської міської ради від 27 січня 2005 року № 11/2587 було затверджено Правила забудови м. Києва, п. 9.3.3 яких передбачено, що після отримання всіма учасниками інвестиційної діяльності в будівництві правовстановлюючих документів на право власності на об`єкт житлового призначення інвестор зобов`язаний передати об`єкт для подальшої експлуатації на баланс товариству власників квартир (якщо власники їх об`єдналися і зареєстрували в установленому порядку відповідне товариство) або іншій експлуатуючій організації, яка визначається розпорядженням районної у місті Києві державної адміністрації, а також власникам вбудовано-прибудованих приміщень і приміщень нежилих поверхів для забезпечення їх експлуатації з відповідними витратами на будівництво об`єкта (будови).
Після отримання всіма учасниками договірних інвестиційних відношень правовстановлюючих документів на право власності на об`єкт нежилого призначення інвестор зобов`язаний передати на баланс власникам об`єктів і окремих приміщень об`єкти з відповідними витратами на їх будівництво для забезпечення їх експлуатації.
Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» передбачено, що до визначення співвласниками багатоквартирного будинку, в якому не створено об`єднання співвласників, форми управління багатоквартирним будинком, але не більше одного року із дня набрання чинності цим Законом, послуги з утримання такого будинку надає суб`єкт господарювання, визначений виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у багатоквартирному будинку до набрання чинності цим Законом.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать:
1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо;
купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку;
поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку;
2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Отже, згідно з наведеними законодавчими нормами споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг саме по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (правовий висновок, викладений в постановах Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №461/12597/15-ц, від 09 серпня 2019 року №459/3958/15-ц).
За положеннями ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Отже, доводи апеляційної скарги про те, що відповідач не підписувала індивідуального договору з позивачем, самі по собі не спростовують виникнення у неї обов`язку оплачувати послуги з управління багатоквартирним будинком.
Доводи апеляційної скарги про те, що договір між сторонами не укладався через наявність у ньому недоліків, не можуть бути підставою для скасування рішення суду, оскільки відповідач не навела конкретних обставин, які б свідчили про недійсність зазначеного договору, невідповідність його умов вимогам закону або відсутність у позивача повноважень на управління будинком. Належних і допустимих доказів на підтвердження таких обставин матеріали справи не містять.
Не заслуговують на увагу й доводи апеляційної скарги про ненадання позивачем послуг та недоведеність факту їх споживання.
Як убачається з матеріалів справи, факт здійснення позивачем управління багатоквартирним будинком підтверджується договором про надання послуг з управління, додатками до нього, договорами з виконавцями окремих робіт і послуг, актами приймання-передачі, актами здачі-приймання робіт, калькуляціями та рахунками-розшифровками, які стосуються, зокрема, технічного обслуговування ліфтів, обслуговування систем протипожежної автоматики та димовидалення, вивезення твердих побутових відходів, розподілу електричної енергії та інших складових послуги з управління будинком.
Наведені докази в їх сукупності підтверджують, що позивач здійснював управління багатоквартирним будинком та забезпечував виконання робіт і надання послуг, пов`язаних з утриманням його спільного майна та прибудинкової території.
Натомість відповідач не надала належних і допустимих доказів того, що позивач не виконував покладених на нього обов`язків, що послуги не надавалися або що їх якість не відповідала встановленим вимогам.
Саме по собі заперечення факту надання послуг без наведення належних доказів на його підтвердження не спростовує обставин, установлених судом першої інстанції.
Колегія суддів також відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що відповідач із серпня 2018 року перебуває за межами України та не проживає у належній їй квартирі, у зв`язку із чим не повинна оплачувати послуги позивача.
Тимчасова або тривала відсутність власника квартири у житловому приміщенні сама по собі не припиняє його обов`язку брати участь у витратах на утримання спільного майна багатоквартирного будинку та оплачувати послугу з управління таким будинком. Зазначена послуга за своєю правовою природою спрямована на забезпечення належного утримання спільного майна, а не лише на задоволення індивідуальних потреб особи, яка безпосередньо проживає у квартирі.
Тому факт непроживання відповідача у квартирі не є самостійною підставою для звільнення від оплати послуг з управління багатоквартирним будинком, які фактично надавалися управителем.
Посилання апелянта на письмові свідчення сусідів про те, що квартира тривалий час пустує та не здається в оренду, не спростовують установленого судом першої інстанції факту надання позивачем послуг з управління будинком і не підтверджують відсутності у відповідача обов`язку брати участь у витратах на утримання спільного майна.
Крім того, судом першої інстанції враховано акт від 19 березня 2025 року, складений за участю консьєржів та представника позивача, відповідно до якого у квартирі АДРЕСА_5 зазначеного будинку з 2018 року проживає одна особа. Також позивачем надано фотографії електролічильника, встановленого у квартирі відповідача, показники якого, за висновком суду першої інстанції, свідчать про споживання електричної енергії.
Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції про те, що належне відповідачу житлове приміщення перебувало у фактичному використанні. При цьому навіть за умови відсутності відповідача у квартирі це не усувало б її обов`язку оплачувати послугу з управління багатоквартирним будинком.
Аргументи апелянта про подання позивачу заяв щодо звільнення від оплати послуг у зв`язку з непроживанням у квартирі також не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки матеріали справи не містять належних доказів направлення або вручення позивачу таких заяв, їх змісту, дати подання та отримання управителем.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відтак саме відповідач мала надати докази на підтвердження обставин, на які посилається в апеляційній скарзі, однак таких доказів не надала.
Необґрунтованими є й доводи апеляційної скарги щодо необхідності обов`язкового досудового врегулювання спору шляхом проведення звіряння рахунків або направлення претензії.
Відповідачем не зазначено норми закону, яка б у спірних правовідносинах установлювала обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору як передумову звернення управителя до суду з позовом про стягнення заборгованості за надані послуги. Саме по собі ненаправлення претензії або непроведення звіряння розрахунків не припиняє грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на судовий захист.
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив характер спірних правовідносин, визначив правове регулювання, яке підлягає застосуванню, та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача основної заборгованості за послуги з управління багатоквартирним будинком за період з 01 грудня 2021 року по 30 листопада 2024 року в розмірі 28 472,14 грн.
Водночас колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції в частині визначення розміру інфляційних втрат і трьох процентів річних, нарахованих позивачем на суму простроченої заборгованості.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.
Разом із тим, відповідальність, передбачена статтею 625 ЦК України, підлягає застосуванню з урахуванням спеціального нормативно-правового регулювання, установленого на період дії воєнного стану.
Постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» установлено заборону нарахування та стягнення, зокрема, інфляційних нарахувань і процентів річних, нарахованих на заборгованість, що утворилася внаслідок несвоєчасного та/або неповного внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.
З огляду на це при вирішенні питання про стягнення інфляційних втрат і 3% річних необхідно враховувати редакції постанови № 206, чинні у відповідні періоди, та передбачені ними умови застосування заборони.
Заборгованість, стягнута з відповідача, виникла за послуги з управління багатоквартирним будинком за період з 01 грудня 2021 року по 30 листопада 2024 року. Водночас позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат і трьох процентів річних за період, який охоплює час дії спеціальних обмежень, установлених постановою Кабінету Міністрів України № 206.
Отже, нарахування інфляційних втрат і трьох процентів річних за той період, протягом якого їх нарахування та стягнення було заборонено, не може бути покладено на відповідача.
За таких обставин розмір інфляційних втрат і трьох процентів річних підлягає перерахунку з виключенням сум, нарахованих за період, на який поширювалася відповідна заборона. Водночас наявність такого обмеження не є підставою для звільнення відповідача від сплати основної суми заборгованості за фактично надані послуги.
З урахуванням наведеного рішення суду першої інстанції в частині стягнення інфляційних втрат і 3% річних підлягає зміні шляхом зменшення відповідних сум на розмір нарахувань, здійснених за період, протягом якого їх нарахування та стягнення було заборонено постановою Кабінету Міністрів України № 206.
В іншій частині висновки суду першої інстанції ґрунтуються на повному та всебічному з`ясуванні обставин справи, підтверджуються дослідженими доказами та відповідають нормам матеріального і процесуального права.
Згідно із пунктом 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин (частина четверта статті 376 ЦПК України).
Зважаючи на зміст резолютивної частини оскаржуваного рішення, в якій зазначено як про загальну суму заборгованості, так і складові боргу, які підлягають стягненню, що позбавляє можливості скасувати рішення та ухвалити нове у відповідній частині, колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 19 червня 2025 року повністю, виклавши його резолютивну частину в редакції, яка відповідає зробленим судами висновкам по суті позовних вимог.
Оскільки суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, однак не врахував спеціальні обмеження щодо нарахування інфляційних втрат і процентів річних за прострочення оплати житлово-комунальних послуг, рішення суду підлягає зміні в цій частині.
За таких обставин апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні в частині розміру інфляційних втрат і 3% річних, що підлягають стягненню з відповідача.
Керуючись ст. 7, 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 19 червня 2025 року змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції.
Зменшити розмір інфляційних втрат і 3% річних, що підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний Дім І».
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний Дім І» заборгованість за послуги з утримання будинку та прибудинкової території за період з 01.12.2021 року по 30.11.2024 року в розмірі 28 472 (двадцять вісім тисяч чотириста сімдесят дві) гривні 14 копійок, інфляційні втрати у сумі 2076 (дві тисячі сімдесят шість) гривень 90 копійок та 3 % річних розмірі 616 (шістсот шістнадцять) гривень 91 копійка та сплачений судовий збір у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок, що разом складає належну до стягнення суму 34 193 (тридцять чотири тисячі сто дев`яносто три) гривні 94 копійки.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Реквізити сторін:
ОСОБА_1 (місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).
Товариство з обмеженою відповідальністю «Сучасний Дім І» (місцезнаходження: вул. Левка Лук`яненка, буд. 29-Б, м. Київ, 04205, код ЄДРПОУ 42386489).
Головуючий Т.О. Писана
Судді К. П. Приходько
С.О. Журба