ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 320/42780/23
УХВАЛА
19 жовтня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Мєзєнцева Є. І., суддів - Епель О. В., Файдюка В. В., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 27 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства соціальної політики України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27 червня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства соціальної політики України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії - залишено без розгляду.
Не погоджуючись з такою ухвало суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2025 року відкрито апеляційне провадження.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2026 рокупризначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.
12 жовтня 2026 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України щодо конституційності Закону України №2983-IX, за конституційними скаргами громадян України ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 щодо відповідності Конституції України підпункту 2 пункту 1 розділу 1 Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо разової грошової виплати вереранам війни та жертвам нацистських переслідувань» від 20.03.2023 №2983-IX.
Дослідивши клопотання про зупинення провадження, колегія суддів вважає, що останнє не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно із пунктом 3 частини 1 статті 236 КАС України суд зупиняє провадження у справі в разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Зазначена норма передбачає обов`язок суду зупинити провадження у справі в разі неможливості її розгляду до вирішення іншої справи у взаємопов`язаному спорі, що розглядається іншим судом. Неможливість розгляду цієї справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються та встановлюються іншим судом, впливають на збирання та оцінку доказів у цій справі, тобто мають преюдиційне значення для цієї справи та не можуть бути встановлені адміністративним судом самостійно у цій справі.
Так, за приписами частин 1, 2 статті 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Отже, за чинного правового регулювання закони, інші правові акти або їх окремі положення втрачають чинність у визначений Конституційним Судом України день, але не раніше дня ухвалення ним рішення.
Як зазначено в ухвалі Верховного Суду від 10 жовтня 2024 року у справі № 400/3003/21, відповідно до частини першої статті 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Конституційний Суд України у рішенні від 14 грудня 2000 року у справі № 1-31/2000 роз`яснив, що положення щодо виконання рішень Конституційного Суду України необхідно розуміти так, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що відповідно до частини другої статті 152 Конституції України втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі № 4819/49/19 зазначено, що аналіз норм розділу ХІІ Конституції України ("Конституційний Суд України") та Закону України "Про Конституційний Суд України" дає підстави дійти висновку про те, що рішення КСУ має пряму (перспективну) дію в часі і застосовується щодо тих правовідносин, які тривають або виникли після його ухвалення. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення рішення Конституційним Судом України, однак продовжують існувати після його ухвалення, то на них поширюється дія такого рішення Конституційного Суду України.
Таким чином, у разі прийняття Конституційним Судом України рішення у справі № 3-29/2026(61/26) щодо неконституційності наведених вище положень законодавства, на яку посилається позивач, такі положення втратять чинність лише з моменту ухвалення відповідного рішення, тобто, на майбутнє, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Отже, зібрані у даній адміністративній справі № 320/42780/23 докази у повній мірі дозволяють суду встановити та дослідити всі обставини, які є предметом судового розгляду.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що підстави для зупинення провадження у даній адміністративній справі до завершення конституційного провадження у справі № 3-29/2026(61/26), відсутні.
Керуючись ст. ст. 52, 236, 321, 325, 328 КАС України, суд, -
У Х В А Л И В:
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 27 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства соціальної політики України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач Є. І. Мєзєнцев
Судді О. В. Епель
В. В. Файдюк