ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 320/43096/25 Суддя (судді) першої інстанції: Кушнова А.О.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 жовтня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М.,
суддів: Карпушової О.В., Ключковича В.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАТЕК» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю «ДАТЕК» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, Державної податкової служби України, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у м. Києві від 11.08.2025 №13149371/36011876 про відмову у реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної від 30.06.2025 №5;
- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 30.06.2025 №5, подану Товариством з обмеженою відповідальністю «ДАТЕК», датою її фактичного подання до Єдиного реєстру податкових накладних.
Додатковим рішенням Київського окружного адміністративного суду від 16 березня 2026 року заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАТЕК» про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат в адміністративній справі №320/43096/25 задоволено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАТЕК» витрати, понесені ним на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн (десять тисяч грн 00 коп.).
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Головне управління ДПС у м. Києві подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 16.03.2026, прийняти нове рішення суду, яким ТОВ «ДАТЕК» у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити повністю.
В апеляційній скарзі представник просить суд звернути увагу на позицію Київського апеляційного адміністративного суду, що викладена у справі №826/8107/16 та підтримана Верховним Судом у постанові від 22.05.2018, відповідно до якої витрати позивача на складання позовної заяви не входять до складу витрат, пов`язаних із розглядом справи.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.04.2026 та від 06.05.2026 відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.
Від представника ТОВ «ДАТЕК» 15.05.2026 до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній зазначає, що в апеляційній скарзі, як і в поданих запереченнях на заяву про ухвалення додаткового судового рішення, ГУ ДПС у м. Києві жодним чином не аргументував неспівмірність понесених товариством витрат на правничу допомогу.
Просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції без змін.
Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
За приписами статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною дев`ятою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.
Разом з цим, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Колегія суддів зазначає, що на підтвердження розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано до суду копії наступних документів:
- договір №27-075/01 про надання правової допомоги від 27.06.2025;
- акт №3 прийому-передачі послуг від 05.12.2025 за договором №27-075/01 про надання правової допомоги від 27.06.2025;
- ордер від 27.08.2025 №1985089;
- свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС №9932/10/
Між ТОВ «ДАТЕК» та адвокатом Глазуновим А.Р. укладено договір про надання правової допомоги від 27.06.2025 № 27-075/1.
Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Договору гонорар це винагорода адвоката за здійснення захисту, представництва інтересів клієнта та надання йому інших видів правової допомоги на умовах і в порядку, що визначені Договором.
За надання правничої допомоги, що охоплюється предметом даного Договору, клієнт зобов`язується сплатити на користь виконавця гонорар, розмір якого визначається Сторонами в акті приймання-передачі послуг.
Між сторонами 05.12.2025 складено та підписано акт № 3 прийому-передачі послуг за договором № 27-075/01 про надання правової допомоги від 27 червня 2025 року (далі - Акт), згідно з пунктом 3 якого розмір гонорару адвоката за надану ним правничу допомогу по справі № 320/43096/25, надання якої підтверджується даним Актом складає 10 000,00 грн (десять тисяч гривень 00 копійок).
Згідно з пунктом 2 Акта № 3 розмір гонорару адвоката за 1 годину робочого часу складає - 2 000,00 грн.
Розмір гонорару адвоката за надану ним правничу допомогу по справі
№ 320/43096/25, надання якої підтверджується даним актом складає 10 000, 00 грн (десять тисяч) грн 00 коп.
Відповідно до акта, позивачу надано наступні види правничої допомоги:
- проведення зустрічі із клієнтом щодо обговорення запиту, цілей та завдань співпраці (2 зустрічі по 30 хвилин);
- збір документів Клієнта стосовно прийнятого контролюючим органом рішення про відмову у реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних (1 година);
- дослідження, аналіз зібраних первинних документів та оцінка перспективи подання адміністративного позову до Київського окружного адміністративного суду (1 година);
- підготовка та подання адміністративного позову про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДПС у м. Києві та зобов`язання вчинити дії ДПС України (написання позовної заяви, формування пакета документів та подання їх до суду) (2 години).
Подані докази судова колегія бере до уваги, аналізуючи обґрунтованість суми, заявленої до відшкодування витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції.
Згідно постанови Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, у разі недотримання вимог про співмірність суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Тобто, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення розміру витрат на адвоката, що підлягають розподілу між сторонами. Відсутність клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, від іншої сторони виключає можливість суду самостійно (без указаного клопотання) зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
За результатами вивчення зазначених документів, колегія суддів зазначає, що заява про ухвалення додаткового рішення у справі направлена на адресу відповідача представником позивача.
Суд звертає увагу на те, що відповідач як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язана навести обґрунтування/розрахунок та надати відповідні докази на підтвердження доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами.
Матеріали справи свідчать, що відповідач до суду першої інстанції подав заперечення на заяву про винесення додаткового судового рішення (а.с.187-188).
Колегія суддів звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором на правову допомогу, актами приймання-передачі наданих послуг, розрахунком таких витрат.
Здійснивши системний аналіз наведених вище доказів понесених позивачем судових витрат на правничу допомогу у їх співвідношенні до тривалості розгляду справи, складності правовідносин та обсягу вчинених представником позивача дій в процесі вивчення матеріалів справи та підготовки позовної заяви для забезпечення юридичного представництва інтересів, колегія суддів зазначає, що сума в розмірі 10 000,00 грн відповідає принципу співмірності обсягу цих послуг та витраченого адвокатом часу.
В апеляційній скарзі відсутні будь-які обґрунтування та заперечення щодо визначення судом першої інстанції розміру витрат на правничу допомогу. Міститься лише цитування норм Кодексу адміністративного судочинства щодо судових витрат.
Оскільки апелянтом не надано належних доказів, які б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції щодо стягнення витрат на правничу допомогу, колегія суддів не знаходить підстав для скасування судового рішення в цій частині з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.
В апеляційній скарзі представник просить суд звернути увагу на позицію Київського апеляційного адміністративного суду, що викладена у справі №826/8107/16 та підтримана Верховним Судом у постанові від 22.05.2018, відповідно до якої витрати позивача на складання позовної заяви не входять до складу витрат, пов`язаних із розглядом справи.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що правова позиція, викладена судом у справі №826/8107/16, сформована за іншого правового регулювання, а саме Кодексу адміністративного судочинства України в редакції до 15.12.2017, а також Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», який втратив чинність 15.12.2017.
Колегія суддів також зазначає, що Верховний Суд, переглядаючи постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11.01.2018 у справі №826/8107/16 (постанова Верховного Суду від 22.05.2018) вказав на помилковість зазначених висновків суду апеляційної інстанції та зазначив, що послуги зі складання позовних заяв, апеляційних та касаційних скарг є різновидом правової допомоги, витрати на яку включаються до складу судових витрат.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві - залишити без задоволення.
Додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 березня 2026 року у справі №320/43096/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.
Суддя-доповідач О.М.Кузьмишина
Судді О.В.Карпушова
В.Ю.Ключкович