ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 320/46011/23 Суддя (судді) першої інстанції: Парненко В.С.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 жовтня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Компанієць І.Д., Кузьмишиної О.М., розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами апеляційні скарги Київської митниці на рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2024 та Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮК ДИСТРИБЬЮШН» на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 20 січня 2025 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮК ДИСТРИБЬЮШН» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішень, -
В С Т А Н О В И В:
Рух справи.
09.12.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮК ДИСТРИБЬЮШН» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської митниці, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів UA100000/2023/000054/2 від 12.04.2023 року Київської митниці;
- визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA 100100/2023/000332 Київської митниці;
- стягнути судові витрати (судовий збір) у розмірі 5368,00 грн. (п`ять тисяч триста шістдесят вісім гри. 00 коп.) на користь ТОВ «ЮК ДИСТРИБЬЮШН» (код ЄДРПОУ 37502437) з рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці (код ЄДРПОУ 43997555);
- стягнути на користь ТОВ «ЮК ДИСТРИБЬЮШН» (код ЄДРПОУ 37502437) витрати на професійну правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці (код ЄДРПОУ 43997555) у розмірі 36000,00 грн. (тридцять шість тисяч гри. 00 коп.) згідно детального опису робіт (наданих послуг).
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірні рішення є протиправними, оскільки позивачем у митній декларації було визначено митну вартість товару за основним методом за ціною договору (контракту) і на підтвердження заявленої митної вартості оцінюваного товару надав митному органу документи, які відповідають переліку, визначеному в частині другій статті 53 Митного кодексу України (далі МК України), підтверджують митну вартість товару та містять об`єктивні відомості про складові митної вартості товару, і подані документи не містять розбіжностей.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2024 позов задоволено у повному обсязі:
Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарі UA100000/2023/000054/2 від 12.04.2023 року Київської митниці.
Визнано протиправним та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA100100/2023/000332 Київської митниці.
Стягнуто судові витрати (судовий збір) у розмірі 5368,00 грн. (п`ять тисяч триста шістдесят вісім грн. 00 коп.) на користь ТОВ «ЮК ДИСТРИБЬЮШН» (код ЄДРПОУ 37502437) з рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці (код ЄДРПОУ 43997555).
Разом з тим, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20 січня 2025 р. у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮК ДИСТРИБЬЮШН» про ухвалення додаткового рішення у справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮК ДИСТРИБЬЮШН» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішень - відмовлено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем подані документи, які підтверджують протиправність спірних рішень, а відповідач, як суб`єкт владних повноважень, протилежне не довів.
Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду, як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального права, та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що спірні рішення є правомірними з огляду на відповідність вимогам чинного законодавства і прийняття їх з дотриманням порядку.
Посилаючись на судову практику апелянт вважає, що позивачем не доведено належними та достатніми доказами митну ціну товару, що залишилось поза уваги суду першої інстанції.
Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, яким підтримано висновки суду першої інстанції.
Крім того, позивачем подано апеляційну скаргу на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 20 січня 2025 р., якою відмовлено позивачу у відшкодуванні витрат на правничу допомогу.
Відповідно до ст. 311 КАС України розгляд даних апеляційних скарг призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Колегія суддів зауважує, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на території України було введено воєнний стан, який був неодноразово продовжений та діє на час розгляду даної справи.
Відповідно до рекомендації щодо роботи судів в умовах воєнного стану опублікованих Радою Суддів України 02.03.2022 процесуальні строки за можливістю продовжуються щонайменше до закінчення воєнного стану.
Отже, враховуючи зазначене та умови сьогодення, колегія суддів продовжує строк розгляду даної справи на розумний термін.
Колегія суддів, розглянувши справу у письмовому провадженні, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Обставини справи.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між ТОВ «ЮК ДИСТРИБЬЮШН» (Покупець) та KANDIL GLASS (Продавець) укладено контракт на поставку товарів №181122 KG-YCD від 18.11.2022 року.
08.04.2023 року ТОВ «ЮК ДИСТРИБЬЮШН» було подано до м/п «Київ-Західний» BMO №1 Київської митниці для митного оформлення та проходження митних формальностей попередню електронну митну декларацію IM40EA №23UA10[телефон приховано]U1.
За митною декларацією було заявлено до митного декларування товар:
«Посудини для пиття, із скла, механічного виготовлення: Набір стаканів (6 стаканів в наборі) (568 коробок по 48 стаканів в коробці): T-P-G-OLF-0250-CLM-F-K-4544kon - 27264шт.: Набір чашок (4 чашки в наборі) (1010 коробок по 48 чашок в коробці): M-P-G-CON-0255-PYR-F-K- 12120комп - 48480 шт.; торгівельна марка: ЕСОМО; виробник: VAMA Holding GmbH; країна виробництва: EG; код товару за УКТ ЗЕД: [номер приховано]; умови поставки: FOB EG Port Said; валюта та загальна сума за рахунком : USD 12787.35».
Разом з митною декларацією декларантом було подано митному органу: пакувальний лист №MAT-PAC-2023-00730 від 26.03.2023 року (код документа 0271); проформу інвойс №SAL-QTN-2022-05907 від 10.11.2022 року (код документа 0325); інвойс №EX-02709 від 13.03.2023 року (код документа 0380); коносамент №ALY8245 від 19.03.2023 року (код документа 0705); міжнародну товарно - транспортну накладну (CMR) б/н від 04.04.2023 року (код документа 0730): специфікацію №5 від 13.03.2023 року (код документа 3000); платіжні доручення б/н від 19.12.2022 року, б/ш від 28.03.2023 року (код документа 3001); рахунки на оплату ТОВ «ФЕЙРЛОДЖІКС» №818 від 05.04.2023 року, №832 від 07.04.2023 року (код документа 3004); довідку про транспорті витрати №0168 від 07.04.2023 року (код документа 3007); прайс лист б/н від 01.12.2022 року (код документа 3014); контракт №181122_KG-YCD від 18.11.2022 року (код документа 4100); договір про транспортно - експедиторське обслуговування №003052/21 від 04.01.2021 року ( код документа т4301); лист ТОВ «ЮК ДИСТРИБЬЮШН» №01/031-01 від 01.03.2023 року (код документа 9000); митну декларацію країни відправлення 700334834155641 від 09.03.2023 року (код документа 9610).
08.04.2023 року, ТОВ «ЮК ДИСТРИБЬЮШН» було отримано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100100/2023/000319 за митною декларацією IM40EA №23UA10[телефон приховано]U1.
Підставою для відмови у митному оформленні товарів митним органом зазначено невірне заповнення декларантом графи 25 митної декларації №23UA10[телефон приховано]U1.
З метою проходження митного кордону України, ТОВ «ЮК ДИСТРИБЬЮШН» було подано до Київської митниці 11.04.2023 року попередню митну декларацію №23UA10[телефон приховано]U8.
11.04.2023 року Київською митницею було проведено огляд імпортованих ТОВ «ЮК ДИСТРИБЬЮШН» товарів, про що було складено Акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу, яким встановлено відповідність задекларованого товару даним митної декларації (опис, маркування).
В цей же день, 11.04.2023 року, ТОВ «ЮК ДИСТРИБЬЮШН» було подано Київській митниці додаткову декларацію до попередньої митної декларації №23UA10[телефон приховано]U1.
Разом з митною декларацією декларантом було подано митному органу: пакувальний лист №MAT-PAC-2023-00730 від 26.03.2023 року (код документа 0271); проформу інвойс №SAL-QTN-2022-05907 від 10.11.2022 року (код документа 0325); інвойс №EX-02709 від 13.03.2023 року (код документа 0380); коносамент №ALY8245 від 19.03.2023 року (код документа 0705); міжнародну товарно - транспортну накладну (CMR) б/н від 04.04.2023 року (код документа 0730): специфікацію №5 від 13.03.2023 року (код документа 3000); платіжні доручення б/н від 19.12.2022 року, б/н від 28.03.2023 року (код документа 3001); рахунки на оплату ТОВ «ФЕЙРЛОДЖІКС» №818 від 05.04.2023 року, №832 від 07.04.2023 року (код документа 3004); довідку про транспорті витрати №0168 від 07.04.2023 року (код документа 3007); прайс лист б/н від 01.12.2022 року (код документа 3014); контракт №181122_KG-YCD від 18.11.2022 року (код документа 4100); договір про транспортно - експедиторське обслуговування №003052/21 від 04.01.2021 року ( код документа т4301); лист ТОВ «ЮК ДИСТРИБЬЮШН» №01/031-01 від 01.03.2023 року (код документа 9000); митну декларацію країни відправлення 700334834155641 від 09.03.2023 року (код документа 9610).
11.04.2023 року о 15:24 год. від митного органу позивачу надійшло електронне повідомлення, яким його повідомлено про необхідність надання додаткових документів, оскільки, нібито, подані документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була сплачена або підлягає сплаті за ці товари, зокрема:
1. Відповідно до п.1.8 зовнішньоекономічного контракту купівлі - продажу від 18.11.2022 року №181122 KG-YCD виробником товару за даним договором с KANDIL GLASS, проте у графі 31 електронної митної декларації №23UA10[телефон приховано]U1 та електронному інвойсі зазначено іншого виробника - VAMA Holding GmbH.
2. У наданому інвойсі не зазначено, які складові включено до ціни товарів.
3. Декларантом надано довідку про транспортні витрати ТОВ «ФЕЙРЛОДЖІКС» від 07.04.2023 року №0168 та рахунки на оплату від 05.04.2023 року та від 07.04.2023 року №832 ТОВ «ФЕЙРЛОДЖІКС». Проте, згідно з даними, зазначеними в автотранспортній накладній CMR від 04.04.2023 року б/н, перевізником товарів виступає інша особа, а отже неможливо ідентифікувати надану декларантом довідку та рахунки з поставкою товарів за поданою електронною митною декларацією.
4. Загальна вартість товару згідно з проформою - інвойсом від 10.11.2022 року №SAL-QTN-2022-05907 складає - 96 986,40 дол. США, проте декларантом надані платіжні доручення на загальну суму 97 259,81 дол. США.
5. Заявлена у електронній митній декларації №23UA10[телефон приховано]U1 загальна фактурна вартість - 12 787,35 дол. США (згідно із специфікацією №5 від 13.03.2023 року) не відповідає оплаченій сумі згідно наданих платіжних доручень.
6. У інвойсі від 13.03.2023 року №EX-02709 зазначено інші банківські реквізити, ніж у наданих платіжних документах від 19.12.2022 року б/н та від 28.03.2023 року б/н.
7. Копія митної декларації країни відправлення (Єгипет від 09.03.2023 року №700334834155641 надана декларантом без урахування вимог ст. 254 МК України. Крім того, з окремих граф зазначеної експортної декларації з?ясовано, що вказані в ній вага та кількість не співпадають із заявленими до митного оформлення.
Позивачу було запропоновано протягом 10 календарних днів надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості.
12.04.2023 року позивачем було додатково подано відповідачу Заяву «Щодо надання документів ТОВ «ЮК ДИСТРИБЬЮШН» по декларації №23UA10[телефон приховано]U1» (код документа 9000) та додаткові документи: додаткову угоду №1 від 01.03.2023 року до контракту №181122 KG-YCD від 18.11.2022 року (код документа 4103); договір про транспортно експедиторське обслуговування №003052/21 від 04.01.2021 року (код документа т4301); заявку на транспортно - експедиторські послуги №20818 від 06.03.2023 року (код документа 9000); транзитну декларацію Т1 №23ROCT19[телефон приховано] від 07.04.2023 року (код документа 9610).
12.04.2023 року позивачем отримано Рішення про коригування митної вартості товарів №UA100000/2023/000054/2 від 12.04.2023 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100100/2023/000332.
Як зазначено у графі « 33» Рішення про коригування митної вартості товарів підставами для застосування резервного методу визначення митної вартості Київською митницею визначено:
1. Декларантом не надано жодного транспортного документу з перевізником, зазначеним в CMR, а також не надані передбачені законодавством України документи, що містять відомості щодо витрат пов?язаних із транспортуванням оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України.
2. Декларантом не надано: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов?язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснювалися за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов?язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; переклад копії митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.
У зв?язку із отриманням відмови у митному оформленні за основним методом, позивач надав згоду на випуск товарів у вільний обіг під гарантійні зобов?язання, шляхом сплати до державного бюджету сум податків і зборів згідно митної вартості, визначеної митним органом на підставі ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України у розмірі 108 578, 81 грн. (ввізне мито - 29 345, 62 грн.; ПДВ - 79 233, 19 грн.).
Товар був випущений у вільний обіг за митною декларацією №23UA10[телефон приховано]U1 від 13.04.2023 року.
Позивач, вважаючи рішення відповідача про коригування митної вартості товарів та картку відмови протиправними, звернувся до суду з цим позовом.
Вищенаведені обставини, встановлені судом першої інстанції, перевірені і знайшли своє підтвердження при апеляційному розгляді справи, і не є спірними.
Нормативно-правове обґрунтування.
Так, відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно стаття 1 Митного кодексу України (надалі МК України і в редакції на день виникнення спірних правовідносин) законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом та іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору України.
У ст. 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з ст. 246 МК України , метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Для виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів і транспортних засобів комерційного призначення застосовується автоматизована система митного оформлення, яка згідно з цим Кодексом в автоматичному режимі з урахуванням результатів аналізу ризиків та залежно від типу митної декларації, митного режиму, особливостей, засобів і способів переміщення товарів через митний кордон України визначає перелік таких митних формальностей та необхідність участі у їх виконанні посадової особи митного органу.
Для виконання митних формальностей щодо товарів, які переміщуються у митному режимі транзиту на умовах Конвенції про процедуру спільного транзиту, використовуються також електронна транзитна система, електронна система управління гарантіями та їх складові.
У разі якщо автоматизованою системою митного оформлення або посадовою особою митного органу за результатами застосування системи управління ризиками не визначено необхідності участі у виконанні митних формальностей щодо товарів і транспортних засобів комерційного призначення посадової особи митного органу, такі митні формальності виконуються автоматизованою системою митного оформлення в автоматичному режимі.
Інформація про виконання митних формальностей автоматизованою системою митного оформлення в автоматичному режимі вноситься до єдиної автоматизованої інформаційної системи митних органів України та передається декларанту або уповноваженій ним особі.
Відповідно до ч. 1 ст. 248 МК України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Згідно із ч. 1 ст. 257 МК України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, на які накладено електронний підпис декларанта або уповноваженої ним особи.
Відповідно до ч. 6 ст. 264 МК України, митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою органу доходів і зборів, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.
Відповідно до ч. 1 ст. 337 МК України, перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.
Частиною першою статті 51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості (частина четверта статті 52 Митного Кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частини друга та третя статті 57 Митного кодексу України).
Відповідно до положень частини четвертої та п`ятої статті 58 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.
Розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (частина дев`ята 9 статті 58 Митного Кодексу України).
Відповідно до приписів частини першої статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:
1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:
а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;
б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);
в) не впливають значною мірою на вартість товару;
2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;
3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;
4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Відповідно до ч.2, 3 ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.
У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (ч. 5 ст. 57 цього Кодексу).
З аналізу наведених вище правових норм вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Дана норма кореспондується з положеннями ст. 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Крім того, це узгоджується з визначеними у ст. 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності.
Частиною 3 ст. 53 МК України передбачено обов`язок декларанта подавати додаткові документи (за наявності) до визначеного частиною другою цієї статті загального переліку. При цьому такий обов`язок виникає у декларанта виключно у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У такому випадку декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності): 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно з ч. 4, 5 ст. 54 МК України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (ч. 2 ст. 54 МК України).
Послідовність дій посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів під час здійснення їх митного контролю та митного оформлення визначено Методичними рекомендаціями щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженими наказом Державної митної служби України від 11.09.2015 №689 (далі - Методичні рекомендації).
Згідно з приписами п. 6 Розділу ІІ вказаних Методичних рекомендацій, при перевірці розрахунку, здійсненого декларантом або уповноваженою ним особою при визначенні митної вартості товарів за основним методом, та чисельного значення заявленої митної вартості, зокрема, аналізується: включення всіх складових митної вартості; включення всіх платежів, які відповідають вимогам, встановленим частинами п`ятою - восьмою статті 58 Кодексу, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; наявність помилок при перенесенні відомостей з документів, які підтверджують митну вартість товарів, до митної декларації та/або до декларації митної вартості; наявність арифметичних помилок в митній декларації, декларації митної вартості або документах, які підтверджують митну вартість товарів; наявність помилок при перерахунку сум в іноземній та/або національній валютах; наявність помилок при здійсненні нарахувань (наприклад, знижок); наявність помилок при перерахуванні одиниць виміру оцінюваного товару на одиниці виміру товару відповідно до Митного тарифу України.
При перевірці розрахунку та числового значення заявленої митної вартості товарів здійснюється перевірка наявності у підтверджуючих документах всіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, а саме: ДМВ (якщо ДМВ подається); митній декларації графи 12, 20, 22, 31 (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості), 42, 43, 44 (в частині наявності реквізитів документів, які підтверджують митну вартість товарів), 45, 46; документах, поданих для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, для декларування яких не застосовується митна декларація (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості); рахунку-фактурі або іншому документі, який визначає вартість товару (пункт 7 Розділу ІІ Методичних рекомендацій).
Отже, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки, контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.
Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Стаття 55 МК України встановлює.
1. Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
2. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;
5) інформацію про:
а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:
у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;
у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;
б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
3. Форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
4. Під час митного оформлення при прийнятті митним органом письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений частиною другою статті 263 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про платіжні послуги» платіжна інструкція має містити інформацію, що дає змогу надавачу платіжних послуг ідентифікувати особу платника та отримувача за платіжною операцією, рахунки платника та отримувача, надавачів платіжних послуг платника та отримувача, суму платіжної операції та іншу інформацію (реквізити), необхідну для належного виконання платіжної операції.
Частиною 7 ст. 40 Закону України «Про платіжні послуги» зазначено, що Національний банк України у своїх нормативно-правових актах визначає обов`язкові реквізити платіжних інструкцій, особливості їх оформлення, захисту, прийняття до виконання.
Згідно з п. 37 Постанови НБУ від 29.07.2022 №163 «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунку в національній валюті користувачів платіжних послуг» (далі-Інструкція) платіжна інструкція повинна містити такі обов`язкові реквізити: 1) дату складання і номер; 2) унікальний ідентифікатор платника або найменування/прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; 3) найменування надавача платіжних послуг платника; 4) суму цифрами та словами; 5) призначення платежу; 6) підпис(и) платника; 7) унікальний ідентифікатор отримувача або найменування/прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; 8) найменування надавача платіжних послуг отримувача.
Висновки суду.
Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у ст. 53 МК України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України на підтвердження заявленої ним митної вартості за ціною контракту було надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, закріпленого частиною 2 статті 53 МК України та згідно з вимогами ст. 368 МК України.
Зокрема, позивачем на підтвердження заявленої митної вартості товару надано:
1) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його змінює, та додатки до нього у разі їх наявності: контракт на поставку товарів №181122 KG-YCD від 18.11.2022 року (код документа 4100)
2) рахунок - фактура (інвойс) або рахунок - проформа (якщо товар не є об?єктом купівлі - продажу): проформа інвойс №SAT-QTN-2022-05907 від 10.11.2022 року, інвойс №ЕХ-02709 від 13.03.2023, Специфікацію № 5 до інвойсу №ЕХ-02709.
3) якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару: платіжні доручення в іноземній валюті АТ «Райффайзен Банк» б/н від 19.12.2022 року на суму 29095.92USD, б/н від 28.03.2023 року на суму 68163.89USD, якими підтверджується сплата покупцем за товар за поставкою згідно інвойсу №EX-02709 від 13.03.2023 року за контрактом №181122 KG-YCD від 18.11.2022 року у розмірі 97259.81USD.
4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів: коносамент №ALY8245 від 19.03.2023 року в якому, зокрема, зазначено: vessel (океанське судно) - CMACGM JEAN GABRIEL OBXEL WIMA; port of loading (порт завантаження) - PORT SAID; port of discharge (порт розвантаження) - CONSTANTA; place of receipt (місце поставки) - UKRAINE; containers (контейнер) - CMAU8963871/1; міжнародну товарно - транспортну накладну (CMR) б/н від 04.04.2023 року, №398695 від 14.06.2021 року; довідку про транспортні витрати ТОВ «ФЕЙРЛОДЖІКС» (Експедитор) №0168 від 07.04.2023 року; рахунок на оплату ТОВ «ФЕЙРЛОДЖІКС» №818 від 05.04.2023 року; рахунок на оплату ТОВ «ФЕЙРЛОДЖІКС» №832 від 07.04.2023 року.
5) якщо здійснювалось страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування: лист ТОВ «ЮК ДИСТРИБЬЮШН» №01/031-01 від 01.03.2023 року, яким товариство повідомило митний орган, що імпортований вантаж згідно інвойсу №EX-02709 від 13.03.2023 року за контрактом №181122 KG-YCD від 18.11.2022 року не страхувався.
6) інші документи, що стосуються імпортованого товару: пакувальний лист №MAT-PAC-2023-00730 від 26.03.2023 року на вантаж у контейнері №CMAU8963871; прайс лист б/н від 01.12.2022 року; митну декларацію країни відправлення №700334834155641.
Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивачем був наданий відповідачу повний пакет документів, що передбачений ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України для цілей здійснення митного оформлення, в тому числі для визначення митної вартості товару за першим методом (ціна договору).
Разом з тим, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у своїй постанові від 02.04.2019 року №826/14258/15 зазначив, зокрема:
«Митний орган зобов?язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи. надання яких може усунути сумніви у їх достовірності».
Проте, у наявному в матеріалах справи повідомленні відповідача про надання додаткових документів незрозуміло, які саме числові значення складових митної вартості ставляться митним органом під сумнів або неможливо обчислити без додаткових документів, яким чином подані додаткові документи підтвердять той чи інший показник, що є сумнівним на думку відповідача.
Як вбачається з рішення №UA100000/2023/000054/2, «Декларантом не надано жодного транспортного документу з перевізником, зазначеним в CMR, а також не надані передбачені законодавством України документи, що містять відомості щодо витрат пов?язаних із транспортуваням оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України.», проте в той же час позивачем було надано митному органу документи, що належним чином підтверджують витрати на транспортування імпортованого товару до митного кордону України, а саме: довідку про транспортні витрати ТОВ «ФЕЙРЛОДЖІКС» (Експедитор) №0168 від 07.04.2023 року; договір про транспортно - експедиторське обслуговування №00305/21 від 04.01.2021 року; заявку на транспортно - експедиторські послуги №20818 від 06.03.2023 року; рахунки на оплату №818 від 05.04.2023 року, №832 від 07.04.2023 року.
Також у рішенні №UA100000/2023/000054/2 зазначено, що «Декларантом не надано: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов?язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснювалися за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов?язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; переклад копії митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.», проте декларантом був наданий повний пакет документів, передбачений ч.2 ст. 53 Митного кодексу, а тому дана вимога є безпідставною.
Відповідно до ст. 59 Митного кодексу України відповідно до якої здійснювалось коригування визначено, що цей метод застосовується у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається за часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо ідентичних товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість (ч. 7 ст. 59 Митного кодексу України).
Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 07.04.2020 по справі №160/5506/19: «Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів зі застосуванням другорядних методів.»
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст.54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов?язаний надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування
Відповідно до п.2, 4 ч.2 ст.55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, що зареєстровані в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за № 883/21195, визначено, що в разі здійснення коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів чи за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу до того ж зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Відтак, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. Аналогічний висновок викладений у правовій позиції Верховного Суду, зазначеною у постанові від 19.06.2018 у справі №826/6346/16, а тому зазначення у графі 33 оскаржуваного рішення лише дати та номера митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, не є мотивованим у контексті положень п.2, 4 ч.2 ст.55 МК України.
Отже, чинним законодавством передбачено, що відповідач зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 05 березня 2019 року у справі № 815/5791/17.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що за умови не наведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості.
Таким чином, колегія суддів вважає, що всі доводи апелянта відповідача не заслуговують уваги, оскільки не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.
Отже, враховуючи вищенаведені обставини та зазначені норми закону, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог, суд першої інстанції проаналізував і дав оцінку всім обставинам у цій справі і всім доводам відповідача, і тому колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що позивач подав документи на підтвердження митної вартості товару за ціною договору, а відповідач не довів правомірність спірно рішення належними та допустимими доказами.
Згідно з частиною 2 статті 74 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
З огляду на вказане, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено правомірність прийнятого рішення про коригування митної вартості, хоча такий обов`язок законодавством покладено на суб`єкта владних повноважень, тому позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а доводи апелянта є такими, що не заслуговують уваги, оскільки не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.
Надаючи оцінку всім доводам сторін та учасників справи, судова колегія також приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».
На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для його скасування.
Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, апеляційна скарга Київської митниці підлягає залишенню без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2024 р - без змін.
Однак, перевіривши доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮК ДИСТРИБЬЮШН» на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 20 січня 2025 р., колегія суддів вважає її такою, що підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно із ч. 1 ст. 132 КАС України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до положень ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З аналізу наведених правових норм вбачається, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 22 січня 2026 року у справі №600/1052/20-а, від 18 червня 2026 року у справі №990/399/25.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Під час розподілу судових витрат, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Крім того, додаткова винагорода адвокату за досягнення позитивного рішення у справі, за своїм змістом і правовою природою не є платою за надані послуги у розумінні Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а є платою за сам результат - позитивне рішення, досягнення якого, відповідно до умов договору не ставиться в залежність від фактично наданих послуг.
На підтвердження понесених ТОВ «ЮК ДИСТРИБЮШН» витрат на правову допомогу та його розміру в суді першої інстанції, позивачем було подано суду першої інстанції:
1) Договір про надання правничої (правової) допомоги NєЮК-238/02-06/23 від 02.06.2023 року з додатковою угодою №1 від 02.06.2023 року.
2) Платіжну інструкцію АТ «Райффайзен Банк» Nєl 1044 від 06.06.2023 року на суму 36000,00 грн. призначення платежу «За надання правничої (правової) допомоги згідно Дог NєЮК-238/02-06/23 від 02.06.2023р. та Додаткової угоди Nє1 до нього без ПДВ».
На виконання вимог ч. 4 ст. 134 КАС України 22.02.2024 року ТОВ «ЮК ДИСТРИБЬЮШН» було подано Київському окружному адміністративному суду детальний опис робіт (наданих послуг) за договором про надання правничої (правової) допомоги NєЮК-238/02-06/23 від 02.06.2023 року та додатковою угодою Nє1 від 02.06.2023 року.
Як вбачається із укладеного сторонами договору про надання правничої (правової) допомоги № ЮК-238/02-06/23 від 02.06.2023 року розмір, обчислення та строки сплати винагороди (гонорару) визначається за взаємною згодою сторін та оформлюється окремими додатковими угодами до договору (п.4.3. Договору).
Умовами пп.1.14 Договору визначено, що правнича (правова) допомога, визначена у Розділі І даного Договору та Додаткових угодах до нього, надається адвокатом/адвокатами, призначеним Об?єднанням.
Адвокат, призначений Об?єднанням, зобов?язаний надати Клієнту правничу (правову) допомогу, визначену умовами Договору та Додатковими угодами до нього (пп.2.3 Договору).
Розмір, обчислення та строки сплати винагороди (гонорару) визначається за взаємною згодою Сторін та оформлюється окремими Додатковими угодами до цього Договору (пп.4.3 Договору).
Підпунктом 1.6. додаткової угоди №1 до Договору сторонами узгоджено, що розмір винагороди (гонорару) за надання адвокатом АО «СОЛ» послуг, визначених пунктами 1.2-1.4 цієї додаткової угоди, є фіксованим та становить 36 000 грн. (тридцять шість тисяч грн. 00 коп.).
Обов?язки Об?єднання, передбачені в пп.1.2-1.4 цієї Додаткової угоди, виконуються Об?єднанням окремо по кожному пункту та вважаються виконаними у повному обсязі з дня завершення розгляду справи судом першої інстанції (пп. 1.5 Додаткової угоди).
З викладеного вище вбачається, що складення акту виконаних робіт (наданих послуг) не передачено умовами укладеного сторонами Договору про надання правничої правової) допомоги №ЮК-238/02-06/23 від 02.06.2023 року та додатковою угодою №l від 02.06.2023 року, а послуги вважаються наданими об?єднанням в межах договору з дня завершення розгляду справи судом першої інстанції.
Повноваження адвоката Каргалика Д.М. на ведення справи Nє320/46011/23, предметом оскарження якої є визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів NєUJA100000/2023/000054/2 від 12.04.2023 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення NєUA100100/2023/000332, підтверджуються виданим Адвокатським об?єднанням «СОЛ» ордером АІ №1428173 від 19.07.2023 року (за підписом керівника - С.М. Вдовенко, без обмежень повноважень адвоката).
Надані Адвокатським об?єднанням «СОЛ» (в особі уповноваженого об?єднанням адвоката Каргалика Д.М.) послуги, також підтверджуються наявними в матеріалах справи процесуальними документами, складеними, підписаними, посвідченими та поданими адвокатом, а саме: позовна заява від 19.07.2023 року (на 23 арк.) з посвідченими додатками (на 52 арк.), відповідь на відзив у справі Nє320/46011/23 від 11.01.2024 року (на 15 арк.).
Вказані процесуальні документи належним чином відображені адвокатом у поданому в межах справи Детальному описі робіт (наданих послуг) за договором про надання правничої (правової) допомоги №ЮК-238/02-06/23 від 02.06.2023 року та додаткової угоди №1 від 02.06.2023 року (із зазначенням витраченого часу), а отже Позивачем дотримано вимоги ч. 4 ст. 134 КАС України.
Подана представником Позивача платіжна інструкція АТ «Райффайзен Банк» Nєl1044 від 06.06.2023 року на суму 36000,00 грн. з призначенням платежу «За надання правничої (правової) допомоги згідно Дог.№ЮК-238/02-06/23 від 02.06.2023р. та Додаткової угоди №l до нього без ПДВ», належним чином підтверджує оплату та прийняття Позивачем послуг АО «СОЛ» за надання правової допомоги в межах Договору №ЮК-238/02-06/23 від 02.06.2023р. та Додаткової угоди №l.
Таким чином, колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги позивача, що вимога суду першої інстанції про надання Позивачем акту виконаних робіт (наданих послуг) є безпідставною, оскільки подані представником Позивача документи дозволяють встановити зміст наданих послуг та їх вартість, підтверджують їх надання, а також кореспондуються із умовами укладеного сторонами Договору про надання правничої (правової) допомоги №ЮК-238/02-06/23 від 02.06.2023 року та Додатковою угодою №l.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у своїй постанові від 16.05.2019 року у справі №823/2638/18: « 27. Суд апеляційної інстанції не зазначив, чому ці документи не можуть бути підтвердженням оплати витрат на правову допомогу. Що стосується акту виконаних робіт, то його складення не передбачено умовами договору, а виставлення рахунку клієнту та його оплата свідчать про їх прийняття. 29. Таким чином, необгрунтованою є вимога щодо прайс-листа та акту виконаних робіт (послуг) за умови, що надані документи дозволяють встановити зміст наданих послуг та їх вартість.».
Отже розмір винагороди за надання правничої допомоги визначений у Договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.
Верховний Суд в постанові від 28.12.2020 по справі № 640/18402/19 щодо відсутності детального опису робіт на виконання положень частини четвертої статті 134 КАС України, звернув увагу на зміст цієї норми, яка запроваджена «для визначення розміру витрат», в той час як в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним.
Тобто в разі фіксованої суми витрат сторони на правову допомогу немає необхідності надавати до суду детальний опис робіт виконаних адвокатом.
При цьому, чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості (постанова Верховного Суду від 23 жовтня 2020 року у справі № 1740/2001/18).
Проте, колегія суддів враховує, що кожна особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, має право для найбільш ефективного захисту користуватися саме професійною правничою допомогою, не надаючи при виборі способу свого захисту оцінки тому, чи буде іншій стороні в ході вирішення спору у суді завдано матеріальних збитків.
Слід звернути увагу, що відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI) гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю.
Суд не може втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Водночас, для включення всього розміру гонору до суми, що підлягає стягненню на користь позивача за рахунок відповідача у разі задоволення позову, судом має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Закону № 5076-VI. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.
Так, у справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).
У пункті 269 Рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, з матеріалів справи вбачається, що загальна вартість наданих послуг в суді першої інстанції оцінена у сумі 36000 грн, предметом же спору у цій справі - є рішення відповідача про коригування митної вартості на суму збільшення митних платежів 108 578,81 грн та картка відмови в прийнятті митної декларації (немайнова вимога), тому, зокрема, враховуючи зауваження Європейського суду із прав людини справі "East/West Alliance Limited" проти України", колегія суддів вважає заявлену суму необґрунтованою, вартість наданих послуг завищеною щодо іншої сторони спору.
Враховуючи викладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, колегія суддів приходить до висновку щодо наявності правових підстав для часткового задоволення заяви про відшкодування судових витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції, визначивши їх у розмірі 11000 грн, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Київської митниці (код ЄДРПОУ 43997555).
Відтак, апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а ухвала Київського окружного адміністративного суду від 20.01.2025 року у справі №320/46011/23 скасуванню з постановлення нового рішення про задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮК ДИСТРИБЬЮШН» про ухвалення додаткового рішення частково.
Щодо заяви позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з наявних у справі матеріалів, факт наявності договірних відносин між позивачем та Адвокатським об`єднанням «СОЛ» підтверджений належними документами, а саме: Договором про надання правової допомоги від 02.06.2023; Додатковою угодою №2 від 11 березня 2024, Додатковою угодою №3 від 29 січня 2025, Детальним описом робіт (наданих послуг); Платіжною інструкцією від 12.03.2024 № 12672 за надання правничої допомоги згідно Договору про надання правової допомоги від 02.06.2023 та Додаткової угоди №2 на суму 12900 грн., Платіжною інструкцією від 03.02.2025 № 12672 за надання правничої допомоги згідно Договору про надання правової допомоги від 02.06.2023 та Додаткової угоди №3 на суму 15550, 00 грн. (безготівковий переказ).
Підпунктом 1.4. додаткової угоди №2 до Договору сторонами узгоджено, що розмір винагороди (гонорару) за надання адвокатом АО «СОЛ» послуг, визначених пунктами 1.2 (представляти інтереси у Шостому апеляційному адміністративному суді під час розгляду апеляційної скарги Київської митниці на рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2024 р.) цієї додаткової угоди, є фіксованим та становить 12900 грн. (дванадцять тисяч дев`ятсом грн. 00 коп.).
Підпунктом 1.5. додаткової угоди №3 до Договору сторонами узгоджено, що розмір винагороди (гонорару) за надання адвокатом АО «СОЛ» послуг, визначених пунктами 1.2-1.3 (представляти інтереси у Шостому апеляційному адміністративному суді під час розгляду апеляційної скарги на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 20 січня 2025 р.) цієї додаткової угоди, є фіксованим та становить 15550 грн. (п`ятнадцять тисяч п`ятсот п`ятдесят грн. 00 коп.).
Проаналізувавши опис послуг, колегія суддів вважає, що перелік наданих послуг не потребує значних затрат часу з боку адвоката, також не вимагає у фахівця у галузі права значних зусиль, тому, на переконання колегії суддів, розмір, заявлений позивачем до відшкодування за надання таких послуг, є необгрунтованим та підлягає зменшенню.
При цьому, процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обгрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності справи.
Так, відповідно до матеріалів справи допомога адвоката у суді апеляційної інстанції склала у вигляді подання відзиву на апеляційну скаргу відповідача та подання апеляційної скарги на ухвалу щодо наслідків розгляду заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу.
При цьому, на думку колегії суддів, зміст відзиву на апеляційну скаргу відповідача відповідає скороченому варіанту позовної заяви.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що заява позивача про розподіл витрат на професійну (правничу) допомогу в частині стягнення 12900,00 грн та 15550,00 грн за послуги, надані в суді апеляційної інстанції не відповідає критерію розумності, такі витрати не мають характеру необхідних, не співрозмірні із виконаною роботою, а їх відшкодування за відсутності достатнього обґрунтування з огляду на обставини справи № 320/46011/23 матиме надмірний характер.
Також Верховний Суд у додатковій постанові від 05.09.2019 у справі №826/841/17 зазначив, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб`єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.
Положеннями ч. 1 ст. 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку щодо наявності правових підстав для часткового задоволення заяви про відшкодування судових витрат на правничу допомогу в апеляційному суді, визначивши їх у розмірі 5000 грн, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Київської митниці (код ЄДРПОУ 43997555).
Керуючись ст.ст. 139, 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Київської митниці на рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2024 р. - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2024 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮК ДИСТРИБЬЮШН» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішень, - залишити без змін.
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮК ДИСТРИБЬЮШН» на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 20 січня 2025 р. - задовольнити частково.
Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 20 січня 2025 р. - скасувати.
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮК ДИСТРИБЬЮШН» про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮК ДИСТРИБЬЮШН» (код ЄДРПОУ 37502437) з рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці (код ЄДРПОУ 43997555) витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 11 000,00 грн. (одинадцять тисяч грн. 00 коп).
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮК ДИСТРИБЬЮШН» (код ЄДРПОУ 37502437) з рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці (код ЄДРПОУ 43997555) витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 5 000,00 грн. (п`яти тисяч грн. 00 коп).
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та подальшому оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.1 ст.263 , п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Колегія суддів: О.В. Карпушова
І.Д. Компанієць
О.М. Кузьмишина