ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 320/18600/25 Суддя (судді) першої інстанції: Кушнова А.О.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2026 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
Судді-доповідача: Терези Ю.О.,
Суддів: Безименної Н.В., Черпака Ю.К.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 15.05.2026 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національного університету оборони України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИЛА:
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Національного університету оборони України (далі - Відповідач), у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Національного університету оборони України щодо не звільнення ОСОБА_1 з військової служби за підпунктом «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», як військовослужбовця, який проходить військову службу за контрактом на період воєнного стану, за сімейними обставинами у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за матір`ю, яка є інвалідом І групи;
- зобов`язати Національний університет оборони України звільнити з військової служби ОСОБА_1 за підпунктом «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», як військовослужбовця, який проходить військову службу за контрактом на період воєнного стану, за сімейними обставинами у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю І групи.
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначав, що мати Позивача - ОСОБА_2 , 1940 р.н., є особою з І групою інвалідності, проживає з Позивачем за однією адресою і потребує постійного догляду, що підтверджено відповідними документами і є підставою для звільнення з військової служби за підпунктом «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».
Відповідач протиправно відмовив Позивачу у звільненні на вказаній підставі, не врахувавши обставини, що мають значення для прийняття обґрунтованого рішення.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15.05.2026 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки заявлені позовні вимоги у формі визнання протиправною бездіяльності Національного університету оброни України щодо незвільнення та зобов`язання вчинити дії з такого звільнення не призведуть до реального відновлення прав Позивача, які наразі перебувають у площині правовідносин з іншим суб`єктом владних повноважень (військовою частиною НОМЕР_1 ), підстави для задоволення позову відсутні.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 15.05.2026 у справі № 320/18600/25 та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги щодо визнання протиправною бездіяльності Національного університету оборони України щодо не звільнення ОСОБА_1 з військової служби за підпунктом «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», як військовослужбовця, який проходить військову службу за контрактом на період воєнного стану, за сімейними обставинами у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за матір`ю, яка є інвалідом І групи.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та ухваленим із грубим порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права, а також за умов неповного та невірного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.
Дослідження обставин справи судом першої інстанції здійснено формально, а аргументи позовної заяви, відповіді на відзив від 28.09.2025, клопотання про приєднання доказів від 08.10.2025 та клопотання про приєднання висновку та виклик експерта від 30.09.2025 перевірено поверхнево, що призвело до висновків, які повністю не відповідають дійсним обставинам справи.
Зокрема, в апеляційній скарзі Позивач акцентує увагу на такому:
- порушення прав Позивача відбулося в період до переведення до військової частини, тому безпідставним є висновок суду про відсутність предмету спору і неможливість реалізації захисту права Позивача;
- переведення Позивача до військової частини відбулося на підставі сфальсифікованої характеристики;
- ухвалюючи рішення, суд першої інстанції керувався неправильною хронологією подій, а саме - зазначив, що Акт обстеження сімейного стану від 14.03.2025 і висновок лінгвістичної експертизи від 06.03.2025 № 056/39 з`явилися після прийняття оспорюваного рішення за рапортом;
- судом порушено право Позивача на відкритий судовий розгляд, оскільки справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, незважаючи на клопотання Позивача здійснювати розгляд у порядку загального позовного провадження;
- судом проігноровано клопотання Позивача від 30.09.2025 про приєднання експертного висновку та виклик експерта для надання пояснень щодо висновку.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
07.07.2026 Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому проти доводів Позивача заперечує, вважає, що апеляційна скарга спрямована на переоцінку доказів та повторне вирішення питання по суті сімейних обставин Позивача, однак не містить належних аргументів щодо неправильного застосування судом першої інстанції норм процесуального чи матеріального права.
Відповідач, зокрема, зазначає:
- суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що у спірних правовідносинах відсутня триваюча протиправна бездіяльність Відповідача, а обраний Позивачем спосіб захисту не може бути реалізований саме цим Відповідачем;
- Позивач намагається звести спір до оцінки правомірності відмови у звільненні, хоча така вимога у цій справі не заявлена;
- задоволення позовних вимог фактично б призвело до покладення на Відповідача обов`язку вчинити дії, які виходять за межі його компетенції, що суперечило б положенням частини другої статті 19 Конституції України.
Рух справи в суді апеляційної інстанції
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Позивача, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, витребувано матеріали справи № 320/18600/25 з Київського окружного адміністративного суду.
Після надходження матеріалів справи, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.08.2026 справу призначено до розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
У цій справі апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), тому колегія суддів вважала за можливе розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Встановлені обставини
Як встановлено судом першої інстанції і вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 (а.с. 22-24) проходив військову службу за контрактом у Національному університеті оборони України на посаді начальника науково-дослідного відділу військово-правових проблем науково-дослідного управління проблем ресурсного забезпечення, має військове звання полковника юстиції, що підтверджується посвідченням офіцера серії НОМЕР_3 (а.с. 25-26).
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_4 (а.с. 30-31) та пенсійним посвідченням серії НОМЕР_5 (а.с. 32), є матір`ю Позивача, що підтверджується свідоцтвом про народження позивача серії НОМЕР_6 (а.с. 29).
ОСОБА_2 є особою з інвалідністю І групи (безстроково), що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії 12ААБ № 825833 (а.с. 34) та висновком лікарсько-консультативної комісії (ЛКК) КНП "ЦПМСД № 2" Дарницького району м. Києва №200 від 06.02.2025 (а.с. 35), згідно з якою за станом здоров`я ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду довічно.
Позивач проживав разом із матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади № 2025/000937608 (а.с. 37).
25.03.2025 полковник юстиції ОСОБА_1 звернувся до заступника начальника Університету з рапортом (а.с. 39-40) про звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (через сімейні обставини - необхідність здійснення постійного догляду за матір`ю, яка є особою з інвалідністю І групи). До рапорту були додані копії підтверджуючих документів.
Заступник начальника Університету звернувся з клопотанням до начальника Університету від 25.03.2025 щодо рапорту полковника юстиції ОСОБА_1 (а.с. 41).
За результатами розгляду рапорту, Відповідач листом від 11.04.2025 № 182/3102 (а.с. 42-45) відмовив у задоволенні прохання про звільнення, посилаючись на такі обставини, що виключають можливість звільнення Позивача на заявленій ним підставі:
- наявність члена сім`ї другого ступеня споріднення ОСОБА_2 (сина Позивача, який є онуком ОСОБА_2 );
- відсутність підтвердження необхідності матері Позивача у постійному догляді сина.
Наказом Головнокомандувача ЗСУ від 08.04.2025 № 243 полковника ОСОБА_1 було призначено на посаду офіцера резерву взводу резерву офіцерського складу роти резерву офіцерського складу військової частини НОМЕР_1 . На підставі цього наказу, Начальником Університету видано наказ від 15.04.2025 № 107 (а.с. 107), згідно з яким Позивача виключено зі списків особового складу Університету та всіх видів забезпечення з 15.04.2025.
Вважаючи протиправним незвільнення за сімейними обставинами, Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Нормативне регулювання спірних правовідносин на момент їх виникнення
Досліджуючи обставини цієї справи, колегія суддів керується нормами законодавства в редакції, чинній в період подання і розгляду рапорту Позивача про звільнення.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232).
Звільнення з військової служби регулюється ст. 26 Закону № 2232.
Частина 5 ст. 26 Закону № 2232 визначає підстави припинення (розірвання) контракту і звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом.
Зокрема, згідно з пп. «г» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону № 2232 під час проведення мобілізації та дії воєнного стану контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Пункт 3 ч. 12 ст. 26 Закону № 2232 містить перелік підстав, на яких військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин під час дії воєнного стану.
Зокрема, такою підставою, є «необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи» (абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону № 2232).
Відповідно до абз. 1 ч. 7 ст. 26 Закону № 2232 звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення № 1153).
Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення № 1153 визначає Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170 затверджено (далі - Інструкція № 170).
Пунктом 233 Положення № 1153 встановлено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Додаток 19 до Інструкції № 170 визначає перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби.
Згідно з п. 5 Додатку 19, при поданні до звільнення з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається ч. 12 ст. 26 Закону № 2232, подаються документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин.
Підпункт 26 п. 5 Додатку 19 визначає, що у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я:
документи, які підтверджують відповідні родинні зв`язки з цією особою (особами);
один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки;
один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики;
висновок медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу в постійному догляді.
Позиція суду апеляційної інстанції
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів і вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, при вирішенні справи колегія суддів виходить з такого.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що обраний Позивачем спосіб захисту прав шляхом зобов`язання Відповідача вчинити дії зі звільнення з військової служби є неналежним, що є самостійною підставою для відмови в позові, оскільки в даному судовому процесі відсутній сенс у розрізі реальної можливості виконання рішення суду та захисту прав позивача саме в такий спосіб.
Зокрема, суд першої інстанції керувався такими доводами:
- під час розгляду даної справи стан очікуваного звільнення з військової служби за сімейними обставинами був припинений у зв`язку зі зміною правового статусу Позивача та його переміщенням до іншого місця служби;
- Позивач, будучи обізнаним про своє призначення на посаду до іншої військової частини та виключення зі списків особового складу відповідача, не скористався своїм процесуальним правом на зміну предмета позову або залучення належного співвідповідача. Розгляд справи проводиться в межах заявлених позовних вимог до обраного позивачем відповідача, правові підстави для задоволення позову до якого на момент винесення рішення відсутні.
- позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності Відповідача щодо незвільнення та зобов`язання вчинити дії з такого звільнення не призведуть до реального відновлення прав Позивача, які наразі перебувають у площині правовідносин з іншим суб`єктом владних повноважень (військовою частиною НОМЕР_1 );
- враховуючи припинення стану службових відносин між Позивачем та Відповідачем та виключення зі списків особового складу Відповідача, відсутній предмет судового захисту в межах обраного позивачем способу саме до цього відповідача, який на момент розгляду справи позбавлений правової можливості здійснити звільнення особи, яка не перебуває у його списках.
Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що Відповідачем доведено законність та обґрунтованість своєї позиції щодо відсутності на момент вирішення справи стану бездіяльності у зв`язку з припиненням службових правовідносин із позивачем на підставі наказів від 08.04.2025 № 243 та від 15.04.2025 № 107 про призначення на посаду у військовій частині НОМЕР_1 , а також відсутність стану протиправної бездіяльності у зв`язку з фактичним розглядом заяви Позивача та прийняттям рішення, а тому в задоволенні позову слід відмовити.
Колегія суддів, дослідивши обставини і матеріали справи, не погоджується з вказаними доводами суду першої інстанції і, оцінюючи доводи апеляційної скарги і заперечення проти таких доводів, наведені Відповідачем, виходить з такого.
Щодо суті спірних правовідносин
Як свідчать матеріали справи, Позивач звернувся до Відповідача в особі заступника начальника Центру - начальника науково-дослідного управління проблем ресурсного забезпечення у воєнній сфері, сфері оборони та військового будівництва Центру воєнно-стратегічних досліджень з рапортом, який у Системі електронного документообігу (СЕДО) Відповідача зареєстровано 28.03.2025 за вхідним номером 182/1988-в (а.с. 109-110).
У рапорті Позивач просив клопотати перед керівництвом університету про звільнення Позивача з військової служби у запас за пп. «г» через сімейні обставини: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків (мамою), яка є особою з інвалідністю І групи, пункту 3 частини 5 ст. 26 Закону № 2232.
До рапорту Позивачем додано документи: копія експертного висновку ДП «Українське бюро лінгвістичних експертиз НАН України» № 056/39 від 06.03.2025 щодо значення слова «відсутність» в контексті ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" на 24 арк., в 1 прим.; копія акту ТЦК та СП обстеження сімейного стану ОСОБА_1 від 14.03.2025 з супровідним листом, що підтверджує відсутність в ОСОБА_2 інших членів сім`ї І та ІІ ступеня споріднення на 8 арк., в 1 прим.; копія витягу заяви з нотаріального реєстру №78 від 03.02.2025, що підтверджує відсутність в ОСОБА_2 інших членів сімї І та ІІ ступеня споріднення на 1 арк., в 1 прим.; копія паспорту ОСОБА_2 серія НОМЕР_4 від 20.01.2000 на 1 арк., в 1 прим.; копія пенсійного посвідчення ОСОБА_2 серія НОМЕР_5 від 04.02.2005 на 1 арк., в 1 прим.; копія РНОКПП ОСОБА_2 від 27.02.2004 на 1 арк., в 1 прим.; копія довідки МСЕК ОСОБА_2 серія 12 ААБ № 825823 від 24.09.2020 на 1 арк., в 1 прим.; копія довідки ЛКК ОСОБА_2 № 200 від 06.02.2025 на 1 арк., в 1 прим.; копія довідки про утримання ОСОБА_2 №182/4/112/274 від 06.02.2025 на 1 арк., в 1 прим.; копія витягу з реєстру територіальної громади на ОСОБА_2 № 2025/000937608 від 22.01.2025 на 1 арк., в 1 прим.; копія свідоцтва про смерть чоловіка ОСОБА_3 серія НОМЕР_7 від 13.06.2016 на 1 арк., в 1 прим.; копія свідоцтва про шлюб ОСОБА_3 та ОСОБА_2 серія НОМЕР_8 від 22.10.1962 на 1 арк., в 1 прим.; копія повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян № 0[телефон приховано] на 4 арк., що підтверджує відсутність в ОСОБА_2 інших членів сімї І та ІІ ступеня споріднення в 1 прим.; копія витягу з Державного реєстру актів цивільного стану про мертвонароджену дитину - ОСОБА_4 № 0[телефон приховано], що підтверджує відсутність в ОСОБА_2 інших членів сімї І та ІІ ступеня споріднення на 1 арк., в 1 прим.; копія свідоцтва про народження ОСОБА_1 серія НОМЕР_6 від 04.09.1976 на 1 арк., в 1 прим.; копія паспорта ОСОБА_1 серія НОМЕР_2 від 12.08.1996 на 4 арк., в 1 прим.; копія посвідчення офіцера ОСОБА_1 серія НОМЕР_3 від 15.12.2010 на 1 арк., в 1 прим.; копія РНОКПП ОСОБА_5 на 1 арк., в 1 прим.; копія витягу з реєстру територіальної громади на ОСОБА_1 від № 2025/000937722 від 22.01.2025 на 1 арк., в 1 прим.; копія свідоцтва про народження ОСОБА_5 серія НОМЕР_9 від 27.10.2003 на 1 арк., в 1 прим.; копія паспорта та РНОКПП ОСОБА_5 № НОМЕР_10 від 31.10.2022 на 1 арк., в 1 прим.; копія довідки про навчання ОСОБА_5 №13 від 17.01.2025, що підтверджує відсутність в ОСОБА_2 інших членів сімї І та ІІ ступеня споріднення на 1 арк., в 1 прим.; копія довідки про проживання ОСОБА_5 № 04-01-05-22/01 від 17.01.2025, що підтверджує відсутність в ОСОБА_2 інших членів сім`ї І та ІІ ступеня споріднення на 1 арк., в 1 прим.; Довідка Приватбанку № 4TGOSS9CV2UG4U5 від 17.02.2025 на 1 арк., в 1 прим.; копія витягу з реєстру територіальної громади на ОСОБА_5 № 2025/001000367 від 23.01.2025 на 1 арк., в 1 прим.; копія довідки про склад сім`ї ОСОБА_1 № 182/4/112/187 від 28.01.2025 на 1 арк., в 1 прим.; копія свідоцтва про шлюб ОСОБА_1 та ОСОБА_3 серія НОМЕР_11 від 10.11.2023 на 1 арк., в 1 прим.; копія паспорта та РНОКПП ОСОБА_3 № НОМЕР_10 від 29.11.2023 на 1 арк., в 1 прим.; Довідка з місця роботи ОСОБА_3 № 03-25 від 28.01.2025 на 1 арк., в 1 прим.; копія витягу з реєстру територіальної громади на ОСОБА_3 № 2025/000888245 від 21.01.2025 на 1 арк., в 1 прим.; Експертний висновок ДП «Українське бюро лінгвістичних експертиз НАН України» № 056/224-n від 17.02.2025 на 1 арк.
Колегія суддів зауважує, що суд першої інстанції помилково вказав, що складання Акту обстеження сімейного стану від 14.03.2025 і висновок лінгвістичної експертизи від 06.03.2025 ініційовані Позивачем як додаткові обстеження після одержання листа Відповідача від 11.04.2025 № 182/3102, оскільки ці документи було подано разом з рапортом і також надано Відповідачем разом з відзивом на позовну заяву як додатки до рапорту, одержаного від Позивача. Колегія суддів, переглядаючи справу в апеляційному порядку, враховує, що вказані документи були подані Позивачем разом з рапортом.
Листом від 11.04.2025 № 182/3102 (а.с. 42-45) Відповідач повідомив Позивача про результати розгляду рапорту, а саме: Відповідач позбавлений можливості звільнити Позивача з військової служби відповідно до п. «г» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону № 2232, враховуючи наявність члена сім`ї другого ступеня споріднення ОСОБА_2 , відсутність підтвердження необхідності матері Позивача у постійному догляді сина.
Колегія суддів вважає, що використане Відповідачем у листі від 11.04.2025 № 182/3102 (а.с. 42-45) формулювання «позбавлений можливості звільнити» є відмовою у звільненні з підстав, встановлених п. «г» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону № 2232.
За змістом листа від 11.04.2025 № 182/3102 (а.с. 42-45), висновку про відсутність підтвердження у матері Позивача необхідності у постійному догляді сина Відповідач дійшов у зв`язку з тим, що необхідність у постійному сторонньому догляді визначена у висновку ЛКК, який виданий на ім`я ОСОБА_6 . Водночас, за паспортом громадянина України вбачається, що прізвище матері Позивача - « ОСОБА_7 ».
Щодо наявності члена сім`ї другого ступеня споріднення ОСОБА_2 . Відповідач зазначив, що в особовій справі, наданих документах та акті обстеження сімейного стану міститься інформація про наявність у Позивача сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який є онуком (членом сім`ї другого ступеня споріднення) ОСОБА_2 .
Досліджуючи правомірність відмови Відповідача у звільненні Позивача з військової служби, колегія суддів надає оцінку кожній з наведених Відповідачем підстав такої відмови. При цьому колегія суддів враховує, що не є спірним у цій справі родинний зв`язок Позивача з ОСОБА_2 і те, що Позивач є єдиним сином ОСОБА_2 .
Як зазначалося, у своєму рапорті підставою для звільнення з військової служби за сімейними обставинами Позивач визначив необхідність здійснювати постійний догляд за матір`ю, яка є особою з інвалідністю I (пп. «г» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону № 2232).
Згідно з пп. «г» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону № 2232 під час проведення мобілізації та дії воєнного стану контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Пункт 3 ч. 12 ст. 26 Закону № 2232 визначає підстави, на яких військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин під час дії воєнного стану.
Зокрема, такою підставою, є «необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи» (абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону № 2232).
Отже, для виникнення у особи права на звільнення з військової служби відповідно до п. «г» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону № 2232 - у зв`язку з поважною причиною, встановленою абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону № 2232, мають одночасно існувати такі обставини:
- мати/батько такого військового чи його (її) дружини/чоловіка є особою з інвалідністю І чи ІІ групи, яка потребує постійного догляду;
- відсутні інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення або вони самі потребують постійного догляду за висновком МСЕК, ЛКК або рішенням ЕКОПФО.
Колегія суддів звертає увагу, що абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону № 2232 не встановлює вимоги щодо конкретних документів, якими має бути підтверджено «необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи».
Разом з рапортом Позивач надав, зокрема, копію пенсійного посвідчення № НОМЕР_12 ОСОБА_2 , виданого 04.02.2025 (а.с. 130 зворот), яке містить відмітку про наявність у особи інвалідності 1 гр., підгр. Б: загальне захворювання. Інформація про групу інвалідності Перша «Б» у ОСОБА_2 зазначена також у Довідці до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12 ААБ № 825833 від 24.09.2020 (а.с. 132), яка додавалася до рапорту.
Відповідно до Довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12 ААБ № 825833 від 24.09.2020 (далі - Довідка) проведено первинний огляд особи, за результатами якого встановлено групу інвалідності «Перша Б», причина інвалідності - загальне захворювання, інвалідність встановлена безтерміново, особа потребує постійної сторонньої допомоги.
Згідно з ч. 6 ст. 7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» від 06.10.2005 № 2961-IV (далі - Закон № 2961) у відповідній періоду складання Довідки редакції, До підгрупи Б першої групи інвалідності належать особи з високою мірою втрати здоров`я, значною залежністю від інших осіб у забезпеченні життєво важливих соціально-побутових функцій і які частково здатні до виконання окремих елементів самообслуговування.
Станом на 24.09.2020 було чинним Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 (далі - Положення № 1317).
Відповідно до п. 27 Положення № 1317 у редакції, чинній на момент оформлення Довідки, підставою для встановлення I групи інвалідності є стійкі, значно вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або уродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, неспроможності до самообслуговування і спричиняють до виникнення потреби у постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі.
Критеріями встановлення I групи інвалідності є ступінь втрати здоров`я, що спричиняє обмеження однієї чи декількох категорій життєдіяльності особи у значному III ступені: нездатність до самообслуговування чи повна залежність від інших осіб; нездатність до пересування чи повна залежність від інших осіб; нездатність до орієнтації (дезорієнтація); нездатність до спілкування; нездатність контролювати свою поведінку; значні обмеження здатності до навчання; нездатність до окремих видів трудової діяльності.
Критеріями встановлення підгрупи Б I групи інвалідності є ступінь втрати здоров`я, що спричиняє втрату можливості самостійного задоволення з допомогою технічних засобів і за умови відповідного облаштування житла більшості життєво необхідних фізіологічних та побутових потреб.
Отже, сам по собі факт надання особі інвалідності першої групи підгрупи «Б» не дає підстав вважати, що така особа потребує стороннього догляду.
На підтвердження потреби постійного стороннього догляду у матері Позивача, до рапорту було додано копію Висновку № 200 від 06.02.2025 лікарсько-консультативної комісії КНП «ЦПМСД № 2» Дарницького району м. Києва (а.с. 132 зворот, далі - Висновок № 200).
Досліджуючи копію Висновку № 200, колегія суддів зазначає, що у рядку «ПІБ хворого» вказаного документа зазначено « ОСОБА_2 », дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_4 , що є датою народження матері Позивача і, у сукупності з іншими додатками до рапорту, дозволяє встановити, що Висновок № 200 стосується саме матері Позивача.
На переконання колегії суддів, у разі сумнівів щодо належності Висновку № 200 як документу, що підтверджує сімейні обставини, якими Позивач обґрунтував рапорт щодо звільнення з військової служби, Відповідач не був позбавлений можливості запросити у Позивача або безпосередньо у лікарсько-консультативної комісії КНП «ЦПМСД № 2» Дарницького району м. Києва додаткову інформацію.
Колегія суддів враховує, що до матеріалів справи Позивач надав Висновок № 610 від 16.04.2025 лікарсько-консультативної комісії КНП «ЦПМСД № 2» Дарницького району м. Києва, за змістом аналогічний Висновку № 200, у якому прізвище матері Позивача зазначено без помилок (а.с. 11).
На переконання колегії суддів, сукупність поданих Позивачем разом з рапортом документів дозволяла Відповідачу встановити, що Висновок № 200 складений щодо матері Позивача, а помилка у прізвищі є очевидною опискою.
З огляду на наведене, висновок Відповідача про непідтвердження необхідності матері Позивача у постійному догляді не відповідає дійсним обставинам і є безпідставним.
Аналізуючи другу підставу відмови у звільненні Позивача з військової служби - наявність у матері Позивача члена сім`ї другого ступеня споріднення, колегія суддів враховує наступне.
Відповідно до абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону № 2232 звільнення військовослужбовця з військової служби у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи можливе за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Матеріалами справи підтверджується, що Позивач має сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який, відповідно, є онуком ОСОБА_2 , тобто членом сім`ї другого ступеня споріднення, що не є спірним. Зокрема, про те, що онук є для матері Позивача членом сім`ї другого ступеня споріднення, зазначено в Акті обстеження сімейного стану військовослужбовця від 14.03.2025 на стор. 3 (а.с. 125 зворот).
Колегія суддів враховує, що в Акті обстеження сімейного стану військовослужбовця від 14.03.2025 ІНФОРМАЦІЯ_5 у п. 4.4. ВИСНОВКИ комісії, що провела обстеження сімейного стану військовослужбовця, зазначив: «в ході обстеження сімейного стану родичів військовослужбовця встановлено: з працездатних осіб, які можуть здійснювати догляд (утримання) ОСОБА_2 наявний ОСОБА_5 (онук)…» (а.с. 127).
Водночас подальша юридична оцінка, надана в Акті обстеження сімейного стану військовослужбовця від 14.03.2025 обов`язкам онука по відношенню до бабусі, до повноважень органів ТЦК не належить, тому обґрунтовано не взята до уваги Відповідачем.
Колегія суддів також наголошує, що матеріали справи не містять доказів того, що за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи ОСОБА_5 потребує постійного догляду, а отже відсутня передбачена абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону № 2232 обставина, з якою законодавець пов`язує неможливість члена сім`ї першого чи другого ступеня споріднення здійснювати догляд за особою з інвалідністю.
В апеляційній скарзі Позивач, з посиланням на Висновок експерта № 056/39 від 06.03.2025 (а.с. 46-64), наполягає на такому тлумаченні абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону № 2232: «відсутність інших членів сім`ї» означає перебування особи поза даним місцем у певний час (протилежне присутності).
Позивач також вказує, що його син є студентом денної форми навчання Вінницького національного технічного університету, зареєстрований і постійно проживає в гуртожитку у м. Вінниця, що підтверджено відповідними довідками, відтак він фізично та реально відсутній у м. Києві за місцем проживання хворої ОСОБА_2 . Крім того, син перебуває на утриманні Позивача та не має правового обов`язку здійснювати догляд за бабусею за наявності працездатного сину (Позивача).
Оцінюючи цей довід апеляційної скарги, колегія суддів відхиляє Висновок експерта № 056/39 від 06.03.2025 (а.с. 46-64) як неналежний доказ, зважаючи, що цей документ містить власне тлумачення мовознавцем норм права, що, згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 101 КАС України, є неприпустимим, оскільки питання права не можуть бути предметом висновку експерта.
Колегія суддів враховує, що Верховний Суд, зокрема у постанові від 29.04.2026 у справі № 520/14746/25, висловив таку позицію щодо змісту поняття «член сім`ї першого чи другого ступеня споріднення»:
«Використовуючи у тексті Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» поняття «член сім`ї першого чи другого ступеня споріднення», законодавець не надав його нормативного визначення.
Водночас колегія суддів вважає помилковим застосування у спірних правовідносинах за аналогією положень сімейного чи житлового законодавства для з`ясування змісту поняття «член сім`ї першого чи другого ступеня споріднення».
Так, положення Сімейного кодексу України не оперують категоріями ступеня споріднення у контексті визначення складу сім`ї, а натомість пов`язують належність до членів сім`ї лише з фактом спільного проживання, спільного побуту та наявністю взаємних прав і обов`язків. При цьому сім`ю можуть утворювати й особи, які взагалі не мають ступеню споріднення.
Отже, сімейне законодавство використовує інші критерії для визначення кола членів сім`ї, ніж ті, що закладені у спірній нормі, яка прямо поєднує поняття «член сім`ї» зі ступенем споріднення. Це свідчить про те, що відповідні поняття мають різне контекстуальне наповнення залежно від сфери правового регулювання, а тому їх ототожнення є необґрунтованим.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що у розумінні Закону про військову службу поняття «члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення» необхідно тлумачити більш широко - як таке, що охоплює осіб, пов`язаних із відповідною особою родинними відносинами першого чи другого ступеня споріднення, оскільки інше тлумачення призвело б до необґрунтованого звуження сфери застосування спірної норми та суперечило б її меті.
З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій у частині встановлення факту наявності у матері позивача онуки як особи другого ступеня споріднення у розумінні Закону про військову службу.».
У контексті питання неможливості сина Позивача здійснювати догляд за бабусею колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на позицію, наведену у постанові Верховного Суду від 27.02.2025 у справі № 380/16966/24:
«72. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду відхиляє доводи скаржника про те, що проходження військової служби двома синами не підтверджує відсутності члена сім`ї першого ступеня споріднення, оскільки в контексті Закону № 2232-XII поняття «відсутність» охоплює не лише фізичну відсутність особи, а й її нездатність виконувати обов`язки з догляду через об`єктивні обставини (перебування в полоні, відбування покарання, здійснення військової служби тощо). Військова служба є такою обставиною, що унеможливлює фактичне здійснення догляду, оскільки військовослужбовці, з огляду на службові обов`язки, не можуть вільно розпоряджатися своїм місцеперебуванням, часом та виконувати функції, несумісні з проходженням військової служби.
73. У цьому випадку, хоча формально існує інший член сім`ї першого ступеня споріднення (брат позивача), його неможливість здійснювати догляд за батьком через проходження військової служби є не лише об`єктивною підставою, що унеможливлює виконання такого обов`язку, а й фактичним підтвердженням відсутності іншої особи, спроможної забезпечити необхідний догляд.
74. Проходження військової служби накладає на військовослужбовця суворі обмеження щодо свободи пересування та виконання будь-яких додаткових обов`язків, не пов`язаних із військовою діяльністю. Відтак сама його фізична присутність в Україні не свідчить про можливість здійснення догляду за непрацездатним членом сім`ї.».
Аналізуючи наведену позицію суду касаційної інстанції, колегія суддів вважає, що за обставин справи, яка розглядається, неможливість онука здійснювати догляд за бабусею має бути об`єктивною, зумовленою факторами, що не залежать від волі особи - члена сім`ї ОСОБА_2 другого ступеня споріднення (онука).
Матеріалами справи, зокрема доданим до рапорту Позивача Актом обстеження сімейного стану військовослужбовця від 14.03.2025, підтверджується, що син Позивача є працездатною особою, яка може здійснювати догляд (утримання) матері Позивача.
Колегія суддів враховує, що згідно з Довідкою від 17.01.2025 № 13 (а.с. 86), виданою Вінницьким національним технічним університетом, Факультет інформаційних технологій та комп`ютерної інженерії, термін навчання сина Позивача на бакалавраті закінчився 30.06.2025.
Здобуття вищої освіти є не обов`язком, а добровільним вибором кожної особи. На відміну, зокрема, від військової служби, здобувач вищої освіти має можливість і право на переведення з одного вищого навчального закладу до іншого за власним вибором, а тому факт навчання сина Позивача у місті Вінниця не є об`єктивною перешкодою, що унеможливлює постійний догляд онука за бабусею. Перебування сина на утриманні Позивача також не є перешкодою для здійснення догляду, адже догляд не є майновим обов`язком і не тотожний обов`язку утримувати бабусю. Крім того, у цій справі Позивач надав докази того, що має можливість матеріально забезпечувати свого повнолітнього сина, перебуваючи на службі.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що Відповідач правомірно відмовив Позивачу у звільненні з військової служби, мотивуючи таку відмову наявністю у матері Позивача члена сім`ї другого ступеня споріднення, а саме - повнолітнього онука, який не потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Щодо висновку суду першої інстанції про відсутність стану протиправної бездіяльності у зв`язку з фактичним розглядом рапорту та прийняттям рішення
Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції безпідставним в частині позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності Відповідача.
У цій справі Позивач оскаржує наслідки розгляду рапорту - бездіяльність Відповідача (фактично - відмову у звільненні з військової служби), а не відсутність дій щодо розгляду Відповідачем поданого Позивачем рапорту.
Спірні правовідносини виникли у зв`язку з результатами розгляду рапорту Позивача, поданого ним і розглянутого Відповідачем в період перебування Позивача на посаді начальника науково-дослідного відділу військово-правових проблем науково-дослідного управління проблем ресурсного забезпечення, має військове звання полковника юстиції, що підтверджується посвідченням офіцера серії НОМЕР_3 . Саме вказані результати оскаржені Позивачем у цій справі.
Подальше переведення Позивача до військової частини не впливає на події, що відбулися до цього, та на оцінку правомірності дій/бездіяльності Відповідача на момент виникнення спірних правовідносин, а тому, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції повинен був надати оцінку обставинам, якими Позивач обґрунтував свої вимоги, що не було зроблено в оскаржуваному рішенні.
Щодо твердження Позивача про порушення його права на відкритий судовий розгляд
В апеляційній скарзі Позивач зазначає, що суд першої інстанції проігнорував клопотання Позивача про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, яке містилось у відповіді на відзив на адміністративний позов. При цьому, у судовому рішенні суд першої інстанції зазначив, що учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні не звертались.
Дійсно, з тексту оскаржуваного судового рішення вбачається, що суд першої інстанції, беручи до уваги відсутність клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з боку учасників справи, дійшов висновку про розгляд справи у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Вказане свідчить про неврахування судом першої інстанції клопотання Позивача про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін і відсутність процесуального рішення за цим клопотанням.
Однак, колегія суддів зазначає, що ця справа не належить до категорій спорів, які, згідно з ч. 4 ст. 12 КАС України, не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного провадження, а допущене судом першої процесуальне порушення не є таким, яке ч. 3 ст. 317 КАС України визначає обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду.
Щодо переведення Позивача до військової частини на підставі сфальсифікованої характеристики
У межах цієї справи колегія суддів не надає оцінку законності переведення Позивача до військової частини, враховуючи, що це не стосується предмету позову.
Інші очевидні доводи, які можуть бути підставою для задоволення апеляційної скарги, відсутні.
- Підсумовуючи наведене, за результатами апеляційного перегляду справи колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив правильне рішення про відмову Позивачу у позові. Водночас, внаслідок помилкового висновку про відсутність предмету судового захисту щодо заявленого позову в цілому, суд першої інстанції не надав оцінку обставинам, якими Позивач обґрунтував позовну вимогу про визнання протиправною бездіяльності Відповідача щодо незвільнення Позивача з військової служби. Як наслідок, ненадання судом першої інстанції належної оцінки обставинам справи призвело до ухвалення судового рішення, яке не містить достатніх мотивів його прийняття, що є підставою для часткового задоволення апеляційної скарги і зміни рішення Київського окружного адміністративного суду від 15.05.2026 в частині мотивів відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності Національного університету оборони України щодо не звільнення ОСОБА_1 з військової служби за підпунктом «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», як військовослужбовця, який проходить військову службу за контрактом на період воєнного стану, за сімейними обставинами у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за матір`ю, яка є інвалідом І групи.
Колегія суддів враховує, що згідно з п. 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Зважаючи, що у цій справі суд першої інстанції помилково не вбачав підстав для розгляду справи по суті, обмежившись відмовою у позові у зв`язку з неефективним способом захисту порушеного права, обраним Позивачем, що призвело до ухвалення недостатньо мотивованого рішення, колегія суддів змінює мотиви рішення і викладає їх у редакції цієї постанови.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 15.05.2026 у справі № 320/18600/25 задовольнити частково.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 15.05.2026 у справі № 320/18600/25 змінити в частині мотивів відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності Національного університету оборони України щодо не звільнення ОСОБА_1 з військової служби за підпунктом «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», як військовослужбовця, який проходить військову службу за контрактом на період воєнного стану, за сімейними обставинами у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за матір`ю, яка є інвалідом І групи, виклавши такі мотиви у редакції цієї постанови.
У решті рішення Київського окружного адміністративного суду від 15.05.2026 у справі № 320/18600/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до вимог ст. 327, ч. 1 ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач: Ю.О. Тереза
Судді: Н.В. Безименна
Ю.К. Черпак