ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 640/22793/21 Суддя (судді) першої інстанції: Н.В. Савицька
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Файдюка В.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2025 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В :
Рух справи.
ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду м.Києва із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві щодо відмови в переведенні позивачки на пенсію у разі втрати годувальника з 09.07.2021 в розмірі 50% від розміру останньої призначеної пенсії за вислугу років ОСОБА_2 та зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перевести позивачку на пенсію у разі втрати годувальника з 09.07.2021 в розмірі 50% від розміру останньої призначеної пенсії за вислугу років ОСОБА_2 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач має право на призначення їй пенсії по втраті годувальника на підставі ст.ст. 36, 37 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виходячи з розміру 50 відсотків пенсії, яку отримував її померлий чоловік. Зазначає, що по день смерті ОСОБА_2 отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» як працівник льотного складу. 09.07.2021 позивач звернулась до відповідача з заявою встановленого зразка, якою просила перевести її на пенсію в зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», яка призначається в розмірі 50 % від пенсії за вислугу років померлого годувальника, проте листом відповідач відмовив у такому переведенні. Позивач вважає, що відмова пенсійного органу у призначенні їй пенсії по втраті годувальника на вказаних вище умовах є протиправною та порушує її право на соціальний захист.
Внаслідок ліквідації Окружного адміністративного суду м. Києва вказана справа надійшла на розгляду до Сумського окружного адміністративного суду у лютому 2025 року.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 26.08.2025 р. позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві щодо розгляду заяви позивачки від 09.07.2021 про призначення/перерахунок пенсії без прийняття відповідного рішення згідно Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затвердженого постанова правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві розглянути заяву позивачки від 09.07.2021 про призначення/перерахунок пенсії з прийняттям відповідного рішення згідно Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затвердженого постанова правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 та з урахуванням правової оцінки, наданої судом. У задоволенні інших вимог - відмовлено.
Приймаючи таке рішення суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги ґрунтуються на нормі закону і відповідачем не надано доказів щодо правомірності своїх дій щодо відмови у перерахунку пенсії.
Позивачка рішення суду в частині відмовлених позовних вимог не оскаржує.
Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову, якою у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги аналогічні доводам позиції відповідача у суді першої інстанції.
Зокрема, те, що померлий чоловік позивачки отримував пенсію за вислугу років, як особа льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації, відповідно до ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення», проте відповідно до ст. 37 Закону № 1058, базовою величиною для обчислення пенсії по втраті годувальника є саме розмір пенсії за віком, яку мав би отримувати годувальник. Отже, сума пенсії за вислугу років померлого годувальника не може бути базовою величиною для обчислення розміру пенсії по втраті годувальника позивачки. На цих підставах просить задовольнити апеляційну скаргу.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2025 було відкрито апеляційне провадження та витребувано справу зі суду першої інстанції, та після надходження справи, ухвалою від 21.11.2025 призначено слухання у порядку письмового провадження.
Позивач відзив не подавав.
Колегія суддів зауважує, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на території України було введено воєнний стан, який був неодноразово продовжений та діє на час розгляду даної справи.
Відповідно до рекомендації щодо роботи судів в умовах воєнного стану опублікованих Радою Суддів України 02.03.2022 процесуальні строки за можливістю продовжуються щонайменше до закінчення воєнного стану.
Отже, враховуючи зазначене та умови сьогодення, колегія суддів продовжує строк розгляду даної справи на розумний термін через поважність причин.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Обставини справи.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивачка 22.06.2021 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві за переведенням її на пенсію в зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в зв`язку зі смертю ОСОБА_2 , її чоловіка - (а.с.8).
Згідно з розпорядженням відповідача від 30.06.2021 її переведено на пенсію в зв`язку з втратою годувальника, обчислену відповідно до норм Закону № 1058- IV.
Враховуючи те, що по день смерті ОСОБА_2 отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» як працівник льотного складу 09.07.2021, позивач звернулась до відповідача з заявою встановленого зразка, якою просила перевести її на пенсію в зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», яка призначається в розмірі 50 % від пенсії за вислугу років померлого годувальника (а.с.9).
Проте, листом від 23.07.2021, відповідач повідомив позивача, що відповідне право у неї відсутнє, а тому відмовлено в переведенні її на пенсію в зв`язку з втратою годувальника в розмірі 50 % пенсії від пенсії за вислугу років ОСОБА_2 (а.с.17).
Не погоджуючись із позицією відповідача, позивачка звернулася до суду із цим позовом.
Вказані обставини підтверджені відповідними доказами, і не є спірними.
Нормативно-правове обґрунтування.
Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (статті 22 та 64).
Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується, в тому числі, міжнародними зобов`язаннями України.
Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 р. № 1788-XII та Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-IV.
Так, закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV(далі - Закон №1058-ІV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду.
Згідно частині 1 статті 9 Закону № 1058-ІV за рахунок коштів ПФУ в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника.
Частиною 1 статті 10 Закону № 1058 передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Відповідно до частини 1 статті 36 Закону № 1058-ІV пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності у годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу.
Непрацездатними членами сім`ї вважаються, зокрема, чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Частиною 3 статті 36 Закону № 1058-ІV визначено, що до членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.
Згідно з частини 1 статті 37 Закону № 1058-ІV пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім`ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім`ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.
Відповідно до частини 1 статті 38 Закону № 1058 пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім`ї померлого годувальника вважається непрацездатним згідно із частиною другою статті 36 цього Закону, а членам сім`ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, - довічно.
Зміна розміру пенсії або припинення її виплати членам сім`ї здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому склалися обставини, що спричинили зміну розміру або припинення виплати пенсії (частина 2 статті 38 Закону № 1058).
Частиною 3 статті 45 Закону № 1058 встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Законом України від 05.11.1991 №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-ХІІ) передбачено, що пенсії призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років; б) соціальні пенсії (стаття 2 Закону № 1788-ХІІ).
Статтею 6 Закону № 1788-ХІІ передбачено, що особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій інвалідам внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали при захисті Батьківщини чи при виконанні інших обов`язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов`язку.
Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію (стаття 7 Закону № 1788-ХІІ).
Пенсія у разі втрати годувальника встановлюється на весь період, протягом якого член сім`ї померлого вважається непрацездатним згідно з статтею 37 цього Закону, а членам сім`ї, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", - довічно (стаття 47 Закону № 1788-ХІІ).
Відповідно до статті 51 Закону № 1788-ХІІ пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Статтею 54 Закону № 1788-ХІІ передбачено право на пенсію за вислугу років мають такі категорії робітників і службовців авіації, а також льотно-випробного складу, незалежно від відомчої підпорядкованості підприємств, установ і організацій, в яких вони зайняті, у тому числі, а) працівники льотного і льотно-випробного складу.
Відповідно до частини 1 статті 74 Закону № 1788-ХІІ сім`ям пенсіонерів пенсії в разі втрати годувальника обчислюються з того ж заробітку, з якого обчислювалась пенсія годувальника.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Відповідно до ч.5 ст.45 Закону України № 1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Відповідно до п.4.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затвердженого постанова правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (далі по тексту Порядок № 22-1) заяви про перерахунок пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
Згідно з п.4.3 Порядку №22-1 рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви. Рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії приймається без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Висновки суду.
Зі системного аналізу вищенаведених норм можна зробити висновок, що право на зміну виду пенсії у позивача виникло з дати звернення з відповідною заявою до пенсійного органу.
Матеріалами справи підтверджено, що померлий чоловік позивачки ОСОБА_2 (а.с.14-15) отримував пенсію за вислугу років відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення» (а.с.10), а тому, враховуючи вище наведені норми Закону, позивачка має право на призначення пенсії у разі втрати годувальника у розмірі 50% від пенсії за вислугу років померлого чоловіка, яку він фактично отримував.
Вказане апелянтом не спростовано.
Отже, за результатом розгляду заяви позивачки пенсійним органом мало бути прийнято рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії.
Проте, матеріалами справи підтверджено, що після звернення позивачки до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення/перерахунок пенсії (а.с.9), відповідач листом від 23.07.2021 №2600-0208-8/118756 відмовив у переведенні на іншу пенсію в зв`язку з втратою годувальника.
Апелянтом вказане також не спростовано.
Таким чином, враховуючи вищенаведені норми закону та встановлені обставини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про протиправність відповідача щодо не розгляду заяви позивачки про переведення на іншу пенсію як том передбачено нормами закону, а саме відповідачем не було прийнято обґрунтованого рішення з цього питання.
Отже, відповідного рішення за результатами розгляду заяви позивачки, всупереч п.4.3 Порядку №22-1, щодо перерахунку пенсії пенсійним органом не було прийнято.
Такий висновок зроблено з урахуванням норм чинного законодавства та з урахування судової практики, а доводи апелянта не заслуговують уваги, оскільки не спростовують правильних висновків суду першої інстанції і не ґрунтуються на нормі закону.
Щодо доводів апелянта про правомірність дій не заслуговують уваги, оскільки надані докази не спростовують правильних висновків, а лист відповідача не є тим рішенням, яке мало б прийняти відповідач до вищенаведених норм чинного законодавства.
Щодо всіх інших доводів апелянта, колегія суддів також їх відхиляє як необґрунтовані при цьому приймаює до уваги рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому зазначено «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».
Згідно зі ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а всі доводи апелянта не заслуговують уваги, оскільки не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, висновки суду відповідають обставинам у справі, норми процесуального права застосовані з дотриманням положень КАС України, підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.
Керуючись ст. 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2025 р. - залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2025 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та подальшому оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.1 ст.263, п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Колегія суддів: О.В. Карпушова
О.В. Епель
В.В. Файдюк