ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 320/53778/25 Суддя (судді) першої інстанції: Кушнова А.О.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Попової О.Г., суддів: Говоруна О.В., Чуприни О.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Бюро економічної безпеки України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28.04.2026 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Бюро економічної безпеки України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,-
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернулася в Київський окружний адміністративний суд з позовом до Бюро економічної безпеки України, в якому позивачка просила:
- визнати протиправними дії Бюро економічної безпеки України, щодо визначення та виплати сум грошового забезпечення ОСОБА_1 без застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2024 році у розмірі 3028 грн., у 2025 році у розмірі 3028 грн;
- визнати протиправними дії Бюро економічної безпеки України, щодо визначення та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 без застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2025 році у розмірі 3028 грн.;
- зобов`язати Бюро економічної безпеки України, нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення у 2024 році виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09 листопада 2023 року № 3460-IX у розмірі 3028 грн, у 2025 році виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19 листопада 2024 року № 4059-IX у розмірі 3028 грн за рахунок фонду оплати праці;
- зобов`язати Бюро економічної безпеки України, нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу за повних 17 років вислуги років, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19 листопада 2024 року № 4059-IX у розмірі 3028 грн за рахунок фонду оплати праці.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 28.04.2026 адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач звернувся до Шостого апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вище вказане рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю. В обґрунтування скарги зазначає, що Бюро економічної безпеки України є центральним органом виконавчої влади, а служба в БЕБ відповідно до статті 19 Закону України «Про Бюро економічної безпеки України» є державною службою особливого характеру. Вказує, що оплата праці працівників БЕБ регулюється спеціальним Законом України «Про Бюро економічної безпеки України», при визначенні посадових окладів таких осіб підлягає застосуванню встановлений законами про Державний бюджет України на 2023, 2024 та 2025 роки прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, у розмірі 2102 грн.
Також апелянт наголошує, що посадові оклади працівників Територіального управління затверджувалися відповідними штатними розписами, а позивач упродовж проходження служби була ознайомлена з розміром посадового окладу, заперечень щодо його розміру не висловлювала та заяв про проведення перерахунку не подавала.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що у відзиві на апеляційну скаргу не погодився із доводами апеляційної скарги, з огляду на відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції прийнятого з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг.
Згідно пункту 3 частини першої статті 311 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Бюро економічної безпеки України задоволенню не підлягає.
Як встановлено судом першої інстанції і це підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 20.06.2024 по 28.10.2025 позивач проходила службу у Бюро економічної безпеки України на посадах гласних штатних працівників.
Відповідно до витягу з наказу БЕБ України від 25.06.2024 № 219-к/ДСК-ДП "Про прийом на службу ОСОБА_1 " позивача прийнято на службу до БЕБ України та призначено на посаду гласного штатного працівника, який має спеціальне звання БЕБ України, як переможця конкурсу, з 26.06.2024 на посаду старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах БЕБ України з посадовим окладом відповідно до штатного розпису у розмірі 44 142 грн.
Згідно з витягом з наказу БЕБ України від 26.06.2024 № 223-к/ДСК-ДП "Про присвоєння спеціального звання БЕБ України" позивачу присвоєно спеціальне звання середнього начальницького складу "лейтенант Бюро економічної безпеки України".
Відповідно до витягу з наказу БЕБ України від 28.06.2024 № 265-к/ДСК-ДП "Про переведення працівників" позивача переведено з 28.06.2024 на посаду аналітика Департаменту аналізу інформації та управління ризиками БЕБ України з посадовим окладом відповідно до штатного розпису у розмірі 44 142 грн.
Згідно з витягом з наказу БЕБ України від 29.06.2024 № 355-к/ДСК-ДП "Про призначення у порядку просування по службі" позивача призначено з 01.07.2024 у порядку просування по службі, як переможця конкурсу, на посаду заступника керівника департаменту - керівника відділу Департаменту персоналу БЕБ України з посадовим окладом відповідно до штатного розпису у розмірі 56 754 грн.
Відповідно до витягу з наказу БЕБ України від 28.10.2025 № 210-к/ДСК-ДП "Про звільнення ОСОБА_2 " позивача звільнено зі служби в БЕБ України з 28.10.2025 за власним бажанням; виплачено одноразову грошову допомогу в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби; вислуга років для виплати одноразової грошової допомоги становить 17 років.
Як зазначає позивач, у період проходження служби в Бюро економічної безпеки України відповідач обчислював розміри його посадового окладу та доплати за спеціальним званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів у розмірі 2102 грн.
Вважаючи дії відповідачів протиправними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, позивач звернувся з позовом до суду.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Бюро економічної безпеки України, статус працівників Бюро, порядок проходження ними служби визначає Закон України від 28 січня 2021 року № 1150-IX «Про Бюро економічної безпеки України».
Відповідно до статті 1 Закону № 1150-IX Бюро економічної безпеки України є центральним органом виконавчої влади, на який покладаються завдання щодо протидії правопорушенням, що посягають на функціонування економіки держави.
За приписами статті 19 Закону № 1150-IX до працівників Бюро економічної безпеки України належать, зокрема, особи, які є гласними і негласними штатними працівниками з числа осіб, які мають спеціальні звання.
Служба в Бюро економічної безпеки України є державною службою особливого характеру.
Разом з тим саме статтею 31 Закону № 1150-IX установлено спеціальні правила оплати праці та грошового забезпечення працівників Бюро економічної безпеки України.
Відповідно до частини другої цієї статті особи, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби, інтенсивності та умов служби, кваліфікації.
Частиною третьою статті 31 Закону № 1150-IX передбачено, що особливі умови та розміри оплати праці і грошового забезпечення працівників Бюро економічної безпеки України визначаються Кабінетом Міністрів України. При цьому посадовий оклад осіб, які мають спеціальні звання, не може становити менше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.
На виконання зазначених положень Закону № 1150-IX Кабінет Міністрів України постановою від 06.10.2021 № 1068 затвердив Умови та розміри оплати праці і грошового забезпечення працівників Бюро економічної безпеки.
Пунктом 2 Умов № 1068 установлено, що посадові оклади осіб, які мають спеціальні звання БЕБ, визначаються шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний коефіцієнт посадового окладу.
Таким чином, як Закон № 1150-IX, так і прийнятий на його виконання нормативно-правовий акт Кабінету Міністрів України пов`язують визначення посадового окладу осіб, які мають спеціальні звання БЕБ, саме з прожитковим мінімумом для працездатних осіб, установленим на 1 січня відповідного календарного року.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2023 установлено у розмірі 2684 грн.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» та статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб установлено у розмірі 3028 грн.
Водночас цими ж законами встановлено окрему величину прожиткового мінімуму для працездатних осіб, яка застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, - 2102 грн.
Саме останню величину відповідач застосовував при обчисленні грошового забезпечення ОСОБА_1 .
Оцінюючи доводи апелянта про правомірність такого підходу, колегія суддів ураховує, що предметом цього спору є визначення грошового забезпечення особи, яка має спеціальне звання Бюро економічної безпеки України.
Законодавець у частині третій статті 31 Закону № 1150-IX установив спеціальне правило саме для цієї категорії працівників, безпосередньо визначивши розрахункову величину, з якою пов`язується мінімальний розмір їх посадового окладу, - прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений на 1 січня календарного року.
Пункт 2 Умов №1068 не лише відтворює цей законодавчий підхід, а й визначає механізм обчислення посадового окладу шляхом множення саме такої величини на відповідний коефіцієнт.
При цьому ні до частини третьої статті 31 Закону № 1150-IX, ні до пункту 2 Умов №1068 у спірний період не було внесено змін, якими передбачалося б застосування для визначення посадових окладів осіб зі спеціальними званнями БЕБ величини 2102 грн або прожиткового мінімуму, установленого для працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами.
Відтак сам по собі той факт, що БЕБ є центральним органом виконавчої влади, а служба в ньому є державною службою особливого характеру, не є достатньою правовою підставою для незастосування спеціального правила, прямо встановленого законодавцем щодо визначення посадових окладів осіб, які мають спеціальні звання БЕБ.
Інше тлумачення фактично призводило б до заміни розрахункової величини, безпосередньо визначеної частиною третьою статті 31 Закону № 1150-IX та пунктом 2 Умов №1068, іншою величиною, якої зазначені спеціальні норми не передбачають.
Колегія суддів також ураховує, що відповідно до Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум визначається, зокрема, окремо для основних соціальних і демографічних груп населення, до яких належать працездатні особи.
Натомість працівники інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, окремою соціально-демографічною групою населення Законом України «Про прожитковий мінімум» не визначені. На цю обставину обґрунтовано звернув увагу суд першої інстанції.
З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що при визначенні грошового забезпечення ОСОБА_1 у 2024-2025 роках відповідач повинен був виходити з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня відповідного календарного року, а саме з 3028 грн у 2024 і 2025 роках.
Щодо посилань апелянта на правове регулювання бюджетними законами колегія суддів зазначає наступне.
Закони про Державний бюджет України на відповідні роки не вносили змін до частини третьої статті 31 Закону № 1150-IX та не зупиняли дію положення цієї норми щодо визначення мінімального посадового окладу осіб, які мають спеціальні звання БЕБ.
При цьому Конституція України не встановлює пріоритету закону про Державний бюджет України над іншими законами України.
У разі існування різних правил правового регулювання спірних правовідносин суд повинен виходити не лише з часу прийняття відповідних нормативних актів, але й із предмета їх правового регулювання.
У цій справі частина третя статті 31 Закону № 1150-IX безпосередньо регламентує порядок визначення посадового окладу конкретної категорії осіб - осіб зі спеціальними званнями БЕБ, а отже є спеціальною нормою щодо спірних правовідносин.
Саме тому загальне положення бюджетного закону щодо працівників інших державних органів не може застосовуватися таким чином, щоб фактично змінити спеціально встановлений Законом № 1150-IX механізм визначення грошового забезпечення осіб зі спеціальними званнями БЕБ.
Колегія суддів ураховує і те, що аналогічний підхід щодо застосування частини третьої статті 31 Закону № 1150-IX та пункту 2 Умов № 1068 застосований Другим апеляційним адміністративним судом у постанові від 28.05.2025 у справі № 440/14175/24, у якій предметом спору також було визначення грошового забезпечення особи зі спеціальним званням БЕБ із застосуванням розрахункової величини 2102 грн. Суд визнав правильним застосування загального прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 грн. На цю постанову послався і суд першої інстанції у справі, що переглядається.
Водночас колегія суддів вважає за необхідне окремо оцінити практику Верховного Суду щодо застосування спеціальних розрахункових величин прожиткового мінімуму.
Правовідносини щодо визначення суддівської винагороди та довічного грошового утримання судді у відставці мають спеціальне конституційне та законодавче регулювання, а висновки Верховного Суду у відповідних справах повинні застосовуватися з урахуванням предмета спору, фактичних обставин та норм права, які регулюють конкретні правовідносини.
Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в постанові від 17.02.2026 у справі №200/2309/25 наголосила на необхідності врахування особливостей відповідних правовідносин при застосуванні висновків Верховного Суду та вирішила питання про розрахункову величину саме в контексті визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Отже, висновки, сформовані у справах щодо суддівської винагороди та довічного грошового утримання суддів, не можуть бути механічно перенесені на спір щодо грошового забезпечення особи зі спеціальним званням БЕБ без урахування спеціального регулювання, установленого статтею 31 Закону № 1150-IX та Умовами № 1068.
При цьому саме у відносинах щодо працівників БЕБ існує спеціальна законодавча норма, яка безпосередньо визначає мінімальний розмір посадового окладу через кількість прожиткових мінімумів для працездатних осіб, установлених на 1 січня календарного року.
Щодо доводів апеляційної скарги про визначення посадового окладу штатним розписом, то колегія суддів зазначає наступне.
Штатний розпис є організаційно-розпорядчим документом та не може змінювати встановлені законом умови і мінімальні гарантії грошового забезпечення особи.
Визначення у штатному розписі конкретного розміру посадового окладу не звільняє суб`єкта владних повноважень від обов`язку забезпечити відповідність такого розміру вимогам частини третьої статті 31 Закону № 1150-IX та прийнятим на її виконання Умовам №1068.
Тому посилання апелянта на те, що посадовий оклад ОСОБА_1 був визначений штатним розписом у розмірі 56754 грн, не спростовує висновків суду першої інстанції.
Не заслуговують на увагу і доводи апелянта про те, що позивач під час проходження служби була ознайомлена з розміром посадового окладу, не висловлювала заперечень та не зверталася із заявами про його перерахунок.
Факт отримання особою грошового забезпечення у визначеному роботодавцем розмірі та ознайомлення з відповідними кадровими чи фінансовими документами не свідчить про правомірність механізму його обчислення.
Так само відсутність звернень позивача з вимогою про перерахунок грошового забезпечення під час проходження служби не змінює змісту імперативних приписів законодавства щодо визначення його розміру та не може розцінюватися як відмова від установлених законом гарантій.
Апелянт сам зазначає, що позивач була ознайомлена з розмірами грошового забезпечення відповідно до штатних розписів, однак така обізнаність не наділяє штатний розпис силою нормативно-правового акта та не усуває обов`язку відповідача діяти відповідно до закону.
Враховуючи встановлену протиправність застосування величини 2102 грн при визначенні посадового окладу та грошового забезпечення позивача, обґрунтованими є також висновки суду першої інстанції щодо необхідності відповідного перерахунку одноразової грошової допомоги при звільненні, оскільки її розмір є похідним від належного позивачу грошового забезпечення.
З аналогічних підстав правильним є висновок суду першої інстанції про необхідність видачі позивачу грошового атестату для призначення пенсії, складеного виходячи з належного розміру грошового забезпечення із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 грн.
Формування грошового атестату на підставі неправильно визначеного розміру посадового окладу призводить до перенесення допущеного при обчисленні грошового забезпечення порушення на подальші правовідносини щодо пенсійного забезпечення особи, а тому належне поновлення порушеного права передбачає також його коригування.
Колегія суддів також звертає увагу, що у справі № 440/14175/24 за аналогічних обставин судом було визнано протиправним формування грошового атестату особи зі спеціальним званням БЕБ із застосуванням величини 2102 грн та зобов`язано сформувати його виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 грн.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновку суду першої інстанції про те, що Територіальне управління БЕБ у Київській області при визначенні грошового забезпечення ОСОБА_1 у 2024 - 2025 роках безпідставно застосовувало розрахункову величину 2102 грн замість прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня відповідного календарного року.
Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для відмови в задоволенні позовних вимог та вважає, що судом першої інстанції повно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню.
Інші доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують. При цьому, колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п. 41 «Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи статті 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Бюро економічної безпеки України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28.04.2026 у справі №320/53778/25 - залишити без задоволення.
Рішення Бюро економічної безпеки України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28.04.2026 у справі №320/53778/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Бюро економічної безпеки України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя О.Г. Попова
Судді: О.В. Говорун
О.В. Чуприна