ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 580/11326/25
УХВАЛА
19 жовтня 2026 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Безименної Н.В.
суддів Кучми А.Ю. та Терези Ю.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради, третя особа - Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 про визнання дій та рішення протиправними, зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИЛА
Позивач звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради, в якому просив:
- визнати протиправними дії Управління планування та архітектури Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради щодо погодження паспорта прив`язки ТС торгівельного павільйону загальною площею 29,7 кв.м., місцезнаходження ТС: АДРЕСА_1 , оформленого 04.04.2025, реєстраційний №1017, виданого ФОП ОСОБА_2 ;
- скасувати паспорт прив`язки ТС торгівельного павільйону загальною площею 29,7 кв.м., місцезнаходження ТС: АДРЕСА_1 , оформленого 04.04.2025, реєстраційний №1017, виданого ФОП ОСОБА_2 .
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 09 січня 2026 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.02.2026 та від 14.09.2026 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження з 11.11.2026.
15.10.2026 Шостим апеляційним адміністративним судом зареєстровано заяву позивача про забезпечення позову шляхом заборони Управлінню планування та архітектури Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради, ФОП ОСОБА_2 , а також іншим особам вчиняти будь-які дії щодо встановлення торгівельного павільйону загальною площею 29,7 кв.м., місцезнаходження ТС: АДРЕСА_1 , відповідно до паспорта прив`язки ТС, оформленого 04.04.2025, реєстраційний №1017, виданого ФОП ОСОБА_2 .
В обґрунтування вказаної заяви позивач зазначає, що третьою особою вчиняються дії, спрямовані на встановлення ТС на клумбі перед магазином « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на підставі виданого відповідачем паспорта прив`язки ТС від 04.04.2025, реєстраційний №1017, дія якого анульована згідно з п.2.6. Порядку, а невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
До вказаної заяви позивачем було додано копії протоколу прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 01.10.2026 щодо здійснення невідомими особами незаконних робіт за адресою АДРЕСА_1, письмових пояснень, відібраних 01.10.2026 старшим лейтенантом Черкаського РУП ГУ НП в Черкаській області, паспорту прив`язки ТС від 04.04.2025 №1017, проекту тимчасової споруди, фотоматеріали.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи та вимоги заяви про забезпечення позову, колегія суддів виходить з наступного.
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.
Відповідно до ч.1-2 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з ч.1 ст.151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
За приписами ч.2 ст.151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що з метою захисту прав та інтересів позивача суд за його заявою або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, постановлення якої належить до дискреційних повноважень суду та вирішення питання щодо їх вжиття залежить від наявності однієї з обставин, передбачених ч. 2 ст. 150 КАС України, що встановлюється судом виходячи з конкретних доказів, поданих заявником.
Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.
Суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб-позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
Водночас, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 5 березня 2019 року у справі №826/16911/18, від 25 квітня 2019 року у справі №826/10936/18, від 26 червня 2019 року у справі №826/13396/18, від 30 вересня 2019 року у справі №420/5553/18, від 30 вересня 2019 року у справі №640/868/19, від 30 вересня 2019 року у справі №1840/3517/18, від 29 січня 2020 року у справі №640/9167/19, від 20 травня 2021 року у справі №640/29749/20 та від 11 січня 2022 року у справі №640/18852/21.
Колегія суддів зазначає, що будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є надання тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявності об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Разом з тим, суд при вирішенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову повинен в ухвалі вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, який виступає відповідачем у справі.
В той же час, в рамках даної справи наявність ознак протиправності оскаржуваного рішення може бути виявлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.
Очевидна протиправність рішення (дії, бездіяльності) суб`єкта владних повноважень це прийняття ним таких рішень (вчинення дій, допущення бездіяльності), які взагалі не передбачені законодавством України, або прийняття рішень суб`єктами, які не наділені компетенцією у відповідній сфері.
Колегія суддів зазначає, що наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 №244, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за №1330/20068, затверджено Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, відповідно до р.ІІ саме орган з питань містобудування та архітектури відповідного виконавчого органу сільської, селищної, міської ради або районної державної адміністрації оформлює паспорт прив`язки тимчасової споруди.
Отже, оформлення паспорту прив`язки ТС належить до повноважень відповідача, внаслідок чого відсутні підстави стверджувати про очевидну протиправність спірного рішення.
У справі "Беєлер проти Італії" Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.
Крім того, у рішенні від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав" проти України" Суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати "справедливий баланс" між інтересами особи і суспільства.
В той же час, обґрунтуванням заяви про забезпечення позову визначено вчинення третьою особою дій з метою встановлення тимчасової споруди за недійсним паспортом прив`язки.
Колегія суддів зазначає, що до моменту встановлення факту протиправності дій відповідача щодо погодження паспорта прив`язки ТС від 04.04.2025 №1017 та скасування паспорту прив`язки ТС, відсутні підстави вважати, що відповідний паспорт прив`язки ТС є недійсним і третя особа вчиняє неправомірні дії, спрямовані на встановлення тимчасової споруди.
З доданих до заяви про забезпечення позову протоколу прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 01.10.2026 та письмових пояснень від 01.10.2026 вбачається, що заява була подана і пояснення надані ОСОБА_3 (не є учасником даної справи), який стверджує, що є власником магазина « ІНФОРМАЦІЯ_1 », який розташований в орендованому ним приміщенні за адресою АДРЕСА_1 , та саме він облаштовував благоустрій території, в той час, як даний позов подано ФОП ОСОБА_1 .
Отже, подані позивачем до заяви документи не є належними та допустимими доказами, в розумінні ст.73-76 КАС України.
Таким чином, з доданих до заяви матеріалів не вбачається, що саме позивач здійснював облаштування благоустрою за адресою АДРЕСА_1 , де передбачено розташування тимчасової споруди.
Посилання заявника на блокування стоянки та створення перешкод для пішоходів і відвідувачів магазину не свідчить про наявність небезпеки заподіяння непоправної шкоди чи унеможливлення виконання судового рішення у даній справі.
Підприємницька діяльність передбачає ведення господарської діяльності на власний ризик, який включає в себе і можливі втрати інвестицій, виникнення додаткових витрат та інше.
У разі завдання суб`єкту господарюванню певних фінансових збитків з підстав неправомірного рішення суб`єкта владних повноважень, норми законодавства України визначають порядок відшкодування таких збитків. Тому можливі фінансові та інші збитки не є свідченням неможливості або значного ускладнення відновлення порушених прав чи інтересів.
Таким чином, наведені в заяві про забезпечення позову обґрунтування не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, а застосування судом заходів забезпечення позову, про які просить позивач, без з`ясування фактичних обставин справи матиме наслідком надання судом передчасних правових оцінок по суті пред`явленого позову.
Предметом позову у цій справі є визнання протиправними дій Управління планування та архітектури Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради щодо погодження паспорта прив`язки ТС від 04.04.2025, реєстраційний №1017, виданого ФОП ОСОБА_2 та скасування вказаного паспорту прив`язки ТС. Відтак рішення суду за наслідками розгляду справи з таким предметом спору є констатуючим та не підлягає виконанню.
У справі, яка розглядається, позов не може бути забезпечений у спосіб, заявлений позивачем, оскільки такий спосіб фактично підміняє собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті. Правова оцінка питанню правомірності дій контролюючого органу щодо видачі паспорта прив`язки ТС від 04.04.2025 №1017 має надаватися судом під час розгляду справи по суті.
Щодо можливого порушення прав інших осіб (пішоходів, покупців тощо), колегія суддів звертає увагу на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 04.06.2021 у справі № 160/8226/20, якими у цьому контексті надано тлумачення норм ст.150 КАС України, суть якого зводиться до того, що вжиття заходів забезпечення позову покликане забезпечити ефективний захист прав саме позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Вжиття таких заходів не може бути обґрунтоване необхідністю захисту прав інших осіб, які до суду не звертались і вимоги щодо протиправності рішень відповідача не заявляли. В протилежному випадку, забезпечення позову в інтересах осіб, які не беруть участь у справі, суперечитиме правовій природі заходів забезпечення саме того позову, який подано до суду.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції не вбачає достатніх підстав, які б вказували на необхідність забезпечення позову в обраний позивачем спосіб та даних, які б свідчили про очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, захист яких стане неможливим без вжиття таких заходів, або ж для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що заява про забезпечення позову не підтверджена належними та достатніми доказами та належним чином не обґрунтована, в тому числі щодо істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду, або необхідності докладання значних зусиль та витрат для відновлення порушених (оспорюваних) прав, що свідчить про відсутність підстав для її задоволення.
Керуючись ст.150-154, 311, 321, 325, 329 КАС України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А
У задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради, третя особа - Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 про визнання дій та рішення протиправними, зобов`язання вчинити дії - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена, з урахуванням положень ст.329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Н.В.Безименна
Судді А.Ю.Кучма
Ю.О.Тереза