Судові рішення

Постанова № 140729350 у справі № 635/10097/25 від 16.10.2026

Постанова від 16.10.2026 у цивільній справі № 635/10097/25 (категорія «Фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення»). Суд: Харківський апеляційний суд, суддя Пилипчук Н. П.

Справа№ 635/10097/25
СудХарківський апеляційний суд
СуддяПилипчук Н. П.
Форма рішенняПостанова
Форма судочинстваЦивільне
КатегоріяФізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення
Дата ухвалення16.10.2026
Надійшло до реєстру20.10.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/140729350

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Постанова

Іменем України

16 жовтня 2026 року

м. Харків

справа № 635/10097/25

провадження № 22-ц/818/4947/26

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого - Пилипчук Н.П.,

суддів колегії - Тичкової О.Ю., Маміної О.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої дії адвокат Кубай Юрій Миколайович до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , в особі представника Ляпіна Дмитра Борисовича на ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 18 лютого 2026 року, постановлену суддею Назаренко О.В.,

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2025 року ОСОБА_3 , в інтересах якої дії адвокат Кубай Юрій Миколайович звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 01 грудня 2025 року відкрито провадження в цивільній справі за правилами загального позовного провадження. Призначено дату проведення підготовчого судового засідання, встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк із дня вручення даної ухвали для надання відзиву на позовну заяву.

05 лютого 2026 року до суду надійшов відзив на позов представника відповідача - адвоката Ляпіна Д.Б.

13 лютого 2026 року до суду надійшло клопотання представника відповідача - адвоката Ляпіна Д.Б. про поновлення процесуального строку на подання відзиву.

В обгрунтування клопотання представник відповідача посилається на те, що строк пропущений з огляду на необхідність аналізу матеріалів кримінального провадження, необхідність формування доказової бази щодо відсутності цивільно-правової відповідальності, значний обсяг матеріалів справи, об`єктивну складність правового питання, надходження до відповідача поштового відправлення суду із копією відповідної ухвали із значним запізненням, позивачем визнано відзив та 12.02.2026 засобами електронного зв`язку надано відповідь на відзив.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 18 лютого 2026 року відзив представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Ляпіна Д.Б. на позов ОСОБА_1 , в інтересах якої дії адвокат Кубай Юрій Миколайович до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням - повернуто заявнику без розгляду.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції у частині відмови у поновленні строку на подання відзиву та повернення відзиву відповідача без розгляду, постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання відповідача про поновлення строку на подання відзиву.

Зазначає, що клопотання про поновлення строку, яке подано/зареєстровано судом 13.02.2026, не було спробою штучно легалізувати бездіяльність. Його зміст підтверджує, що представник прямо посилався на складність справи, необхідність аналізу матеріалів кримінального провадження, формування доказової бази та те, що позивач уже подав відповідь на відзив. Однак суд першої інстанції оцінив ці обставини формально, не зіставивши їх із датою фактичного виникнення представництва у цій цивільній справі 01.02.2026, яка була зазначена в ордері адвоката, поданому до суду першої інстанції, повідомленням суду про цю дату у засіданні 05.02.2026 та поданням відзиву вже 05.02.2026. Вказує, що саме після укладення договору представник у максимально стислий строк підготував і подав відзив: договір укладено 01.02.2026, а відзив надійшов до суду 05.02.2026. Тобто після фактичного вступу адвоката у цивільну справу процесуальна дія була вчинена без зволікання, що виключає недобросовісну процесуальну поведінку відповідача. Отримання відповідачем кореспонденції 23.12.2025 підтверджує лише його формальну обізнаність про відкриття провадження, але не спростовує об`єктивної потреби у професійній правничій допомозі для підготовки відзиву у справі, пов`язаній із кримінальним провадженням, скасуванням вироку, закриттям кримінального провадження та заявленими вимогами. Зазначає, що ОСОБА_2 не мав спеціальних правничих знань, не мав доступу до матеріалів кримінального провадження, не розумів процесуальних наслідків неподання відзиву та не мав фінансової можливості негайно укласти договір про надання правничої допомоги до отримання заробітної плати. Після отримання заробітної плати у січні 2026 року відповідач невідкладно уклав договір з адвокатом 01.02.2026, що підтверджується ордером, поданим до суду, а вже 05.02.2026 представник подав відзив.

Представник позивача надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що Провадження у цивільній справі було відкрито ухвалою Харківського районного суду ще 01.12.2025 року. Повний пакет документів (ухвала, позовна заява з додатками) був вручений відповідачу ОСОБА_2 під підпис 23.12.2025 року. Відповідно до закону та ухвали суду, 15-денний строк на подання відзиву спливав у січні 2026 року. Проте первинний відзив надійшов до суду лише 05.02.2026 року, тобто із запізненням щонайменше на місяць. Жодних об`єктивних перешкод (форс- мажорів, тривалої госпіталізації тощо), які б фізично заважали відповідачу реалізувати своє право на захист протягом 44 календарних днів з моменту отримання позову, сторона апелянта не надала. Спроба апелянта виправдати пропуск строку тим, що договір про надання правничої допомоги з адвокатом Ляпіним Д.Б. було укладено лише 01.02.2026 року, є відвертою процесуальною маніпуляцією. Суд першої інстанції детально дослідив матеріали справи та обґрунтовано встановив, що адвокат Ляпін Д.Б. тривалий час здійснював захист ОСОБА_2 у кримінальному провадженні, з якого безпосередньо й виник цей цивільний спір про відшкодування шкоди. Аргументи відповідача про його «соціально-майновий стан», «роботу напередодні новорічних свят» та «очікування січневої заробітної плати» для оплати послуг адвоката не можуть вважатися поважними причинами пропуску процесуального строку. Чинне законодавство України надає громадянам альтернативні інструменти захисту - зокрема, право на звернення до Центрів безоплатної вторинної правової допомоги (БВПД) або право самостійно підготувати базову заяву про продовження строку на подання відзиву. Матеріальні труднощі фізичної особи чи графік виплати заробітної плати є виключно внутрішніми, суб`єктивними факторами життєдіяльності сторони і не мають статусу непереборних обставин у розумінні ст. 127 ЦПК України.

Представник відповідача надав письмові пояснення та зазначив, що попередня участь адвоката як захисника у кримінальному провадженні не доводить наявності до 01.02.2026 цивільного доручення, процесуальних повноважень у цій справі, доступу до актуальної позовної заяви з усіма додатками або підготовленої позиції щодо цивільної відповідальності. Цей факт не є самостійною поважною причиною, але спростовує тезу позивача, що цивільне представництво та готовність відзиву існували задовго до 01.02.2026.

Ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Залишаючи без розгляду відзив на позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не надав жодних доказів поважності причин пропуску строку подання відзиву.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Сторони вільні розпоряджатися своїми правами на власний розсуд (ч. ч. 1-2 та 4 ст.12 ЦПК України).

За приписами ст. 120 ЦПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Згідно зі ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

За ч. ч. 1-2 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Відповідно до ч. 7 ст. 178 ЦПК України відзив подається в строк встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження в справі.

Відзив на позовну заяву подається відповідачем у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (ч. ч. 1-2 ст. 191 ЦПК України).

Ухвалою суду від 01 грудня 2025 року провадження у справі відкрито в порядку загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, відповідачу надано строк протягом 15-ти днів з дня отримання копії цієї ухвали на подання відзиву на позов.

Згідно поштового повідомлення, відповідач отримав копію ухвали про відкриття провадження та судову повістку 23.12.2025 року (а.с. 45).

Отже, оскільки датою вручення відповідачу копії ухвали суду від 01.12.2025 є 23.12.2025, а тому строк для надання відзиву закінчився 07.01.2026 року.

Між тим, із відзивом на позовну заяву представник відповідача ОСОБА_2 - адвоката Ляпіна Д.Б. звернувся до суду лише 05.02.2026 року.

13.02.2026 до суду від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Ляпіна Д.Б. надійшло клопотання про поновлення процесуального строку на подання відзиву, в обгрунтування його посилається на те, що строк пропущений з огляду на необхідність аналізу матеріалів кримінального провадження, необхідність формування доказової бази щодо відсутності цивільно-правової відповідальності, значний обсяг матеріалів справи, об`єктивну складність правового питання, надходження до відповідача поштового відправлення суду із копією відповідної ухвали із значним запізненням, позивачем визнано відзив та 12.02.2026 засобами електронного зв`язку надано відповідь на відзив.

Суд першої інстанції, встановивши, що копія ухвали від 01.12.2025 року про відкриття провадження у справі 23.12.2025 року була отримана відповідачем, отже строк для подання відзиву, який був встановлений судом, а саме протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали, сплив 07.01.2026 року, дійшов висновку про те, що підстави для його поновлення відсутні, тому, як наслідок, дійшов правильного висновку про залишення без розгляду відзиву на позов.

Відповідно до ст. ст. 43, 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Згідно ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Під добросовісністю треба розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборону зловживати наданими правами.

Установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників цивільного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ЦПК України певних процесуальних дій. Інститут строків в цивільному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в процесуальних відносинах сторін, а також стимулює учасників процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.

Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (рішення від 21 жовтня 2010 року у справі «Дія 97» проти України»).

У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз`яснив, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі.

Отже, у даній справі відповідач на власний розсуд розпорядився своїми процесуальними правами, не подавши відзив на позовну заяву у встановлений судом строк, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.

Колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що строки, встановлені ЦПК України або судом, є обов`язковими для суду та для учасників судового процесу, оскільки, зокрема, визначають час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію. При цьому відповідач не позбавлений можливості викласти свої заперечення проти позову у інший передбачений цивільно-процесуальним законодавством спосіб.

Як зазначив Верховний Суд у своїй постанові від 29.09.2022 у справі № 500/1912/22, оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, слід виходити з того, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта з приводу неможливості вчасно подати відзив через те, що договір про надання правової допомоги було укладено лише 01.02.2026 року, оскільки отримавши копію ухвали про відкриття провадження у справі 23.12.2025 року та будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, не здійснив жодних дій до 01.02.2026 року тобто до моменту укладення договору із адвокатом Ляпіним Д.Б. (майже місяць).

Крім того, відповідач мав можливість звернутися із клопотанням про продовження строку на подання відзиву на позов, між тим із таким клопотанням відповідач до суду не звертався.

Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду. До таких причин належать обставини непереборної сили та обставини, які об`єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.

Посилання відповідача на те, що він не мав фінансової можливості негайно укласти договір про надання правничої допомоги до отримання заробітної плати колегією суддів також не приймаються до уваги, оскільки вказане не підтверджується будь-якими доказами.

Отже, відповідач не надав суду належних доказів на підтвердження неможливості вчасно подати відзив на позовну заяву.

Колегія суддів зазначає, що відповаідач мав можливість надати свої письмові пояснення до суду у порядку ст. 174 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги не містять посилань на такі порушення, що призвели до неправильного вирішення питання про поновлення строку для подання відзиву, тому, з огляду на положення ст. 376 ЦПК України, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням вимог матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги її не спростовують, тому, в силу ст. 375 ЦПК України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 - 384, 389 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в особі представника ОСОБА_4 - залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 18 лютого 2026 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий Н.П. Пилипчук

Судді О.Ю. Тичкова

О.В. Маміна

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
07.09.2026 Ухвала № 139575219 Харківський апеляційний суд
07.09.2026 Ухвала № 139575218 Харківський апеляційний суд
17.08.2026 Ухвала № 139089057 Харківський апеляційний суд
19.06.2026 Ухвала № 137548324 Харківський апеляційний суд
02.06.2026 Ухвала № 137022955 Харківський районний суд Харківської області
18.02.2026 Ухвала № 134193900 без тексту Харківський районний суд Харківської області
01.12.2025 Ухвала № 132203509 без тексту Харківський районний суд Харківської області