ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2026 року
м. Київ
справа №440/13653/25
адміністративне провадження № К/990/26062/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Рибачука А.І.,
суддів: Бучик А.Ю., Коваленко Н.В.
розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 440/13653/25
за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Міністерства оборони України (далі також - МО України, Міноборони)
на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.02.2026, ухвалене судом у складі судді Кукоби О.О.,
та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 18.05.2026, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Мінаєвої К.В., суддів: Катунова В.В., Ральченка І.М.,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У жовтні 2025 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом, у якому просили:
визнати протиправним та скасувати рішення комісії МО України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене протоколом засідання від 28.08.2025 № 25/с про відмову позивачам у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги як батькам загиблого військовослужбовця ОСОБА_3 (далі - рішення МО України від 28.08.2025 № 25/с);
зобов`язати МО України повторно розглянути заяви та додані до них документи про призначення та виплату їм одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю при захисті Батьківщини їхнього сина, головного сержанта військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 , в порядку і розмірі, передбаченому Законом України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII).
На обґрунтування позовних вимог зазначили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 військовослужбовця Збройних Сил України ОСОБА_3 під час захисту Батьківщини, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 15 000 000 грн відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова КМУ № 168; у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), однак Міноборони повернуло документи на доопрацювання з тих підстав, що згідно з наданими документами смерть головного сержанта військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 настала в результаті нещасного випадку та пов`язана із проходженням військової служби, внаслідок чого право на отримання спірної виплати у позивачів відсутнє.
2. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 25.02.2026, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 18.05.2026, позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково:
скасовано пункт 4 рішення МО України від 28.08.2025 № 25/с;
зобов`язано МО України повторно розглянути заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 2 Постанови КМУ № 168 як членам сім`ї загиблого військовослужбовця ОСОБА_3 внаслідок поранення, яке призвело до смерті, пов`язаного із захистом Батьківщини та згідно з результатами розгляду прийняти рішення, з урахуванням висновків суду, які викладені в цьому рішенні. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
3. 08.06.2026 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Міноборони, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, відповідач просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.02.2026 і постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 18.05.2026 та відмовити у задоволенні позовних вимог.
4. Верховний Суд ухвалою від 15.07.2026 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
5. 24.07.2026 від позивачів до суду касаційної інстанції надійшов відзив на зазначену касаційну скаргу, в якому вони просять залишити її без задоволення, а оскаржувані відповідачем судові рішення - без змін.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. Суди попередніх інстанцій установили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 03.08.1993 серії НОМЕР_2 .
Із 2016 року ОСОБА_3 проходив військову службу у Збройних Силах України за контрактом, у період з 24.02.2022 брав безпосередню участь у бойових діях, забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації проти України.
Начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 надіслано ОСОБА_1 сповіщення сім`ї №34 про смерть головного сержанта ОСОБА_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 від отриманих поранень, несумісних із життям.
Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть від 31.12.2022 № 142 та висновку експерта від 10.04.2023 № 140, виданих Селидівським відділенням судово-медичної експертизи, причиною смерті головного сержанта ОСОБА_3 стали множинні вогнепальні порання грудної клітки, живота та кінцівок із ушкодженням внутрішніх органів та кісток кінцівок. Ускладнення - гостра крововтрата. При судово-токсикологічному дослідженні крові у ОСОБА_3 знайдено етиловий спирт в концентрації 0,87 %, що у живих осіб відповідає алкогольному сп`янінню легкого ступеня.
Згідно з висновками акта проведення спеціального розслідування за фактом отримання поранення, несумісного з життям, головним сержантом ОСОБА_3 (форма НВ-2) смерть головного сержанта ОСОБА_3 спричинена внаслідок здійснення в нього пострілів навідником 6 механізованої роти НОМЕР_3 механізованого батальйону - солдатом ОСОБА_4 зі штатної зброї; смерть пов`язана із виконанням обов`язків військової служби.
Відповідно до витягу з протоколу Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 11.09.2023 № 2977 поранення та причини смерті головного сержанта ОСОБА_3 пов`язані із проходженням військової служби.
Постановою Верховного Суду від 14.07.2025 змінено вирок Дружківскього міського суду Донецької області від 10.06.2024 та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 06.03.2025 у справі № 237/3510/23 за обвинуваченням ОСОБА_4 та призначено покарання за пунктом 8 частини другої статті 115 Кримінального кодексу України у виді позбавлення волі на строк 10 років за вчинення ним умисного вбивства ОСОБА_3 у зв`язку з виконанням цією особою службового або громадського обов`язку.
03.01.2024 позивачі звернулися до МО України із заявами про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у розмірі, передбаченому пунктом 2 Постанови КМУ № 168.
У відповідь на подані заяви позивачі отримали рішення, оформлене протоколом від 20.09.2024 № 27/в, про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги на підставі статті 16-4 Закону № 2011-XII, оскільки призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть) військовослужбовця є наслідком вчинення адміністративного правопорушення або дій у стані алкогольного сп`яніння.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 10.03.2025 у справі № 440/15791/24, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 13.08.2025, визнано протиправним та скасовано рішення МО України від 20.09.2024 № 27/в. Зобов`язано комісію МО України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, повторно розглянути заяви позивачів з доданими документами про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю військовослужбовця ОСОБА_3 , з урахуванням висновків суду, що викладені у рішенні.
Розглянувши подані позивачами документи, МО України рішенням від 28.08.2025 № 25/с повернуло документи на доопрацювання та у пункті 4 цього рішення зазначило, що смерть головного сержанта ОСОБА_3 є наслідком вбивства потерпілого військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби (накази командира військової частини НОМЕР_1 від 08.06.2023 № 4205 та від 28.06.2023 № 183). Відповідно до витягу з протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 11.09.2023 № 2977 поранення головного сержанта ОСОБА_3 , одержане в результаті нещасного випадку (навмисне вбивство або травма, заподіяна іншою особою), яке призвело до смерті та причина смерті, ТАК, пов`язана із проходженням військової служби. За висновком комісії Міноборони позивачі не мають права на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі, передбаченому пунктом 2 Постанови КМУ № 168; натомість право заявників на отримання одноразової грошової допомоги визначається відповідно до статті 16 Закону № 2011-XII та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 (далі - Порядок № 975; у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).
19.01.2026 Центральна військово-лікарська комісія ЗСУ за результатами засідання штатної військово-лікарської комісії (протокол від 19.01.2026 № 2026-0119-1202-2838-3) відмінила постанову ВЛК про причинний зв`язок смерті за протоколом засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 11.09.2023 № 2977 та встановила причинний зв`язок поранення, яке призвело до смерті головного сержанта ОСОБА_3 , та причину смерті відповідно до підпункту «а» пункту 21.5 та пункту 21.30 глави 21 розділу ІІ Положення № 402: «Поранення, яке призвело до смерті, та причина смерті, ТАК, пов`язані із захистом Батьківщини».
7. Не погодившись із відмовою у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги в розмірі, передбаченому пунктом 2 Постанови КМУ № 168, позивачі звернулися до суду за захистом своїх порушених прав.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
8. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що після введення в Україні воєнного стану та оголошення загальної мобілізації, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на період дії воєнного стану, для сімей загиблих (померлих) військовослужбовців, які брали безпосередню участь у бойових діях або забезпечували здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, Постановою КМУ № 168 передбачено виплату одноразової грошової допомоги у більшому розмірі ніж це було визначено Порядком № 975.
Тому, починаючи з 24.02.2022, особам, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, виплачується така допомога саме у розмірі, визначеному абзацом першим пункту 2 Постанови КМУ № 168, тобто у розмірі 15 000 000 грн, а не у розмірах, визначених статтею 16-2 Закону № 2011-XII та Порядком № 975.
Суди врахували протокол засідання штатної військово-лікарської комісії від 19.01.2026 № 2026-0119-1202-2838-3, яким відмінено постанову ВЛК про причинний зв`язок смерті від 11.09.2023 № 2977 та встановлено причинний зв`язок поранення, яке призвело до смерті головного сержанта ОСОБА_3 , та причину смерті: «Поранення, яке призвело до смерті, та причина смерті, ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини».
Враховуючи, що смерть ОСОБА_3 пов`язана із захистом Батьківщини, суди дійшли висновку про те, що позивачі мають право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 2 Постанови КМУ № 168 у розмірі 15 000 000 грн.
IV. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
9. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Міноборони звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.
На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили оскаржувані судові рішення без урахування висновків щодо застосування положень Закону № 2011-XII, Постанови КМУ № 168 у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 29.03.2024 у справі № 440/3321/23, від 21.08.2024 у справі № 160/20229/22, від 18.11.2024 у справі № 240/1743/24, від 17.03.2025 у справі № 280/2749/24 та від 16.06.2026 у справі № 620/10029/24 щодо наявності підстав для призначення та виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 15 000 000 грн членам сім`ї військовослужбовця, смерть якого настала внаслідок нещасного випадку під час виконання обов`язків військової служби під час дії воєнного стану.
10. У відзиві на касаційну скаргу позивачі зазначають, що мають право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 15 000 000 грн відповідно до пункту 2 Постанови КМУ № 168. Вони наголошують, що їхній син загинув під час виконання обов`язків військової служби в період воєнного стану, смерть не пов`язана із вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення, а її причиною є захист Батьківщини.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
11. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також враховуючи межі касаційного перегляду справи, визначені статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), Верховний Суд виходить із такого.
12. Згідно з частиною п`ятою статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
13. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
14. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІ).
15. Законом № 2011-ХІІ визначені основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, у статті 1 якого, зокрема, встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
16. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 3 Закону № 2011-ХІІ дія цього закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
17. Відповідно до пункту 1 статті 16 Закону № 2011-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
18. Пунктом 2 цієї ж статті визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема:
1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби (підпункт 1);
2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби (підпункт 2);
3) загибелі (смерті) військовозобов`язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві (підпункт 3).
19. Підпунктом «а» пункту 1 статті 16-2 Закону № 2011-XII передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі:
750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону;
500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 2 - 3 пункту 2 статті 16 цього Закону.
20. Одноразова грошова допомога є гарантованою державою соціальною допомогою, яка виплачується, зокрема, членам сім`ї військовослужбовця у разі, якщо смерть настала під час виконання військовослужбовцем обов`язків військової служби.
21. Пунктом третім статті 16-2 Закону № 2011-XII визначено, що розмір та порядок призначення і виплати такої допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
22. Кабінет Міністрів України постановою від 25.12.2013 № 975 затвердив Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.
23. Цей Порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст).
24. Згідно з пунктом 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.
25. У пунктах 4 та 5 Порядку № 975 визначено аналогічні пункту 2 статті 16 Закону № 2011-XII положення щодо категорій осіб, члени сімей яких набувають право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги у разі смерті (загибелі) та аналогічні пункту 1 статті 16-2 Закону № 2011-XII положення щодо розміру одноразової грошової допомоги, яка виплачується членам сім`ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста.
26. Отже, Закон № 2011-XII та Порядок № 975 є нормативно-правовими актами, що регулюють призначення і виплату одноразової грошової допомоги членам сім`ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, у тому числі у випадках смерті, що настала внаслідок захворювання чи нещасного випадку, пов`язаного з проходженням військової служби.
27. 28.02.2022 Кабінет Міністрів України, на виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», № 69 «Про загальну мобілізацію», прийняв Постанову КМУ № 168.
28. Пунктом 1 Постанови КМУ № 168 установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000 грн пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
29. Згідно з пунктом 2 Постанови КМУ № 168 сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону № 2011-XII.
Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, у період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.
У разі відмови однієї або кількох осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, від її отримання або якщо зазначені особи протягом трьох років з дня виникнення у них такого права його не реалізували, їх частки розподіляються між іншими особами, які мають право на одноразову грошову допомогу. Особам, які мають право на одноразову грошову допомогу, виплата їх частки здійснюється незалежно від реалізації такого права іншими особами.
Якщо після призначення та виплати одноразової грошової допомоги у повному розмірі, зазначеному в абзаці першому цього пункту, за її отриманням звертаються інші особи, які мають на неї право, питання щодо перерозподілу суми такої допомоги вирішується за взаємною згодою осіб або в судовому порядку.
Державні органи, які зазначені у пункті 1 цієї постанови, мають право отримувати інформацію з державних реєстрів щодо осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги.
Виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої у цьому пункті, здійснюється також сім`ям осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва).
Якщо сім`я загиблої особи одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими актами законодавства, здійснюється одна з таких виплат за її вибором.
30. Аналіз пункту 2 Постанови КМУ № 168 дає підстави вважати, що Кабінет Міністрів України установив дві самостійні альтернативні підстави для виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 15 000 000 грн:
- загибель особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, зокрема, військовослужбовця, у період дії воєнного стану;
- смерть військовослужбовця внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, у період дії воєнного стану, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва).
31. Такий висновок узгоджується зі змістом та структурою пункту 2 Постанови КМУ № 168: якщо абзац перший цього пункту визначає право на виплату у разі загибелі особи в період дії воєнного стану, то абзац шостий окремо врегульовує випадки смерті внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого за визначених законодавцем обставин.
32. У зв`язку з цим юридично значущим є не лише фіксація безпосередньої причини смерті в медичних документах, а насамперед встановлений належними та допустимими доказами причинно-наслідковий зв`язок між смертю військовослужбовця та пораненням, контузією, травмою чи каліцтвом, отриманими за обставин, передбачених абзацом шостим пункту 2 Постанови КМУ № 168.
33. Зазначений підхід відповідає цільовому характеру підвищеної одноразової грошової допомоги у розмірі 15 000 000 грн, яка є винятковою соціальною гарантією воєнного часу та має застосовуватися виключно за умов, прямо визначених законодавцем. Її розширене тлумачення без належної правової підстави призводило б до необґрунтованого навантаження на Державний бюджет України та видатки, пов`язані з забезпеченням обороноздатності держави.
34. Водночас Суд зазначає, що вказане не означає позбавлення членів сім`ї права на соціальний захист у разі смерті військовослужбовця внаслідок нещасного випадку, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби. Така подія може бути підставою для призначення одноразової грошової допомоги за загальними правилами, відповідно до Закону № 2011-XII та Порядку № 975, за умови наявності передбачених ними підстав.
35. Аналіз наведених норм свідчить про збереження диференційованого підходу до правового регулювання виплати одноразової грошової допомоги залежно від характеру обставин, за яких настала смерть військовослужбовця. Водночас положення пункту 3 статті 16-2 Закону № 2011-XII спрямовані насамперед на визначення розміру відповідної виплати та самі по собі не встановлюють вичерпних умов виникнення права на її отримання.
36. Аналогічний підхід викладений Судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 16.06.2026 у справі № 620/10029/24, де суд дійшов висновку, що такі законодавчі зміни не усувають необхідності встановлення передбачених законом умов виникнення права на відповідний вид соціального забезпечення.
Судова палата виходила з того, що положення пункту 3 статті 16-2 Закону №2011-XII визначають розмір одноразової грошової допомоги, тоді як питання щодо наявності права на таку допомогу та умов його реалізації повинні вирішуватися з урахуванням усієї системи нормативного регулювання, зокрема положень статті 16 Закону № 2011-XII, Порядку № 975 та Постанови КМУ № 168.
37. У зазначеній постанові Судова палата також наголосила, що законодавче визначення розміру одноразової грошової допомоги у сумі 15 000 000 грн саме по собі не означає автоматичного виникнення права на таку виплату в кожному випадку смерті військовослужбовця під час проходження військової служби та не усуває необхідності встановлення тих юридичних фактів і обставин, з якими законодавство пов`язує виникнення права на відповідний вид соціального забезпечення.
38. Інше тлумачення фактично призводило б до ототожнення підстав виникнення права на одноразову грошову допомогу з визначенням її розміру, хоча зазначені елементи механізму правового регулювання соціального забезпечення врегульовані різними нормами законодавства та мають самостійне юридичне значення.
39. Застосовуючи ці висновки в контексті обставин справи, Суд бере до уваги, що у спірному рішенні Міноборони від 28.08.2025 № 25/с вказано, що поранення головного сержанта ОСОБА_3 , одержане в результаті нещасного випадку (навмисне вбивство або травма, заподіяна іншою особою), яке призвело до смерті та причина смерті, ТАК, пов`язані з проходженням військової служби. Пізніше 19.01.2026 Центральна військово-лікарська комісія ЗСУ відмінила постанову ВЛК про причинний зв`язок смерті та встановила причинний зв`язок поранення, яке призвело до смерті головного сержанта ОСОБА_3 , та причину смерті відповідно до підпункту «а» пункту 21.5 та пункту 21.30 глави 21 розділу ІІ Положення № 402: «Поранення, яке призвело до смерті, та причина смерті, ТАК, пов`язані із захистом Батьківщини».
40. Слід зазначити, що саме по собі встановлення причини смерті - «ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини» не означає, що така смерть є загибеллю у розумінні абзацу першого пункту 2 Постанови КМУ № 168. За чинного законодавства поняття «загибель» має самостійне юридичне значення і не охоплює кожен випадок смерті військовослужбовця в період дії воєнного стану чи при виконанні обов`язків військової служби.
41. Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що передбачені пунктом 2 Постанови КМУ № 168 підстави для виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 15 000 000 грн відсутні.
42. Суд бере до уваги, що смерть військовослужбовця внаслідок нещасного випадку, пов`язаного із захистом Батьківщини або виконанням обов`язків військової служби, є обставиною, яка зумовлює особливо високий рівень соціального захисту членів його сім`ї. Водночас у межах цієї справи Суд вирішує питання не про наявність у позивачів права на соціальний захист загалом, а про наявність спеціальних умов для виплати саме у розмірі 15 000 000 грн за тією правовою підставою, яка була покладена в основу заявлених вимог та оскарженого рішення суб`єкта владних повноважень.
43. Враховуючи те, що суди першої та апеляційної інстанцій повно встановили фактичні обставини справи, але неправильно застосували норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, колегія суддів вважає, що рішення судів попередніх інстанцій слід скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.
44. Відповідно до статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
45. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
46. Оскільки Суд встановив неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, то касаційна скарга Міноборони підлягає задоволенню, оскаржувані судові рішення скасуванню з ухваленням у справі нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись статтями 341, 345, 351, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.02.2026 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 18.05.2026 у справі №440/13653/25 скасувати.
Ухвалити нову постанову.
У задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А.І. Рибачук
судді А.Ю. Бучик
Н.В. Коваленко