УХВАЛА
19 жовтня 2026 року
м. Київ
справа №420/29157/25
адміністративне провадження № К/990/44207/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Кашпур О.В.,
суддів - Мацедонської В.Е., Смоковича М.І.,
перевірив касаційну скаргу адвоката Малюка Євгена Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2026 року у справі №420/29157/25 за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про визнання протиправною бездіяльності, стягнення інфляційних втрат та 3% річних,
У С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України про визнання протиправною бездіяльності, стягнення інфляційних втрат та 3% річних.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21 січня 2026 року, позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України у нарахуванні ОСОБА_1 3% річних і інфляційних втрат за порушення строку і тривалому невиконанні перерахування коштів за рішенням суду по справі №420/1364/19.
Стягнуто з Держави в особі Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 за період з 11 січня 2024 року по 27 лютого 2025 року інфляційні витрати у розмірі 212 697,44 грн (двісті дванадцять тисяч шістсот дев`яносто сім гривень 44 копійки) та 3% річних у розмірі 57098,77 грн (п`ятдесят сім тисяч дев`яносто вісім гривень 77 копійок) за прострочення виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 липня 2021 року у справі №420/1364/19, яке набрало законної сили 16 березня 2022 року.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Державної казначейської служби України судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2697,70 грн (дві тисячі шістсот дев`яносто сім гривень сімдесят копійок).
Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2026 року, апеляційну скаргу Державної казначейської служби України задоволено повністю.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 січня 2026 року у справі №420/29157/25 скасовано.
Прийнято у справі нове судове рішення.
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про визнання протиправною бездіяльності, стягнення інфляційних втрат та 3% річних, відмовлено повністю.
28 вересня 2026 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга адвоката Малюка Євгена Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2026 року у справі №420/29157/25. Скаржник просить скасувати оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції, рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз указаних положень дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Згідно з ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року справу №420/29157/25 призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Отже, враховуючи, що ця справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, для можливості відкриття касаційного провадження процесуальним законом передбачено необхідність обґрунтувати наявність одного з випадків, визначених підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.
В обґрунтування права на касаційне оскарження скаржник зазначає про наявність виключних обставин, наведених у підпунктах «а», «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.
Зокрема, скаржник вказує, що справа стосується фундаментальних питань права щодо застосування пункту 50 Порядку №845, статті 5 Закону №4901-VI та частини другої статті 625 ЦК України, співвідношення правових висновків Верховного Суду у справах №420/2411/19, №686/7081/21 та №580/3002/23, а також визначення належного відповідача у спорах про несвоєчасне виконання судових рішень. На переконання скаржника, відповіді на ці питання виходять за межі індивідуального спору, усувають ризик взаємовиключних підходів і забезпечують передбачуваність застосування законодавства.
Питання права, які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, можуть охоплювати правові явища, що є найбільш суттєвими для такої практики та формування її однаковості. До таких явищ можна віднести систематичне порушення державою норм матеріального та процесуального права які зачіпають інтереси великого кола осіб, що супроводжуються чималою кількістю оскарження таких рішень у подібних справах, тощо.
Суд касаційної інстанції відхиляє зазначені доводи скаржника, оскільки скаржником не обґрунтовано, в чому саме полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин.
Крім того, скаржник вказує, що справа має для нього виняткове значення, оскільки первісне порушення пов`язане з невиконанням рішення про поновлення на роботі та охоплює період, що почався у 2004 році. Після багаторічного захисту позивач отримав рішення про стягнення середнього заробітку, однак і воно було виконане зі значною затримкою та частинами. Спірна компенсація становить 269 796,21 грн і покликана компенсувати реальне знецінення присудженої суми та тривале позбавлення можливості користуватися нею. Відмова у касаційному перегляді залишить без ефективної компенсації повторне невиконання державою рішень, ухвалених на захист його трудових і майнових прав.
Стосовно «виняткового значення» справи для учасника справи, то в даному випадку оцінка судом такої «винятковості» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.
Встановлення в КАС України виняткових підстав для касаційного оскарження у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, має слугувати формуванню дієвої судової системи та гарантувати особі права на остаточне та обов`язкове судове рішення.
Суд враховує, що для кожної із сторін справа, в якій він є учасником має виняткове значення, оскільки спірні правовідносини, що склались, потребують судового втручання.
Разом з тим, скаржник повинен довести, що спірні правовідносини є винятковими та такими, що без судового захисту можуть призвести до незворотних наслідків.
При цьому, Верховний Суд зазначає, що незгода із судовим рішенням не свідчить про винятковість справи, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цього рішення, оскільки настання відповідних наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь позивача/відповідача є передбачуваним процесом.
У касаційній скарзі не наведено обставин, які б свідчили про наявність у справі ознак її суспільної важливості, а також не виділено вимог, що дають підстави вважати, що вона має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для сторін спору.
Суд наголошує, що визначені підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено.
Отже, Суд дійшов висновку, що у касаційній скарзі скаржником не наведено, а судом касаційної інстанції не встановлено обґрунтованих підстав можливості допуску касаційної скарги до перегляду судових рішень, прийнятих за наслідками розгляду справи за правилами спрощеного провадження.
Щодо посилання скаржника на підстави касаційного оскарження, визначені у частині четвертій статті 328 КАС України, Суд зазначає, що передумовою для перевірки наявності підстав касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій, встановлених пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу у справі розглянутої за правилами спрощеного позовного провадження, є наявність обставин, визначених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.
З огляду на зазначене та враховуючи, що скаржник, оскаржуючи судові рішення у цій справі, не обґрунтував наявності випадків для відкриття касаційного провадження, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, підстави перевірки інших доводів касаційної скарги відсутні.
Своєю чергою колегія суддів зазначає, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає справи, які мають найважливіше (найбільш принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів», а тому не може здійснювати повторну оцінку доказів, належно досліджених судами першої та апеляційної інстанцій, та/або переоцінювати їх.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції.
На підставі викладеного суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою необхідно відмовити.
Керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України, Суд
У Х В А Л И В :
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою адвоката Малюка Євгена Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2026 року у справі №420/29157/25 за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про визнання протиправною бездіяльності, стягнення інфляційних втрат та 3% річних.
Копію ухвали направити скаржнику за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - засобами поштового зв`язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.В. Кашпур
Судді: В.Е. Мацедонська
М.І. Смокович