УХВАЛА
19 жовтня 2026 року
м. Київ
справа №200/8116/25
адміністративне провадження № К/990/44312/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Кашпур О.В.,
суддів - Мацедонської В.Е., Смоковича М.І.,
перевірив касаційну скаргу адвоката Халупка Сергія В`ячеславовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 січня 2026 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2026 року у справі №200/8116/25 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправним та скасування наказів, поновлення на службі та стягнення моральної шкоди,
У С Т А Н О В И В :
Халупко Сергій В`ячеславович в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції, в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ №1657-о/с від 03 жовтня 2025 року в частині звільнення зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) інспектора взводу №2 роти №4 батальйону патрульної поліції в містах Краматорськ та Слов`янськ ОСОБА_1 зі служби в поліції;
- визнати протиправним та скасувати наказ №595 від 10 вересня 2025 року про застосування дисциплінарного стягнення;
- поновити ОСОБА_1 на службі в Національній поліції на попередній посаді з дати звільнення;
- стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 04 жовтня 2025 року по день фактичного поновлення на службі;
- стягнути на користь позивача моральну шкоду у розмірі 150 000 гривень, завдану незаконним звільненням, приниженням честі, репутації та моральними стражданнями;
- зобов`язати відповідача внести відповідні зміни до кадрових документів і трудової книжки;
- допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді інспектора взводу №2 роти №4 батальйону патрульної поліції в містах Краматорськ та Слов`янськ та в частині стягнення з Головного управління Національної поліції в Донецькій області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 21 січня 2026 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2026 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
28 вересня 2026 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга адвоката Халупка Сергія В`ячеславовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 січня 2026 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2026 року у справі №200/8116/25. Скаржник просить скасувати оскаржуване рішення суду та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз указаних положень дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Згідно з ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 06 листопада 2025 року справу №200/8116/25 призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Отже, враховуючи, що ця справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, для можливості відкриття касаційного провадження процесуальним законом передбачено необхідність обґрунтувати наявність одного з випадків, визначених підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.
В обґрунтування права на касаційне оскарження скаржник зазначає про наявність виключних обставин, наведених у підпунктах «а», «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.
Зокрема, скаржник вказує, що скарга порушує питання права, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики, оскільки від відповіді на питання чи може відомчий організаційно-розпорядчий акт установити автоматичне звільнення поліцейського та фактично усунути вимоги частини третьої статті 19 Дисциплінарного статуту щодо оцінки характеру проступку, обставин його вчинення, особи порушника, ступеня вини, пом`якшуючих і обтяжуючих обставин, попередньої поведінки та ставлення до служби залежить вирішення невизначеного кола подібних спорів.
Питання права, які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, можуть охоплювати правові явища, що є найбільш суттєвими для такої практики та формування її однаковості. До таких явищ можна віднести систематичне порушення державою норм матеріального та процесуального права які зачіпають інтереси великого кола осіб, що супроводжуються чималою кількістю оскарження таких рішень у подібних справах, тощо.
Суд касаційної інстанції відхиляє зазначені доводи скаржника, оскільки скаржником не обґрунтовано, в чому саме полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин.
Крім того, скаржник вказує, що справа має для нього виняткове значення, оскільки оскаржуваними наказами припинено понад 22-річну службу, втрачено професію, посаду та поточне грошове забезпечення, створено тривалі репутаційні й соціальні наслідки та обмеження щодо повторного прийняття на службу. Скаржник має статус учасника бойових дій і ветерана війни. Наслідки спору істотно виходять за межі звичайного майнового інтересу.
Стосовно «виняткового значення» справи для учасника справи, то в даному випадку оцінка судом такої «винятковості» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.
Встановлення в КАС України виняткових підстав для касаційного оскарження у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, має слугувати формуванню дієвої судової системи та гарантувати особі права на остаточне та обов`язкове судове рішення.
Суд враховує, що для кожної із сторін справа, в якій він є учасником має виняткове значення, оскільки спірні правовідносини, що склались, потребують судового втручання.
Разом з тим, скаржник повинен довести, що спірні правовідносини є винятковими та такими, що без судового захисту можуть призвести до незворотних наслідків.
При цьому, Верховний Суд зазначає, що незгода із судовим рішенням не свідчить про винятковість справи, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цього рішення, оскільки настання відповідних наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь позивача/відповідача є передбачуваним процесом.
У касаційній скарзі не наведено обставин, які б свідчили про наявність у справі ознак її суспільної важливості, а також не виділено вимог, що дають підстави вважати, що вона має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для сторін спору.
Суд наголошує, що визначені підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено.
Отже, Суд дійшов висновку, що у касаційній скарзі скаржником не наведено, а судом касаційної інстанції не встановлено обґрунтованих підстав можливості допуску касаційної скарги до перегляду судових рішень, прийнятих за наслідками розгляду справи за правилами спрощеного провадження.
Щодо посилання скаржника на підстави касаційного оскарження, визначені у частині четвертій статті 328 КАС України, Суд зазначає, що передумовою для перевірки наявності підстав касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій, встановлених пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу у справі розглянутої за правилами спрощеного позовного провадження, є наявність обставин, визначених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.
З огляду на зазначене та враховуючи, що скаржник, оскаржуючи судові рішення у цій справі, не обґрунтував наявності випадків для відкриття касаційного провадження, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, підстави перевірки інших доводів касаційної скарги відсутні.
Своєю чергою колегія суддів зазначає, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає справи, які мають найважливіше (найбільш принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів», а тому не може здійснювати повторну оцінку доказів, належно досліджених судами першої та апеляційної інстанцій, та/або переоцінювати їх.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції.
На підставі викладеного суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою необхідно відмовити.
Керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України, Суд
У Х В А Л И В :
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою адвоката Халупка Сергія В`ячеславовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 січня 2026 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2026 року у справі №200/8116/25 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправним та скасування наказів, поновлення на службі та стягнення моральної шкоди.
Копію ухвали направити скаржнику за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - засобами поштового зв`язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.В. Кашпур
Судді: В.Е. Мацедонська
М.І. Смокович