УХВАЛА
19 жовтня 2026 року
м. Київ
справа №420/17382/25
адміністративне провадження № К/990/46993/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І. В.,
суддів - Загороднюка А. Г., Соколова В. М.,
перевіривши касаційну скаргу Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 липня 2026 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2026 року у справі № 420/17382/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України, військової частини НОМЕР_2 , військової частини НОМЕР_3 , Військової академії (м. Одеса), військової частини НОМЕР_4 , військової частини НОМЕР_5 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,
установив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України, військової частини НОМЕР_2 , військової частини НОМЕР_3 , Військової академії (м. Одеса), військової частини НОМЕР_4 , військової частини НОМЕР_5 , у якому просив:
- визнати протиправними дії Фінансового управління Генерального Штабу Збройних Сил України щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 сум грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 03 липня 2020 року, а також сум грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року;
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 сум грошового забезпечення за період з 06 липня 2020 року по 31 грудня 2021 року, а також сум грошової допомоги на оздоровлення за 2020- 2021 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020- 2021 роки без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року;
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 сум грошового забезпечення за період з 01 січня 2021 року по 24 березня 2022 року, а також сум грошової допомоги на оздоровлення за 2021- 2022 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021- 2022 роки без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року;
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_3 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 сум грошового забезпечення за період з 26 березня 2022 року по 17 листопада 2022 року, а також сум грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року;
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_6 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 сум грошового забезпечення за період з 18 листопада 2022 року по 17 березня 2023 року, а також сум грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року;
- визнати протиправними дії Військової академії (м. Одеса) щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 сум грошового забезпечення за період з 19 березня 2023 року по 20 травня 2023 року, а також сум грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року;
- зобов`язати Фінансове управління Генерального Штабу Збройних Сил України здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення з 29 січня 2020 року по 03 липня 2020 року, а також сум грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення з 06 липня 2020 року по 31 грудня 2020 року, а також сум грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року, а також сум грошової допомоги на оздоровлення за 2021 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення з 01 січня 2022 року по 24 березня 2022 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_3 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення з 26 березня 2022 року по 17 листопада 2022 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_6 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення з 18 листопада 2022 року по 17 березня 2023 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2022- 2023 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022- 2023 роки, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2022 року та станом на 01 січня 2023 року відповідно, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов`язати Військову академію (м. Одеса) здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення з 19 березня 2023 року по 20 травня 2023 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 29 травня 2026 року залучено до участі у справі співвідповідачів - військову частину НОМЕР_4 та військову частину НОМЕР_5 .
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30 липня 2026 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2026 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 з 29 січня 2020 року по 03 липня 2020 року основних і додаткових видів грошового забезпечення без урахування розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт.
Зобов`язано Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України здійснити ОСОБА_1 перерахунок з 29 січня 2020 року по 03 липня 2020 року основних і додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня календарного року, а саме встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_5 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 з 06 липня 2020 року по 24 березня 2022 року основних і додаткових видів грошового забезпечення без урахування розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року та 01 січня 2022 року, у відповідні роки, на відповідний тарифний коефіцієнт.
Зобов`язано військову частину НОМЕР_5 здійснити ОСОБА_1 перерахунок з 06 липня 2020 року по 24 березня 2022 року основних і додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня календарного року, а саме встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_4 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 з 26 березня 2022 року по 17 березня 2023 року основних і додаткових видів грошового забезпечення без урахування розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року та 01 січня 2023 року, у відповідні роки, на відповідний тарифний коефіцієнт.
Зобов`язано військову частину НОМЕР_4 здійснити ОСОБА_1 перерахунок з 26 березня 2022 року по 17 березня 2023 року основних і додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня календарного року, а саме встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнано протиправними дії Військової академії (м. Одеса) щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 з 19 березня 2023 року по 19 травня 2023 року основних і додаткових видів грошового забезпечення без урахування розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт.
Зобов`язано Військову академію (м. Одеса) здійснити ОСОБА_1 перерахунок з 19 березня 2023 року по 19 травня 2023 року основних і додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня календарного року, а саме встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Перевіривши зміст оскаржуваних судових рішень, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходить з наступного.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеному конституційному положенню кореспондують положення статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частини третьої статті 2 та частини першої статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Частиною першою статті 328 КАС України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз указаних положень дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Разом з цим, за змістом пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України, для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції», займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Матеріали касаційної скарги не містять відомостей про те, що позивач є військовою посадовою особою вищого офіцерського складу відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України у системному зв`язку з положеннями Закону України "Про запобігання корупції", а в оскаржуваних судових рішеннях такі обставини не встановлені.
Таким чином, ураховуючи предмет позову, в силу вимог пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України, дана справа законом віднесена до справ незначної складності.
Крім того, суд першої інстанції розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження, врахувавши вимоги частин третьої та четвертої статті 257 КАС України.
Ураховуючи, що ця справа законом віднесена до справ незначної складності та розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, для можливості відкриття касаційного провадження процесуальним законом передбачено необхідність обґрунтувати наявність підстав для розгляду цієї касаційної скарги, визначених підпунктами «а-г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України та обґрунтувати посилання на конкретний підпункт.
Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм або ж значного суспільного інтересу чи виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Доведення зазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
На обґрунтування права на касаційне оскарження скаржник зазначає, що спір стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики, а також становить значний суспільний інтерес.
Колегія суддів не бере до уваги посилання скаржника на наявність підстави, визначеної підпунктом «а» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, оскільки скаржник не обґрунтував, у чому полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовної практики. Зокрема, не зазначено новітніх, проблемних, засадничих або раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б забезпечити нове, уніфіковане розуміння та застосування норм права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин. Крім того, скаржник не навів прикладів існування різної судової практики в подібних правовідносинах, які б свідчили про необхідність формування єдиної правозастосовної практики.
Щодо посилання на значний суспільний інтерес до справи, скаржник не зазначив конкретних обставин, які б свідчили про наявність такого інтересу, не обґрунтував, у чому саме він полягає та чому вирішення цього спору виходить за межі індивідуального інтересу учасників справи.
Доводи, наведені в касаційній скарзі, зводяться до цитування норм законодавства України та фактично ґрунтуються на незгоді з висновками судів першої й апеляційної інстанцій.
Отже, скаржник не довів наявності виключних обставин, які відповідно до положень КАС України зумовлювали б необхідність касаційного розгляду справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" ("Levages Prestations Services v. France") від 23 жовтня 1996 року, заява № 21920/93; "Гомес де ла Торре проти Іспанії" ("Brualla Gomes de la Torre v. Spain") від 19 грудня 1997 року, заява 26737/95).
На підставі викладеного вбачається, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перешкодою в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" у праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувані судові рішення не підлягають касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Ураховуючи викладене, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 248, 328, 333, 359 КАС України,
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 липня 2026 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2026 року у справі № 420/17382/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України, військової частини НОМЕР_2 , військової частини НОМЕР_3 , Військової академії (м. Одеса), військової частини НОМЕР_4 , військової частини НОМЕР_5 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.
Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Головуючий І. В. Дашутін
Судді А. Г. Загороднюк
В. М. Соколов