УХВАЛА
19 жовтня 2026 року
м. Київ
справа № 140/4310/25
адміністративне провадження № К/990/47040/26
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Дашутіна І.В., перевіривши касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2026 року у справі № 140/4310/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,
установив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність, яка полягає у незастосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» у редакції, чинній з 29 січня 2020 року, під час обчислення ОСОБА_1 за період з 29 січня 2020 року по 07 березня 2022 року включно розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме невизначення розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 до зазначеної постанови;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок грошового забезпечення та доплатити ОСОБА_1 : за період з 29 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року включно - належні суми грошового забезпечення з урахуванням раніше виплачених сум, обчислені з посадового окладу на місяць: з 29 січня 2020 року по 31 липня 2020 року - 8 410 грн, з 01 серпня 2020 року по 31 грудня 2020 року - 7 060 грн, та окладу за військовим званням у розмірі 1 680 грн на місяць, визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 у редакції, чинній з 29 січня 2020 року, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України від 14 листопада 2019 року № 294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року, на відповідні тарифні коефіцієнти; за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року включно - належні суми грошового забезпечення з урахуванням раніше виплачених сум, обчислені з посадового окладу на місяць: з 01 січня 2021 року по 31 травня 2021 року - 7 630 грн, з 01 червня 2021 року по 30 червня 2021 року - 7 810 грн, з 01 липня 2021 року по 31 грудня 2021 року - 9 080 грн, та окладу за військовим званням у розмірі 1 820 грн на місяць, визначених з урахуванням пункту 4 зазначеної постанови в редакції, чинній з 29 січня 2020 року, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України від 15 грудня 2020 року № 1082-IX «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року, на відповідні тарифні коефіцієнти; за період з 01 січня 2022 року по 07 березня 2022 року включно - належні суми грошового забезпечення з урахуванням раніше виплачених сум, обчислені з посадового окладу в розмірі 9 920 грн на місяць та окладу за військовим званням у розмірі 1 980 грн на місяць, визначених з урахуванням пункту 4 зазначеної постанови в редакції, чинній з 29 січня 2020 року, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України від 02 грудня 2021 року № 1928-IX «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року, на відповідні тарифні коефіцієнти; за період з 29 січня 2020 року по 07 березня 2022 року включно - належні суми грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань з урахуванням раніше виплачених сум, обчислені в розмірі місячного грошового забезпечення з урахуванням посадових окладів: з 29 січня 2020 року по 31 липня 2020 року - 8 410 грн, з 01 серпня 2020 року по 31 грудня 2020 року - 7 060 грн, з 01 січня 2021 року по 31 травня 2021 року - 7 630 грн, з 01 червня 2021 року по 30 червня 2021 року - 7 810 грн, з 01 липня 2021 року по 31 грудня 2021 року - 9 080 грн, з 01 січня 2022 року по 07 березня 2022 року включно - 9 920 грн на місяць, та окладів за військовим званням: з 29 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - 1 680 грн на місяць, з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - 1 820 грн на місяць, з 01 січня 2022 року по 07 березня 2022 року - 1 980 грн на місяць, визначених з урахуванням пункту 4 зазначеної постанови в редакції, чинній з 29 січня 2020 року, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законами України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14 листопада 2019 року № 294-IX станом на 01 січня 2020 року, «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15 грудня 2020 року № 1082-IX станом на 01 січня 2021 року та «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02 грудня 2021 року № 1928-IX станом на 01 січня 2022 року на відповідні тарифні коефіцієнти;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року до дня фактичної виплати відповідних сум згідно із Законом України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплат, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2025 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2026 року, позов задоволено.
Не погодившись із судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, військова частина НОМЕР_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Перевіривши подану касаційну скаргу та додані до неї матеріали, суддя-доповідач дійшов висновку про наявність підстав для її повернення скаржнику з таких підстав.
Частинами першою та другою статті 43 КАС України передбачено, що здатність мати процесуальні права та обов`язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами).
Здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить фізичним особам, які досягли повноліття і не визнані судом недієздатними, а також фізичним особам до досягнення цього віку у спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь.
За змістом частини першої статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, крім випадку, встановленого частиною дев`ятою статті 266 цього Кодексу.
Відповідно до висновків Конституційного Суду України (Рішення від 08.04.1999 № 3-рп/99) за правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов`язки.
Обов`язок суду перевірити належність повноважень представника на вчинення конкретної процесуальної дії зумовлений головним чином тим, що такий представник виступає самостійно від імені довірителя і виконує процесуальні дії виключно в інтересах довірителя, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для нього права та обов`язки.
Згідно з частинами першою та другою статті 57 КАС України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
У справах незначної складності та в інших випадках, визначених цим Кодексом, представником може бути фізична особа, яка відповідно до частини другої статті 43 цього Кодексу має адміністративну процесуальну дієздатність.
Відповідно до частин першої та другої статті 59 КАС України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами:
1) довіреністю фізичної або юридичної особи;
2) свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна.
Довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або, у визначених законом випадках, іншою особою.
Згідно з частиною четвертою статті 59 КАС України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
Частиною шостою статті 59 КАС України передбачено, що оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи.
Згідно з частиною восьмою статті 59 КАС України у разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання.
Частинами першою та другою статті 60 КАС України передбачено, що представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері.
Касаційну скаргу на судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій від імені військової частини НОМЕР_1 підписано та подано ОСОБА_2. На підтвердження своїх повноважень як представника до касаційної скарги додано копію довіреності, підписаної ОСОБА_3.
Водночас до касаційної скарги не додано доказів на підтвердження повноважень ОСОБА_3 діяти від імені військової частини НОМЕР_1 , а відтак - і його повноважень на видачу довіреності на представництво інтересів військової частини НОМЕР_1 .
Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду реалізація права на звернення до суду є процесуальною дією, яка має здійснюватися самою особою у порядку самопредставництва або її процесуальним представником (постанови від 13.03.2018 у справі № 914/2772/16; від 21.03.2018 у справі № 914/2771/16).
Звернення до суду, у тому числі до Верховного Суду як найвищого суду в системі судоустрою України, що забезпечує сталість та єдність судової практики (статті 17 та 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів») з використанням правничої допомоги інших осіб, зокрема, адвоката, при реалізації права на справедливий суд (стаття 131-2 Конституції України, статті 16, 57 КАС України та стаття 10 Закону України «Про судоустрій і статус суддів») передбачає надання до суду належних доказів дійсної волі особи, що є учасником справи, на уповноваження іншої особи на право надання правничої допомоги.
Такі докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності таких повноважень на момент вчинення певної процесуальної дії (докази повинні бути в оригіналі або у формі копії, якісно оформленої особою, що є учасником справи), а також стосовно охоплення такої дії дійсним колом повноважень представника, що делеговані йому особою, що реалізує право на справедливий суд. Представник повинен демонструвати повагу до суду, підтверджуючи наявність повноважень на представництво, а також не позбавляти довірителя права знати про дії представника, зокрема, стосовно звернення до Верховного Суду.
Відповідно до пункту 1 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо касаційна скарга подана особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписана або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.
При цьому такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
Враховуючи викладене, Суд не вбачає підстав для прийняття до розгляду вказаної касаційної скарги, оскільки її підписано особою, право якої на вчинення таких дій не підтверджено у встановленому законом порядку.
Керуючись статтями 248, 332 КАС України,
постановив:
Касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2026 року у справі № 140/4310/25 - повернути скаржнику.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя І.В. Дашутін