ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2026 року
м. Київ
справа № 320/24467/25
адміністративне провадження № К/990/7475/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Єзеров А.А., Кравчук В.М.
розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.01.2026 (судді Беспалов О.О., Грибан І.О., Ключкович В.Ю.)
у справі № 320/24467/25 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
ОСОБА_1 звернувся до Київського адміністративного суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, що полягають у незарахуванні вислуги в пільговому обчисленні в загальній кількості 03 роки 08 місяців 25 днів, здобутої за періоди проходження служби у підрозділах по боротьбі з економічною злочинністю з 27.04.2005 по 28.09.2007 та проходження служби в підрозділах по боротьбі з організованою злочинністю з 10.03.2010 по 30.03.2015 до вислуги років;
- зобов`язати Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України здійснити зарахування відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» (в редакції чинній від 15.06.2019) до загальної календарної вислуги років та яка дає право на призначення пенсії, вислугу у пільговому обчисленні, сформовану за періоди проходження служби у підрозділах по боротьбі з економічною злочинністю з 27.04.2005 по 28.09.2007 та проходження служби в підрозділах по боротьбі з організованою злочинністю з 10.03.2010 по 30.03.2015, у загальній кількості 03 роки 08 місяців 25 днів на пільгових умовах.
ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судом встановлено, що позивач з 16.09.1999 по 28.09.2007 та з 10.03.2010 по 06.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ України, а з 07.11.2015 до 01.06.2022 в органах Національної поліції.
Згідно довідки, виданої на підставі архівної особової справи позивача, останній перебував на посадах у період:
- з 27.04.2005 по 28.09.2007 оперуповноваженого Миронівського спеціального міжрайонного відділу Державної служби боротьби з економічною злочинністю при Головному управлінні МВС України в Київській області;
- з 10.03.2010 по 21.04.2010 оперуповноваженого в особливо важливих справах Північного міжрегіонального антикорупційного бюро (місто Київ) (на правах відділу) центрального антикорупційного бюро (на правах управління) ГУБОЗ МВС України;
- з 21.04.2010 по 18.11.2010 оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу боротьби з корупцією антикорупційного бюро (на правах управління) ГУБОЗ МВС України;
- з 18.11.2010 по 09.04.2011 старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу боротьби з хабарництвом антикорупційного бюро (на правах управління) ГУБОЗ МВС України;
- з 09.04.2011 по 09.04.2015 старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу боротьби з хабарництвом антикорупційного бюро (на правах управління) ГУБОЗ МВС України;
- з 30.03.2015 по 06.11.2015 головного оперуповноваженого-інспектора відділу протидії хабарництву управління оперативних розробок Департаменту протидії злочинності у сфері економіки МВС України.
Наказом Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України «По особовому складу» від 27.05.2022 № 219 о/с підполковника поліції ОСОБА_1 (0018342), заступника начальника управління начальника 3-го відділу (протидії організованим злочинним групам в органах державної влади) управління стратегічних розслідувань в Миколаївській області з 01.06.2022 звільнено зі служби в поліції за пунктом 7 (за власним бажанням) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».
У наказі зазначено, що станом на день звільнення стаж служби в поліції для виплати надбавки за вислугу років та одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції становить 20 років 04 місяці 04 дні, а вислуга років на пільгових умовах - 03 роки 08 місяців 25 днів.
Позивач 15.04.2025 направив на адресу відповідача заяву щодо зарахування до загальної календарної вислуги років, що дає право на призначення пенсії, вислуги років у пільговому обчисленні, сформованої за періоди проходження служби у підрозділах по боротьбі з економічною злочинністю з 27.04.2005 по 28.09.2007 та проходження служби в підрозділі по боротьбі з організованою злочинністю з 10.03.2010 по 30.03.2015, у загальній кількості 03 роки 08 місяців 25 днів на пільгових умовах.
Листом від 05.05.2025 № 52419/02-2025 Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України повідомив позивачу про відсутність підстав для зарахування вислуги років у пільговому обчисленні до календарної вислуги років.
Не погодившись з діями відповідача, позивач звернувся до суду з позовом.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.09.2025 позов задоволено.
Визнано протиправними дії Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, які полягають у відмові у зарахуванні пільгової вислуги за періоди проходження служби у підрозділах по боротьбі з економічною злочинністю з 27.04.2005 по 28.09.2007 та проходження служби в підрозділах по боротьбі з організованою злочинністю з 10.03.2010 по 30.03.2015 до вислуги років, що дає право на призначення пенсії за вислугу років.
Зобов`язано Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України зарахувати позивачу до загальної календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, вислугу в пільговому обчисленні, сформовану за періоди проходження служби у підрозділах по боротьбі з економічною злочинністю з 27.04.2005 по 28.09.2007 та проходження служби в підрозділах по боротьбі з організованою злочинністю з 10.03.2010 по 30.03.2015 у загальній кількості 03 років 08 місяців 25 днів на пільгових умовах відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей».
Стягнуто на користь позивача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу, є Закон України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою № 393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов`язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку. Передбачена Постановою № 393 можливість пільгового зарахування окремих видів служби спрямована на реалізацію Закону України № 2262-ХІІ і положенням цього Закону не суперечить.
Судом встановлено, що станом на 01.06.2022 календарна вислуга років позивача становить 20 календарних років 04 місяці 04 дні, пільгова вислуга років позивача станом на 01.06.2022 становить 03 роки 08 місяців 25 днів.
Суд дійшов висновку, що позивач має право на зарахування пільгової вислуги років до календарної. Натомість відповідач, відмовляючи позивачу в зарахуванні пільгової вислуги років до його вислуги років, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» частини першої статті 12 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII, діяв протиправно.
Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, керувався висновками Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду, викладеними у постанові від 03.03.2021 у справі № 805/3923/18-а, та Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в постанові від 14.04.2021 у справі № 480/4241/18.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.01.2026 апеляційну скаргу Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України задоволено.
Скасовано рішення Київського окружного адміністративного суду від 04.09.2025 та прийнято нову постанову, якою позов залишено без задоволення.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що на час звільнення позивача зі служби діяла редакція пункту 3 Порядку № 393, яка визначала види служби, які зараховуються на пільгових умовах для призначення пенсії за вислугу років.
Разом з тим, як зазначено судом апеляційної інстанції, постановою № 119, яка набрала чинності 19.02.2022, до Порядку № 393 внесено зміни та пункт 3 Порядку № 393 (в редакції постанови №119) визначає види служби, які зараховуються на пільгових умовах лише для визначення розміру пенсії за вислугу років, а не для призначення такої пенсії.
Суд констатував, що регулювання щодо права на призначення пенсії за вислугу років зазнало змін і, у зв`язку з такими змінами, як Закон №2262-ХІІ, так і Порядок № 393 (в редакції постанови № 119), виникнення права на таку пенсію пов`язують з наявністю певної вислуги років в календарному, а не пільговому обчисленні.
Суд апеляційної інстанції, аналізуючи положення статті 12 Закону №2262-XII та пунктів 1 та 2-1 Постанови № 393, виходив з того, що календарна вислуга застосовується для призначення пенсії за вислугу років, а пункт 3 Постанови №393 визначає, що певні періоди підлягають пільговому обчисленню для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови.
Суд апеляційної інстанції, враховавши правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 10.12.2024 у справі № 520/5695/23, та встановивши, що календарна вислуга років позивача станом на день звільнення становить 20 років 4 місяці та 4 дні (що є менше необхідних 25 років), а пільговий стаж враховується лише для визначення розміру пенсії, дійшов висновку про правомірність відмови відповідача в оформленні та направленні документів до Головного управління ПФУ.
УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ, ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
З рішенням суду апеляційної інстанції не погодився позивач, подав касаційну скаргу.
В обґрунтування касаційної скарги покликається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
В обґрунтування касаційної скарги покликається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 750/9775/16-а, від 03.03.2021 у справі №805/3923/18-а, від 14.04.2021 у справі № 480/4241/18, від 27.05.2021 у справі № 1340/5060/18, від 25.05.2022 у справі №480/4643/20, від 10.06.2024 у справі № 260/4588/23 та від 27.11.2024 у справі №420/29256/23.
Також покликається на те, що в оскарженій постанові суд апеляційної інстанції помилково застосував висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 14.11.2023 у справі №600/3836/22-а та від 10.12.2024 у справі №520/5695/23, оскільки правовідносини у зазначених постановах стосуються реалізації права на призначення пенсії відповідно до Закону №2262-ХІІ шляхом подання заяви до пенсійного органу. Натомість, у справі, яка розглядається, позивач звернувся до відповідача (в структурний підрозділ, з якого його було звільнено) із заявою про зарахування його пільгових років до календарної вислуги років.
У зв`язку з чим покликається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Також покликається на те, що внесення Кабінетом Міністрів України постановою від 16.02.2022 №119 змін до Порядку №393 призвело до звуження соціальних гарантій військовослужбовців та інших осіб, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ, в частині права на пенсійне забезпечення.
Також покликається на те, що 03 роки 08 місяців та 25 днів здобутої вислуги на пільгових умовах слід вважати невід`ємною частиною вислуги, необхідної для призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту 3 Порядку №393 в редакції, яка діяла до внесення змін до нього згідно Постанови 119.
Просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.01.2026, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 04.09.2025 по справі залишити без змін.
Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просив залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема, на службі в органах внутрішніх справ, визначає Закон № 2262-ХІІ. Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Статтею 1 Закону № 2262-XII встановлено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Стаття 2 Закону №2262-XII визначає, що військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.
Відповідно до пункту а статті 12 Закону №2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах б-д, ж, з статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.
Відповідно до частини четвертої статті 17 Закону № 2262-XII при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення.
Відповідно до статті 17-1 Закону №2262-ХІІ (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання зазначених вимог Закону №2262-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 17.07.1992 №393 затвердив Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей (далі - Порядок № 393).
Пунктом 1 Порядку № 393 визначено періоди військової служби та іншої служби, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсій відповідно до Закону № 2262-XII особам, зазначеним у цьому пункті.
Пунктом 3 Порядку № 393 визначено види служб, перелік умов та посад, які зараховувалися на пільгових умовах для призначення пенсій за вислугу років відповідно до пункту 1 цієї постанови.
Підпунктом 1 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 119 абзац перший пункту 3 Порядку № 393 викладено у редакції, відповідно до якої передбачені ним періоди служби зараховуються на пільгових умовах для визначення розміру пенсій.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.08.2025 у справі №640/13694/22 окремі пункти Постанови №119 визнано протиправними та нечинними.
Зокрема, визнано протиправними та нечинними:
- пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393»;
- підпункт 1 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393»;
- пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393»;
- пункт 7 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19 та від 08.12.2025 у справі № 440/254/25).
Верховний Суд уже вирішував справи з подібними правовідносинами, застосовуючи положення Порядку №393 з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.08.2025 у справі №640/13694/22.
Так, у постанові від 13.05.2026 у справі №420/21549/25 Верховний Суд дійшов наступних висновків:
«…статтею 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначено види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії, а статтею 17-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» встановлено саме порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим законом. У свою чергу, вказаною нормою передбачено, що цей період та пільгові умови встановлюються саме Кабінетом Міністрів України.
32. Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачені пільгові умови для призначення пенсій за вислугу років, які встановлюються урядом, шляхом прийняття підзаконних нормативно-правових актів.
33. Постановою № 393 (у відновленій редакції) визначено, зокрема порядок обчислення та призначення пенсій за вислугу років. Вказана постанова є підзаконним нормативно-правовим актом, мета якого конкретизувати нормативне регулювання з метою вирішення питань, що виникають з приводу призначення пенсії за вислугу років, зокрема, і на пільгових умовах.
34. Таким чином, основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою № 393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов`язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.».
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 08.10.2026 справі № 260/10138/25.
За таких обставин, враховуючи сформовану практику Верховного Суду, висновки суду апеляційної інстанції про те, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню Порядок №393 в редакції постанови №119 ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права.
Натомість суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку щодо наявності у позивача права на зарахування спірних періодів до календарної вислуги років на пільгових умовах та постановив рішення про задоволення позову.
У справі, яка розглядається, спірним є лише питання, в яких цілях слід здійснювати пільгове зарахування календарної вислуги років (для призначення пенсії чи для визначення її розміру).
Самі періоди і можливість їх пільгового обчислення сторонами не заперечуються, доводів щодо таких обставин сторони не наводять, тому в цій частині касаційним судом не надається оцінка обставинам справи.
Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.01.2026 у справі №320/24467/25 скасувати.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 04.09.2025 у справі № 320/24467/25 залишити в силі.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
О.П. Стародуб
А.А. Єзеров
В.М. Кравчук