УХВАЛА
19 жовтня 2026 року
м. Київ
справа №640/33245/21
адміністративне провадження № К/990/34601/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів: Білак М.В., Уханенка С.А.,
перевіривши касаційну скаргу Північного офісу Держаудитслужби на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2026 року у справі №640/33245/21
за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" до Північного офісу Держаудитслужби про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ :
Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» звернулося до суду з адміністративним позовом до Північного офісу Держаудитслужби в якому просило визнати протиправним та скасувати висновок Північного офісу Держаудитслужби щодо процедури закупівлі №UA-2021-08-09-011347-а, оприлюдненого в електронній системі закупівель від 27 жовтня 2021 року.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року у задоволенні адміністративного позову було відмовлено повністю.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2026 року апеляційну скаргу Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" задоволено частково.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року скасовано та ухвалено постанову, якою адміністративний позов Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" до Північного офісу Держаудитслужби про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задоволено частково.
Визнано протиправним та скасувано висновок Північного офісу Держаудитслужби від 27 жовтня 2021 року про результати моніторингу процедури закупівлі №UA-2021-08-09-011347-а в частині виявлених порушень вимог пункту 3 Розділу 2 та пункту 1 Розділу 3 Методики визначення очікуваної вартості предмета закупівлі, затвердженої наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 18 лютого 2020 року №275 та вимог пункту 4-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2016 №710 «Про ефективне використання державних коштів».
У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовлено.
Не погоджуючись із постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2026 року, відповідач звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою.
ухвалою Верховного Суду від 22 червня 2026 року касаційну скаргу Північного офісу Держаудитслужби на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2026 року у справі №640/33245/21 було повернуто скаржнику.
Копію указаної ухвали було вручено скаржнику 29 червня 2026 року, відповідно до реєстраційної картки поштового повідомлення.
23 липня 2026 року у Верховному Суді зареєстровано касаційну скаргу Північного офісу Держаудитслужби на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2026 року.
Ухвалою Верховного Суду від 14 вересня 2026 року вказану касаційну скаргу залишено без руху з наданням скаржнику строку для усунення недоліків, шляхом направлення до суду клопотання про поновлення строку на подання касаційної скарги у цій справі із зазначенням інших поважних причин пропуску такого строку та поданням доказів їх поважності.
Роз`яснено, що у разі невиконання вимог цієї ухвали, зокрема, якщо наведені скаржником підстави для поновлення строку касаційного оскарження будуть визнані судом неповажними або відсутністю клопотання про поновлення цього строку, у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.
18 вересня 2026 року до Верховного Суду від відповідача надійшла заява про поновлення строку на касаційне оскарження.
В обґрунтування такого клопотання відповідач, зокрема, зазначає, що після повернення первинної касаційної скарги Офіс не відмовився від реалізації права на касаційне оскарження, а здійснив повторне звернення до суду касаційної інстанції після усунення недоліків, зазначених в ухвалі Верховного Суду від 22 червня 2026 року. При цьому повторна касаційна скарга була подана до поштового відділення 20 липня 2026 року, тобто фактично на три дні раніше дати, яка визначена в ухвалі Верховного Суду від 14 вересня 2026 року як дата її подання. Таким чином, фактична процесуальна поведінка Офісу свідчить про послідовний та добросовісний намір реалізувати право на касаційне оскарження, а не про бездіяльність чи намір затягувати судовий розгляд. Пропуск строку на касаційне оскарження у цій справі виник не внаслідок відмови Офісу від реалізації права на касаційне оскарження, оскільки первинну касаційну скаргу було подано своєчасно, а необхідність повторного звернення виникла у зв`язку з її поверненням з процесуальних підстав.
Верховний Суд зазначає, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії «права на суд», може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.
Невиконання скаржником вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Та обставина, що повернення касаційної скарги не позбавляє повторного звернення до суду не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої касаційної скарги без урахування процесуальних строків, встановлених для цього, а у Суду - обов`язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.
Верховний Суд, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, водночас зауважує, що таке право не є абсолютним.
Слід зазначити, що право у визначених законом випадках на касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов`язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов`язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналіз положень статей 5, 13, 328, 329 КАС України дозволяє дійти висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Такий підхід до визначення категорії поважності причин пропуску процесуального строку окреслено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі №9901/546/19, у якій акцентувалась увага й на тому, що нормами статті 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Проаналізувавши вищенаведені приписи процесуального закону, Велика Палата Верховного Суду підкреслювала, що ними чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду.
Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні відповідного процесуального документу повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Верховний Суд в постанові від 24 липня 2023 року у справі №200/3692/21, зважаючи на зміст норм процесуального права, якими врегульовано питання строків апеляційного оскарження та їх поновлення, вимоги до процедурних рішень суду апеляційної інстанції, ухвалених з цього питання, а також беручи до уваги продемонстровані національними судами та ЄСПЛ підходи до поновлення процесуальних строків, правові позиції Верховного Суду з цього приводу, вважав, що процесуальний строк, зокрема строк на апеляційне оскарження у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов:
- первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;
- повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;
- скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою;
- доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником;
- наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.
Висновок Верховного Суду у справі №200/3692/21 є актуальним і щодо вирішення питання поновлення строків на касаційне оскарження.
Колегія суддів уважає за необхідне зазначити, що учасник справи як особа, зацікавлена у поданні касаційної скарги, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством, для належного виконання процесуальних обов`язків.
Усталеною є і практика Верховного Суду, що при вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов`язаний з об`єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.
Неналежна організація процесу щодо оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних складнощів у суб`єкта владних повноважень для своєчасного подання касаційної скарги та усунення недоліків касаційної скарги є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави, як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків.
Суд касаційної інстанції вважає, що наведені заявником підстави пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень можуть бути поважними у разі надання відповідних доказів на підтвердження вказаних фактів.
Враховуючи вищенаведене, Верховний Суд доходить висновків, що наведене в клопотанні скаржника не може бути підставою для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.
Пунктом 4 частини першої статті 333 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтею 44, 333, 359 КАС України,
УХВАЛИВ :
1. Відмовити в задоволені клопотання Північного офісу Держаудитслужби про поновлення строку на касаційне оскарження.
2. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Північного офісу Держаудитслужби на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2026 року у справі №640/33245/21.
3. Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
А.В. Жук
М.В. Білак
С.А. Уханенко
Судді Верховного Суду