УХВАЛА
19 жовтня 2026 року
м. Київ
справа №420/6669/26
адміністративне провадження №К/990/44105/26
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Жука А.В.,
суддів: Білак М.В., Уханенка С.А.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2026 року у справі №420/6669/26
за позовом ОСОБА_1 до Бюро економічної безпеки України, Територіального управління БЕБ в Полтавській області, Територіального управління БЕБ в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язати вчинити певні дії ,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовомдо Бюро економічної безпеки України, Територіального управління БЕБ в Полтавській області, Територіального управління БЕБ в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язати вчинити певні дії.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11 червня 2026 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправними дії Територіального управління БЕБ в Полтавській області щодо визначення та виплати сум грошового забезпечення ОСОБА_1 без застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2023 році у розмірі 2684,00 грн.
Визнано протиправними дії Територіального управління БЕБ в Одеській області щодо визначення та виплати сум грошового забезпечення ОСОБА_1 без застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2023 році у розмірі 2684,00 грн., у 2024 році у розмірі 3028,00 грн.
Визнано протиправними дії Бюро економічної безпеки України щодо визначення та виплати сум грошового забезпечення ОСОБА_1 без застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2025 році у розмірі 3028,00 грн., у 2026 році у розмірі 3328,00 грн.
Зобов`язано Територіальне управління БЕБ в Полтавській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення у 2023 році виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» у розмірі 2684, 00 грн. з урахуванням проведених виплат.
Зобов`язано Територіальне управління БЕБ в Одеській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення у 2023 році виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» у розмірі 2684, 00 грн.; грошове забезпечення у 2024 році виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» у розмірі 3028,00 грн. з урахуванням проведених виплат.
Зобов`язано Бюро економічної безпеки України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення у 2025 році виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» у розмірі 3028,00 грн.; у 2026 році виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» у розмірі 3328,00 грн., з рахуванням проведених виплат.
Визнано протиправними дії Бюро економічної безпеки України щодо визначення та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 без застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2026 році у розмірі 3328,00 грн.
Зобов`язано Бюро економічної безпеки України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» у розмірі 3328,00 грн., з урахуванням проведених виплат.
В решті позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Бюро економічної безпеки України, Територіального управління БЕБ в Полтавській області, Територіального управління БЕБ в Одеській області подали апеляційні скарги.
Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2026 року апеляційні скарги Бюро економічної безпеки України, Територіального управління БЕБ в Полтавській області, Територіального управління БЕБ в Одеській області задоволено частково.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 червня 2026 року у справі № 420/6669/26 скасовано.
Ухвалено по справі нове судове рішення, яким відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Бюро економічної безпеки України, Територіального управління БЕБ в Полтавській області, Територіального управління БЕБ в Одеській області про визнання протиправними дії щодо нарахування та виплати грошового забезпечення не в повному розмірі та зобов`язання вчинити певні дії.
Не погоджуючись із постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2026 року, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що скаржник посилається на пункти 1 та 3 частини четвертої статті 328 КАС України, та одночасно зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах частини третьої статті 31 Закону України «Про Бюро економічної безпеки України» № 1150-IX та пункту 2 Умов, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 06.10.2021 № 1068, у системному зв`язку з абзацами четвертим і шостим частини першої статті 7 законів України «Про Державний бюджет України» на 2022, 2023, 2024 та 2025 роки та зазначає ряд постанов Верховного Суду вказуючи про не урахування висновку Верховного Суду щодо застосування вищевказаної норми.
Таке посилання скаржника, Суд не може вважати обґрунтованим належним чином.
Отже, позивачем належним чином не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку для усунення недоліків, шляхом надання до суду касаційної скарги в новій редакції, в якій належним чином навести підстави касаційного оскарження та вимоги касаційної скарги до суду касаційної інстанції, із врахуванням зазначених в мотивувальній частині цієї ухвали вимог.
УХВАЛИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2026 року у справі №420/6669/26 - залишити без руху.
2. Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали, шляхом подання касаційної скарги в новій редакції, в якій обґрунтувати наявність передбачених підстав касаційного оскарження судових рішень.
3. Роз`яснити, що у разі невиконання вимог ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху в установлений судом строк, касаційну скаргу буде повернуто скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
..................................
..................................
..................................
А.В. Жук
М.В. Білак
С.А. Уханенко
Судді Верховного Суду