УХВАЛА
19 жовтня 2026 року
м. Київ
справа № 380/18591/25
адміністративне провадження № К/990/44364/26
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Жука А.В.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01 червня 2026 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2026 року у справі №380/18591/25
за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_2 , про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
До Львівського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 , Військової частини НОМЕР_3 , Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , у якій, із урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, позивач просив суд:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо взяття 14 липня 2025 року ОСОБА_1 на військовий облік;
- визнання протиправним наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 №195 від 14 липня 2025 року «Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час загальної мобілізації» в частині призову ОСОБА_1 на військову службу у зв`язку з мобілізацією та скасувати його;
- скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_3 в частині зарахування ОСОБА_1 до особового складу Військової частини НОМЕР_3 ;
- скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 в частині зарахування ОСОБА_1 до особового складу Військової частини НОМЕР_1 ;
- скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_2 в частині зарахування ОСОБА_1 до особового складу Військової частини НОМЕР_2 ;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20 травня 2026 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2026 року, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими рішеннями, позивач звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою.
Ухвалою Верховного Суду від 28 вересня 2026 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01 червня 2026 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2026 року у справі №380/18591/25 - повернуто особі, яка її подала на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України.
29 вересня 2026 року позивач повторно звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01 червня 2026 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2026 року.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
За правилами частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Ураховуючи положення процесуального закону необхідно зазначити, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.
Так, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги установлено, що підставою касаційного оскарження скаржник визначає пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України вказуючи про відсутність висновків Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме:
1) частини 1 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII у взаємозв`язку з частиною першою ст. 58 Конституції України - щодо наявності чи відсутності у ТЦК та СП правових підстав та процедурного механізму для повторного взяття (поновлення) на військовий облік громадян України, які були законно та остаточно виключені з військового обліку за попередньою редакцією закону (пп. 6 п. 6 ст. 37 Закону № 2232-XII) до набрання чинності Законом № 3633-IX (до 18.05.2024), за відсутності в Прикінцевих та Перехідних положеннях Закону № 3633-IX прямої норми про ретроактивну дію закону або процедури поновлення таких осіб на обліку;
2) пункту 4 розділу «Загальні питання» Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, у зіставленні з вимогами частин 1, 4 статті 37 Закону № 2232-XII - стосовно того, чи розповсюджується право призову за мобілізацією осіб з судимістю виключно на осіб, які перебувають на військовому обліку, чи дає ця норма підзаконного акта право ТЦК та СП примусово проводити «повторне взяття на облік» раніше виключених осіб без внесення відповідних змін до Закону.
Вирішуючи питання відкриття касаційного оскарження з вказаної підстави, Суд виходить з наступного.
Так, за приписами частини четвертої статті 328 КАС України оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 цієї норми КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах та визначення норми (норм) права, що потребує висновку, а й зазначити підстави необхідності формування такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), зазначити, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду та який вплив такий висновок буде мати для вирішення спору по суті.
Проаналізувавши доводи заявника, Суд доходить висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження за пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки позивач не наводить у касаційній скарзі належної аргументації як саме такий висновок щодо указаної норми може вплинути на вирішення подібних спорів у інших справах, виходячи з обставин, установлених судами у цій справі, що мають індивідуальні ознаки, характерні виключно для цих правовідносин.
Зміст касаційної скарги зводиться до викладення фактичних обставин справи та цитування норм права з посиланням на невірну оцінку судами попередніх інстанцій доказів у справі, однак, у силу частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
З огляду на викладене, Суд вважає необґрунтованими посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
Пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України установлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Отже, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України.
Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи.
Керуючись статтями 328, 330, 332 КАС України,
УХВАЛИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01 червня 2026 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2026 року у справі №380/18591/25 - повернути особі, яка її подала.
2. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
...........................
А.В. Жук
Суддя Верховного Суду