УХВАЛА
16 жовтня 2026 року
м. Київ
справа № 240/15981/24
адміністративне провадження № К/990/46593/26
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Ханової Р.Ф.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області
на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24 червня 2026 року
та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2026 року
у справі №240/15981/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛД ОІЛ»
до Головного управління ДПС у Житомирській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛД ОІЛ» звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 01 квітня 2024 року №0[телефон приховано], №0[телефон приховано] та №0[телефон приховано].
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 24 червня 2026 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2026 року, позов задоволено.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, Головне управління ДПС у Житомирській області звернулося з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Перевіривши зміст касаційної скарги, Суд дійшов таких висновків.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у касаційній скарзі належить зазначити підставу або підстави її подання з визначенням відповідних підстав, передбачених статтею 328 цього Кодексу.
Скаржник визначає підставою касаційного оскарження пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та стверджує, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах.
Касаційне оскарження із зазначеної підстави потребує наведення конкретної норми права, висновку Верховного Суду щодо її застосування у подібних правовідносинах та обґрунтування того, у чому саме полягає невідповідність застосування цієї норми судом апеляційної інстанції відповідному висновку Верховного Суду.
Саме лише посилання на постанови Верховного Суду та відтворення окремих положень їх мотивувальних частин не становить належного обґрунтування цієї підстави касаційного оскарження.
Спір у справі виник щодо правомірності податкових повідомлень-рішень, прийнятих, зокрема, у зв`язку з висновками контролюючого органу про непідтвердження господарських операцій позивача з ТОВ «РЕЗАЛТ Україна», ПП «Агроком», ТОВ «Продагротрейд» та ТОВ «Нафта Строй Бізнес», а також відсутність зв`язку окремих витрат із господарською діяльністю позивача.
Щодо операцій із ТОВ «РЕЗАЛТ Україна» скаржник посилається на постанову Верховного Суду від 16 червня 2026 року у справі №400/7555/24 та наводить висновки про необхідність підтвердження фактичного надання маркетингових послуг і їх зв`язку з господарською діяльністю платника податків.
Водночас скаржник не обґрунтовує, що суд апеляційної інстанції застосував інший правовий підхід, за яким витрати на послуги можуть враховуватися без підтвердження їх фактичного надання або зв`язку з господарською діяльністю.
Наведені у скарзі заперечення щодо змісту актів наданих послуг і комерційних звітів, території проведення рекламних заходів, можливості їх впливу на діяльність позивача та наявності ділової мети стосуються оцінки конкретних обставин здійснення операцій і достатності доказів на їх підтвердження.
При цьому висновок про те, що позитивний економічний ефект не обов`язково має наставати безпосередньо після здійснення операції, сам собою не заперечує необхідності встановлення її господарської спрямованості. Скаржник не розмежував ці питання та не пояснив, у чому полягає суперечність між наведеним ним висновком Верховного Суду і застосуванням відповідних норм права судом апеляційної інстанції.
Стосовно операцій із ПП «Агроком», ТОВ «Продагротрейд» та ТОВ «Нафта Строй Бізнес» скаржник посилається на постанови Верховного Суду від 31 липня 2018 року у справі №808/2549/17 та від 27 липня 2018 року у справі №810/2775/17, зазначаючи, що документи, складені за операціями, які фактично не відбулися, не створюють податкових наслідків незалежно від правильності їх оформлення.
Проте зі змісту оскаржуваних судових рішень не вбачається застосування судами протилежного правового підходу. Задоволення позову суди пов`язали з висновком про підтвердження спірних господарських операцій дослідженими документами.
Отже, заперечення скаржника щодо можливості здійснення поставок, походження товару, наявності у контрагентів трудових і матеріальних ресурсів спрямовані на спростування встановлених судами обставин. Водночас у скарзі не обґрунтовано, який саме висновок щодо застосування норми права, викладений у зазначених постановах Верховного Суду, не враховано судом апеляційної інстанції.
Посилання на постанову Верховного Суду від 25 березня 2021 року у справі №813/2781/17 щодо вимог до змісту первинних документів також супроводжується переважно запереченнями щодо повноти відомостей в актах наданих послуг. Скаржник не пояснює, у чому полягає відмінність застосування відповідної норми права судом апеляційної інстанції, а фактично пропонує надати іншу оцінку документам, дослідженим судами.
Щодо постанови Верховного Суду від 12 грудня 2024 року у справі №240/6608/24 скаржник наводить висновок про необхідність оцінки сукупності обставин і первинних документів для встановлення реальності господарських операцій.
Однак незгода з результатом такої оцінки не є достатнім обґрунтуванням неврахування відповідного висновку Верховного Суду. У касаційній скарзі не визначено правового висновку суду апеляційної інстанції, який би заперечував необхідність дослідження доказів у сукупності або допускав формування показників податкового обліку за операціями, які фактично не здійснювалися.
Зокрема, заперечуючи підтвердження перевезення пального, скаржник повторно посилається на відсутність відображення взаємовідносин постачальників із перевізником у податковій звітності. Водночас суди розглянули питання помилкового зазначення замовника перевезення в товарно-транспортних накладних та послалися на документи щодо замовлення й отримання транспортних послуг безпосередньо позивачем. Незгода з оцінкою цих документів не розкриває заявленої підстави касаційного оскарження.
Крім того, скаржник заперечує застосовність постанов Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справі №816/809/17, від 21 березня 2018 року у справі №822/1815/17 та від 08 серпня 2018 року у справі №820/4428/17, на які послалися суди попередніх інстанцій.
Проте зазначення про ухвалення цих постанов за інших фактичних обставин без пояснення юридично значущих відмінностей, які зумовлюють інше застосування відповідної норми права, не становить належного обґрунтування підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Інші наведені у скарзі посилання на судову практику, зокрема на судове рішення від 03 вересня 2019 року із зазначенням номера провадження К/9901/3196/18, постанови від 26 листопада 2018 року у справі №803/2400/14, від 17 травня 2019 року у справі №2а-2271/11/0970, від 21 серпня 2019 року у справі №814/299/18, від 18 вересня 2019 року у справах №826/1228/18 і №826/8066/18, від 25 вересня 2019 року у справі №520/11437/18, також не супроводжуються поясненням того, яку саме норму права суд апеляційної інстанції застосував усупереч відповідному висновку Верховного Суду.
Наведення загальних ознак спорів, зокрема участі платника податків і контролюючого органу, оскарження податкових повідомлень-рішень та застосування положень Податкового кодексу України, не замінює обґрунтування подібності змісту спірних правовідносин і умов застосування конкретної норми права.
Посилання на статті 2, 9 КАС України та неповне з`ясування судами обставин справи також не розкривають самостійної підстави касаційного оскарження. Скаржник не конкретизував відповідного процесуального порушення у взаємозв`язку з передбаченими статтею 353 КАС України умовами скасування судових рішень.
В цілому доводи заявника зводяться до цитування норм права, що регулюють спірні правовідносини і опису встановлених судами у цій справі обставин та їх переоцінки, із загальним посиланням, що судом апеляційної інстанції рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України та виходить за межі повноважень касаційного суду.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Також слід зауважити, що з урахуванням внесених до КАС України змін, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга Головного управління ДПС у Житомирській області підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 243, 328, 330, 332, 359 КАС України, Суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24 червня 2026 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2026 року у справі №240/15981/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛД ОІЛ» до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - повернути скаржнику.
Роз`яснити заявнику касаційної скарги, що її повернення не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Р.Ф. Ханова