УХВАЛА
19 жовтня 2026 року
м. Київ
справа №440/4746/26
адміністративне провадження № К/990/44321/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мацедонської В.Е.,
суддів - Кашпур О.В., Смоковича М.І.,
перевіривши касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1
на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2026 року
у справі № 440/4746/26 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , в якій просив:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у невиплаті мені відповідно до положень статті 117 КЗпП України середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні з 26.05.2017 року по день фактичного розрахунку - 26.03.2026 року, але не більш як за шість місяців;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити мені середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 26.05.2017 року по 26.11.2017 року, із розрахунку сум, виходячи з розміру середньоденного грошового забезпечення за останні два місяці служби, які передували дню звільнення;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у ненарахуванні та невиплаті мені компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити мені компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за весь час затримки виплати індексації - за період з 01.01.2016 року по день фактичної виплати - 26.03.2026 року.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 21 липня 2026 року позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо виплати ОСОБА_1 відповідно до положень статті 117 КЗпП України середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 26.05.2017 по день фактичного розрахунку 26.03.2026.
Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 26.05.2017 по 26.11.2017 у розмірі 43943 (сорок три тисячі дев`ятсот сорок три) гривні 05 (п`ять) копійок.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 26.03.2026.
Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 26.03.2026 включно за весь час затримки виплати.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Військова частина НОМЕР_1 оскаржила його до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 24 серпня 2026 року апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21.07.2026 по справі № 440/4746/26 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - залишено без руху.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2026 року апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21.07.2026 року по справі № 440/4746/26 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії повернуто скаржнику.
Не погоджуючись із ухвалою суду апеляційної інстанції від 28 вересня 2026 року, відповідач подав касаційну скаргу до Верховного Суду.
Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
У силу пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Вищезазначеному конституційному положенню щодо забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках кореспондують стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та стаття 13 КАС України.
Згідно з частиною третьою статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Відповідно до частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
З матеріалів касаційного провадження вбачається, що ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 24 серпня 2026 року апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21.07.2026 по справі № 440/4746/26 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - залишено без руху. Надано відповідачу строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарги протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, а саме надати докази направлення на адресу позивача листом з описом вкладення копій апеляційної скарги з додатками та направити оригінал квитанції про сплату судового збору.
02.09.2026 від апелянта надійшла заява про відстрочення сплати судового збору, в обґрунтування якої відповідач вказував, що Військова частина НОМЕР_1 є бюджетною установою, яка утримується за рахунок Державного бюджету та згідно частини 1 статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2026 року у задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про звільнення від сплати судового збору - відмовлено. Продовжено Військовій частині НОМЕР_1 строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарги протягом 10 днів з моменту отримання ухвали суду.
Як вбачається з довідки про доставку електронного листа, сформованої в автоматизованій системі діловодства спеціалізованого суду, копію ухвали від 08.09.2026 про продовження строку на усунення недоліків, доставлено до електронного кабінету Військової частини НОМЕР_1 08.09.2026 о 20:44 год., тобто у неробочий час, що в свою чергу свідчить про те, що датою вручення вказаної ухвали є 09.09.2026 (наступний робочий день). Таким чином, строк для усунення недоліків закінчився 21.09.2026.
Враховуючи те, що вимоги ухвал суду від 24.08.2026 та від 08.09.2026 у встановлений судом строк не виконані, суд дійшов висновку, що наявні підстави для повернення апеляційної скарги скаржнику в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 298 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2026 року апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21.07.2026 року по справі № 440/4746/26 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії повернути скаржнику.
Враховуючи викладене, Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції, повертаючи апеляційну скаргу на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України, правильно застосував указані норми права, правильне їх застосовування є очевидним.
Доводи відповідача, наведені в касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків апеляційного суду щодо наявності підстав для повернення апеляційної скарги.
При цьому, Суд зауважує, що Військова частина НОМЕР_1 не позбавлена можливості звернутися повторно до суду апеляційної інстанції з відповідними вимогами у передбачений КАС України спосіб звернення.
Ураховуючи, що зміст оскаржуваного судового рішення та обставини, на які посилається скаржник в обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування судом норм процесуального права та не викликає сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, Суд дійшов до висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 169, 296, 298, 333 КАС України,
У Х В А Л И В :
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2026 року у справі №440/4746/26 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, у спосіб їх надсилання до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська
Судді О. В. Кашпур
М. І. Смокович