РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.10.2026 м. Турка
Справа № 458/561/26
Провадження №2/458/389/2026
Турківський районний суд Львівської області у складі:
головуючого судді Волинець М.З.
за участю секретаря судового засідання Матківської Р.Р.,
Сторони:
позивач ОСОБА_1 ,
представник позивача адвокат Миньо М.М.,
відповідач ОСОБА_2 ,
треті особи, які не заявляють
самостійних вимог щодо предмета спору Орган опіки та піклування Боринської селищної ради Самбірського району
Львівської області в особі виконавчого
комітету Боринської селищної ради
Самбірського району Львівської області,
Служба у справах дітей Боринської селищної
ради Самбірського району Львівської
області,
ОСОБА_3.,
прокурор Бохонок З.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в місті Турка за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє представник адвокат Миньо Микола Миколайович, до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області в особі виконавчого комітету Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області, Служба у справах дітей Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області, ОСОБА_3 , про позбавлення батьківських прав, -
в с т а н о в и в:
Позивач ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Миньо М.М., подала до Турківського районного суду Львівської області позовну заяву до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області в особі виконавчого комітету Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області, Служба у справах дітей Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області, ОСОБА_3 , про позбавлення батьківських прав, в якій просила позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно дітей: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Стислий зміст позовних вимог.
В обґрунтування позовних вимог позивач покликалася на те, що її син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , 27.09.2018 зареєстрував шлюб із ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У шлюбі в них народилося двоє дітей: син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Після укладення шлюбу подружжя проживало в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , який належить позивачу. Спочатку стосунки між подружжям були нормальними, але надалі вони погіршилися через те, що відповідач зловживала алкогольними напоями та залишала дітей.
05.02.2024 рішенням Турківського районного суду Львівської області у справі № 458/54/24 шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було розірвано.
Приблизно у вересні 2023 року відповідач разом із дітьми переїхала до свого батька, де також залишила дітей і переїхала проживати до іншого чоловіка. 24.12.2024 мачуха відповідача - ОСОБА_7 привела дітей ( ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ) до будинку позивача, де залишила їх позивачу, бо відповідач ОСОБА_2 залишила дітей, оскільки її співмешканець відмовився щоб вона переїжджала до нього з дітьми ОСОБА_3 , а ОСОБА_7 не мала змоги за ними доглядати, бо має своїх п`ятьох дітей. Оскільки позивач є рідною бабусею дітей, її син попросив забрати їх до себе на проживання, доки він не повернеться в Україну, позивач прийняла дітей. На час переїзду до позивача діти перебували у неналежному стані, були хворі та мали воші. Позивач звернулася до Служби у справах дітей з метою виїзду працівників за місцем проживання дітей для оцінки їхнього стану та ставлення матері ОСОБА_2 до виконання своїх обов`язків. Надалі діти проживають у позивача, яка створила для дітей належні умови проживання, забезпечує їх усім необхідним та сприяє їхньому розвитку.
Батько дітей ОСОБА_3 на даний час перебуває за кордоном, однак намагається брати участь у вихованні дітей: щодня спілкується з позивачем та дітьми за допомогою засобів електронного зв`язку, обмінюється з ними фотографіями й повідомленнями, а також регулярно надає матеріальну допомогу на їх утримання.
Відповідач з часу, коли вона залишила дітей, їх не відвідувала та не відвідує, станом їхнього здоров`я, матеріальними умовами проживання й інтересами не цікавиться, не контактує з позивачем та батьком дітей щодо своєї участі у їхньому вихованні, не вітала дітей із жодними святами, не надавала жодного утримання та не передавала для них подарунків. Коли у 2025 році син ОСОБА_8 йшов до школи, а донька до підготовчої групи, відповідач навіть не з`явилася до школи на свято Першого вересня.
27.11.2025 працівники Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області провели обстеження умов проживання малолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . За результатами обстеження встановлено, що ОСОБА_1 створила усі належні умови для виховання та розвитку дітей. Також із матір`ю дітей проведено профілактичну бесіду щодо належного виконання батьківських обов`язків та роз`яснено відповідальність за їх невиконання. Крім того, 02.12.2025 працівники Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області провели обстеження умов проживання відповідача за адресою: АДРЕСА_2 , яка фактично там проживала разом із ОСОБА_9 , з яким вони мають спільну дитину - ОСОБА_10 . За результатами обстеження встановлено, що для дитини не створено належних умов для виховання та розвитку, зокрема відсутнє власне спальне місце. Згідно з листом Служби у справах дітей Боринської селищної ради, представника позивача повідомлено про те, що відповідач ОСОБА_2 на даний час перебуває у відділенні Матері та дитини Львівського обласного центру соціальних служб у м. Дрогобич Львівської області. Оскільки відповідач тривалий час умисно ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків і не бажає змінювати поведінку навіть після неодноразового проведення профілактичних бесід представниками компетентних державних органів, позивач вважає, що наявні підстави для позбавлення відповідача батьківських прав. Разом з тим, оскільки малолітні ОСОБА_4 та ОСОБА_5 проживають у сім`ї позивача, яка є їхньою рідною бабусею та фактично займається їхнім вихованням, позивач ОСОБА_1 у розумінні ч. 1 ст. 165 СК України має право на звернення до суду з цим позовом.
Позиція відповідача.
Відповідач відзиву на позовну заяву не подала, під час судового розгляду не могла остаточно сформулювати свою позицію, оскільки неодноразово заперечувала щодо задоволення позову, проте в останньому судовому засіданні зазначила, що не заперечує щодо задоволення позовних вимог.
Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.
29.05.2025 ухвалою Турківського районного суду Львівської області позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження; встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті (відзиву, відповіді на відзив, заперечення на відповідь, письмових пояснень); призначено підготовче засідання у справі на 17.06.2026 о 12:00 год.
12.06.2026 на адресу суду надійшла заява відповідача ОСОБА_2 про перенесення розгляду справи, у зв`язку із складними сімейними обставинами та складним фінансовим становищем.
17.06.2026 протокольною ухвалою Турківського районного суду Львівської області з урахуванням клопотання відповідача ОСОБА_2 , в підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 02.07.2026 о 09:30 год.
29.06.2026 на адресу суду надійшла заява третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 про підтримання позовних вимог, в якій він зазначив, що йому відомо, що його мати ОСОБА_1 звернулася до Турківського районного суду Львівської області із позовною заявою до його колишньої дружини ОСОБА_2 про позбавлення її батьківських прав щодо дітей: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Задоволення даного позову дійсно відповідає інтересам дітей, оскільки їхня мати ОСОБА_2 самоусунулася від виконання своїх батьківських обов`язків та незважаючи на неодноразово проведені профілактичні бесіди, не змінила своєї поведінки. Зазначив, що він на даний час перебуває за межами України, однак кожного дня спілкується із дітьми засобами телефонного та електронного зв`язку, часто через відеозв`язок, його мати надсилає йому фотографії дітей, повідомляє йому про їхні потреби, а він надає належну матеріальну підтримку дітям, пересилає кошти на карту своєї мами. Наскільки це можливо, зважаючи на значну відстань перебування від дітей, бере участь у їхньому вихованні, цікавиться їхнім життям та їхніми потребами. Просив підготовчі засідання по справі проводити за його відсутності, оскільки він перебуває за межами України, а пояснення по суті справи надасть під час розгляду справи по суті.
02.07.2026 протокольною ухвалою Турківського районного суду Львівської області у зв`язку з неявкою відповідача підготовче судове засідання відкладено на 29.07.2026 о 11:00 год.
23.07.2026 представник Служби у справах дітей Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області подав до суду клопотання про долучення доказів, в якому просив долучити до матеріалів справи: рішення виконавчого комітету Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області № 69 від 30.06.2026 «Про затвердження висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітніх дітей»; висновок про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача; копію рішення Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області № 4079 «Про внесення змін до Положення про службу у справах дітей Боринської селищної ради» від 10.06.2025; копію Положення про службу у справах дітей Боринської селищної ради; копію посадової інструкції та довіреність.
29.07.2026 ухвалою Турківського районного суду Львівської області закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 19.08.2026 о 12:00 год.
19.08.2026 ухвалою Турківського районного суду Львівської області залучено до участі у справі прокурора Самбірської окружної прокуратури Львівської області; судове засідання відкладено на 15.09.2026 о 10:15 год.
15.09.2026 протокольною ухвалою Турківського районного суду Львівської області в судовому засіданні оголошено перерву до 29.09.2026 о 11:00 год.
29.09.2026 протокольною ухвалою Турківського районного суду Львівської області з урахуванням клопотання відповідача в судовому засіданні оголошено перерву до 08.10.2026 о 10:10 год.
У судовому засіданні 08.10.2026 визначено час проголошення судового рішення 19.10.2026 о 16:15 год.
Позиція учасників справи.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити, а саме позбавити її колишню невістку ОСОБА_2 батьківських прав відносно дітей: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Оскільки діти проживають з нею та вона здійснює постійний догляд за ними, саме вона звернулася до суду з даною вимогою. Пояснила, що з моменту укладення шлюбу між її сином та ОСОБА_2 вони проживали у її будинку, мали окрему кімнату. ОСОБА_2 постійно вживала алкоголь, навіть під час вагітності. Її син близько 13 років їздить за кордон на заробітки, а з початку повномасштабної війни більше не повертався до України. Відповідач їздила до нього. Син пересилав ОСОБА_2 гроші. ОСОБА_2 вживала алкоголь через, що її син сварився з нею, проте ніяк не міг вплинути на неї, оскільки перебував далеко. Відповідач часто залишала дітей на неї (позивача), то на декілька днів, то довше. Згодом на їхнє подвір`я стали приходити хлопці, з якими ОСОБА_2 кудись їхала. Не витримавши цього, у 2023 році вона вигнала її з дітьми з хати. Після чого ОСОБА_2 проживала в різних місцях, зокрема у свого батька та мачухи. Однак поведінка відповідача не змінилася, вона продовжила залишати дітей та кудись зникати. 24.12.2024 мачуха відповідача ОСОБА_7 привела дітей до неї (позивача). Діти були хворі, мали воші, дуже боялися світла, були голодні, що вона не могла їх нагодувати. На той час дітям було 4 та 5 років. Син просив прихистити дітей, щоб ті не померли з голоду. Відповідач отримувала допомогу на дітей, однак грошей їм не надавала, через, що вона звернулася до соціальної служби. Діти про маму не запитують, оскільки вона до них не приходить. Останні рази бачилися з нею у квітні 2025 року, коли відповідач була вагітною третьою дитиною, після того вона приходила ще один раз. На свята та дні народження дітей не відвідувала, нічого їм не передавала. При цьому ні позивач, ні її син ніколи не забороняли відповідачу бачитися з дітьми; навпаки, позивач просила її прийти та провідати дітей. Їй (позивачу) 65 років, стан її здоров`я задовільний. Вона веде господарство, а саме тримає корову, свиню та курей. Дітей дуже любить, вони постійно з нею, навіть коли вона йде на поле. Вважає, що мати неналежним чином виконує свої батьківські обов`язки, оскільки не надає матеріальної допомоги та не відвідує дітей. Її син повністю матеріально забезпечує дітей - постійно пересилає гроші, одяг та подарунки, тому вони мають усе необхідне. Вона б самостійно утримувати дітей не змогла б, оскільки має малу пенсію.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 адвокат Миньо М.М., позов підтримав з підстав та доводів, викладених у позовні заяві. Зазначив, що згідно з ч.1 ст. 165 СК України позивач має право звернутися до суду з вимогою про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно дітей: ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , оскільки, як встановлено актом обстеження умов проживання діти проживають із позивачем, яка піклується про них та виховує їх у той час коли їхній батько перебуває за кордоном, а мати самоусунулася від виконання своїх батьківських прав.
У судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 щодо заявленого позову не могла остаточно висловити свою позицію, не одноразового під час судового розгляду заявляла що не бажає, щоб її позбавляли батьківських прав, однак в кінцевому підсумку зазначила, що позовні вимоги визнає, оскільки через складні життєві обставини не має куди забрати дітей, за дітьми сумує і дуже їх любить. При цьому, вказала, що хоче змінити свою поведінку, готова приходити до дітей. Крім того, пояснила, що після укладення шлюбу з ОСОБА_3 у них усе було добре, вони проживали в будинку його матері. Чоловік їздив на заробітки за кордон, забезпечував сім`ю, її ніхто не ображав, також вона їздила до нього в Польщу. Згодом вона таємно почала зустрічатися з іншим чоловіком, через що колишня свекруха виселила її з дітьми з будинку, просто вигнала з будинку. Спочатку вона проживала у своєї матері, потім у батька. Коли її не було вдома, мачуха відвела дітей до ОСОБА_1 . Відповідач змирилася з тим, що діти перебувають у бабусі, приходила до них та гуляла з ними, весь день проводила з дітьми. Однак після народження третьої дитини вона перестала відвідувати двох старших дітей, з грудня 2025 року по червень 2026 перебувала з третьою дитиною ОСОБА_10 у відділенні матері та дитини у м. Дрогобич Львівської області, через складні життєві умови. Вона знає, що діти проживають в належних умовах, на разі вона не може забезпечити дітям такі умови проживання через складні життєві обставини та відсутність коштів, але хоче бачитись з дітьми, готова змінитися на краще. На даний час вона мешкає у своїх діда та бабусі, де в будинку відсутні належні умови для проживання. З теперішнім чоловіком у зареєстрованому шлюбі не перебуває, він наразі перебуває за кордоном. ОСОБА_3 подав до суду позовну заяву і шлюб між ними розірвано, шкодує що так сталося, але повернути сім`ю вже нема як.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 позовні вимоги підтримав. Пояснив, що з відповідачем зустрічався три місяці, а коли вона завагітніла вони уклали шлюб. Він їздив за кордон та забезпечував сім`ю. Відповідач також приїжджала до нього з дітьми, вони бували на морі. Одного разу відповідач приїхала до нього і, як з`ясувалося, була вагітна не від нього. Потім просила в нього гроші на аборт, згодом на пологи іншою дитиною. Після цього він заблокував відповідача і більше з нею не спілкується. Перебуваючи в Польщі, через адвоката подав до Турківського районного суду Львівської області позов про розірвання шлюбу з ОСОБА_2 . Після того, як відповідач почала проживати в свого батька, мачуха ОСОБА_2 зателефонувала йому та повідомила, що ОСОБА_11 ходить п`яна з ОСОБА_12 , а діти хворі, плачуть і сплять на підлозі, тому він попросив, щоб вона привела їх до його матері. Вважає, що він належним чином виконує свої батьківські обов`язки, кожного дня спілкується з мамою та дітьми, пересилає їм гроші, з 2022 року 2 рази бачився з дітьми, оскільки перебуває у Польщі з метою заробити кошти. Коли спілкується з дітьми, про маму вони не згадують. Зазначив, що відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, не виявляє інтересу до спілкування з дітьми, не бере участі в їхньому вихованні, матеріальному забезпеченні та розвитку, виявляючи повну байдужість до їхнього життя, що вважає є підставою для позбавлення її батьківських прав. При цьому вказав, що підтримує позовні вимоги його матері, оскільки бажає приїхати в України до дітей, проте зараз позбавлений такої можливості, через те, що його можуть мобілізувати, а в разі задоволення позову він оформить опікунство й отримає звільнення від проходження військової служби. Відповідач для нього стала чужою, почуттів до неї у нього немає, його цікавлять тільки спільні діти.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Орган опіки та піклування Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області в особі виконавчого комітету Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити з підстав наведених у висновку про доцільність позбавлення ОСОБА_13 батьківських прав відносно малолітніх дітей, який має рекомендаційний характер. При цьому зазначила, що з відповідачем неодноразово проводилися профілактичні бесіди, однак остання не вчинила жодних дій для виправлення ситуації. Із заявами про визначення місця проживання дітей чи з будь-якими іншими зверненнями ОСОБА_2 до служби у справах дітей не зверталася.
У судовому засіданні прокурор Бохонок З.О. підтримав позовні вимоги ОСОБА_1 та просив їх задовольнити.
Фактичні обставини, які встановив суд, та зміст спірних правовідносин.
Дослідивши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача, заслухавши учасників справи та прокурора, судом встановлені такі обставини.
Позивач ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 в с. Нижнє Висоцьке, Турківський район, Львівська область, що підтверджується копією паспорта громадянина України, виданого 04.04.2001 Турківським РВ УМВС України у Львівській області.
Згідно копії витягу з реєстру територіальної громади, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрована за адресою місця проживання - АДРЕСА_1 , дата реєстрації - 27.09.1980.
Згідно копії свідоцтва про народження, серія НОМЕР_1 від 22.12.1992, ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , в графі батько зазначено ОСОБА_14 , а в графі мати - ОСОБА_13 .
Відповідно до копії свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 від 28.10.2021, шлюб між ОСОБА_14 та ОСОБА_13 розірвано, про що 17.06.1997 складено відповідний актовий запис № 45; після державної реєстрації розірвання шлюбу їй присвоюється прізвище ОСОБА_15 .
Таким чином, на підставі поданих та досліджених доказів, суд встановив, що позивач ОСОБА_1 , та третя особа ОСОБА_3 є матір`ю та сином.
Відповідач ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з 27.09.2018 перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Турківського районного суду Львівської області від 05.02.2024, ухваленим за результатами розгляду цивільної справи № 458/54/24. Вказане судове рішення набрало законної сили 07.03.2024.
У шлюбі в сторін народилося двоє дітей: син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження дитини серії НОМЕР_3 , виданого 02.01.2019 Турківським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області, про що складено відповідний актовий запис № 02, та дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження дитини серії НОМЕР_4 , виданого 16.04.2020 виконавчим комітетом Нижньовисоцької сільської ради Турківського району Львівської області, про що складено відповідний актовий запис № 8.
Відповідно до довідки про склад сім`ї № 862 від 09.12.2025, виданої старостою сіл Нижнє Висоцьке, Заріччя, Яблунів, Ропавське, Штуковець Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області ОСОБА_16 , до складу сім`ї/зареєстрованих за адресою: АДРЕСА_1 , входять: позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , дочка позивача ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , онук позивача ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та онука позивача ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
З акту обстеження матеріально-побутових умов господарства № 863 від 09.12.2025 громадянки ОСОБА_1 , жительки с. Нижнє Висоцьке Самбірського району Львівської області встановлено, що ОСОБА_1 проживає у житловому будинку за вищезазначеною адресою, який належить їй на праві власності, що зокрема підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. Разом з нею проживають її онуки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . ОСОБА_1 займається вихованням онуків, їх доглядом. Батько дітей знаходиться за кордоном, а мати проживає в іншому населеному пункті.
Відповідно до копії акта обстеження умов проживання ОСОБА_1 від 27.11.2025, за адресою: АДРЕСА_1 , комісією виявлено задовільні умови для проживання, для виховання та розвитку дітей створені усі умови. Крім того, зазначено, що з матір`ю дітей ОСОБА_18 було проведено профілактичну бесіду щодо виконання батьківських обов`язків.
Відповідно до копії акта обстеження умов проживання ОСОБА_2 від 02.12.2025, за адресою: АДРЕСА_2 , комісією встановлено, що за цією адресою проживають: ОСОБА_2 , її син ОСОБА_10 , ОСОБА_19 , ОСОБА_9 (мати ОСОБА_19 ). ОСОБА_2 проживає без реєстрації. Під час обстеження в будинку перебувала ОСОБА_2 з немовлям ОСОБА_10 . Дитина має особисті речі, але немає спального місця. Крім того, зазначено, що ОСОБА_2 було попереджено щодо невиконання батьківських обов`язків та про адміністративну відповідальність за невиконання батьківських обов`язків.
Згідно з характеристикою ОСОБА_4 від 11.12.2025, підписаною класним керівником та директором гімназії, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , навчається в 1 класі. За час навчання хлопчик зарекомендував себе як дитина, яка потребує особливого підходу до навчання. У нього погано сформоване мовлення, що негативно позначається на навчанні та засвоєнні навчального матеріалу. Словниковий запас дитини малий, часто важко зрозуміти, що він говорить. Водночас, спостерігається певний поступ у навчанні: ОСОБА_8 вчить букви, цифри, з допомогою дорослих розв`язує приклади, старанно пише літери та слова. Хлопчик акуратно та дуже старанно розфарбовує розмальовки, гарно малює та любить співати. Щодо стосується стосунків з однокласниками, ОСОБА_8 комунікує з іншими дітьми та із задоволенням відвідує школу. На поради й зауваження вчителя здебільшого реагує адекватно, іноді усамітнюється. Учень дотримується шкільного розпорядку, ніколи не запізнюється на уроки та завжди виконує домашні завдання. Дитина доглянута й акуратна. Навчанням та вихованням ОСОБА_4 займається бабуся ОСОБА_1 , яка підтримує постійний зв`язок із вчителькою та дирекцією гімназії. Мати дитини зі школою не контактує, на батьківські збори не з`являлася, дитину за місцем навчання не відвідувала.
Згідно з психолого-педагогічною характеристикою дитини-дошкільника ОСОБА_5 від 11.12.2025, підписаною вихователем та директором гімназії, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , навчається в старшій групі. Оцінка адаптації дитини в групі - задовільна; особливості латералізації - праворука; особливості ігрової діяльності - гра відповідає віку; основні труднощі, відмічені в навчанні- засвоює програму задовільно; сприйняття - відповідає віку; увага - недостатньо стійке; пам`ять (переважна модальність) - змішана; пам`ять (проблеми) - швидко запам`ятовує і швидко забуває; мислення - відповідає віку; моторика - відповідає віку; основні труднощі, що відзначаються у спілкуванні - труднощів немає; мовленнєвий розвиток - мова відповідає віку; соціально-побутові навички - відповідають віку; орієнтування в просторі та часі - відповідає віку; ставлення до занять, діяльність - відповідає віку; темп діяльності - відповідає віку; соматичне здоров`я - хворіє рідко. Мати не контактує із адміністрацією закладу, не цікавиться дитиною. До гімназії приводить та забирає бабуся.
Згідно з характеристикою № 864 від 09.12.2025, виданою старостою сіл Нижнє Висоцьке, Заріччя, Яблунів, Ропавське, Штуковець Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області ОСОБА_16 , ОСОБА_1 за період проживання на території населеного пункту характеризувалася з позитивної сторони, алкогольних напоїв не вживає, є ввічливою, дисциплінованою, працьовитою, користується повагою серед сусідів та односельчан. Скарг на ОСОБА_1 до старостинського округу не надходило.
Як вбачається з декларації про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу № 0001-ХТ87-5310, таку укладено щодо пацієнта ОСОБА_4 із законним представником ОСОБА_1 .
Як вбачається з декларації про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу № 0001-Р4Х7-5310, таку укладено щодо пацієнта ОСОБА_5 із законним представником ОСОБА_1 .
Згідно з відповіддю Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області № 179/01-19 від 11.05.2026 на запит адвоката Миня М.М., ОСОБА_2 на даний час перебуває у відділенні матері та дитини Львівського обласного центру соціальних служб в м. Дрогобич Львівської області.
Згідно з відповіддю ВП №2 Самбірського РВП ГУНП у Львівській області на запит адвоката Миня М.М., стосовно громадянки ОСОБА_2 ніхто з будь-якими заявами не звертався.
З наданих позивачем скріншотів про перекази коштів вбачається, що протягом 2025-2026 років на рахунок ОСОБА_20 систематично надходили грошові кошти в різному розмірі. Здійснені перекази проводилися в іноземній валюті, а саме польських злотих із автоматичною конвертацією в національну валюту України гривню. Водночас за змістом наданих скріншотів встановити особу відправника вказаних платежів і призначення таких коштів неможливо, тому суд не приймає вказані докази до уваги.
Рішенням виконавчого комітету Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області № 69 від 30.06.2026 затверджено висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Із змісту вказаного висновку вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є матір`ю малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Діти зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 . Протягом тривалого часу матір не проживає з дітьми за вищевказаною адресою, а малолітніх дітей виховує та утримує бабуся ОСОБА_1 . Батько дітей ОСОБА_3 на даний час перебуває за кордоном, однак намагається брати участь у вихованні дітей: щодня спілкується з позивачем та дітьми за допомогою засобів електронного зв`язку, обмінюється з ними фотографіями й повідомленнями, а також регулярно надає матеріальну допомогу на їх утримання. Відповідач з часу, коли вона залишила дітей, їх не відвідувала та не відвідує, станом їхнього здоров`я, матеріальними умовами проживання й інтересами не цікавиться, не контактує з позивачем та батьком дітей щодо своєї участі у їхньому вихованні, не вітала дітей із жодними святами, не надавала жодного утримання та не передавала для них подарунків. Коли у 2025 році син ОСОБА_8 йшов до школи, а донька до підготовчої групи, відповідач навіть не з`явилася до школи на свято Першого вересня. Крім того, діти ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перебувають на обліку у Службі у справах дітей Боринської селищної ради як такі, що опинилися в складних життєвих обставинах, у зв`язку з ухиленням матері від виконання батьківських обов`язків. Службою у справах дітей проведено обстеження умов проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , у ході якого встановлено, що малолітні діти ОСОБА_4 та ОСОБА_5 проживають за вищевказаною адресою зі своєю бабусею ОСОБА_1 . Мати з дітьми не проживає. У будинку дотримується належний санітарно-гігієнічний стан. У кімнатах наявний дитячий одяг, взуття, канцелярія, іграшки та комп`ютерна техніка. Для дітей створено всі належні умови для комфортного проживання, виховання та розвитку. Також працівники Служби у справах дітей неодноразово роз`яснювали матері ОСОБА_2 наслідки ухилення від виконання батьківських обов`язків. Однак жодних змін для покращення проживання і виховання дітей не встановлено. Мати до будинку, де проживають її малолітні діти, повертатися не хоче та забирати дітей до себе також не планує, оскільки народила дитину від свого співмешканця та проживає в його будинку в одній кімнаті разом із його матір`ю та її двома неповнолітніми синами. Відповідно до характеристики № 718 від 19.06.2026, виданої старостою старостинського округу № 10 Боринської селищної ради, ОСОБА_2 зареєстрована, але на території населеного пункту не проживає вже декілька років. За період проживання зарекомендувала себе з негативної сторони, залишила дітей на свекруху ОСОБА_1 і до них не приходить та не займається їхнім вихованням. 23.12.2025 ОСОБА_2 разом з її найменшим сином ОСОБА_10 направлено до відділення матері та дитини Львівського обласного центру соціальних служб терміном до 24.06.2026. Причиною влаштування стали складні життєві обставини, а також намір матері відмовитися від дитини. 29.06.2026 відбулося засідання Комісії з питань захисту дитини при Боринській селищній раді, на якому розглядалося питання про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 . Відповідач ОСОБА_2 на засіданні комісії особисто присутня не була, представники Служби у справах дітей Боринської селищної ради зв`язалися з нею в телефонному режимі. В ході розмови з ОСОБА_2 з`ясовано, що вона не бачила своїх двох старших дітей протягом останніх півтора року, хоча проживає в сусідньому селі, та на даний час не має можливості взяти їх до себе на виховання. ОСОБА_1 на засіданні комісії була присутня особисто та повідомила, що ОСОБА_2 ніколи не займалася вихованням дітей, навіть коли ще проживала в їхньому будинку, зловживала алкогольними напоями та залишала дітей. На даний час ОСОБА_2 до дітей не приходить та не цікавиться їхнім навчанням та розвитком. Батько дітей ОСОБА_3 взяв участь у засіданні комісії в телефонному режимі та підтримав пояснення ОСОБА_1 . Відтак, члени комісії вважають доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно її малолітніх дітей.
Застосовані судом норми права та мотиви їх застосування.
До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню норми Конституції України, Закону України «Про охорону дитинства», Сімейного кодексу України.
Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частиною 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Згідно з ч.1 ст. 14 Закону України «Про охорону дитинства» діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.
Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (ч. 2 ст.15 Закону України «Про охорону дитинства»).
Частиною 7 ст. 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20.11.1989, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
Частинами 1, 2 та 4 ст. 155 СК України передбачено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені ч. 1 ст. 164 СК України. Зокрема, п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини.
Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку, що ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
Статтею 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Згідно зі ст. 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді цієї категорії справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Стаття 9 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої Україною згідно із Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 № 789-ХІІ, зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
У справі «Хант проти України» від 07.12.2006 Європейський суд з прав людини наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (п. 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (п. 58).
У справі «Мамчур проти України» від 16.07.2015 (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).
Пунктами 1, 2 ст.3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
У постанові Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 461/7387/16 (провадження № 61-29266св18), зазначено, що судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Самі по собі встановлені судами факти, що батьки спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, беруть участь у вихованні не достатньою мірою не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальної забезпеченості (ст.5 Декларації про соціальні та правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, особливо у разі передачі дітей на виховання та їх усиновлення від 03.12.1986). Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та освідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.
Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 23.12.2020 у справі № 522/21914/14, від 22.11.2023 у справі № 1915/2789/12.
У постанові Верховного Суду від 11.03.2020 у справі № 638/16622/17 (провадження № 61-13752св19), вказано, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.
У постанові Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 522/10703/18 (провадження № 61-4014св20), зазначено, що під час вирішення судом питання щодо позбавлення батьківських прав визначальним є ставлення матері (батька) до дитини, бажання спілкуватися і брати участь у її вихованні. Та обставина, що на час розгляду справи матеріальним забезпеченням дитини, її вихованням і розвитком займається мати, не свідчить безумовно про те, що батько дитини не бажає брати участь у її утриманні і вихованні, тобто свідомо умисно нехтує батьківськими обов`язками.
Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст.19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер для суду та як доказ підлягає дослідженню й оцінці судом на основі всіх наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв`язку (постанови Верховного Суду від 26.07.2021 у справі № 638/15336/18, провадження № 61-13690св20; від 07.02.2022 у справі № 759/3554/20, провадження № 61-1544св21; від 10.11.2023 у справі № 401/1944/22, провадження № 61-10115св23; від 15.11.2023 у справі № 932/2483/21, провадження № 61-5203св23;) від 26.12.2024 у справі №561/474/24 (провадження № 61-13691ск24).
У постанові Верховного Суду від 11.12.2023 у справі № 523/19706/19 заначено, що у випадку неможливості надати висновок, який ґрунтується на обстеженні умов, орган опіки і піклування з метою захисту інтересів дитини має використати всі можливі варіанти одержання інформації і оцінки обставин, що склалися, і за можливості надати висновок з посиланням на бесіди із родичами, знайомими, або з посиланням на інші документи та із вказівкою на те, що обстежити безпосередньо умови проживання неможливо.
Разом з тим, винесення рішення в справі не може ставитися у залежність від наявності чи відсутності відповідного висновку. Адже згідно із ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб. Органи державної влади і місцевого самоврядування, надаючи висновок, діють паралельно із судом - захищаючи права та інтереси дитини і тим самим допомагають суду здійснювати захист відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України.
З урахуванням цього, суд констатує, що судова практика у цій категорії справ є сталою і підстави для відступлення від вказаних висновків можливі лише з урахуванням фактичних обставин конкретної справи й доказування, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
У матеріалах справи наявний висновок Служба у справах дітей Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області, в якому повідомлено про прийняття комісією рішення про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно її двох малолітніх дітей.
Проте, як вбачається з висновку, у ньому не наведено беззаперечних підстав та аргументів, які б вказували на необхідність позбавлення відповідача батьківських прав, зокрема він не містить висновку про те, чи відповідає такий крайній захід інтересам дітей та яким чином позбавлення відповідача батьківських прав захистить інтереси дітей. Також у ньому не наведені обставин, які б свідчили про намагання органу опіки та піклування, як відповідального за захист прав дітей, вжити заходи для налагодження спілкування матері та дітей.
У своїй практиці ЄСПЛ керується тим, що необхідно зробити все можливе, щоб зберегти особисті стосунки між батьками і дітьми та, якщо це доречно, «відновити» сім`ю (рішення від 10.01.2017 року у справі «Кацпер Новаковський проти Польщі» (Kacper Nowakowski v. Poland), заява № 32407/13, пункт 75).
Тобто, зазначений висновок не містить однозначних обставин, які б вказували на наявність підстав для застосування щодо відповідача такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав.
Крім того, вищевказаний висновок має рекомендаційний характер та не є обов`язковим для суду.
Суд зазначає, що при розгляді справ про позбавлення батьківських прав на перше місце має ставити якнайкращі інтереси дитини, оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування потрібно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Позбавлення батьківських прав як крайній захід впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.04.2025 у справі № 404/2456/21.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 2 ст. 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ч.1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо. Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останньої батьківських прав, покладено саме на позивача.
Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останньої батьківських прав, покладено на позивача (постанова Верховного Суду від 17.06.2021 у справі № 466/9380/17 (провадження № 61-2175св20)), від 25.02.2025 у справ № 562/635/24.
Висновки суду та мотиви прийнятого рішення.
У розглядуваній справі позивач покликається на те, що відповідач не бере участі у вихованні дітей, не цікавиться ними, тобто взагалі не виконує батьківські обов`язки, що, на її думку, є достатньою підставою для позбавлення матері батьківських прав та відповідатиме інтересам дітей. При цьому, в судовому засіданні судом встановлено, що діти проживають з позивачем, яка є їхньою бабусею, та яка дійсно піклується та дбає про дітей, а тому звернення її до суду є законним.
Водночас позивачем не доведено, що поведінка відповідача відносно дітей є свідомим нехтуванням нею своїми батьківськими обов`язками, а не збіг життєвих обставин, які склалися навколо неї: необізнаність, скрутне матеріальне становище, відсутність підтримки рідних та належного супроводу соціальних служб, тощо.
Крім того, позивач ОСОБА_1 не довела, та не надала суду доказів, в чому полягає захист інтересів дітей шляхом позбавлення матері по відношенню до дітей батьківських прав, а також, що неналежне виконання ОСОБА_2 її батьківських обов`язків створило загрозу життю дітей, про що суду не надано жодного доказу.
Крім того, у судовому засіданні було заслухано думку батька дітей, який є третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог у цій справі, який підтримав позовні вимоги, зокрема з тих підстав, що позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав дозволить йому приїхати до дітей. При цьому він зазначив, що на даний час не має можливості приїхати в Україну, оскільки може бути мобілізований.
Однак, суд звертає увагу, що зазначена обставина не може бути підставою для позбавлення батьківських прав.
Враховуючи зазначене та надаючи оцінку поданим позивачем доказам, за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що надані докази на підтвердження обставин ухилення відповідача ОСОБА_2 від участі у вихованні дітей є непереконливими та у своїй сукупності недостатніми для висновку про наявність у її діях свідомого та винного ухилення від виконання батьківських обов`язків.
Разом з тим, наявність або послаблення емоційного зв`язку між матір`ю і дітьми, а також відсутність постійного спілкування, не може розцінюватися як свідоме ухилення від виконання батьківських обов`язків у розумінні статті 164 СК України та не є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав. Подібні обставини можуть свідчити про наявність сімейного конфлікту або порушення комунікації між батьками та дитиною, однак не підтверджують винної поведінки матері.
Позбавлення батьківських прав як виключний захід застосовується лише за умови доведення свідомого, систематичного та винного ухилення від виконання батьківських обов`язків.
Матеріали справи не містять беззаперечних доказів того, що відповідач повністю самоусунулася від виховання дітей або що її поведінка носила умисний характер та була спрямована на невиконання батьківських обов`язків у значенні, необхідному для застосування такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав.
Суд зазначає, що нестабільна участь матері в житті сина ОСОБА_4 та доньки ОСОБА_5 також спричинена конфліктом між відповідачем, її колишнім чоловіком (в результаті чого розірвано шлюб) та матір`ю чоловіка (яка через поведінку невістки вигнала її з дому), при цьому відсутність постійного й належного місця проживання відповідача ОСОБА_2 , відсутність матеріальних коштів не може бути підставою для позбавлення матері батьківських прав. При цьому, як встановлено під час судового розгляду відповідач до моменту народження третьої дитини регулярно навідувала дітей та проводила з ними час, після народження третьої дитини тривалий час перебувала у відділені матері та дитини у м. Дрогобич Львівської області. При цьому позивачем не представлено доказів притягнення відповідача до адміністративної відповідальності за невиконання батьківських обов`язків, таких доказів і не представлено органом опіки й піклування, який зазначав, що повідомляв відповідача про адміністративну відповідальність за неналежне виконання батьківських обов`язків, вживання відповідачем алкогольних напоїв, що мало негативний наслідок при виконанні батьківських обов`язків.
Суд враховує, що відповідач у судовому засіданні заявила готовність змінити свою поведінку.
Окремо слід зазначити, що наявність визнання відповідного позову матір`ю не може бути основою для її позбавлення батьківських прав. Адже такі дії самі по собі є неправозгідними, суперечать моральним засадам суспільства та не відповідають інтересам дитини (постанова Верховного Суду від 10.11.2023 у справі № 401/1944/22). Верховний Суд неодноразово підкреслював, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом вирішення сімейних питань, на який йдуть лише у виняткових випадках. А головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку (постанова КЦС від 20.12.2023 у справі №522/20260/21).
При цьому суд враховує, що розірвання сімейних зав`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (рішення Європейського суду з прав людини від 18.12.2008 у справі «Савіни проти України», пункт 49), а тому суд вважає, що позбавлення матері батьківських прав не змінить життя дітей на краще.
Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
З урахуванням встановлених під час судового розгляду обставин, суд вважає за доцільне попередити відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дітей, поклавши на службу у справах дітей контроль за виконанням нею батьківських обов`язків.
Оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд у виняткових випадках, за наявності доведеної винної поведінки одного з батьків, з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи, може відмовити в задоволенні позову, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини та поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.
Надання можливості відповідачу змінити ставлення до виховання дітей стосується, насамперед, урахування якнайкращих інтересів дітей. У разі відсутності реальних змін у поведінці відповідача як матері стосовно дітей протягом розумного строку після ухвалення судового рішення позивач не позбавлена можливості повторно ініціювати питання про позбавлення батьківських прав. При цьому, при розгляді такої справи суд повинен буде врахувати той факт, що до відповідача раніше застосовувалось попередження про необхідність змінити ставлення до виховання дітей, та на підставі наданих сторонами доказів оцінити, чи було вчинено неї дії на виконання такого попередження. Залишення поза увагою попередження суду про необхідність змінити ставлення до виконання батьківських обов`язків в подальшому може бути визнано достатньою підставою для позбавлення батьківських прав (постанови Верховного Суду від 23.10.2024 в справі № 464/2040/23, від 06.03.2024 в справі № 317/2256/22, від 22.01.2025 в справі № 333/8983/23, від 04.04.2025 в справі № 6290/3692/23).
З огляду на викладене, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши належним чином зібрані по справі докази кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, виходячи із системного аналізу положень чинного законодавства України, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Розподіл судових витрат.
Згідно з ч.ч.1,2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено, понесені судові витрати на підставі ст. 141 ЦПК України розподілу між сторонами не підлягають.
Керуючись ст. ст. 10, 12, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263, 265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,-
у х в а л и в:
У задоволенні позову ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє представник адвокат Миньо Микола Миколайович, до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області в особі виконавчого комітету Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області, Служба у справах дітей Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області, ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав - відмовити.
Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виконання свої обов`язків щодо виховання малолітніх дітей: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Покласти на Орган опіки і піклування Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області в особі виконавчого комітету Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області контроль за виконанням ОСОБА_2 батьківських обов`язків.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників справи.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце народження с. Нижнє Висоцьке, Турківський район, Львівська область, проживає за зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_7 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 .
Служба у справах дітей Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області, код ЄДРПОУ 43962297, адреса місцезнаходження: вул. Івана Франка, 4, с-ще Бориня, Самбірський район, Львівська область, 85547.
Орган опіки і піклування Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області в особі виконавчого комітету Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області, код ЄДРПОУ 05290787, адреса місцезнаходження: вул. Івана Франка, 4, с-ще Бориня, Самбірський район, Львівська область, 85547.
Суддя Марія ВОЛИНЕЦЬ