УХВАЛА
про відмову у відкритті касаційного провадження
19 жовтня 2026 року
м. Київ
справа №420/25918/25
адміністративне провадження № К/990/45835/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єзерова А.А., суддів Кравчука В.М., Стародуба О.П.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.10.2025 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10.09.2026 у справі №420/25918/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
У липні 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Одеській області), у якому просив:
визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Одеській області щодо не нарахування і не виплати належних позивачу сум пенсій;
зобов`язати ГУ ПФУ в Одеській області зарахувати в трудовий стаж позивача, з подальшим внесенням відповідних змін в Реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, наступні періоди: з 29.04.1979 по 23.12.1979 - 146 трудоднів; з 24.12.1979 по 01.04.1980 - 1 день; з 02.04.1980 по 08.05.1980 - 37 днів; з 26.05.1982 по 31.12.1984 - 2 роки 6 місяців 6 днів; з 01.01.1985 по 13.01.1985 - 13 днів; з 03.02.1991 по 07.02.1991 - 5 днів; з 01.01.1995 по 31.12.1999 - 5 років; з 01.01.2004 по 31.05.2009 - 25 місяців;
зобов`язати ГУ ПФУ в Одеській області зарахувати в заробітну плату позивача, з подальшим внесенням відповідних змін в Реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, наступний розмір заробітної плати за відповідні місяці: січень 2004 855,48 грн - лютий 2004 252 грн - березень 2004 288 грн - квітень 2004 252 грн - травень 2004 365 грн - червень 2004 270 грн - липень 2004 234 грн - серпень 2004 502 грн - жовтень 2004 252 грн - листопад 2004 288 грн - березень 2005 1031,70 грн - жовтень 2005 1031,70 грн - січень 2007 1660,70 грн - лютий 2007 1660,70 грн - березень 2007 1660,70 грн - квітень 2007 1660,70 грн - травень 2007 1660,70 грн - червень 2007 1660,70 грн - липень 2007 1660,70 грн - серпень 2007 1660,70 грн - вересень 2007 1660,70 грн - жовтень 2007 1660,70 грн - листопад 2007 1660,70 грн - грудень 2007 1660,70 грн;
зобов`язати ГУ ПФУ в Одеській області здійснити виплату 104683,31 грн в рахунок 1% від заробітку за кожен рік стажу понад 20 років за період з липня 2011 по липень 2025, відповідно до норми частини 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII (далі - Закон №796-XII);
зобов`язати ГУ ПФУ в Одеській області здійснити виплату 46577,69 грн в рахунок недоотриманої щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю особам, віднесеним до категорії 2, за період з липня 2011 по липень 2025, згідно норми абзацу 2 статті 51 Закону №796-XII;
зобов`язати ГУ ПФУ в Одеській області здійснити виплату 54103,29 грн в рахунок частини ненарахованої пенсії, на яку впливають коефіцієнт стажу, індивідуальний коефіцієнт зарплати та інші доплати, за період з липня 2011 по липень 2025.
Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 13.10.2025 позов задовольнив частково. Визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи з 01.01.1995 по 31.12.1999 у колгоспі «Перемога», з 1998 по 2004 у ПСП «Перемога», за січень 2004 року, березень, жовтень 2005 року, січень-грудень 2007 року, червень, серпень-грудень 2008 року та лютий-травень 2009 року у ДП «Управління механізації та транспорту» ВАТ транспортного будівництва «ОДЕСТРАНСБУД», з 09.02.2009 по 31.05.2009 в ТОВ «УПРАВЛІННЯ МЕХАНІЗАЦІЇ ОТГМ». Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.01.1995 по 31.12.1999 у колгоспі «Перемога», з 1998 по 2004 у ПСП «Перемога», за січень 2004 року, березень, жовтень 2005 року, січень-грудень 2007 року, червень, серпень-грудень 2008 року та лютий-травень 2009 року у ДП «Управління механізації та транспорту» ВАТ транспортного будівництва «ОДЕСТРАНСБУД», з 09.02.2009 по 31.05.2009 в ТОВ «УПРАВЛІННЯ МЕХАНІЗАЦІЇ ОТГМ». Визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку та виплаті пенсії із її збільшенням на 1% заробітку за кожен рік роботи понад стаж 20 років, у відповідності до положень пункту 2 статті 56 Закону №796-XII, в редакції, чинній до 01.10.2017, а саме без застосування частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) (двоскладової формули при її обчисленні). Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії із її збільшенням на 1% заробітку за кожен рік роботи понад стаж 20 років, у відповідності до положень пункту 2 статті 56 Закону №796-XII, в редакції, чинній до 01.10.2017, а саме без застосування частини другої статті 27 Закону №1058-IV (двоскладової формули при її обчисленні). В іншій частині позовних вимог відмовив.
П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 10.09.2026 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишив без задоволення, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.10.2025 змінив, виклавши абзаци 2 і 3 його резолютивної частини у наступній редакції: «Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи: з 29.04.1979 по 23.12.1979 - 146 трудоднів; з 01.01.1995 по 31.12.1999 у колгоспі «Перемога»; з 1998 по 2004 у ПСП «Перемога», за січень 2004 року, березень, жовтень 2005 року, січень-грудень 2007 року, червень, серпень-грудень 2008 року та лютий-травень 2009 року у ДП «Управління механізації та транспорту» ВАТ транспортного будівництва «ОДЕСТРАНСБУД», з 09.02.2009 по 31.05.2009 в ТОВ «УПРАВЛІННЯ МЕХАНІЗАЦІЇ ОТГМ». Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи : з 29.04.1979 по 23.12.1979 - 245 трудоднів; з 01.01.1995 по 31.12.1999 у колгоспі «Перемога»; з 1998 по 2004 у ПСП «Перемога»; за січень 2004 року, березень, жовтень 2005 року, січень-грудень 2007 року, червень, серпень-грудень 2008 року та лютий-травень 2009 року у ДП «Управління механізації та транспорту» ВАТ транспортного будівництва «ОДЕСТРАНСБУД»; з 09.02.2009 по 31.05.2009 в ТОВ «УПРАВЛІННЯ МЕХАНІЗАЦІЇ ОТГМ».» В інший частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.10.2025 залишив без змін.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Дослідивши зміст касаційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.
Приписи пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України передбачають, що однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Цей принцип конкретизований у положеннях частини першої статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України) й частини першої статті 328 КАС України, згідно з якими учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їхнього перегляду в апеляційному порядку, можуть реалізувати право на їхнє оскарження у касаційному порядку тільки у визначених законом випадках.
Тому розв`язуючи питання про прийнятність касаційної скарги, Верховний Суд насамперед має з`ясувати, чи належить справа, що в ній подається касаційна скарга, за своїми ознаками до тих справ, судові рішення в яких можуть оскаржуватися у касаційному порядку.
Законодавець у КАС України встановив диференційований (розрізнений) підхід до визначення категорій справ, які належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, за критерієм їхньої складності, виокремивши з-поміж них справи незначної складності, для яких з огляду на їхні змістовні ознаки встановлений особливий порядок судового розгляду, зокрема й щодо можливості касаційного оскарження судових рішень, ухвалених в таких справах.
За приписами пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративною справою незначної складності (малозначна справа) вважається адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
У частині шостій статті 12 КАС України закріплений перелік справ, які для мети КАС України слід вважати справами незначної складності. Зокрема, положення пункту 3 частини шостої статті 12 КАС України передбачають, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Водночас за правилами пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Тлумачення вказаних норм у їхньому логічному взаємозв`язку передбачає, що процесуальний закон пов`язує можливість касаційного перегляду у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах «а», «б», «в» та «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
При цьому доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що випадком для відкриття касаційного провадження відповідач зазначає підпункт «а» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України та вказує, що ця касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Твердження скаржника про те, що справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, не обґрунтоване обставинами, які б виділяли вимоги скаржника якимись особливими ознаками, завдяки чому їх можна було б виокремити в окрему групу, та не свідчать про наявність заінтересованості суспільства в результатах розгляду саме цієї справи, а має суб`єктивний характер.
Отже, наведені посилання скаржника на підпункт «а» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України мають загальний характер і не можуть вважатися винятковими.
Відповідач лише формально покликається на пункт 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, однак не зазначає конкретних підстав касаційного оскарження. Оцінивши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що скаржником не доведено існування випадків, визначених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.
Посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, скаржник не визначає які саме норми порушені, а лише зазначає про незгоду із ухваленими рішеннями та оцінкою доказів щодо зарахування до страхового стажу періодів роботи, що дають право на перерахунок пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку, що виходить за межі касаційного оскарження, визначеного статтею 341 КАС України, де зазначено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Разом з тим, суди попередніх інстанцій врахували висновок Верховного Суду, сформульований у постанові від 25.06.2024 у справі №300/3435/21, у якій суд дійшов висновку, що до осіб, яким на час призначення пенсії з урахуванням Закону №796-XII її розрахунок мав здійснюватися згідно із пунктом 2 статті 56 Закону №796-XII за кожний повний рік стажу роботи понад установлений для них мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії (15 років - для жінок і 20 років - для чоловіків) шляхом збільшення пенсії на один процент заробітку за рік, вказана норма повинна застосуватися у тій редакції, яка діяла на час призначення пенсії (окрім випадку покращення становища особи). Розповсюдження на таких осіб нових правил виплати надбавки за понаднормовий стаж в залежності від призначення пенсії на умовах частини другої статі 27 Закону №1058-IV, запроваджених у зв`язку із внесенням до цієї норми змін Законом №2148-VIII, свідчило б про звуження змісту та обсягу існуючих прав таких осіб, що в силу статті 22 Конституції України, є неприпустимим.
Також суди врахували висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 30.09.2021 у справі №300/860/17, згідно з яким працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, а тому вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист в частині зарахування періодів трудової діяльності до страхового стажу.
Скаржник у касаційній скарзі не зазначив підстав для відступу від наведених висновків і Верховний Суд не вбачає підстав для відступу від цих висновків.
Оцінивши доводи касаційної скарги та правове значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики, колегія суддів вважає, що ухвалені у цій справі судові рішення не впливають на кінцеве формування судової практики та не змінюють її.
Так, характер спірних правовідносин, предмет і категорія спору, коло учасників спірних правовідносин, правозастосовча практика, що склалася з приводу спорів цієї категорії, непоодинока кількість справ з подібними позовними вимогами, відсутність ознак, які роблять цю касаційну скаргу відмінною від інших, дають підстави вважати, що судові рішення, які ухвалені у цій справі, як у справі незначної складності, не оскаржуються у касаційному порядку.
Згідно до вимог пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З огляду на те, що касаційна скарга подана на судові рішення, які за законом не оскаржуються у касаційному порядку, у відкритті провадження за цією скаргою треба відмовити.
Керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.10.2025 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10.09.2026 у справі №420/25918/25.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження надіслати скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною і не оскаржується.
Суддя-доповідач А.А. Єзеров
Суддя В.М. Кравчук
Суддя О.П. Стародуб