УХВАЛА
19 жовтня 2026 року
м. Київ
справа №500/4677/22
адміністративне провадження №К/990/44361/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мацедонської В.Е.,
суддів - Білак М.В., Кашпур О. В.,
перевіривши касаційну скаргу Комунального підприємства «Міськавтотранс» Тернопільської міської ради
на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2026 року
у справі № 500/4677/22 за позовом Комунального підприємства «Міськавтотранс» Тернопільської міської ради до Управління Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», про визнання протиправним та скасування висновку про результати моніторингу процедури закупівлі,-
УСТАНОВИВ:
Комунальне підприємство «Міськавтотранс» Тернопільської міської ради звернулося до суду з позовом до відповідача - Управління Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області, в якому просило визнати протиправним і скасувати висновок від 12.12.2022 про результати моніторингу процедури закупівлі UA-2021-11-03-015492-а.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2023 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2026 року, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із постановою апеляційної інстанції, Комунальне підприємство «Міськавтотранс» Тернопільської міської ради подало до Верховного Суду касаційну скаргу.
Ухвалами Верховного Суду 21 серпня 2026 року та від 21 вересня 2026 року касаційні скарги повернуто особі, яка її подала.
29 вересня 2026 року до Верховного Суду касаційна скарга надійшла повторно.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до статті 329 України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу (ч. 3 ст. 329 КАС України).
З матеріалів касаційної скарги вбачається, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено 07 липня 2026 року, повний текст складено 16 липня 2026 року, забезпечено надання загального доступу 20 липня 2026 року, вперше касаційна скарга до суду касаційної інстанції надійшла 14 серпня 2026 року, однак ухвалою Верховного Суду від 21 серпня 2026 року касаційну скаргу повернуто особі, яка її подала. 25 серпня 2026 року скаржник повторно звернувся до Верховного Суду, але ухвалою від 21 вересня 2026 року касаційну скаргу повернуто скаржнику. 29 вересня 2026 року скаржник втретє надіслав касаційну скаргу.
Разом з касаційною скаргою позивач подав клопотання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження. В обґрунтування скаржник зазначає, що повний текст постанови складено та отримано скаржником 07 липня 2026 року, у межах установленого статтею 329 КАС України строку, подано першу касаційну скаргу, яку повернуто Верховним Судом. Усунувши зазначені недоліки, скаржник повторно подав касаційну скаргу, однак ухвалою Верховного Суду цю скаргу повернуто скаржнику з аналогічних мотивів з роз`ясненням права на повторне звернення.
При цьому позивач вказує, що повернення касаційної скарги не перериває і не поновлює перебігу строку на касаційне оскарження. Скаржник добросовісно та без зволікань реалізуючи процесуальне право, двічі подавав касаційні скарги, і обидві були повернуті судом. Час, витрачений на розгляд судом питання про повернення кожної зі скарг та на усунення визначених судом недоліків, об`єктивно не залежав від скаржника. За таких умов пропуск строку зумовлений не бездіяльністю чи недбалістю скаржника, а послідовною реалізацією ним права на касаційне оскарження в умовах двократного повернення скарги. Скаржник жодного разу не залишав своє право нереалізованим: між ухваленням оскаржуваної постанови і поданням цієї скарги він безперервно перебував у процесуальних відносинах із судом касаційної інстанції, що підтверджується самими ухвалами від 21 серпня 2026 року та від 21 вересня 2026 року.
Інших доказів поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження постанови апеляційної інстанції скаржником не надано і не зазначено.
Нормами КАС України передбачено, що розгляд заяви особи про поновлення строку на касаційне оскарження здійснюється на стадії відкриття касаційного провадження на підставі касаційної скарги та доданих до неї матеріалів.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Так Суд приймає до уваги твердження позивача, що останній без зайвих зволікань подавав касаційні скарги після їх повернення, однак таке повернення відбувалося на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України. Колегія суддів, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, вважає, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань.
Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що вказані підстави пропуску строку на касаційне оскарження не можуть бути визнані поважними, а отже заявнику касаційної скарги необхідно довести наявність об`єктивних перешкод, які не дозволили подати касаційну скаргу в строк, передбачений статтею 329 КАС України.
Відповідно до частини третьої статті 332 КАС касаційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку із наданням доказів на їх підтвердження.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням відповідачу строку для подання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження та надання відповідних доказів на обґрунтування вказаної заяви.
Крім того, з матеріалів касаційної скарги встановлено, що вони оформлені без дотримання вимог пункту 4 частини другої статті 330 КАС України.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України в касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої, у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Так у касаційній скарзі позивач посилається на пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України та зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував правові позиції, викладені у постанові Верховного Суду від 20 травня 2026 року у справі № 500/4677/22 щодо пункту 13 частини першої, частини шостої статті 17, пунктів 1 і 3 частини першої статті 31, частини сьомої статті 33 Закону України «Про публічні закупівлі» № 922-VIII; у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 серпня 2023 року у справі № 924/1288/21 щодо статей 16, 203, 215 Цивільного кодексу України.
Проаналізувавши зазначені посилання до доводи позивача, Суд зазначає наступне.
Зокрема скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки Верховного Суду від 20 травня 2026 року у справі №500/4677/22, тобто на висновки, що були зроблені у даній справі,
а саме: висновок суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для відхилення тендерної пропозиції є передчасним саме через недослідження доказів, і що правильне застосування наведених норм Закону № 922-VIII можливе лише після встановлення того, чи подавалися переможцем лист-роз`яснення щодо обліку заборгованості на філії банку в м. Севастополі та лист Державної податкової служби від 10 грудня 2021 року № 10229/6/31-00-13-23, і чи є заборгованість, про яку зазначає третя особа, саме тією заборгованістю, яку встановлено контролюючим органом.
Суд зазначає, що наведене посилання є безпідставне, оскільки своєю постановою Верховний Суд направив дану справу на новий розгляд до Восьмого апеляційного адміністративного суду з метою дослідження наведених доказів, що і було виконано судом апеляційної інстанції.
Разом з тим Суд відхиляє посилання на висновки Великої Палати Верховного Суду від 02 серпня 2023 року у справі №924/1288/21, оскільки вони є нерелевантними до даної справи. Водночас Суд звертає увагу позивача, що Верховний Суд неодноразово викладав висновки щодо правомірності зобов`язання замовника усунути виявлені під час моніторингу порушення законодавства у сфері публічних закупівель «шляхом припинення зобов`язань за договором, в тому числі із застосуванням відповідних наслідків недійсності / нікчемності договору». У постанові від 31.10.2024 у справі № 160/18653/22 Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що покладення на замовника подібних зобов`язань узгоджується із завданнями та метою державного фінансового контролю й відповідає положенням цивільного законодавства.
Також скаржник посилається на п. 4 ч. 4 ст. 328 КАС України, а саме на п.1 ч. 2 ст. 353 КАС України.
Проте Суд позбавлений можливості прийняти доводи скаржника щодо наявності підстави передбаченої пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України, оскільки відсутні обґрунтовані підстави, визначені пунктами 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Згідно з вимогами частини третьої статті 334 КАС України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження, а за змістом частини першої статті 341 КАС України, за винятком частини третьої цієї статті КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Таким чином межі касаційного перегляду судових рішень обмежено підставами, на яких подається касаційна скарга, зазначеними скаржником, та викладеними в ухвалі суду підставами для відкриття касаційного провадження.
Отже, у разі не зазначення в касаційній скарзі підстав (підстави), на якій подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав) (пункт 4 частини другої статті 330 КАС України) така касаційна скарга має бути залишена без руху.
Згідно із частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Частинами першою і другою статті 169 КАС України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин, відповідно до частин першої та другої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням заявнику касаційної скарги строку у 10 днів для усунення недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції:
- обґрунтованої заяви про поновлення строку на касаційне оскарження з наданням відповідних доказів на обґрунтування вказаної заяви;
- касаційної скарги в новій редакції із зазначенням підстав (підстави), на яких подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 КАС України підстави (підстав) (пункт 4 частини другої статті 330 КАС України), з належним її обґрунтуванням.
Керуючись статтями 3, 169, 330, 328, 332 Кодексу адміністративного судочинства України,
УХВАЛИВ:
Визнати неповажними підстави, зазначені Комунальним підприємством «Міськавтотранс» Тернопільської міської ради для поновлення строку на касаційне оскарження.
Касаційну скаргу Комунального підприємства «Міськавтотранс» Тернопільської міської ради на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2026 року у справі №500/4677/22 за позовом Комунального підприємства «Міськавтотранс» Тернопільської міської ради до Управління Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», про визнання протиправним та скасування висновку про результати моніторингу процедури закупівлі - залишити без руху.
Надати строк для усунення недоліків, зазначених у мотивувальній частині ухвали - протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
Роз`яснити, що невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк є підставою для повернення касаційної скарги, а ненадання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження або визнання судом наведених підстав неповажними - для відмови у відкритті касаційного провадження.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська
Судді М. В. Білак
О. В. Кашпур