УХВАЛА
19 жовтня 2026 року
м. Київ
справа №520/29741/25
адміністративне провадження № К/990/47497/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Ханової Р. Ф.,
суддів - Бившевої Л. І., Хохуляка В. В.,
перевіривши касаційну скаргу Слобожанської міської ради Чугуївського району Харківської області
на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2026 року
у справі №520/29741/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Державний земельний банк"
до Слобожанської міської ради Чугуївського району Харківської області
про визнання бездіяльності протиправною та скасування пункту рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-
УСТАНОВИВ:
До Верховного Суду надійшла касаційна скарга Слобожанської міської ради Чугуївського району Харківської області на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2026 року у справі №520/29741/25, предметом спору у якій є визнання протиправною бездіяльність Слобожанської міської ради Чугуївського району Харківської області щодо неналежного розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Державний земельний банк" (№ 03/22 від 08 серпня 2025 року) про встановлення податкових пільг щодо земельних ділянок, зазначених у цій заяві; визнання протиправним та скасування п. 3 Рішення LXXIV сесії VIII скликання Слобожанської міської ради № 3222-VIII від 18 вересня 2025 року в частині відмови у наданні податкової пільги щодо 19 земельних ділянок; зобов`язання Слобожанську міську раду Чугуївського району Харківської області прийняти рішення про надання Товариству з обмеженою відповідальністю "Державний земельний банк" пільг зі сплати орендної плати за землю на 2025 рік в розмірі 100% на період з 01 вересня 2025 року по 31 грудня 2025 року, а номером: саме щодо земельних ділянок з кадастровим [номер приховано]:03:000:0002, [номер приховано]:03:000:0005, [номер приховано]:03:000:0014, [номер приховано]:03:000:0019, [номер приховано]:03:000:0028, [номер приховано]:03:000:0030, [номер приховано]:03:000:0043, [номер приховано]:03:000:0047, [номер приховано]:03:000:0061, [номер приховано]:03:000:0073, [номер приховано]:03:000:0075, [номер приховано]:03:000:0099, [номер приховано]:03:000:0105, [номер приховано]:03:000:0107, [номер приховано]:03:000:0146, [номер приховано]:03:000:0159, [номер приховано]:03:000:0166, [номер приховано]:03:000:0167, [номер приховано]:03:000:0169, які вказані у Заяві № 03/22 від 08 серпня 2025 року.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23 березня 2026 року, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження, у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2026 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано пункт 3 рішення LXXIV сесії VIII скликання Слобожанської міської ради від 18 вересня 2025 року №3222-VIII в частині відмови у наданні податкової пільги щодо 19 земельних ділянок. Зобов`язано Слобожанську міську раду Чугуївського району Харківської області прийняти рішення про надання Товариству з обмеженою відповідальністю "Державний земельний банк" пільг зі сплати орендної плати за землю в розмірі 100 відсотків за період з 01 вересня до 31 грудня 2025 року щодо зазначених земельних ділянок. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі скаржник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2026 року у справі №520/29741/25 та залишити в силі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23 березня 2026 року.
При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою Суд виходить з наступного.
Згідно пункту 8 статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
В свою чергу, відповідно до пункту другого частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років"; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
У цій справі, суд першої інстанції, врахувавши вимоги частин третьої та четвертої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження. Предмет спору цієї справи не містить ознак, за яких її не можна було розглядати за правилами спрощеного провадження.
Так, у касаційній скарзі заявник посилався на те, що подана ним касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики та має виняткове значення для скаржника.
Однак, посилаючись на фундаментальне значення справи для формування єдиної правозастосовчої практики, скаржник не навів належного обґрунтування того, у чому саме полягає таке значення цієї справи, та не визначив конкретних питань права, які мають новітній, проблемний, засадничий характер або раніше не були предметом ґрунтовного дослідження Верховного Суду.
Зокрема, скаржником не зазначено, які саме норми права потребують формування єдиного підходу до їх застосування, у чому полягає правова проблема, що виникла під час їх тлумачення чи застосування, та яким чином вирішення цієї справи судом касаційної інстанції сприятиме усуненню правової невизначеності або формуванню єдиної правозастосовчої практики.
При цьому фундаментальне значення справи для формування єдиної правозастосовчої практики передбачає наявність такого питання права, вирішення якого виходить за межі конкретного спору та має значення для однакового застосування відповідних норм права у подібних правовідносинах. Натомість доводи касаційної скарги не містять належного обґрунтування того, що правова проблема, на яку посилається скаржник, має характер, який зумовлює необхідність її вирішення Верховним Судом з метою забезпечення єдності судової практики для невизначеного, проте широкого кола суб`єктів правовідносин.
Щодо тверджень скаржника про виняткове значення справи для нього, Суд зазначає, що оцінка такої винятковості має здійснюватися з урахуванням конкретних обставин справи, характеру спірних правовідносин та можливих наслідків ухвалених судових рішень для відповідного учасника справи.
Водночас саме на особу, яка звертається з касаційною скаргою, покладається обов`язок наведення конкретних і переконливих доводів, які б свідчили про особливе значення результату розгляду справи для неї та пояснювали, чому наслідки ухвалених судових рішень мають винятковий характер порівняно зі звичайними правовими наслідками вирішення аналогічних спорів.
Саме по собі посилання на виняткове значення справи, без наведення відповідних обставин та їх належного обґрунтування, не може свідчити про наявність передбаченого підпунктом «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України випадку касаційного оскарження.
Отже, наведені скаржником доводи не підтверджують наявності обставин, передбачених підпунктами «а» та «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, які б зумовлювали можливість касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень.
Згідно з пунктом першим частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 243, 328, 333, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Слобожанської міської ради Чугуївського району Харківської області на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2026 року у справі №520/29741/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Державний земельний банк" до Слобожанської міської ради Чугуївського району Харківської області про визнання бездіяльності протиправною та скасування пункту рішення, зобов`язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді Р.Ф. Ханова Л.І. Бившева В.В. Хохуляк