УХВАЛА
19 жовтня 2026 року
м. Київ
справа №520/23270/25
адміністративне провадження № К/990/44116/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Кашпур О.В.,
суддів - Мацедонської В.Е., Смоковича М.І.,
перевірив касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19 березня 2026 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2026 року у справі №520/23270/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
У С Т А Н О В И В :
Адвокат Вовненко Оксана Вікторівна, діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини № НОМЕР_1 Національної гвардії України у частині неналежного розгляду адвокатських запитів адвоката Вовненко Оксани Вікторівни від 10 червня 2025 року та 10 липня 2025 року щодо військовослужбовця ОСОБА_1 та ненадання витребуваної інформації;
- зобов`язати військову частину № НОМЕР_1 Національної гвардії України розглянути адвокатські запити від 10 червня 2025 року та 10 липня 2025 року щодо військовослужбовця ОСОБА_1 та видати ОСОБА_1 довідку встановленої форми про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), визначеної додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402;
- стягнути з військової частини № НОМЕР_1 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 500 000,00 грн;
- стягнути з військової частини № НОМЕР_1 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000,00 грн.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19 березня 2026 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2026 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини № НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо неналежного розгляду адвокатського запиту адвоката Вовненко Оксани Вікторівни від 16 липня 2025 року стосовно військовослужбовця ОСОБА_1 та ненадання витребуваної інформації.
Зобов`язано військову частину № НОМЕР_1 Національної гвардії України повторно розглянути адвокатський запит адвоката Вовненко Оксани Вікторівни від 16 липня 2025 року щодо військовослужбовця ОСОБА_1 та надати належну відповідь з урахуванням висновків суду.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
28 вересня 2026 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19 березня 2026 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2026 року у справі №520/23270/25. Скаржник просить скасувати оскаржувані рішення суду та ухвалити нове рішення, яким у частині задоволених позовних вимог відмовити.
Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Тлумачення положень вказаних норм у їхньому взаємозв`язку дає змогу дійти висновку, що процесуальний закон пов`язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах «а», «б», «в» та «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.
Згідно ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2025 року справу №520/23270/25 призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Отже, враховуючи, що ця справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, для можливості відкриття касаційного провадження процесуальним законом передбачено необхідність обґрунтувати наявність підстав для розгляду цієї касаційної скарги, визначених підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України та обґрунтувати посилання на конкретний підпункт.
При цьому, доведення вищезазначених обставин та, відповідно, право на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
В обґрунтування підпункту «а» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України скаржник зазначає, що порушене питання права має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки у практиці Верховного Суду немає єдиної відповіді на питання, хто є носієм права, яке виникає з адвокатського запиту, і чи підлягає це право захисту шляхом адміністративного позову.
Питання права, які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, можуть охоплювати правові явища, що є найбільш суттєвими для такої практики та формування її однаковості. До таких явищ можна віднести систематичне порушення державою норм матеріального та процесуального права які зачіпають інтереси великого кола осіб, що супроводжуються чималою кількістю оскарження таких рішень у подібних справах, тощо.
Суд касаційної інстанції відхиляє зазначені доводи скаржника, оскільки скаржником не обґрунтовано, в чому саме полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин.
В обґрунтування підпункту «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України скаржник зазначає, що справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для скаржника, оскільки оскаржувані судові рішення покладають на військову частину в умовах воєнного стану обов`язок, якого немає в законі, а також можуть стати зразком для однотипних позовів.
Вжите національним законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об`єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Указане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов`язані із збереженням і захистом цінностей, утрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення: визначення і зміну конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо.
Суд зазначає, що касаційна скарга не містить аргументів, які б свідчили про значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи й вказували на те, що предмет даного спору стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства в контексті наведених вище критеріїв.
Суд також відхиляє твердження скаржника, що справа має виняткове значення для нього, оскільки вони не обґрунтовані обставинами, які б виділяли вимоги скаржника у цій справі в якусь особливу категорію спорів, є винятковими та такими, що без судового захисту можуть призвести до незворотних наслідків
В обґрунтування підпункту «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України скаржник зазначає, що суд першої інстанції помилково відніс справу до категорії справ незначної складності, оскільки адвокатський запит не є ні зверненням, ні запитом на публічну інформацію, а позов містив вимогу про стягнення 500 000 грн моральної шкоди, що потребувало оцінки доказів і не відповідає ознакам справи незначної складності.
Оцінюючи наведені доводи скаржника, Суд виходить із того, що визначення складності адміністративної справи не може здійснюватися відокремлено від характеру спірних правовідносин, змісту права, за захистом якого особа звернулася до суду, та правової природи заявлених позовних вимог.
У цьому контексті визначальним є те, що спір виник у зв`язку з неналежним забезпеченням реалізації права позивача на отримання інформації, тоді як заявлена вимога про відшкодування моральної шкоди, будучи зумовленою стверджуваним порушенням цього права, не набуває самостійного визначального значення для кваліфікації спірних правовідносин лише внаслідок її грошового вираження.
За таких обставин наведені скаржником доводи не свідчать про помилковість віднесення справи до категорії справ незначної складності в розумінні підпункту «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.
Суд наголошує, що визначені підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено.
Отже, Суд дійшов висновку, що у касаційній скарзі скаржником не наведено, а судом касаційної інстанції не встановлено обґрунтованих підстав можливості допуску касаційної скарги до перегляду судових рішень, прийнятих за наслідками розгляду справи, яка відноситься до категорій справ незначної складності.
На підставі викладеного суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За такого правового регулювання та обставин справи у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України, Суд
У Х В А Л И В :
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19 березня 2026 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2026 року у справі №520/23270/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
Копію ухвали направити скаржнику за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - засобами поштового зв`язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.В. Кашпур
Судді: В.Е. Мацедонська
М.І. Смокович