Судові рішення

Постанова № 140734713 у справі № 420/16109/26 від 19.10.2026

Постанова від 19.10.2026 в адміністративній справі № 420/16109/26 (категорія «Справи щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів»). Суд: П'ятий апеляційний адміністративний суд, суддя Бітов А.І.

Справа№ 420/16109/26
СудП'ятий апеляційний адміністративний суд
СуддяБітов А.І.
Форма рішенняПостанова
Форма судочинстваАдміністративне
КатегоріяСправи щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів
Дата ухвалення19.10.2026
Надійшло до реєстру20.10.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/140734713

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2026 р. м. Одеса Справа № 420/16109/26

Категорія: 105000000 Головуючий в 1 інстанції: Хурса О.О.

Місце ухвалення: м. Одеса

Дата складання повного тексту:18.08.2026р.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Бітова А.І.

суддів - Лук`янчук О.В.

- Ступакової І.Г.

у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), справа розглянута за правилами п.3 ч.1 ст. 311 КАС України,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - Приморський ВДВС у м. Одесі ОМУ МЮУ) про:

- визнання протиправним та скасування повідомлення старшого державного виконавця Приморського ВДВС у м. Одесі ОМУ МЮУ Яцини О.С. про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 03 квітня 2026 року;

- зобов`язання Приморського ВДВС у м. Одесі ОМУ МЮУ відкрити виконавче провадження на виконання Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 січня 2026 року у справі №420/30008/25 та виконавчого листа №420/30008/25 від 12 березня 2026 року;

- стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Приморського ВДВС у м. Одесі ОМУ МЮУ на користь ОСОБА_1 нанесену йому моральну шкоду у розмірі 103 168 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що старший державний виконавець Приморського ВДВС у м. Одесі ОМУ МЮУ протиправно виніс повідомлення від 03 квітня 2026 року про повернення без прийняття до виконання виконавчого листа №420/30008/25, оскільки виконавчий документ подано з дотриманням правил територіальної підвідомчості за місцезнаходженням боржника.

Відповідач позов не визнав, вказуючи, що старший державний виконавець Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі правомірно виніс повідомлення від 03 квітня 2026 року №13-27 про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання на підставі п.10 ч.4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" через його пред`явлення не за підвідомчістю. Відповідач вказує, що боржником у виконавчому листі є територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що зумовлює специфічний порядок розподілу таких справ згідно з Інструкцією з організації примусового виконання рішень, а саме повернення не позбавляє позивача права на повторне звернення до належного органу.

Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2026 року позов ОСОБА_1 до Приморського ВДВС у м. Одесі ОМУ МЮУ про визнання протиправним та скасування повідомлення, зобов`язання вчинити певні дії, - задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано повідомлення старшого державного виконавця Приморського ВДВС у м. Одесі ОМУ МЮУ Яцини О.С. про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 03 квітня 2026 року.

Зобов`язано Приморський ВДВС у м. Одесі ОМУ МЮУ повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23 березня 2026 року про відкриття виконавчого провадження виконавчого листа №420/3008/25, виданого Одеським окружним адміністративним судом.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Приморського ВДВС у м. Одесі ОМУ МЮУ за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1 064,96 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування судового рішення в зв`язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального та з порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Доводи апеляційної скарги:

- сторони договору домовились, що вартість правової допомоги у справі №420/16109/26, під час розгляду цієї справи у кожній судовій інстанції, становитиме по 20 000 грн.; зазначені докази суд першої інстанції проігнорував і вирішив стягнути виключно судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 1 064,96 грн. і питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн. просто не розглянув і жодним чином у рішенні не обґрунтував причини відхилення вимоги позивача про стягнення вказаних вище витрат;

- моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій; страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання; порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції; проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду; оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого;

- відсутність наслідків у вигляді розладів здоров`я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань не свідчить про те, що позивач не зазнав страждань та приниження, а отже і не свідчить про те, що моральної шкоди не завдано.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2026 року іншими учасниками справи не оскаржено.

Таким чином, відповідно до правил ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, тобто, в частині позовних вимог залишених без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлені, судом апеляційної інстанції підтверджені, учасниками апеляційного провадження неоспорені наступні обставини.

Позивач є військовозобов`язаним і перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 . рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05 січня 2026 року по справі №420/30008/25 рішення комісії територіального центру комплектування та соціальної підтримки про відмову в наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації визнано протиправним та скасовано, а ІНФОРМАЦІЯ_2 зобов`язано повторно розглянути заяву позивача й прийняти рішення про надання відстрочки.

23 березня 2026 року позивач направив заяву про примусове виконання рішення суду разом із виконавчим листом до Приморського ВДВС у м. Одесі ОМУ МЮУ.

26 травня 2026 року представник позивача особисто отримав повідомлення старшого державного виконавця від 03 квітня 2026 року про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання з підстави "пред`явлення не за підвідомчістю" відповідно п.10 ч.4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження".

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що ІНФОРМАЦІЯ_2 , як орган військового управління, який підпорядковується оперативному командуванню Командування Сухопутних військ є структурним підрозділом Міністерства оборони України - центрального органу виконавчої влади відповідачем протиправно прийнято повідомлення від 03 квітня 2026 року про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання. Поряд із тим, вирішуючи питання про спосіб захисту порушеного права, суд виходить з того, що вимога позивача в частині зобов`язання Відділу примусового виконання рішень винести постанову про відкриття виконавчого провадження є передчасною та становить втручання у дискреційні повноваження державного виконавця. Оскільки оскаржуване повідомлення про повернення виконавчого листа визнано судом протиправним та скасовано, належним і законним способом захисту, який забезпечить дотримання балансу між інтересами стягувача та межами судового втручання, є зобов`язання органу ДВС повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23 березня 2026 року про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №420/3008/25.

Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не надано до суду належних та допустимих медичних документів, які б засвідчували погіршення стану його здоров`я у період з 24 березня 2026 року по 26 травня 2026 року, натомість долучено лише довідку до МСЕК, пенсійне посвідчення та паспорт дружини, особи з інвалідністю III групи, проте суд зауважує, що вказані докази самі по собі не підтверджують погіршення фізичного чи емоційного стану позивача та наявності причинно-наслідкового зв`язку між його моральними стражданнями і протиправними діями чи бездіяльністю саме Приморського ВДВС у м. Одесі ОМУ МЮУ.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами факт перенесених моральних страждань, в зв`язку із протиправними діями та рішеннями відповідача, а відтак не доведено факту заподіяння моральної шкоди. Позивачем не зазначено, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди та якими доказами такий підтверджується.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 6-12, 77 КАС України, ЦК України.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного.

Щодо доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача моральної шкоди, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Приписами ст. 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зав`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Разом з тим, слід надати оцінку тому, чим саме підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, у чому саме полягає вина заподіювача та інші обставини, що мають значення для вирішення спору в цій частині.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10 квітня 2019 року у справі №464/3789/17, зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п.49).

Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п.52).

Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого (п.56).

У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам. При цьому, в силу ст. 1173 ЦК України шкода відшкодовується незалежно від вини відповідача, а протиправність його дій та рішень презюмується - обов`язок доказування їх правомірності покладається на відповідача (ч.2 ст. 77 КАС України) (п.57).

Статтею 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Із зазначеного слідує, що першочерговим завданням судочинства є захист порушених прав та свобод людини, які визнаються найвищою цінністю. З цією метою сторонам забезпечується рівність та свобода у наданні суду доказів, що підтверджують заявлені ними вимоги.

Поняття доказів наведено у ст. 72 КАС України, відповідно до якої доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст.ст. 73, 74 КАС України, надані сторонами докази мають відповідати вимогам належності та допустимості, тобто, містити інформацію щодо предмета доказування та бути одержаними в порядку, встановленому законом.

Обов`язок доказування в адміністративному процесі встановлений ст. 77 КАС України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. Докази суду надають учасники справи.

Враховуючи вищезазначені правові норми, колегія суддів зазначає, що у справах про відшкодування моральної шкоди обов`язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди.

Доказами, які дозволять суду встановити наявність моральної шкоди, її характер та обсяг, в даному випадку можуть бути, зокрема, довідки з медичних установ, виписки з історії хвороби, чеки за оплату медичної допомоги та придбання ліків, тощо.

Колегія суддів вказує на те, що ОСОБА_1 , зазначаючи про моральні страждання, не обґрунтував належним чином взаємозв`язок цього факту з діями відповідача.

Зважаючи на те, що позивачем не надано належних доказів, що підтверджують заподіяння йому сильних душевних страждань, шкоди здоров`ю чи інших втрат немайнового характеру, з яких суд, при обрахуванні розміру компенсації, міг би встановити характер та обсяг моральних страждань і матеріальні витрати, понесені позивачем, та не доведено причинно-наслідковий зв`язок з предметом позову, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги в цій частині.

Щодо витрат на правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно ч.1 ст. 143 КАС України Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Пунктом 3 ч.1, ч.ч.2, 3 ст. 252 КАС України встановлено, що суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Враховуючи вищевикладені правові норми діючого законодавства, колегія суддів зазначає, що у разі, якщо під час ухвалення рішення по суті спору, суд першої інстанції не вирішив питання про судові витрати, він, за власною ініціативою або за заявою учасника справи може ухвалити додаткове рішення з питання щодо розподілу судових витрат, тобто стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати повністю або частково, або відмовити у стягненні судових витрат. При цьому результати розгляду по суті питання щодо розподілу судових витрат суд оформлює у вигляді додаткового рішення.

Як вбачається з оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 18 серпня 2026 року, ним не вирішено питання розподілу судових витрат на правничу допомогу, що заявлялась у позовній заяві.

Таким чином, вищезазначені вимоги, щодо судових витрат, яким не надано оцінки судом першої інстанції не можуть бути предметом розгляду в суді апеляційної інстанції.

Разом з тим, колегія суддів акцентує увагу а тому, що питання розподілу судових витрат має вирішуватись шляхом ухвалення додаткового рішення, а не подачі апеляційної скарги в даній частині.

Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків суду першої інстанції не спростовують, тоді як факти та мотивування яких повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об`єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні справи.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції (при розгляді суті позовних вимог) правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 19 жовтня 2026 року.

Головуючий: Бітов А.І.

Суддя: Лук`янчук О.В.

Суддя: Ступакова І.Г.

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
31.08.2026 Ухвала № 139385991 П'ятий апеляційний адміністративний суд
31.08.2026 Ухвала № 139385990 П'ятий апеляційний адміністративний суд
18.08.2026 Рішення № 139057260 Одеський окружний адміністративний суд
18.08.2026 Рішення № 139057227 Одеський окружний адміністративний суд
27.07.2026 Ухвала № 138508958 Одеський окружний адміністративний суд
21.07.2026 Ухвала № 138371452 Одеський окружний адміністративний суд
15.07.2026 Ухвала № 138231174 Одеський окружний адміністративний суд
22.06.2026 Ухвала № 137597132 Одеський окружний адміністративний суд
08.06.2026 Ухвала № 137200572 Одеський окружний адміністративний суд