Постанова № 140734963 у справі № 420/26926/25 від 19.10.2026

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2026 р. м. Одеса Справа № 420/26926/25

Перша інстанція: суддя Хурса О. О.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Терлецького Д.С., суддів Вербицької Н.В., Димерлія О.О., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2026 року, прийняту у порядку судового контролю у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Рух і обставини справи

07.08.2025 р. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку та виплати пенсії з 01.04.2019р. відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 про розмір грошового забезпечення №ЮО98682 від 01.07.2025р. за нормами, чинними на 05.03.2019р., з урахуванням проведених виплат;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019р. відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 про розмір грошового забезпечення №ЮО98682 від 01.07.2025р. за нормами, чинними на 05.03.2019р., з урахуванням проведених виплат.

Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 07.11.2025р. позов задовольнив.

Визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку та виплати пенсії з 01.04.2019р. відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 про розмір грошового забезпечення №ЮО98682 від 01.07.2025р.

Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019р. відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 про розмір грошового забезпечення №ЮО98682 від 01.07.2025р. з урахуванням проведених виплат.

Стягнув з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 968,96 грн.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.11.2025р. не оскаржене сторонами і набрало законної сили 09.12.2025р.

Одеський окружний адміністративний суд 10.12.2025р. видав у справі №420/26926/25 виконавчі листи.

02.02.2026р. ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з заявою про зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення, яке не виконане на момент звернення з заявою.

Одеський окружний адміністративний суд ухвалою від 05.02.2026р. задовольнив заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.

Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подати у місячний строк з моменту отримання копії цієї ухвали до суду звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.11.2025р. у справі № 420/26926/25.

Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області 03.03.2026р. подало звіт про виконання рішення суду №420/26926/25, згідно з яким ОСОБА_1 14.02.2026р. проведено перерахунок пенсії з 01.04.2019р., сума заборгованості пенсії за період з 01.04.2019р. по 28.02.2026р. склала 415 763,99 грн. Новий розмір пенсії ОСОБА_1 , встановлений на виконання судового рішення, складає 14 908,33 грн. Після затвердження та доведення Плану доходів та видатків в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області на 2026р. будуть проведені виплати за рішеннями суду

Одеський окружний адміністративний суд ухвалою від 04.03.2026р. прийняв звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про виконання рішення суду у справі 420/26926/25.

18.03.2026р. через підсистему «Електронний суд» позивач надав до суду першої інстанції заяву, в якій просив відмовити у прийнятті звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про виконання рішення суду у справі №420/26926/25, а також накласти на начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області штраф у сумі сорок розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, відповідно до частини третьої статті 382-3 КАС України половину якого стягнути на користь заявника, іншу половину - до Державного бюджету України та встановити новий десятиденний строк для подання нового звіту про виконання судового рішення.

Водночас позивач не оскаржив ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 04.03.2026р.

14.07.2026р. ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з заявою, в якій просив визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо невиплати ОСОБА_1 у повному обсязі суми пенсії, перерахованої на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.11.2025р. у справі №420/26926/25, починаючи з 08.06.2026р.; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області виплачувати ОСОБА_1 у повному обсязі суму пенсії, перерахованої на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.11.2025р. у справі №420/26926/25, починаючи з 08.06.2026р.

На обґрунтування зазначено, що Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області не виконує рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.11.2025р. у справі №420/26926/25.

Одеський окружний адміністративний суд ухвалою від 15.07.2026р. запропонував Головному управлінню Пенсійного фонду України в Одеській області подати до суду пояснення на заяву ОСОБА_1

Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області надало пояснення від 24.07.2026р., в яких зазначено таке.

Загальна сума доплати пенсії за період з 01.04.2019р. по 31.07.2026р. склала 429 220,37 грн (з 01.04.2019р. по 28.02.2026р. - 415 763,99 грн, поточна заборгованість пенсії з 01.03.2026р. по 30.04.2026р. - 13 456,38 грн). Частина нарахованої доплати пенсії зарахована на картковий рахунок ОСОБА_1 в сумі 536,00 грн (відкладена заборгованість) та в сумі 4575,00 грн (поточна заборгованість) в лютому-червні 2026р. за рахунок виділених асигнувань додатковими відомостями.

Станом на день подання даної заяви до суду, залишок невиплаченої заборгованості за рішенням суду від 07.11.2025р. у справі № 420/26926/25 складає - 424 109,37 грн, який обліковується в автоматизованих базах даних обробки пенсійної документації.

У заяві Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про виконання ухвали суду також вказано, що Одеський окружний адміністративний суд ухвалою від 04.03.2026р. у справі № 420/26926/25 прийняв звіт відповідача. З огляду на це підстави для подання позивачем заяви в порядку статті 383 КАС України не є зрозумілими, адже суд першої інстанції дійшов висновку щодо наявності достатніх та необхідних правових підстав для прийняття звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.11.2025р. у справі 420/26926/25.

Одеський окружний адміністративний суд залишив без задоволення заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених на виконання рішення суду, в порядку статті 382 КАС України ухвалою від 28.08.2026р.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить:

скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 28.08.2026р. у справі № 420/26926/25 про залишення без задоволення заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.

постановити окрему ухвалу, якою заяву представника ОСОБА_1 від 14.07.2026р., подану в порядку статті 383 КАС України, задовольнити: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо невиплати ОСОБА_1 у повному обсязі суми пенсії, перерахованої на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.11.2025р. у справі № 420/26926/25, починаючи з 08.06.2026р., чим порушено вимоги частини другої статті 14 КАС України щодо обов`язковості судових рішень, що набрали законної сили; направити окрему ухвалу Головному управлінню Пенсійного фонду України в Одеській області для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону, а також для забезпечення виплати пенсії в розмірі, перерахованому на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.11.2025р. у справі № 420/26926/25; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повідомити П`ятий апеляційний адміністративний суд про вжиті заходи у тридцяти денний строк з дня отримання копії ухвали.

П`ятий апеляційний адміністративний суд відкрив апеляційне провадження у справі та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження ухвалами від 18.09.2026р.

Матеріали справи №420/25313/25 надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду 24.09.2026р.

Оцінка суду першої інстанції

Суд першої інстанції залишаючи без розгляду заяву про визнання протиправними дій, вчинених на виконання рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, дійшов таких висновків.

Згідно з усталеної судової практики звернення рішення суду до примусового виконання є обов`язковою передумовою для подання заяви в порядку статті 383 КАС України, позаяк повноваження щодо вчинення дій з примусового виконання рішення суду, зокрема, і щодо перевірки його виконання, належать насамперед до повноважень виконавців, а звернення до суду в порядку наведеної статті є винятковим заходом, до якого позивач може вдатися, коли вичерпає всі можливі механізми на стадії примусового виконання рішення суду.

Зі змісту статті 383 КАС України слідує, що як крайній захід для захисту прав особи позивача, на користь якої ухвалене рішення суду, закон встановив можливість звернення до суду з відповідною заявою. Перед тим як подати таку заяву, стягувач має використати всі можливі засоби для виконання судового рішення.

Наявність рішення суду, яке набрало законної сили, зобов`язує суб`єкта владних повноважень здійснити його виконання. У випадку, коли боржник добровільно не виконує рішення суду, стягувач має вчинити дії для виконання рішення суду в примусовому порядку відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», і тільки після того, як стягувач використав усі можливості для примусового виконання рішення суду, а воно залишається не виконаним, тоді в такої особи виникає право звернутися до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України.

Тільки якщо після винесення державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження рішення суду залишиться не виконаним, то позивач має право звернутись із заявою в порядку статті 383 КАС України.

Схожі правові висновки були зроблені в постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2024р. у справі № 620/18305/23; в постановах Верховного Суду від 21.03.2019р. у справі №805/1458/17-а, від 27.06.2019р. у справі № 807/220/18; в ухвалах Верховного Суду від 05.07.2021р. у справі №260/636/19, від 18.12.2020р. у справі №200/5793/20-а.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.11.2025р. у справі № 420/26926/25 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області позивачу проведено перерахунок пенсії.

Суд першої інстанції не вбачає протиправності дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, вчинених на виконання рішення суду від 07.11.2025р. у справі № 420/26926/25.

Доводи апеляційної скарги

На обґрунтування вимог апеляційної скарги вказані такі аргументи.

Висновок суду про необхідність вичерпання всіх заходів примусового виконання не підтверджений жодним із чотирьох судових рішень, на які посилається суд першої інстанції, і суперечить частині четвертій статті 383 КАС України.

Суд першої інстанції не дослідив і не встановив фактичні обставини щодо розміру недоплати, попри наявність відповідних відомостей у поясненнях Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

Проте у поясненнях від 24.07.2026р. Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області визнало, що залишок невиплаченої заборгованості за судовим рішенням складає 424 109,37 грн. Суд першої інстанції не надав цій обставині жодної правової оцінки, обмежившись загальним висновком про відсутність протиправності дій відповідача.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що «відсутність коштів не може вважатись порушенням прав позивача», попри те що в ухвалі не наведено і не досліджено жодного доказу того, що причиною недоплати справді була відсутність бюджетних коштів.

З наведених судом першої інстанції пояснень відповідача вбачається, що причиною недоплати є визнаний відповідачем залишок заборгованості у розмірі 424 109,37 грн - тобто сума, яка істотно перевищує суму недоплати, вказану Позивачем у заяві (6 728,19 грн). Суд першої інстанції не з`ясував, у зв`язку з чим визнана самим відповідачем заборгованість не спричиняє висновку про протиправність його дій.

Суд першої інстанції не розглянув доводи позивача щодо нечинності постанови Кабінету Міністрів України №821 з 08.06.2026р.

Розмір пенсії позивача, визначений відповідачем на виконання рішення суду, складав 14 908,33 грн без урахування індексації, а з урахуванням індексації за постановою Кабінету Міністрів України №236 - 16 712,24 грн. Фактично за липень 2026р. позивачу виплачені 9 984,05 грн. Різниця між цими сумами становить, з урахуванням індексації, 6 728,19 грн, а без урахування індексації - 4 924,28 грн, і ця остання сума є мінімальною, безумовною недоплатою, яка не залежить від вирішення питання про індексацію, а також істотно менша за розмір заборгованості, визнаний самим відповідачем (424 109,37 грн).

Невиплата пенсії є невиконанням триваючого обов`язку, оскільки обов`язок відповідача за резолютивною частиною рішення від 07.11.2025р. не вичерпується одноразовим здійсненням перерахунку - рішення прямо зобов`язує відповідача здійснювати виплату пенсії позивачу на постійній основі, а отже встановлює триваючий обов`язок. Невиплата в повному обсязі за конкретний місяць є самостійним і безпосереднім невиконанням цього обов`язку.

Позиція відповідача на заявлену апеляційну скаргу

Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, належно повідомлене про апеляційний розгляд цієї справи, у встановлений судом апеляційної інстанції строк відзив на апеляційну скаргу не надало.

Джерела права та оцінка суду апеляційної інстанції

За результатами апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи і правильність застосування норм матеріального і процесуального права, суд у складі колегії суддів дійшов таких висновків.

Згідно з частиною першою статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Відповідно до частини першої статті 382-1 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Згідно з частиною другою статті 382-1 КАС України суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Згідно з частиною другою статті 383 КАС України у такій заяві зазначаються:

1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява;

2) ім`я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;

3) ім`я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі;

4) ім`я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі;

5) номер адміністративної справи;

6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження;

7) інформація про день пред`явлення виконавчого листа до виконання;

8) інформація про хід виконавчого провадження;

9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви;

10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.

Відповідно до абзацу першого частини третьої статті 383 КАС України на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом.

Згідно з абзацом другим частини третьої статті 383 КАС України до заяви додаються докази її надсилання іншим учасникам справи.

Відповідно до частини четвертої статті 383 КАС України заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.

Згідно з абзацом першим частини п`ятої статті 383 КАС України у разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви.

Відповідно до абзацу другого частини п`ятої статті 383 КАС України у разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам, а також у разі подання заяви особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, така заява ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.

Згідно з частиною шостою статті 383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача суд постановляє ухвалу про залишення заяви без задоволення, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому статтею 294 цього Кодексу. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

Переглядаючи справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги від 28.08.2026р., суд у складі колегії суддів зазначає таке.

Згідно з частиною шостою статті 13 Закону України від 02.06.2016р. № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09.12.2021р. у справі №9901/235/20 дійшла висновку, за яким «… визначені вимоги до заяви, яка подається відповідно до статті 383 КАС України, зокрема, надання інформації про день пред`явлення виконавчого листа до виконання та інформації про хід виконавчого провадження, не є формальними вимогами, а навпаки є важливою інформацією, яка дає можливість суду визначити, чи не є передчасним звернення стягувача до суду з такою заявою».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09.12.2021р. у справі №9901/235/20 також зазначила, що «…стягувач має використати всі можливі засоби для виконання судового рішення. Зокрема, наявність рішення суду, яке набрало законної сили, зобов`язує суб`єкта владних повноважень здійснити його виконання. У випадку, коли боржник добровільно не виконує рішення суду, стягувач має вчинити дії для виконання рішення суду в примусовому порядку відповідно до вимог Закону № 1404-VIII, і тільки після того, як стягувач використав усі можливості для примусового виконання рішення суду, а воно залишається не виконаним, тоді в такої особи виникає право звернутися до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України».

Згідно з усталеним у правозастосовній практиці підходом звернення рішення суду до примусового виконання є обов`язковою передумовою для подання заяви в порядку статті 383 КАС України, оскільки повноваження щодо вчинення дій з примусового виконання рішення суду, зокрема і щодо перевірки його виконання, належать насамперед до повноважень державних виконавців, а звернення до суду в порядку наведеної статті є винятковим заходом, до якого позивач може вдатися, коли вичерпає всі можливі механізми на стадії примусового виконання рішення суду.

Слідуючи такому підходу, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 20.01.2021р. у справі № 640/1364/19 дійшов висновку, за яким «… при здійсненні судового контролю за виконанням рішення суду в порядку статті 383 КАС України обов`язково підлягають з`ясуванню обставини виконання судового рішення в примусовому порядку, а не обставини невиконання відповідачем судового рішення в добровільному порядку».

Застосовуючи правові висновки Верховного Суду до цієї справи, суд у складі колегії суддів вказує, що до поданої 14.07.2026р. через підсистему «Електронний суд» заяви про визнання протиправними дій, вчинених на виконання рішення суду, не додано постанови про відкриття виконавчого провадження від 18.12.2025р., на яку міститься посилання в тексті заяви, а також не наведено жодних відомостей про хід виконавчого провадження. Натомість до заяви додані документи, які, як зазначено в заяві від 14.07.2026р., засвідчують невиконання відповідачем судового рішення в добровільному порядку.

Суд у складі колегії суддів вважає за потрібне також урахувати правовий висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 25.06.2026р. у справі №420/2827/22, за яким «… [н]а відміну від позовних заяв чи апеляційних скарг, для яких КАС України передбачає можливість залишення без руху у разі недотримання вимог щодо форми та змісту (статті 169, 298 КАС України), стаття 383 не містить прямої вказівки на застосування такого механізму до заяв, поданих у її порядку. Колегія суддів звертає увагу на те, що частина п`ята статті 383 КАС України є імперативною нормою, яка передбачає безумовні наслідки у вигляді повернення заяви у разі невідповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, без попереднього залишення такої заяви без руху».

З огляду на це суд у складі колегії доходить висновку, що суд першої інстанції всупереч абзацу другому частини п`ятої статті 383 КАС України розглянув заяву про визнання протиправними дій, вчинених на виконання рішення суду, яка не містить належної інформації та підтвердних документів щодо пред`явлення виконавчого листа до виконання, а також не містить жодної інформації про хід виконавчого провадження, що унеможливлює з`ясування обставин виконання судового рішення в примусовому порядку.

Відповідно до частини першої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Отже, особа, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, подає відповідну заяву саме до суду, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції.

П`ятий апеляційний адміністративний суд, не є судом, який розглянув адміністративну справу №420/26926/25 як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення від 07.11.2025р. Натомість таким судом є Одеський окружний адміністративний суд.

Висновки суду апеляційної інстанції

Згідно з частиною першою статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з частиною першою статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 317 КАС України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню

Згідно з абзацом другим частини другої статті 317 КАС України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Суд у складі колегії суддів зазначає, що суд першої інстанції всупереч абзацу другому частини п`ятої статті 383 КАС України розглянув заяву про визнання протиправними дій, вчинених на виконання рішення суду, яка не містить належної інформації та підтвердних документів щодо пред`явлення виконавчого листа до виконання, а також не містить жодної інформації про хід виконавчого провадження, що унеможливлює з`ясування обставин виконання судового рішення в примусовому порядку.

Здійснивши в межах, визначених статтею 308 КАС України, апеляційний перегляд цієї справи, суд у складі колегії суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 329 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені у пунктах 3, 4, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Керуючись статтями 308, 311, 312, 315, 317, 321, 322, 325,328, 329, 383 КАС України,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково, ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 28.08.2026р. у справі № 420/26926/25 скасувати.

Постановити нове судове рішення, яким заяву представника ОСОБА_1 від 14.07.2026р., подану в порядку статті 383 КАС України, повернути заявнику.

Постанова суду апеляційної інстанції відповідно до статті 325 КАС України набирає законної сили з дати її ухвалення.

Постанова суду апеляційної інстанції оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя: Д.С. Терлецький

Суддя: Н.В. Вербицька

Суддя: О.О. Димерлій