Справа № 332/1987/25
Провадження №2/367/1091/2026
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
Іменем України
19 жовтня 2026 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:
головуючого - судді Кравчук Ю.В.,
за участю:
секретаря судових засідань - Опанасенко А.А.,
представника позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ірпені цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРДЕБТ ПЛЮС» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-
в с т а н о в и в :
Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРДЕБТ ПЛЮС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат та 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28 травня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством Комерційний банк «Надра» та ОСОБА_2 (як Позичальником) було укладено Кредитний договір № 234/П/27/2008-840 (надалі - Кредитний договір).
Вказує, що згідно з умовами вказаного Кредитного договору, Банк надає Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності кошти у сумі 197 494,00 доларів США 00 центів в порядку і на умовах, визначених цим Договором (п. 1.1 договору).
У п. 1.3 договору сторони погодили плату за користування та управління кредитом: п. 1.3.1. Відсотки за користування кредитом розраховуються Банком на підставі відсоткової ставки у розмірі 14,99% (п`ятнадцять цілих дев`яносто дев`ять сотих) відсотків річних.
Банк надає Позичальнику кредит строком до 27 травня 2032 року (п. 1.4 договору).
Зазначає, що у порушення умов вказаного Кредитного договору позичальник зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконувала, у зв`язку з чим у неї перед банком утворилася прострочена заборгованість.
Відкрите акціонерне товариство Комерційний банк «Надра» зверталося до Шевченківського районного суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за вказаним кредитним договором. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 07.05.2010 року у справі № 2-10325/10 стягнуто з ОСОБА_2 на користь Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» заборгованість у сумі 2 177 796,17 грн (два мільйони сто сімдесят сім тисяч сімсот дев`яносто шість гривень 17 копійок), витрати по сплаті державного мита у розмірі 1 700 грн (одна тисяча сімсот гривень 00 копійок), витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 грн (сто двадцять гривень 00 копійок).
23 квітня 2020 року між ПАТ КБ «НАДРА» та ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» був укладений договір №GL3N216868 купівлі-продажу прав вимоги, посвідчений Розсохою С.С., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за реєстровим №2096.
За цим Договором в порядку та на умовах, визначених ним, ПАТ КБ «НАДРА» відступило ТОВ «Укрдебт Плюс» належні банку права вимоги до позичальників, заставодавців (іпотекодавців) та поручителів, зазначених у додатках до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників, за кредитними договорами, договорами поруки та договорами застави (іпотеки), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них.
Відповідно до умов Договору про відступлення права вимоги № GL3N216868 від 23 квітня 2020 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРДЕБТ ПЛЮС» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра».
Вказаний договір було укладено за результатами публічних торгів з продажу лоту № GL3N216868 - Кредитний портфель, що складається з прав вимоги за 204 кредитними договорами, що забезпечені іпотекою.
Згідно з умовами вказаного договору, ТОВ «Укрдебт Плюс» набуло право вимоги, у тому числі за Кредитним договором № 234/П/27/2008-840 від 28 травня 2008 року та договорами забезпечення до нього.
Також зазначає, що рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 07.05.2010 року у справі № 2-10325/10 набрало законної сили, однак станом на день подачі позовної заяви боржником не виконано.
Стверджує, що нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки є способом захисту цивільного права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вказує, що з ухваленням рішення про стягнення боргу у 2010 році зобов`язання відповідача сплатити заборгованість за Кредитним договором не припинилися і тривають по сьогоднішній день. Відтак кредитор має право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за увесь час прострочення.
Вказує, що з дати ухвалення рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 07.05.2010 року у справі № 2-10325/10, яким з ОСОБА_2 стягнуто заборгованість за кредитним договором у сумі 2 177 796,17 грн (два мільйони сто сімдесят сім тисяч сімсот дев`яносто шість гривень 17 копійок), валютою заборгованості стала національна валюта України - гривня, тому нарахування індексу інфляції на таку заборгованість є правомірним.
З урахуванням викладеного, позивачем нараховано відповідачу суми, передбачені статтею 625 ЦК України, за період з 23 лютого 2019 року по 23 лютого 2022 року на заборгованість у розмірі 2 177 796,17 грн.
Враховуючи вищенаведене, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних за прострочення виконання зазначеного судового рішення, а також судові витрати по сплаті судового збору.
Ухвалою суду від 26 травня 2025 року відкрито провадження та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити в повному обсязі.
Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена своєчасно та належним чином, про причини неявки суду не повідомила.
Згідно з ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За таких обставин суд, враховуючи вимоги ст. 280 ЦПК України, вважає за можливе ухвалити по справі заочне рішення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що 28 травня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством Комерційний банк «Надра» та ОСОБА_2 було укладено Кредитний договір № 234/П/27/2008-840 на суму 197 494,00 доларів США 00 центів (п. 1.1 договору).
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 07.05.2010 року у справі № 2-10325/10 стягнуто з ОСОБА_2 на користь Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» заборгованість у сумі 2 177 796,17 грн (два мільйони сто сімдесят сім тисяч сімсот дев`яносто шість гривень 17 копійок), витрати по сплаті державного мита у розмірі 1 700 грн (одна тисяча сімсот гривень 00 копійок), витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 грн (сто двадцять гривень 00 копійок).
02 квітня 2013 року Шевченківським районним судом м. Києва на виконання вказаного рішення видано виконавчий лист у справі № 2-10325/10; строк пред`явлення до виконання - до 15.03.2014 р.
Вбачається, що 23.04.2020 між ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «Укрдебт Плюс» був укладений договір №GL3N216868 про відступлення права вимоги, згідно якого ПАТ «КБ «Надра» відступив, а ТОВ «Укрдебт Плюс» набуло право вимоги, в тому числі за Кредитним договором № 234/П/27/2008-840 від 28 травня 2008 року, укладеним між ВАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_2 .
Інших доказів, на підставі яких суд може встановити факти, що стосуються обставин справи, що розглядається, суду сторони не надали.
У постанові Великої палати Верховного суду України від 11 лютого 2026 року у справі № 754/511/23 зазначено наступне:
"Наявність судового рішення про відновлення прав на грошові суми не змінює правової природи правовідносин учасників спору, оскільки за своєю юридичною природою рішення суду не породжує нових прав та/або обов`язків, а як спосіб захисту порушеного права на їх отримання лише трансформує та/або підтверджує існуючі зобов`язання з їх виплати у спосіб, обраний позивачем.
Водночас можливість примусового стягнення кредитором заборгованості, про стягнення якої ухвалено рішення суду, вичерпується після закінчення строку пред`явлення до виконання виконавчого документа на виконання вказаного рішення, якщо такий строк не було поновлено судом в установленому законом порядку.
Оскільки право на примусове виконання обмежене строком пред`явлення виконавчого документа до виконання, то в разі пропуску такого строку та за умови, що суд відмовив у його поновленні, право на примусове виконання судового рішення вважається остаточно втраченим. Держава більше не забезпечує реалізацію цього рішення через виконавчу службу. Це означає, що рішення стає таким, яке не можна виконати примусово. У такому випадку за загальним правилом судове рішення про стягнення боргу не припиняє самого зобов`язання (борг як цивільно-правовий обов`язок формально продовжує існувати), але реалізація цього зобов`язання неможлива через примусове виконання.
Кредитор не може повторно пред`явити виконавчий документ на виконання (строк пропущено, а в його поновленні відмовлено), повторно звернутися до суду про той самий борг (наявне судове рішення щодо цього боргу), вимагати виконання через державні механізми. Боржник уже не зобов`язаний повертати борг через примус і може посилатися на остаточну втрату можливості виконання рішення.
Однак це не виключає можливого погашення боргу боржником добровільно, що не буде вважатися безпідставно отриманим майном.
У такій ситуації зобов`язання не є задавненим у класичному розумінні, оскільки позовна давність застосовується до звернення з позовом, а тут уже є судове рішення, яке набрало законної сили.
Водночас втрата права на примусове виконання судового рішення, припинення можливості його реалізації через пропуск строку пред`явлення виконавчого документа до виконання і відмову у його поновленні судом свідчить про неможливість захисту такої вимоги в примусовому порядку.
У зв`язку з пропуском строку пред`явлення виконавчого документа до виконання та відмовою суду в його поновленні право стягувача на примусове виконання судового рішення є остаточно втраченим, а можливість виконання такого рішення - припиненою.
Сплив строку пред`явлення виконавчого документа до виконання не є формальністю, а є самостійною підставою для припинення можливості примусового виконання судового рішення. Відмова в поновленні строку судом означає остаточність правової ситуації, відсутність будь-яких подальших процесуальних механізмів виконання судового рішення, а отже, відносини щодо примусового виконання стають стабільними.
З наведеного вбачається, що хоча формально позовна давність не застосовується, фактично зобов`язання втрачає юридичну примусовість, вимога за цим зобов`язанням стає такою, що не може бути захищена в примусовому порядку, але добровільне виконання якої не є безпідставно набути майном.
Ігнорування кредитором обставин закінчення строку пред`явлення рішення суду до виконання щодо стягнення заборгованості призвело б до надання стягувачу можливості безпідставно уникнути законодавчої вимоги щодо встановлених законом строків та призвело б до безпідставного перебування боржника у невизначеному стані понад установлений законом строк, що порушило б принцип правової визначеності як один з основоположних аспектів верховенства права.
Cплив строків пред`явлення виконавчого листа до виконання є законним правом боржника уникнути притягнення до цивільно-правової відповідальності після закінчення певного періоду після видачі судом виконавчого документа.
Ці строки забезпечують юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав боржників.
Суд гарантує право на справедливий суд як стягувачу, так і боржнику, оскільки має враховувати не лише майнові інтереси стягувача, а й захищати права та інтереси боржника, який у такому випадку правомірно протягом тривалого періоду міг розраховувати на відсутність загрози примусового виконання рішення та притягнення до відповідальності за його невиконання.
Отже, зобов`язання зі сплати боргу, яке засвідчене судовим рішенням про його примусове стягнення, строк пред`явлення виконання за яким пропущено і в поновленні такого строку суд відмовив, а можливість його виконання втрачена, не може вважатися припиненим у матеріально-правовому сенсі (може бути виконаним добровільно боржником). Проте таке зобов`язання вважається тим зобов`язанням, вимоги за яким позбавлені примусового захисту, проте добровільне виконання яких визнається належним.
У такому випадку до відповідних грошових вимог (щодо яких вичерпана можливість стягнення в примусовому порядку за судовим рішенням) не можна застосовувати правила частини другої статті 625 ЦК України.
За протилежним (іншим) підходом буде складатися нерозумна ситуація, за якою після втрати права на примусове виконання судового рішення про стягнення основного боргу і припинення можливості його реалізації, зокрема у зв`язку з пропуском строку пред`явлення виконавчого документа для виконання і відмови в поновленні цього строку судом, за обставин неможливості виконання захисту основної вимоги (про стягнення основної суми боргу) кредитор зберігатиме можливість постійно подавати вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих на невиконувану вимогу, що суперечитиме принципу правової визначеності".
Відповідно до ч. 3 ст. 12 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже, враховуючи те, що у виконавчому листі у справі № 2-10325/10, виданому 02 квітня 2013 року Шевченківським районним судом м. Києва, встановлено строк пред`явлення його до виконання до 15 березня 2014 року, позивач повинен довести суду наявність підстав для застосування ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Всупереч цьому позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ним не вичерпано можливості стягнення в примусовому порядку за судовим рішенням у справі № 2-10325/10 заборгованості з ОСОБА_2 , встановленої рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 07 травня 2010 року.
Таким чином, позивач розпорядився своїми процесуальними правами на власний розсуд та не довів наявності у нього права на нарахування та стягнення з ОСОБА_2 інфляційних витрат і 3% річних в загальному розмірі 672 387 (шістсот сімдесят дві тисячі триста вісімдесят сім) гривень 23 копійки.
Вказане узгоджується з постановою Великої Палати Верховного Суду від 11 лютого 2026 року у справі № 754/511/23.
Враховуючи вище викладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРДЕБТ ПЛЮС» до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних витрат і 3% річних задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись статтями 1054, 1055, 1056-1 Цивільного кодексу України, суд, -
в и р і ш и в :
Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРДЕБТ ПЛЮС» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРДЕБТ ПЛЮС", адреса місцезнаходження: 04073, м. Київ, пр-т С.Бандери, 28-А, код ЄДРПОУ 43212924;
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заява про перегляд заочного рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ю.В. Кравчук